Правила безпеки: учимо дітей, не лякаючи їх

Якщо правильно розвивати й підтримувати в дітей навички особистої безпеки, вони допоможуть їм відчувати себе захищеними при спілкуванні з більшістю людей. Ця стаття є керівництвом для молодих людей з особистої безпеки, упевненості в собі й захисту власних інтересів.

Діти піддаються небезпеці нападу, викрадення й жорстокого поводження навіть у найдбайливіших сім'ях, школах і спільнотах. Але існують прості та ефективні способи навчити дітей захищати себе, ці способи прийнятні практично для будь-яких випадків. Адже навички та знання – це ключ до їх безпеки.

Батьки, вчителі та вихователі повинні знати, що діти частіше страждають від знайомих людей, ніж від чужих. Тому їх необхідно ознайомити з чіткими правилами безпеки і для поводження зі сторонніми, коли нікого немає поруч, і для дотримання кордонів при спілкуванні з людьми, які їм знайомі.

Будь-яка людина може виявитись розбещувачем – сусід, родич, друг сім'ї, лідер молодіжної групи, навіть інша дитина. Кращий спосіб захистити дітей від насильства – це знати, що з ними відбувається. Частіше питайте свою дитину: «Ти ділишся зі мною всім, що тобі цікаво, своїми проблемами та тим, що тебе турбує? Пам'ятай: ти можеш мені повністю довіряти», слухайте їх відповіді терпляче, з великою повагою.

Діти повинні розуміти, що існують важливі правила безпеки для тих випадків, коли вони знаходяться на самоті, поза батьківською опікою. Вони залишаються наодинці із собою, навіть коли віддаляються від відповідального за них дорослого всього лише на короткий час і на невелику відстань. У цьому випадку не треба турбуватись. Діти просто повинні знати, що їм необхідно робити.

Просто розповідати дітям про правила безпеки або показувати, що треба робити, недостатньо. Коли ми лише розмовляємо з ними про небезпеку, їхня поінформованість може підвищити рівень тривоги. Молоді люди вчаться краще за допомогою активної практики. Практика дитячих навичок особистої безпеки підвищує їх компетентність івпевніність у собі. Важливо розвивати ці навички так, щоб дітям було не страшно, а весело й цікаво.

Поради про те, як розмовляти з дітьми про незнайомих людей

«Небезпечний незнайомець» – це той термін, який лише підвищує занепокоєння і при цьому ускладнює уявний пошук способів того, як допомогти дітям залишатись у безпеці.

Замість цього краще розповідайте про правила безпеки при зустрічі з «незнайомою людиною». Замість того щоб розповідати про щось погане і страшне, що іноді дійсно трапляється, краще зосередьтесь на навчанні й відпрацюванні тих навичок та особливостей поведінки, які ви хочете розвивати у своїх дітей для безпечного спілкування з незнайомими людьми.

Зберігайте спокій, коли розмовляєте з дітьми про незнайомців. Якщо ваш голос звучить тривожно, ця тривога передаватиметься дітям. Розповідь про «небезпечних незнайомців» або страшні історії можуть підсилити страх і занепокоєння будь-якої людини. Замість цього переконано розповідайте дітям, що ви вважаєте переважну більшість людей хорошими, а це означає, що більшість незнайомих людей теж хороші, але деякі з них мають проблеми, через які вони можуть ображати дітей.

Скажіть дітям, що вони не повинні боятись незнайомих людей, якщо будуть дотримуватись правил безпеки. Якщо діти перебувають на самоті, перше правило каже, що перед тим, як заговорити з незнайомими або малознайомими людьми, треба спитати дозвіл у батьків. Допоможіть дітям знайти конкретні приклади людей, яких вони добре знають, і тих, кого вони не знають, щоб дитина змогла в уяві змоделювати відповідну ситуацію.

Правила безпеки для дітей, коли вони самі:

• Більшість людей хороші. Це означає, що й більшість незнайомих людей хороші.

• Незнайомець – це просто та людина, яку я не знаю, і виглядати він може як завгодно.

• Правила безпеки, що діють при батьках, які про мене піклуються, відрізняються від тих, коли я перебуваю сам, без чиєїсь допомоги. Коли я один, то повинен у першу чергу зв'язатись із батьками й уточнити, чи може незнайомець підходити до мене, розмовляти зі мною та давати мені що-небудь.

• Якщо я достатньо дорослий, щоби перебувати без батьків, безпечніше бути там, де поруч є інші люди, які можуть допомогти мені в разі потреби.

• Я не даю особисту інформацію незнайомцеві або комусь, хто змушує мене відчувати себе некомфортно.

• Отримувати допомогу від сторонніх людей нормально, якщо зі мною сталась надзвичайна ситуація, а поруч немає нікого зі знайомих.

• Перш ніж іти кудись, вирушати з ким-небудь (з незнайомою або знайомою мені людиною), я повинен спитати про це в батьків. Я повинен розповісти батькам, куди йду, хто буде зі мною та що я буду робити.

• У мене повинен бути план забезпечення власної захищеності та отримання допомоги там, куди я йду.

• Я знаю, що правила безпеки моєї сім'ї включають у себе те, як дітям необхідно відкривати двері на дзвінок, розмовляти по телефону й використовувати Інтернет.

​Для того, щоб дотримуватись цих правил, діти повинні практикувати наступні навички та знати:

• Як стояти й ходити уважно, пильно, спокійно, з повагою до себе та впевненістю.

• Як відходити від незнайомця й залишатись поза досяжністю людини, яка наближається.

• Як йти (або тікати) від незнайомця негайно, навіть якщо ця людина здається дуже приємною.

• Як у першу чергу радитись з батьками, навіть якщо той, кого дитина знає й кому довіряє, каже не робити цього.

• Як отримати допомогу від зайнятої або байдужої дорослої людини, якщо дитина загубилась або їй стало страшно.

• Як шуміти, утікати й добиратись до безпечного місця у випадку виникнення надзвичайної ситуації.

• Що робити й казати, якщо незнайомець підходить до дитини вдома.

​Правила безпечної поведінки дітей зі знайомими людьми:

• Я належу сам собі: моє тіло, мій час, моя душа – усе це моє. Будь-які дотики для гри з метою подражнити мене чи із прихильності до мене повинні бути узгодженими й безпечними.

• Ніхто не повинен чіпати мої інтимні частини тіла (частини тіла, приховані нижньою білизною або купальним костюмом), за винятком потреби в медичному огляді.

• Ніхто не повинен просити, щоб я дозволив доторкнутись до моїх інтимних частин тіла.

• Дотик або іншу поведінку для збереження здоров'я або з метою безпеки не завжди можна узгодити, але такі дотики ніколи не можна приховувати від батьків.

• Я не повинен дозволяти іншим людям контролювати своє самопочуття.

• Усе, що мене турбує, не повинно бути таємницею.

• Якщо в мене є проблеми, я повинен розповісти про них дорослому, якому я довіряю, і продовжувати розповідати про них, доки мені не допоможуть.

• Ніколи не пізно отримати допомогу.

​Для того, щоб дотримуватись цих правил, діти повинні практикувати такі навички:

• Казати «ні» при небажаній або невідповідній поведінці, використовуючи ввічливі слова, зоровий контакт і наполегливу мову тіла.

• Стояти на своєму навіть тоді, коли хтось використовує підкуп, образливі слова або силу, щоб чинити тиск на дитину та примусити її робити те, чого вона не хоче.

• Захищати себе від образлових слів.

• Казати слова, які допомагають уникати потенційно небезпечних ситуацій.

• Привертати увагу зайнятих дорослих і докладно розповідати про ситуації, які викликають хвилювання й дискомфорт.

​ Навички особистої безпеки можуть швидко розвиватись і допомагають дітям залишатись у безпеці в більшості випадків спілкування з незнайомими людьми і з людьми, яких вони знають, особливо якщо батьки вчать дітей цих навичок і практикують їх разом з ними.

Діти на дорозі!

Шановні батьки!

Швидке збільшення інтенсивності руху висуває серйозне завдання — забезпечити безпеку руху пішоходів.

У попередженні дорожньо-транспортного травматизму важливу роль відіграє робота дорослих з роз’яснення дошкільникам правил дорожнього руху і прищеплення навичок дисциплінованості на вулицях і дорогах. Щоб не допустити лиха на дорозі, вам необхідно:

• е подавати дітям негативного прикладу, порушуючи правила дорожнього руху;

• не чіплятися на підніжку транспорту і не стрибати на ходу, щоб своїм прикладом не заохотити дітей;

• учити переходити вулицю на зелене світло світлофора, користуватись підземним переходом;

• на власному прикладі вчити користуватись нерегульованим пішохідним переходом;

• перетинаючи вулицю нерегульованим пішохідним переходом радити дітям йти в загальній масі пішоходів, бо дитина сама ще не завжди здатна оцінити дорожню ситуацію;

• не дозволяти дітям з’являтися зненацька перед транспортними засобами;

• учити дітей правильно обходити транспорт на зупинках (трамвай — спереду, тролейбус, автомобіль та автобус — позаду);

• не дозволяти дітям самостійно користуватися громадським транспортом;

• не допускати ігор дітей на проїжджій частині дороги;

• не дозволяти дітям грати з м’ячем, кататися не велосипеді, ковзанах, роликах, лижах, санчатах на проїжджій частині дороги та поблизу неї.

Телефон виклику міліції — «102».

Сподіваємося, що ви прислухаєтесь до наших порад!

Вогонь дітям не іграшка!

Шановні батьки!

Щоб не допустити пожежі, необхідно дотримувати таких правил пожежної безпеки:

1. зберігати сірники в місцях, недоступних дітям;

2. не дозволяти дітям розводити багаття;

3. не дозволяти самостійно вмикати електронагрівальні прилади;

4. не дозволяти користуватися газовими приладами;

5. не допускати перегляд телепередач, користування комп’ютером за відсутності дорослих;

6. не залишати малолітніх дітей без нагляду;

7. не вмикати електроприлади з пошкодженим дротом чи струмоприймачем;

8. не нагрівати лаки та фарби на відкритому вогні;

9. не заставляти шляхи евакуації (лоджії, балкони, коридори);

10. не зберігати на балконах легкозаймисті речовини (бензин, мастила, ацетон);

11. не сушити речі над газовою плитою;

12. не користуватися саморобними ялинковими гірляндами;

13. не влаштовувати піротехнічних заходів з балкону та поряд з будівлею;

14. не палити в ліжку.

Шановні батьки! Ставтеся негативно до дитячих ігор з вогнем! Роз’яснюйте, що їхні пустощі з вогнем можуть спричинити пожежу, загибель у вогні майна та людей! Своїм прикладом навчайте дітей суворого дотримання протипожежних вимог. Пам’ятайте, що приклад старших є для дітей найкращим методом виховання.

У разі виникнення пожежі негайно викликайте

пожежну охорону за телефоном «101».