1843 р. Шевченко разом з Є.Гребінкою їде на Україну, де багато подорожує, виконує кілька малюнків історичних пам’яток Києва , знайомиться з М. Максимовичем, П. Кулішем, О. Капністом, П.Лукашевичем, відвідує Запорізьку Січ, острів Хортицю, села Покровське, Чигирин, Суботів, відвідує рідну Кирилівку, зустрічається з братами i сестрами. На Україні Шевченко зробив чимало ескізів олівцем до задуманої cеpiї офортів «Живописна Україна», які присвячувались історичному минулому й сучасному, народному побуту України. Одна із шести робіт альбому - «Старости», де художник описує українську традицію — напередодні весілля, проводить обряд заручин.

Відвідини України l84З року мало вирішальне значення у виборі Шевченком подальшого життєвого шляху — словом i пензлем працювати для свого народу, для України.

Сюжети з сучасного селянського життя розробляє Т.Шевченко в картинах ‹Селянська родина», «На пасіцј». Він звернувся до теми, яку оспівав в поемах та віршах, до теми святості, недоторканності материнства i батьківства. У картині «Селянська родина» дія, яка розгортається на першому плані (малюк, що грається) складає оповідальний сюжет картини. У лагідній розмові батьків (вони передаються характерами жестів, виразами облич i поз) окреслюється характери чоловіка i жінки, їхня зацікавленість поведінкою дитини. Підтвердженням доброзичливості й чистоти сімейних відносин є спокій погожого дня. Промені сонця фарбують у золотаві тони стіну хати, полотняні сорочки на подружжі, краєчок пейзажу. Особливу увагу приділяє старому чоловіку.

Один з характерних моментів сімейної злагоди відображено на картині «На пасіці»: малі дітки принесли обід батькові, який працює на пасіці - готує вулики для бджіл. Привітні обличчя, широко відкриті очі дітей i, навіть така деталь, як вінок на голові дівчинки - все це промовляє про чудовий літній день, про радість зустрічі дітей з батьком. Відчуття приязні, поваги i любові в селянській родині митцеві вдалося передати дуже виразно, i влучно, підтвердивши його теплими тонами пейзажу, освітленням, при якому яскраві місця поступово переходить у прозорі затінення. Шевченко у цих картинах виявив свою майстерність у передачі ефекту світла i повітря: постаті й предмети наче розчиняються у розсіяному світлі, набуваючи цікавих форм.

У лютому 1844р. повертається до Петербурга, закінчує навчання в Академії мистецтв, отримавши звання «некласного художника», приїздить в Україну, щоб постійно тут жити i працювати. Незабаром його офіційно затвердили співробітником.

Київської Археологічної комісіі. Багато подорожує (Полтавщина, Чернігівщина, Київщина, Волинь, Поділля), записує народні пісні, малює архітектурні й історичні пам'ятки, портрети й краєвиди: «Почаївська лавра», «Будинок Котляревського в Полтаві». Тоді ж побував у місцях пов’язаних з ім’ям Богдана Хмельницького та виконав роботи «Чигирин з суботівського шляху» та «Богданова церква у Суботові». 3 жовтня по грудень 1845р. поет переживає надзвичайне творче піднесення, пише один за одним твори «Єретик», «Сліпий», «Наймичка», «Кавказ», «I мертвим, i живим...», «Холодний яр», «Як умру, то поховайте» («Заповіт») та ін. Уci свої поезїі 1843-1845 pp. він переписує в альбом, якому дає назву «Три літа».

На цей час припадає знайомство й зближення Tapaca Шевченка з багатьма членами Кирило - Мефодіївського братства, яке було організовано у Києві. Членами цього товариства були молоді люди, які ширили визвольні i братолюбні ідеї. Товариство ставило собі за мету знищення кріпацтва, об’єднання слов’ян в одну демократичну державу. Здійснити свою мету товариство хотіло не вдаючись до насильства. Tapac Шевченко підтримав ідеї кирило - мефодіївців, але на його думку на пepшoмy місці стояло питання про долю українців, для яких треба було сформувати такий устрій , який би не давав би можливості одній людині експлуатувати іншу. Найактивнішими членами товариства бyли Микола Костомаров (учений, педагог, поет), П.Куліш (письменник), М.Гулак, В. Білозерський, Д.Пильчиков, студенти — А.Маркович, О.Тулуб та інші.