Українські вечорниці
В1 Добрий вечір!
В2 Добрий вечір!
В3 Просимо до світлиці!
В1 На веселі, на бадьорі
Разом Наші вечорниці.
В2 Ви заходьте в нашу хату,
Превеселу, пребагату
В3 Від зірниці до зірниці
Хай шукають вечорниці!
В1 А на наших вечорницях
Хто сумний – розвеселиться!
В2 Співи, танці, небилиці..-
Гарні будуть вечорниці!
(Виходить господиня)
Г. Уже й вечір, ні дівчат, ані хлопців чомусь немає. Де вони забарилися? Молодість...Гарна пора. Цілу ніч гуляли б, тільки музики та пісні. І то ж споконвіку так ведеться. І ми колись...Як згадаю...Літа – літа! Летять, наче орли сизокрилі. Ой, верніться, літа мої, хоч до мене в гості...
(У двері стукають два хлопці)
1-й хлопець. Добрий день вашій хаті!
2-й хлопець. Дозвольте з дороги води напитись!
Господиня. Проходьте, хлопці, проходьте, я вам і води джерельної дам напитись, і варениками смачними пригощу, в хаті моїй сьогодні вечорниці! А дівчата які прийдуть... А чого це ви, хлопці, зажурились?
Лаврін. Та це ж питаю Карпа, кого буде сватати, а він мовчить. Карпе, ну скажи, кого ти будеш сватати?
Карпо. Посватаю, кого трапиться.
Лаврін. Сватай, Карпе, Палажку. Кращої від Палажки нема на всі Семи гори.
Карпо. То сватай, як тобі треба.
Лаврін. Якби на мене, то я б сватав Палажку. В Палажки брови, як шнурочки, що вже гарна, як намальована.
Карпо. Коли в Палажки очі витрішкуваті, як у жаби, а стан кривий, як у баби.
Лаврін. То сватай Хіврю. Хівря доладна, як писанка.
Карпо. І вже доладна – ходить так тихенько, ніби горох товче, а як говорить, то носом свистить.
Лаврін. То сватай Вівдю. Чим Вівдя не гарна? Говорить тонісінько, мов сопілка грає, а тиха, як ягниця.
Карпо. Тиха, як телиця. Я люблю, щоб дівка була трохи бриклива, щоб мала серце з перцем.
Лаврін. То бери Химку. Ця як брикне, то й перевернешся.
Карпо. Коли в Химки очі, як у сови, а своїм кирпатим носом вона чує, як у небі млинці печуть.
Лаврін. Карпе, ну скажи, кого ти будеш сватати.
Карпо. Відчепись.
Лаврін. Сватай Олену. Олена кругла, як цибулина, повновида, як повний місяць; в неї щоки, мов яблука, зуби, як біла ріпа, коса, як праник, сама дівка здорова, а як іде, то під нею земля стугонить.
Карпо. Гарна, мордою хоч пацюків бий, сама товста, як бодня, а шия, хоч обіддя гни.
Лаврін. Ну, то сватай Одарку: ця тоненька, як очеретина, гнучка станом, як тополя, личко маленьке й тоненьке, мов шовкова нитка.
Карпо. Вже й знайшов красуню! Та в неї лице, як тріска, стан, наче копистка, руки, як кочерги, сама, як дошка, а як іде, то кістками торохкотить.
Лаврін. Але ж ти, Карпе, й вередливий! То сватай Хотину.
Карпо. Чи ти здурів? Хотина як вигляне у вікно, то на вікно три дні собаки брешуть.
Лаврін. Ну ти, Карпе, й вередливий.
Господиня. Не хвилюйся, Карпе, життя своє покаже, де твоя доля. Ось чую пісні – дівчата йдуть.
Д. Добрий вечір у вашій хаті! Чи можна до вас на вечорниці завітати?
Г, І вам вечір добрий, дівчатонька! Проходьте, голубоньки! Сідайте, будьте ласкаві, у нашій хаті, на нашій лаві.
Д. Спасибі вам. Пошли, Боже, щастя у вашу хату!
Д2. А де ж наші хлопці?
Д1. А хіба Стецько вам не хлопець?
Д2. Дівчата, завтра ж останній день весіль. Стецько до Уляни сватів засилає.
Разом: Та ти що!
( входить Стецько і Уляна)
Стецько. Та й патлата! А що у вас варили?
Уляна. Нічого!
Стецько. Ну, а тепер що?
Уляна. Що?
Стецько. Що?
Уляна. Що?
Стецько. Що?
Уляна. Що, що? Нічого!
Стецько. Брешеш-бо, як нічого! Батько казав, розпитай її про все. А чорт її зна, про що її розпитувати! Я все позабував.
Уляна. То піди до батька та й розпитай, як позабував!
Стецько. Так він бо добре казав: не іди, каже, від неї, поки про все не домовишся.
Уляна. Нема нам про що з тобою домовлятись.
Стецько. Як це не6ма про що, коли ти вже за мене йдеш.
Уляна. Ні, голубчику, сього ніколи не буде.
Стецько. А чом не буде?
Уляна. Тим, що я за тебе не піду.
Стецько. А чом не підеш?
Уляна. Тим, що не хочу.
Стецько. Та чом не хочеш?
Уляна. А не хочу тим, що не хочу.
Стецько. Ну, тепер твоя правда. А батько казав, що ти підеш.
Уляна. Не піду.
Стецько. Ну, а батько казав: не потурай їй, пісеньку заспівай. То вона й піде. От я і заспіваю:
На курочці пір’ячко рябоє;
Любимося, серденько, обоє;
Диб-диб на село.
Кив-морг на нього.
Я не дівка його, не піду я за нього.
А що, чи гарна моя пісенька?
Уляна. Така точнісінько, як і ти. Нічого не второпаєш. Ось послухай, що я тобі скажу.
В мене думка не така, щоб пішла я за Стецька.
Стецько стидкий, Стецько бридкий.
Цур тобі, відчепися, цур тобі, не в’яжися!
Ну що, Стецю, чи гарні мої слова?
Стецько. Погані. Який нечистий тебе такого навчив. Я як послухав, так погані. Навіщо ти співаєш?
Уляна. Та я тобі і співаю, і кажу, що я не люблю тебе і не піду за тебе.
Стецько. Так себто батько збрехав? Ось тільки скажи, що він бреше, так він такого ляпанця дасть. Я вже пробував. І треба мені твого хотіння – підеш і без нього. А ще батько казав, щоб ти не брикалася.
Уляна. А чого мені брикатися. Я що, скотина, хай Бог милує. А щоб пішла за тебе, так навряд, наше сватання ще вилами по воді писане.
Стецько. Ей! Чи Прісько, чи Домахо, як там тебе. Ось послухай та іди. От якби ти була моєю жінкою та сказала, що не підеш за мене, то я б тобі пику побив. Як мені часом батько б’є. А поки що не можна. Батько казав: після весілля можна жінку бити, а поки що не можна. Ну, нічого, я підожду. А поки що ласкою просю. Піди за мене.
Уляна. Ну, що будеш з дурнем товкти. Зостанусь та буду піддурювати.
Стецько. Оце увечері старостів пришлемо. Чи присилати?
Уляна. Присилай, присилай. Побачиш, якого облизня впіймаєш.
Стецько. А піч колупатимеш?
Уляна. Колупатиму, колупатиму. Отак, усю поковиряю (жартома)
Стецько. Бач, яка жартівлива, але мало баньок не виколупала. Навіщо так робити? Га?
Уляна. Бо я тебе шаную, як тую собаку рудую.
Стецько. Ну! Кажи мені, коли поженимось, що ми будемо робити?
Уляна. Ти знаєш, а я не знаю.
(З’являються хлопці, слухають розмову, говорять)
1-й хлопець. Стецю, пішли на вечорниці, там такі дівчата, навіщо тобі Уляна, хай сватає її Олексій.
Стецько. А батько казав, не іди, говорить...
2-й хлопець. (перебиває). Знову ти за своє...
Хлопці. Добрий вечір у вашій хаті.
Господиня. Заходьте, хлопці, довго вас чекали, дівчата сумували.
1-й хлопець. Та ось Стецько, він їх розвеселить.
1-й хлопець. Пу-гу, пу-гу, дівчата, пустіть до хати, бо з дороги збився!
1-а дівчина. А хто такий?
2-й хлопець. Та свої, невже не впізнали?
2-а дівчина. А ви гарненько попросіть!
3-й хлопець.
Ой, дівчата, совість майте,
Швидше в хату нас пускайте.
Бо надворі мороз тріщить,
А в музикантів без діла рука свербить.
3-я дівчина. А що, дівчата, пустимо хлопців до хати?
(хлопці заходять до хати)
Хлопці. Добрий вечір всім у хаті!
4-а дівчина. Спасибі, хлопці! Доброго і вам вечора.
Господиня. Як добре, хлопці, що ви прийшли. Мої дівчата аж повеселішали. Скажіть-но, а хто з вас старший, чи маєте свій устав?
4-ий хлопець. Аякже, оце мене і старшим вибрали. А устав наш такий: <<Будемо гуляти чесно, тихо, смирно, як і слід поважному парубоцтву. Господиню на вечорницях шануватимемо, як матір >>.
Господиня. Добре говориш, хлопче. Коли ви до нас з добром прийшли, то прошу, сідайте, дівчат звеселяйте.
5-й хлопець.
Дівчата, а чого це ви зажурились,
Аж брівоньки іскривились?
Галю, Галю чорнобрива,
Чого в тебе брови криво?
5-а дівчина.
На козака задивились,
Та й брівоньки іскривились.
1-й хлопець.
Ой чия ж то дівчинонька
Така русокоса?
А до неї хлопці липнуть,
Як кури до проса.
1-а дівчина.
Полюбила коваля,-
Така доля моя.
Я ж думала кучерявий,
В нього чуба нема.
2-й хлопець. Та годі вам кепкувати!
Слухайте, дівчата, я розкажу вам, що зі мною колись було, та тільки - цур не перебивати і <<брешеш>> не казати, а то покину розповідати.
Було це тоді, коли мого батька ще й на світі не було, а ми дідом удвох на п’єцу жили, на комині хліб сіяли, на припічку молотили та півнями до млина возили.
От дав мені раз дід здоровенний гріш, отакий, як голова, та й каже:<<Піди на ярмарок та купи кобилу, а на здачу-сокиру>>. Полетів я на півневі на ярмарок, купив отакенного оселедця та бубликів в’язку, поснідав гарненько, купив кобилку смирненьку. Загнуздав її, до хвоста сокиру прив’язав та й їду собі додому. Моя кобилка трюх-трюх, а сокира цюк-цюк – та й відрубала кобилі ногу. А я - хлопець не дурний. Зліз із кобили, зрубав вербу теньгу, приладнав кобилі гарненько і тільки рушив їхати, як верба раз – і зачепилася за небо. Що ж тут робити? Поліз я по вербі, щоб відчепити, та й заліз на небо. Дивлюся, а там циган лопатою гроші віє. Я привітався до нього та йду собі далі. Аж виджу: кум Грицько, який торік помер, у казані сидить, а там смола кипить.<<Здорові були, куме, а чи не змерзли?>> - питаю. <<Та що ви, куме, тут так ладні, як дома не
п’єцу >>. <<Ой, - думаю собі, - куме, мусите так казати. За те вам така кара, щось-те горівку дудлили>>, - і пішов собі далі. Аж до краю дійшов, а там річка сметани тече, біля неї – дерева, а на них замість листя – вареники гречані, пухкі та свіжі. Під деревами люди лежать і, як котрий їсти хоче – розкрив рота, а вареники з дерева в сметану – бовть! Пірнув, перевернувся – і хляп в рот, тільки встигай жувати. От я тільки примостився, щоб перекусити, як мене щось за чуб – хвать! Як розкрутить, як пустить, то просто з неба й упав ось коло хати. Аж чую – дівчата співають. Ось так і я собі причвалав до вас на вечорниці.
2-а дівчина. От так молодець! Спасибі тобі, що розвеселив наше товариство.
3-й хлопець. А давайте, дівчата, я вам про свою пригоду розповім. Ось послухайте
4-й хлопець Знаєте, панове-товариство, хотів я порадитися з вами. Оце надумав женитись. Годі мені бурлакувати, та не знаю, яку мені брати: чи сліпу, чи криву, чи безносу, бо проста не піде за мене.
5-й хлопець. От так парубок, яке придумав!
3-я дівчина. Тебе, хлопче, і за ніч не переслухаєш.
4-й хлопець. І ти обізвалась. Так і видко, що заміж не хоче.
3-я дівчина. А бодай тебе!
4-й хлопець. Слухай, чорнява, брови, як сметана, сажею підведені, глиною зашпаровані, - чи підеш ти за мене?
4-а дівчина. Як за такого хорошуна не йти! Кругом богатир: від халяви до потилиці!
4-й хлопець. Ні, не буду я тебе сватати. Бо коли б ти була хоч трохи вища або ж нижча, або товща, чи тонша. Та ще зовсім небалакуча, наче без’язика.
5-а дівчина. Іване, я піду за тебе!
4-й хлопець. Ти? Ану постривай, я придивлюсь до тебе. Е, та ти ж кирпата. А правда? Ти б пішла за мене?
(Лунає пісня <<Висить ябко, висить>>. Вибігають дві дівчини, сперечаються).
1-а дівчина. Ще буде казати, що неправда!
2-а дівчина. А щоб тобі пір’я поросло!
1-а дівчина. А щоб тобі на голові лопухи виросли!
4-й хлопець. Не сваріться!
2-а дівчина. А щоб тобі зуби повипадали!
1-а дівчина. Щоб тебе лихоманка трясла!
Господиня. Та годі вам, не сваріться! Що ви не поділили?
1-а дівчина.
Ой жила ж я, жила
Та й біди не знала,
Поки мені моя кумця
Курочки не вкрала.
2-а дівчина. Вкрала курку, вкрала!
1-а дівчина. Тож кажу: “Не брала!”.
Разом.
Щоби тобі, моя кумцю,
Вовоньку забрало!
2-а дівчина.
Ой сиджу собі, сиджу
Та й думку гадаю:
Нащо мені твоя курка,
Як я свою маю?
1-а дівчина. Вкрала курку, вкрала!
2-а дівчина. Тож кажу: ”Не брала!”.
Разом.
Щоби тобі, моя кумцю,
Вовоньку забрало!
1-а дівчина.
Сварилися, сварилися
Цілий день і нічку.
Забігаю ж до кумасі,
Заглядаю в пічку:
Кипить, кипить моя курка!
Ні вмерти, ні жить!
2-а дівчина.
Беріть, беріть, кумцю, гроші,
Та лишень мовчіть!
1-а дівчина.
Вкрала курку, вкрала!
А кажеш:” Не брала!”.
А щоб тобі моя курка
У вилицях застрягла!
Господиня. Помиріться! Чи то личить через курку свариться?
(Дівчата миряться)
4-й хлопець. А що за вечорниці без танців?
Ану, музиченьки, заграйте нашої, найшвидше ноги розімну.
Гей, хто із нами -
Вдарим каблуками!
Нумо співати,
Танці танцювати!
Приспів:
Ми – веселі галичани,
В праці виростаєм,
Вмієм добре танцювати,
Весело співаєм.
Грай, гармоністе,
Всі ми голосисті.
Грай, гармоністе,
Всі ми танцюристи!
1-а дівчина. А давай ми зараз погадаємо!
2-а дівчина. Куди впаде черевик, туди й заміж піду!
(Кидають черевик, чується зойк. Дівчата лякаються.)
1-а дівчина. Хто там?
Явтух. Та це я, Явтух!
(Іде наче поганяє коня хворостиною. Дівчата ставлять лавку, накривають кожухом. Явтух з лозиною і з відром. Бере яблуко і їсть.)
Явтух. Но! По груші! По груші!
1-а дівчина. По чому відро?
Явтух. По двадцять!
(2-а дівчина (з дівчатами перемовляється, підморгує на Явтуха.)
1-а дівчина. А по п’ятнадцять з верхом?
Явтух. А як по 15, то нехай буде так!
1-а дівчина. А цеберка буде моя?
Явтух. Хай буде й твоя!
1-я дівчина.
Ой, куди ти їдеш, Яв туше?
Да куди їдеш, мій друже?
Явтух. Не скажу.
1-а дівчина.
Да коли ж твоя добра ласка,
То й скажеш.
Явтух. На базар!
1-а дівчина
Підвези ж мене, Яв туше,
Підвези мене, мій друже!
Явтух. Не хочу,
1-а дівчина
Да коли ж твоя добра ласка,
То й схочеш!
Явтух. Сідай та скраєчку!
1-а дівчина.
Ой, що везеш, Яв туше,
Ой, що везеш, мій друже!
Явтух. Не скажу,
1-а дівчина.
Да коли ж твоя добра ласка,
То й скажеш!
Явтух. Груші!
1-а дівчина.
Ой дай мені, Яв туше,
Ой, дай мені, мій друже!
Явтух. Не дам!
1-а дівчина
Да коли ж твоя добра ласка,
То й даси!
Явтух. Візьми та гниленьку!
1-а дівчина
Обніму ж тебе Яв туше,
Обніму ж тебе, мій друже!
Явтух. Не хочу!
1-а дівчина
Да коли ж твоя добра ласка,
То й схочеш.
Явтух.Обніми ж, та не задуши!
1-а дівчина
Поцілую ж тебе, Яв туше,
Поцілую ж тебе, мій друже!
Явтух. Не хочу!
1-а дівчина
Та коли ж твоя добра ласка,
То й схочеш!
Явтух. Цілуй, та не вкуси!
1-а дівчина скубе його за чуба. Тікає до дівчат. Всі сміються. Ховають. Явтух ганяється за нею і йде з хворостиною.
У цей час вибігає баба Палажка, огрядна, очіпок збитий, волосся висмикнуте.
Баба Палажка. Люди добрі! Що мені на світі божому робити! Не можна мені через бабу Параску не те, що на селі вдержаться, - не можна через неї на світі жити: набріхує на мене, як скажена собака бігає по дворах та вигадує на мене таке, що й купи не держиться. Чого тільки вона на мене не понабріхувала! Я сяка й така, і носата, і губата, і горлата, і задрипана, ще й до того відьма. Господи милостивий та милосердний! І що я людям заподіяла? Вже на силу душа моя держиться в тілі. Я не знаю, що вже далі буде. Не можна мені не те, що на селі вдержатись – не можна мені вже на світі жити. Люди добрі! Благословіть мені скоропостижно вмерти! Нехай мій гріх впаде на Парасчину голову!
(Відходить до Солохи, дівчат, продовжує лаяти)
Баба Параска. Ой люди добрі! Що мені на світі божому робити? Не можна за лихими сусідами на селі вдержатись! Хоч зараз спродуйся, пакуйся – та й вибирайсь на кубанські степи! Але ніхто мені так не допік аж до живих печінок, як та капосна баба Палажка Солов’їха. Боже мій! Так уже її обминаю, обходжу десятою вулицею; отже ж зачепить! Якби я під землею лежала, вона б мене, капосна, і там знайшла б. А я собі на лихо вдалась добра. Хоч я трохи й сліпа на одне око, але добре бачу, де що діється. Свята вона та божа! До церкви ходить, богу молиться. Знаємо, яка вона свята! Йде з церкви, то ще за селом роззявить рота, ладна всіх поїсти, ще за селом аж язика висолопить – та вже й ладна лаятись. Сидить вона мені от тут у печінках. Я ж кажу: хоч зараз пакуйся та й мандруй на кубанські степи.
(Побачили одна одну.)
Ага, так це ти, капосна, мого підсвинка зв’язала!
Палажка. Ах ти сяка-така! Бодай твоє порося вовки з’їли, і бодай ти вечора не діждала, як твій підсвинок та поїв же мою цибульку.
Параска. А бий тебе божа сила! Ще не чула, одколи живу на світі, щоб свині цибулю їли!
Палажка. Ой люта ж я, люта! Не підступай, бо голову провалю кочергою та й на Сибір піду: і я пропаду, але й ти пропадеш!
Параска. Подивись лишень на свою морду, яка вона стала од злості, синя, як буз!
Палажка. А в тебе зелена, як гарбуз!
Господиня. Та годі вам вже людей смішити.
(Обидві замовкають)
Параска. Цур йому, дожилися, що всі сусіди на кутку сміються.
Палажка. Атож! Як почне хтось сваритися, так і говорять :”О, як Параска з Палажкою”.
Обіймаються зі словами “Кумасю, серденько”.
Параска. Ходімо, Палазю, додому, годі людей смішити.
Господиня. Час вам почастувати, дівчата, хлопців варениками.
Дівчата.
Милі хлопці, при сим сісти, вареники будем їсти.
Вас чекають у макітрі вареники дуже ситні,
Білолиці, круглолиці, із найкращої пшениці.
Дівч. 2 Їжте, їжте, просим щиро
вареники наші з сиром,
Вареники непогані,
Вареники у сметані.
(Вбігає Стецько)
Ось і я до вас вернувся,
Ось і я вже схаменувся
І женитися не буду
Ні до віку, ні до суду.
Так і батькові скажу.
А нащо він оженився?
Я й без нього б народився.
(Побачив вареники)
- о, я люблю їсти! (витягує ложку). Я б і вдень їв би, і ввечері їв би.
Спасибі усім,
Хто є в нашій хаті,
Хто любить пісні,
Жарти, танцювати.
Хай линуть пісні,
Квітне рідне слово.
За вкраїнським звичаєм
Просимо до столу.
Смачні пироги,
Запашні, рум’яні,
Гречані млинці
Добрі у сметані.
До столу у нас
Є всього на святі,
І гостей хороших ми
Вмієм пригощати!
(Дівчата пригощають хлопців)
4-а дівчина. Ой, дівчата, вже скоро півні запіють, пора додому збиратися.
5-а дівчина. Спасибі вам, паніматко, за вашу гостинну хату!
Господиня. Спасибі й вам, що до мене завітали, моєї хати не минали.
Золотая зіронька
Мерехтить над хатою,
Хай ваша годинонька
Та буде багатою.
Щоб завжди на покуті
Сонечком хлібина
І жила у злагоді
Вся ваша родина.
У вікна хай не стукає лихо зле з бідою,
А душа не вицвіте –
Буде молодою.
Хай же ваші дітоньки
Хворощів не знають,
Батькові й матері в домі помагають.
І щорік щедрівочку
Доля хай співає –
Вашу щедру нивоньку
град не вибиває!
Щоб було довіку вам
В хаті їсти й пити,
Щоб не розучилися
Ви людей любити!