Серце поета прагне повернення додому, в рідну Україну, до земляків-українців.

У травні 1859 р. Шевченко, після довгих зволікань урядовців, одержав дозвіл виїхати на Україну. За поетом встановили суворий таємний нагляд. Кілька днів жив у Кирилівці, бачився з рідними. Тарас мав намір купити недалеко від с. Пекарів ділянку землі, щоб збудувати хату й оселитися на Україні. Тарас Григорович прагнув здійснити свою заповітну мрію – поселитися над Дніпром, збудувати хату, одружитися і залишитися жити на Україні. Ця думка жила в нього багато років.

Шевченко у снах бачив «голубії» степи України, «і Дніпро і кручі», :

«Я тілько хаточку в тім раї

Благав, і досі благаю,

Щоб хоч умерти на Дніпрі,

Хоч на малесенькій горі».

Він мріяв хоч під кінець життя повернутися на береги рідного Дніпра:

«Дай же, боже, коли-небудь,

Хоч на старість стати

На тих горах окрадених,

У маленькій хаті.

Хоча серце замучене,

Поточене горем,

Принести і положити

На дніпрових горах» .

На запрошення свого приятеля Михайла Максимовича, Тарас Шевченко їде до Прохорiвки. На хуторі у Максимовича Шевченко змалював портрети самого господаря i його дружини. Невдовзі він приїздить до Пекарiв i Канева. Тутешня місцевість зачарувала художника, він змалював краєвид «Коло Канева» i вирiшив придбати тут ділянку землі. Разом з управителем поміщика Парчевського Вольським i землемiром Хилiнським на мальовничому високому березі Дніпра він вимірює ділянку. Однак, повертаючись у маєток Максимовича, Шевченко був заарештований, адже канівські поміщики не хотіли мати такого сусіда як Шевченко. Київський генерал-губернатор у листі до начальника ІІІ відділу писав: «… если бы Шевченко пожелал поселиться в здешнем крае, то я полагал бы отклонить его намерение. Водворение его здесь я не почитаю удобным… » Та поет не залишає наміру повернутися в Україну і оселитися тут. З Петербургу він надсилає Варфоломію план і проект хати, яку хотів би збудувати у Каневі.

«… Посилаю тобі нашвидку зроблений план хати. Поміркуй і роби як сам добре знаєш. Мені тілько треба, щоб робоча була дубова та круглий ґанок скляний на Дніпро».

Планів і проектів хати Шевченко виконав кілька.

Варфоломій Шевченко, дізнавшись, що Н. Парчевський землю продавати поету не хоче, знаходить інше місце на Чернечій горі, про що пише йому в червні 1860р.

І Тарас Шевченко згоджується з цим, бо в одному з наступних листів писав Варфоломію: «… роби швидше з тим сердешним ґрунтом. Та що зробиш, зараз же і напиши мені, щоб я знав, що з собою робити: чи їхать мені весною в Канів, чи ні»

Він збирався вже назавжди залишитися на цій землі. А листи ще раз посвідчують, що місце було остаточно вибране на Чернечій тепер Тарасовій горі.

Але не судилося.

Поет знову прибув до Петербурга. Жив поет в Академії мистецтв, у відведеній йому майстерні. Як художник Шевченко після заслання найбільшу увагу приділяє гравіруванню. В жанрі гравюри він став справжнім новатором у Росії. 1856 р. почали з'являтися в пресі переклади деяких його творів. На початку 1859 р. вийшла збірка «Новые стихотворения Пушкина и Шевченко».

З мрією Т. Шевченка поселитися над Дніпром тісно пов’язана і мрія про одруження. В 1860 році в Петербурзі поет знайомиться з наймичкою, сиротою Ликерею Полусмак та мав намір одружитися з нею.