22 травня 1861року на Чернечій, тепер Тарасовій горі, було поховано Кобзаря. З того часу ця гора стала місцем паломництва українців з усього світу, з цього часу розпочалася нова історія Тарасової (Чернечої) гори. Чернеча гора, перейменована на Тарасову, стала Святинею для всіх поколінь українців, одним із національних центрів єднання українців навколо ідеї створення Української Соборної Держави. Значення Тарасової гори як національної святині в культурному і суспільно-політичному житті країни особливо зростає у час утвердження державності української нації, яка формується під знаком Шевченка.

Навіть в умовах царської сваволі та національних утисків українська громада творила величний меморіал поетові-пророку. 1 липня 1884 року на могилі поета було відкрито, споруджений за народні кошти унікальний меморіал, - монументальний чавунний пам’ятник-хрест за проектом академіка В. Сичугова та збудований перший народний музей Кобзаря – Тарасову світлицю.

Могилу Тараса Шевченка під опіку Української держави вперше було взято ще 1918 року, а заповідник утворено відповідно до постанови РНК УСРР від 20 серпня 1925 року «Про оголошення території могили Т. Г. Шевченка державним заповідником».

Сучасного вигляду Шевченковий меморіал набув влітку 1939 року із встановленням на могилі Кобзаря бронзового пам’ятника (скульптор М. Манізер, архітектор Є. Левінсон) і спорудженням літературно-меморіального музею (архітектори В. Кричевський і П. Костирко). Музейний ансамбль органічно доповнив неповторний за своїм архітектурним вирішенням гранітний комплекс сходження (1977 р.) і відтворена 1991 року Тарасова світлиця – перший народний музей Тараса Шевченка .

Заповідник удостоєно статусу національного 21 листопада 1989 року постановою Ради Міністрів УРСР «Про створення Шевченківського національного заповідника в м. Каневі».

Тепер – це відомий у світі культурно-освітній, науково-дослідний і туристичний центр, який вивчає і популяризує надбання національної і світової історико-культурної спадщини, творчість Тараса Шевченка, історію Тарасової (Чернечої) гори, здійснює на своїй території охорону пам’яток культури, оберігає природно-ландшафтний комплекс Канівського Подніпров’я. Сьогодні територія Заповідника складає близько 40 га. На базі Заповідника організовуються і проводяться загальнонаціональні та регіональні наукові конференції за участю відомих діячів науки і культури, міжнародні фестивалі, конкурси, мистецькі пленери та ін.

Не міліє потік відвідувачів Тарасової гори. Кожного дня вклонитися Кобзареві йдуть люди з різних куточків України та багатьох країн світу. Люди йдуть, щоб збагатитися високою духовністю, «бо у цьому святому для кожного українця місця звеличується душа і співає, і сумує, і вірить в майбутнє України» (О. Слободяник).

«Тарасову гору видно всій Україні! Видно її всім континентам земної кулі. Ніколи стежки сюди не заростуть. Світочів своїх людство не забуде!» (Олесь Гончар).