Кабінет практичного психолога

Про безпеку в Інтернеті (консультація для батьків)

Сьогодні кількість користувачів мережі Інтернет постійно зростає, при чому частка молоді та зовсім юної аудиторії серед користувачів дуже велика. Для багатьох, особливо молодих людей, Інтернет стає інформаційним середовищем, без якого вони не уявляють собі життя.

Але вміщаючи в себе великий інформаційний, навчальний розважальний потенціал, Інтернет може бути небезпечним та становити певний ризик, особливо для дітей.

Дорослим необхідно пам’ятати про існування загроз в Інтернеті та приділяти підвищену увагу питанню безпеки.

Десять фактів для безпеки дітей в Інтернеті

Інтернет може бути прекрасним місцем як для навчання, так і для відпочинку і спілкування з друзями. Але, як і весь реальний світ, Мережа теж може бути небезпечна. Перед тим як дозволити дітям виходити в інтернет самостійно, слід встановити ряд правил, c якими повинен погодитися і ваша дитина.

Якщо ви не впевнені, з чого почати, ось кілька рекомендацій, як зробити відвідування інтернету для дітей повністю безпечним.

1. Заохочуйте дітей ділитися з вами їх досвідом в інтернеті. Відвідуйте Мережу разом з дітьми.

2. Навчіть дітей довіряти інтуїції. Якщо їх в інтернеті що-небудь турбує, їм слід повідомити про це вам.

3. Якщо діти спілкуються в чатах, використовують програми миттєвого обміну повідомленнями, грають або займаються чимось іншим, що вимагають реєстраційного імені, допоможіть дитині його вибрати і переконайтеся, що воно не містить ніякої особистої інформації.

4. Наполягайте на тому, щоб діти ніколи не видавали своєї адреси, номера телефону або іншої особистої інформації; наприклад, місця навчання або улюбленого місця для прогулянки.

5. Поясніть дітям, що різниця між правильним і неправильним однакова: як в і інтернеті, так і в реальному житті.

6. Навчіть дітей поважати інших в інтернеті. Переконайтеся, що вони знають про те, що правила гарної поведінки діють скрізь - навіть у віртуальному світі.

7. Наполягайте, щоб діти поважали власність інших в інтернеті. Поясніть, що незаконне копіювання чужої роботи - музики, комп'ютерних ігор та інших програм - є крадіжкою.

8. Скажіть дітям, що їм ніколи не слід зустрічатися з друзями з інтернету. Поясніть, що ці люди можуть виявитися зовсім не тими, за кого себе видають.

9. Скажіть дітям, що не все, що вони читають або бачать в інтернеті, - правда. Привчіть їх запитувати вас, якщо вони не впевнені.

10. Контролюйте діяльність дітей в інтернеті за допомогою сучасних програм. Вони допоможуть відфільтрувати шкідливий вміст, з'ясувати, які сайти відвідує дитина і що він робить на них.

Безпечне використання Інтернету дітьми дошкільного віку

Гарні звички у дітей виробляються вже під час перших відвідувань Інтернету. А оскільки діти дошкільного віку намагаються дотримуватись встановлених батьками правил, то це не лише впливає на їх виховання, а й сприяє розвитку користувацьких навичок.

Діти віком до 7 років не завжди можуть розуміти розміщену в Інтернеті інформацію, зокрема відрізняти корисну інформацію від некорисної, наприклад, фактичний вміст від реклами. Батьки повинні допомагати своїм дітям знаходити підходящий матеріал. Діти часто не бачать різниці між використанням Інтернету або ігор та створенням малюнків на комп'ютері.

Батькам потрібно встановити правила використання комп'ютера дітьми віком до 7 років.

Час, проведений за комп'ютером, має бути обмеженим, щоб не шкодити здоров’ю.

Комп'ютер має стояти у кімнаті, якою користуються всі члени сім’ї, наприклад у вітальні. Бажано, щоб біля дошкільнят під час використання ними Інтернету знаходився хтось із дорослих.

Доступ дітей дошкільного віку до Інтернету повинен бути обмеженим знайомими сайтами, що заздалегідь визначені батьками. Більш досвідчені діти можуть шукати знайомі сайти за допомогою меню «Вибране» у веб-браузері.

Найбезпечнішим рішенням є створення для дитини персонального операційного середовища, де доступ до Інтернету обмежено лише визначеними сайтами.

Будьте більш уважними до своїх дітей!

Профілактика психологічних травм та збереження

психічного здоров’я дитини

З першого моменту життя дитина шукає любові й підтримки своїх батьків. Еріх Фромм виділив два напрямки впливу батьків на життя дитини: турбота про задоволення фізичних потреб дитини та ставлення до дитини, що визначає її любов до життя. Коли батьки добре ставляться до дитини, це допомагає їй зрозуміти: життя прекрасне.

«Виховання дітей потребує терпіння, самовідданості та внутрішньої стабільності», — стверджує спеціаліст із вивчення психологічних травм дитини Тіна Грімберг.

Важко собі уявити, що розсерджена, а інколи навіть розлючена мати, яка кричить своєму п'ятирічному синові: «Я вб'ю тебе!», або «Ти вчинив погано, я не люблю тебе», або «Я ніколи більше не дозволю тобі кататися на велосипеді!» — не усвідомлює, якими можуть бути наслідки її висловлювань. Адже вона не замислюється над тим, що все це дитина сприймає цілком серйозно, вірить цьому, лякається, можливо, на все життя.

Види поведінки дорослих, що можуть спричинити психологічну травму

в дитини

Насамперед, це відмова у визнанні, зневіра в дитині, неприйняття дитини. Наприклад, «Ось Ігор у нас хороший хлопчик, а ти, незграбо, вічно потрапляєш у якісь пригоди...».

Приниження — постійне джерело психологічних травм. Як часто батьки спускають дитину з високого рівня самооцінки на низький простими словами: «дурень», «телепень», «бовдур»... Особистість знецінюється. Особливо небезпечно робити це в присутності сторонніх.

Тероризування – коли дорослі погрожують дітям фізичною карою: «Я не знаю, що я з тобою зроблю» або: «Я ладна тебе вбити!», або «Я зараз візьму ремінь.. .».

Не менше травмує дитину й ізоляція. Наприклад , якщо дитину зачиняють у кімнаті, в коморі саму, забороняють їй гратися з однолітками .

І, нарешті, емоційне ігнорування. Скільки батьків вважають, що суворе виховання підготує дитину до суворого життя. І тому часто відмовляють дитині у співчутті та турботі, пообіймають і не пестять, не цілують і не розмовляють з нею.

Як не допустити психологічних травм дитини?

• Насамперед, дорослим треба навчитися формувати партнерські дружні стосунки в своїй сім'ї. Навчитися уважно й шанобливо ставитися одне до одного, відкрито висловлювати свої почуття та обговорювати свої проблеми .

• Дуже корисно навчитися боротися зі стресом, мирно розв'язувати конфлікти, уникати їх.

• Добре було б зрозуміти, яких психологічних травм дорослі зазнали в дитинстві, і спробувати за допомогою психологів їх подолати.

• Вирішивши стати батьками, необхідно ознайомитися з основами дитячої та вікової психології , мистецтвом бути батьками.

• Необхідно навчитися практичних навичок догляду за дітьми.

• У своїх дітях необхідно розвивати здатність розповідати про свої почуття й турботи батькам та друзям, виховувати в дітей уміння захистити свої права.

Узагалі, чим краще у вашої дитини розвинуті соціальні навички та вміння , тим краще вона почувається в товаристві людей, тим краще вона захищена від психологічної травми.

ПСИХОЛОГІЧНА ПІДТРИМКА ДИТИНИ - процес, який включає:

· зосередження дорослого на позитивних сторонах і перевагах дитини з метою укріплення її самооцінки;

· дорослий має допомогти дитині повірити в себе і свої можливості;

Цей процес має допомогти дитині уникати помилок, має підтримувати при невдачах.

ЩОБ ПІДТРИМАТИ ДИТИНУ, НЕОБХІДНО:

• спиратися на сильні її сторони;

• уникати підкреслювання промахів дитини;

• показувати, що ви задоволені дитиною;

• вміти і хотіти демонструвати любов і повагу до дитини;

• проводити більше часу з дитиною;

• внести гумор у взаємовідносини з дитиною;

• дозволити дитині вирішувати самій там, де це можливо;

• уникати дисциплінарних заохочень та покарань;

• приймати індивідуальність дитини;

• проявляти віру в дитину, емпатію до неї ;

• будьте одночасно вимогливі і добрі .

СЛОВА ПІДТРИМКИ:

5. знаючи тебе, я впевнена, що ти все зробиш добре;

6. ти робиш це дуже добре;

7. прекрасно, чудово, вперед, продовжуй, я горджуся тобою;

8. мені подобається, як ти працюєш;

9. я дуже радий твоїй допомозі, дякую.

Ми не можемо перерахувати ту безмежну кількість порад щодо підтримки психологічного комфорту та попередження виникнення психологічних травм, але кожен з батьків має знати, як підібрати ключик до серця власної дитини, враховуючи її індивідуальні особливості та стратегічні напрямки особистісного розвитку.

Консультація для батьків: "Всі діти різні"

Діти справді різні: одні слухняні, інші капризні; одні розвиваються швидко, все "схоплюють", засвоюють на "льоту", інші відстають у розвитку; одні товариські, інші, навпаки, замкнуті. Навіть в одній сім'ї, де кілька дітей, сестри і брати начебто схожі, і живуть в однакових умовах, і виховуються однаково, а можуть бути зовсім різними.

Чому діти такі різні? Причин тут багато: в уроджені особливості нервової системи дитини, стан здоров'я,характер взаємин з батьками та іншими членами сім'ї, а пізніше - вихователями, вчителями, ровесниками.

Дорослі обов'язково мають ураховувати психологічні особливості дітей. А чим зумовлені ці особливості? Насамперед співвідношенням основних нервових процесів кори головного мозку: збудження і гальмування.

Діти народжуються з різними особливостями функціонування головного мозку. Ці анатомо-фізіологічні особливості є основою для формування особливостей психологічних. І відбувається це тому, що один і той самий вплив може мати різний психологічний ефект. Адже кожен член сім'ї, у тому числі й кожна дитина живе й розвивається в специфічних, характерних саме для неї умовах. Це тільки так здається, що і всі брати, і всі сестри живуть в однакових умовах. Адже сам той факт, що хтось із них старший, хтось молодший, створює відмінності. Старший вважає себе покровителем молодшого, у чомусь вищим за нього, звикає до того, що молодші дивляться на нього знизу вверх, часто шукають у нього захисту, а іноді й навпаки - бунтують проти деспотизму старшого брата чи сестри, шукають захисту у батьків. Уже ця обставина створює далеко не однакові умови життя. Вони можуть сприяти розвитку таких якостей як: зарозумілість або турботливість, відповідальність або байдужість, заздрість, покірливість.

А що може вплинути на поведінку дитини, її взаємини з іншими?Атмосфера в сім'ї, навіть зміна її матеріального становища, друзі, з якими почали дружити діти та багато інших обставин дають поштовх до зародження різних якостей та особливостей людини.

Коли починаються формуватися стійкі риси характеру? Вчені вважають, що досить рано, в дитячі роки. Формування відбувається непомітно, під впливом і наших з вами. любі батьки, вчинків, реакцій на прохання, бажання, примхи дитини. Ми твердимо подекуди, що такою, як зараз дитина була завжди. що риси характеру дані їй від природи. А це зовсім не так. Такою вона стала з нашою допомогою.

Придивіться уважніше до своєї дитини, і ви помітите, що на тлі позитивного спілкування з кожним із членів сім'ї, в неї є хтось найближчий, хоч він і не завжди найніжніший і найдобріший, як наприклад, мама чи бабуся, а вимогливий і суворий як тато. дитина дуже рано починає наслідувати його, копіюючи тата чи маму в усьому: в рухах, інтонаціях, смаках і т.д.

Своє оточення, своє коло спілкування, свої взаємини, якщо хочете, своє становище й авторитет, у ваших сина чи доньки і в дошкільному закладі. І батьки мають це знати і враховувати.

Якщо донька звикла до надмірно турботливого ставлення до себе в сім'ї, вона зажадає такого ставлення до себе і в колі однолітків. Якщо діти, граючись з примхливою дівчинкою, завжди поступаються їй, якщо ні батьки, ні вихователь не помітять вчасно егоїстичних проявів у дівчинки, належно не відреагують на це, формування себелюбства, черствості, байдужості невідворотне.

Щоб правильно виховувати дитину, треба дуже добре знати її. Якщо батьки помітили щось тривожне, незрозуміле в діях і в характері дитини, вони мають негайно звернутися по допомогу до кваліфікованого фахівця - психолога, педагога, лікаря.

Усі діти різні, неповторні. І в кожного є якісь позитивні якості, спираючись на які батьки можуть формувати людину цікаву, комунікабельну,яка вміє вписатися в будь-який колектив - і родинний, і дитячий.

Лагідність, любов та увага батьків створюють у дитини хороший, радісний настрій, а це в свою чергу, формує взаємне добре ставлення до інших людей, упевненість у своїх силах.

Консультація для батьків «Дитяча істерика. Що робити?»

Складно знайти батьків, які жодного разу не стикалися з істерикою своєї дитини. Дитячі істерики це досить поширена проблема, яка зустрічається найчастіше у дітей у віці двох-трьох років. Найчастіше це є проявом відчаю і гніву дитини і спробою домогтися від батьків виконання свого капризу. Саме в цьому віці ваша дитина вступає в перехідну фазу, це час, коли починає зароджуватися самосвідомість і малюк починає відчувати, що він є самостійною особою зі своїми потребами та бажаннями. Карапуз не бажає виконувати заборони чи відмови батьків і будь-якими засобами намагається домогтися свого. Ось тут то і починається істеричний плач, тупання ногами, крики і навіть биття в конвульсіях на підлозі.

Така неадекватна поведінка просто виводить з себе батьків, найчастіше маму, особливо, якщо весь цей спектакль влаштований на публіці. Так що питання як впоратися з дитячою істерикою хвилює багатьох. Давайте розглянемо декілька порад, які дають психологи та інші батьки в таких ситуаціях: Перш за все, не лякайтеся. Мама, яка вважає свого малюка чуйним і добрим повністю розгублюється, якщо раптово її дитя перетворюється на крикуна чортеня. Якщо дитина помітить вашу розгубленість, то справиться з істерикою буде набагато складніше, так як він зрозуміє, що знаходиться на вірному шляху і скоро зможе добитися результату.

Не йдіть у дитини на поводу. Так як істерика це, перш за все, шантаж, то якщо ви один раз погодьтеся виконати вимогу дитини заради того, щоб він припинив, дитя зрозуміє, що це дієвий спосіб і буде використовувати ваше слабке місце і далі. Не йдіть на поводу ні в якому разі.

Постарайтеся знайти компроміс. Якщо ви розлютитеся і будете абсолютно непохитною, то це теж може не призвести до швидкого вирішення проблеми. Добре буде, якщо ви запропонуєте дитині компроміс. Через кілька хвилин безрезультатного крику ваша дитина швидше вхопитися за вашу пропозицію, так як він вже почав розуміти, що не зможе нічого добитися і істерить просто на зло вам. Чи не заганяйте малюка в кут, а тільки трохи поступіться йому, запропонувавши рішення, яке влаштує вас обох. А наступного разу дитя двічі подумає перш ніж закочувати істерику, так як згадає, з якими складнощами зіткнувся. Наприклад, якщо дитина не хоче йти додому з двору не потрібно кричати, що ви більше ніколи не будете гуляти, а запропонуйте йому через деякий час знову вийти у двір. Тільки не пропонуйте того, чого не зможете виконати.

Дайте дитині заспокоїться у відокремленому місці. Якщо істерика трапилася вдома, то відведіть його в іншу кімнату і залиште на деякий час, без вашої уваги він швидше заспокоїться. Але що робити з дитячими істериками, якщо ви знаходитеся в суспільному місці? Постарайтеся відвести його подалі від сторонніх, так як саме на них, і розрахований його спектакль. Залишившись наодинці, почекайте кілька хвилин і запропонуйте компроміс.

Попередити істерику. Якщо ви знаєте про схильність вашого чада влаштовувати істерики, то постарайтеся уважно за ним стежити. Ви без проблем зможете побачити, що ваша дитина починає нервувати і ось-ось закотить істерику. Постарайтеся в такий момент переключити його увагу, щоб уникнути цього.

Але найголовніше, як би це не було складно, постарайтеся залишатися спокійною, не кричіть, так як крик тільки розпалить дитину. Шльопання теж не завжди призводять до бажаного, так як можуть малюка налякати. Це залежить від характеру вашого карапуза. А ще ні в якому разі не відчувайте себе винуватою перед сторонніми за витівки дитини. Його істерика зовсім не означає, що ви погана мати і не займаєтеся його вихованням. Така ситуація траплялася практично з усіма батьками.