Крок 1. Ознайомтеся з теоретичним матеріалом.
Уживана в мові лексика у стилістично-функціональному плані переділяється на стилістичні групи. Виділяється стилістично нейтральна (загальновживана, міжстильова) лексика і обмежена певними сферами вживання та стилями (стилістично забарвлена).
Стилістично нейтральна (міжсильова) лексика – загальновживана лексика, що не пов’язана з певними функціональними різновидами мови і не має експресивного забарвлення. Вона охоплює слова, якими послуговуються всі, хто володіє мовою. Ці слова пов’язані з повсякденним життям, із спільними для більшості носіїв мови поняттями, є звичайними, зрозумілими для всіх.
Розмовна лексика – це прості слова, якими послуговуються мовці в щоденному неофіційному спілкуванні (базіка, вайло, чимчикувати, хапуга, злюка, писака, читака, попобігати, попозаглядати, бос, велик, завучка, нулівка, телик, мобілка і подібн.)
Експресивно забарвлена лексика – це слова, що містять у своєму значенні компонент оцінювання, виражають почуття, позитивне чи негативне сприймання дійсності: тяжко, гніватися, теревенити, матінка. татко, лебідонька, чорнявенький, малесенький, землище, старезний і подібн.
Книжна лексика – це слова, що вирізняються вузькою сферою вжитку та вносять у спілкування відтінок офіційності, науковості, урочистості. У словниках біля цих слів є позначення “кн.” (книжне) Наприклад, народ, партія, інтелігенція, держава, мир, війна, сесія, страйк, Верховна Рада; вугілля, штрек, лебідка, трос, вагонетка (для шахтарів), школа, гімназія, урок, учитель, кабінет, абітурієнт, студент, професор; сектор, відділ, управління .
Основну частину цієї лексики становлять терміни. Термін – це слово чи словосполучення, що позначає поняття певної галузі науки. Найважливішою ознакою термінів є їх однозначність.
Офіційно-ділова лексика – це слова, що вживаються в офіційно-діловому стилі літературної мови
До експресивно забарвленої лексики належать діалектизми, арготизми, вульгаризми.
Діалектизми – це слова, що вживаються у мовленні не всіх людей – носіїв певної мови, а лише їх частини, яка проживає в одній з місцевостей території, де поширена ця мова: хтіти, меї, свеї, легінь (парубок), перун (грім), тайстра (торба), бане, просе.
Жаргонізми – один з різновидів соціальних діалектів, слова і вирази, властиві мовленню певної групи людей, об’єднаних спільністю інтересів, родом занять: коза (зразок), хата (квартира), хвіст (академ-заборгованість), дирик (директор).
Арготизми – нелітературні слова і сполучення слів, які вживаються у мовленні декласових та антисоціальних елементів (злодію, рекетирів, бомжів, шулерів тощо). Ці слова стоять поза межами літературного вжитку: кишки (речі), карточка (обличчя).
Активна лексика – основна з погляду вживаності частина лексики, що вільно і постійно функціонує в різних сферах суспільного життя. До неї насамперед належать загальновживані слова, а також окремі терміни, професіоналізми, неологізми, наявні у повсякденному спілкуванні.
Пасивна лексика – це частина лексики, що мало або зовсім не вживається у повсякденному спілкуванні, але зрозуміла носіям певної мови.
До пасивної лексики належать історизми, архаїзми, неологізми, професіоналізми, жаргонізми, арготизми.
Історизми – це слова, що вийшли з активного вжитку разом з позначуваними ними реаліями. Вони не мають у сучасній українській мові синонімічних замінників. Це назви понять матеріальної культури (одягу – плахта, каптан, окупай, очіпок; знарядь праці – рало, ціп, серп; старовинної зброї-лук, спис, щит; грошей – золотий); соціально-політичної сфери (раб, плебей, боярин, соцький, волость, панщина), професій (ремісник, купець, кожум яка, зброяр, човняр, водонос), звичаїв і обрядів (досвітки, колодій), назви колишніх міст, поселень (Царгород, Тмуторокань, Кідекша).
Архаїзми – це витіснені іншими синонімами назви понять, що зберігаються і нині. Наприклад: піїт – поет, студій – студент, зелей-ник-лікар, глагол – слово, благоденствіє – достаток, злато-золото, зримий – видимий, рече – каже. Отже, поряд з архаїзмом завжди є синонім – звичайне сучасне слово. Архаїзми використовуються в сучасній мові тільки з певними стилістичними настановами – для створення історичного мовного колориту.
Неологізми – нові слова, створені для позначення нового, раніше невідомого поняття. Вони з’являються постійно, повсякчас. Це зумовлено потребами сучасної світової цивілізації: роздержавлення, доленосний. Ці слова зберігають статус неологізмів до того часу, поки вони не стають загальновживаними. Значна кількість сучасних нормативних слів вперше була зафіксована в кінці XIX – початку XX ст.: винахідник, дослідник, читач, гуморист, україніст, авторка, лікарка, письменниця, властивість, незалежність, націоналізація, демократизація, європеїзація.
Крім загальномовних, виділяють індивідуально-авторські неологізми: незриданні сльози, яблуневоцвітно, весніти (П. Тичина); село-затори міста, місто замайданилось (Остап Вишня); розхмарене чоло, світозорий воїн (М. Рильський).
Крок 2. § 39, впр. 389, 392, 399.
Крок 3.Завдання на повторення (ЗНО!)
1. Відредагуйте речення і запишіть.
1. Спускаючись з гори, у мене зламалась лижа. 2. Йдучи по коридору, двері прочинилися. 3. Увійшовши в ліс, сонце сіло. 4. Простягнувши руку по ягоду, з куща почулося шипіння. 5. Підбігаючи до фінішу, нам аплодували глядачі. 6. Здавши прочитану книжку, бібліотекар порадив мені нову.
2. Відредагуйте речення. Запишіть їх у виправленому вигляді.
1.Бажаючі вийти на слідуючій зупинці, воврем’я попереджайте водія! 2.Хто цікавиться захоплюючими екскуріями по вулицям Києва, підійдіть до екскурсовода на привокзальній площі. 3.Підготовкою закінчивших школу до вступу у вузи займається знаючий преподаватель математики. 4.Приєднуюся до думки усіх переді мною виступаючих. 5.Переживаючий за престиж фірми працівник має усе виконувати якісно.
Домашнє завдання: §39. повторити прислівник за посиланням та виконати тести, надіслати скріншоти http://surl.li/bjotr.