В 1975 році на півдні України (Миколаївська область) почалось будування Південно-Української атомної електростанції та міста енергетиків Южноукраїнськ. А 1 вересня 1976 року гостинно відчинила двері для перших учнів Южноукраїнська загальноосвітня школа №1, яких зустрів новопризначений директор Козуєк Марат Онуфрійович.
Маючи великий педагогічний стаж на різних посадах, Марат Онуфрійович зумів створити у короткий термін сильний педагогічний колектив. Тому вже в перші роки існування школа заявила про себе високими результатами в навчально-виховному процесі.
Через рік навчальний заклад очолив Предоляк Дмитро Іванович, продовжуючи справу попереднього директора.
Молоде містечко росло, збільшувалася кількість його мешканців. Чисельний склад учнів, як і педагогічний колектив збільшувалися, і школа вимушена була працювати у дві зміни. Та новому директору Щегловій Маргариті Петрівні, - нажаль, Дмитро Іванович пішов передчасно з життя,- вдалося вивести школу на такий рівень, що імена її педагогів, учнів, випускників зазвучали не тільки в межах області, але й в межах України.
З 1982 року директором школи призначили Предоляк Клавдію Василівну, яка очолила школу на 14 років. В цей період учні школи активно займалися пошуковою діяльністю з історії рідного краю та міста. Результатом цієї роботи стало створення шкільного музею, де першими матеріалами були відомості про історію рідного краю в часи Великої Вітчизняної війни та про Василя Дровнікова, радянського солдата, який загинув в даній місцевості і останки якого було знайдено під час будування школи. Пізніше, музей поповнився новими матеріалами та експонатами про Сергія Кисельова, учня школи, що загинув у афганській війні, та про воїнів-афганців нашого міста.
В музеї проводилися уроки мужності, позакласні заходи з військово-патріотичного виховання, зустрічі з ветеранами війни. Перша школа вже тоді стала опорною в місті з патріотичного виховання.
Под керівництвом Клавдії Василівни школа суттєво змінилася. Були оснащені сучасно навчальні кабінети хімії, фізики, української мови та літератури, географії, іноземної мови. З'явилися нові сучасні меблі, наочні навчальні матеріали, поповнилася новими виданнями шкільна бібліотека.
Велику допомогу в укріпленні навчально-матеріальної бази надавали шефські організації. Це дозволило значно підвищити ефективність навчально-виховного процесу, про що свідчили високі результати, які отримували учні в шкільних, міських та обласних олімпіадах, різноманітних турнірах, фестивалях та конкурсах.
Час йшов, відбувалися зміни в суспільстві. Змінилося й керівництво школою. З 1996 року директором школи було призначено Ковальчук Надію Михайлівну, на долю якої випало втілювати в життя новітні ідеї, експерименти в галузі освіти. Педагоги школи познайомилися з модульною системою, впевнено освоїли комп’ютерні технології та осучаснили навчально-виховний процес, використовуючи у своїй роботі методики Лисенкової, Шаталова, Ільїної та інших.
Щорічно зі стін школи виходили срібні та золоті медалісти, а кількість досвідчених вчителів з вищими категоріями та почесними званнями зростала.
В 2006 році школу очолює Петренко Олександр Олександрович. В умовах зростаючої конкуренції закладів на фоні поступового зменшення учнів у місті йому потрібно було зберегти досвідчений колектив педагогів та не втратити імідж першої школи, як найкращої в місті. І він разом з адміністрацією закладу успішно впорався з цим завданням. Перша школа першою в місті стала іменним закладом: школою імені Захисників Вітчизни, тому що і зараз патріотичне виховання в школі є пріоритетним, тому що школа ростить і виховує справжніх синів і доньок нашої рідної Батьківщини.
З кожним роком зміцнюється матеріальна база школи: відреставровано підлогу спортивної зали, відремонтовано вікна, підлогу та стелю актової зали, їдальні; зроблено шатрову покрівлю над закладом; заасфальтовано проблемні ділянки навколо школи; поступово реставрується тир; замінено класні дошки у всіх навчальних кабінетах; придбано два нових комп'ютерних класи; школа поповнюється мультимедійною технікою; поповнено обладнання кабінетів фізики та хімії; придбано навчальну зброю та комплект сучасної військової форми; кабінет обслуговуючої праці для дівчат обладнано сучасними електричними швейними машинками; проводиться поступова заміна технологічного обладнання шкільної їдальні; проводяться капітальні ремонти туалетів та заміна вікон на металопластикові. Все це за тісної співпраці з органами місцевого самоврядування, депутатським корпусом та управлінням освіти.
Школа пишається своїми учнями та випускниками, які стали відомими спеціалістами різних галузей економіки, вченими, керівниками підприємств, організацій, закладів, творчими діячами, видатними спортсменами.
Життя продовжується, до школи приходять нові учні, в колектив вливаються нові вчителі. І так буде вічно…