Розробки уроків 

ТЕМА УРОКУ:  

СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ЗНАНЬ ПРО  СПОЛУЧНИК ( 7клас)

МЕТА УРОКУ:

НАВЧАЛЬНА: закріпити знання учнів про сполучник як частину мови, вміння розпізнавати сполучники сурядності й підрядності; вчити учнів визначати функції сполучників у тексті, пунктуаційно оформляти різні синтаксичні конструкції зі сполучниками;

РОЗВИВАЛЬНА: розвивати навички аналізу мовних явищ, часткового мовного аналізу; розвивати увагу й інтерес до рідної мови, сприяти розвиткові мислення, творчості учнів; активізувати й збагачувати лексику; підкріплювати знання учнів позитивними емоціями; 

ВИХОВНА: виховувати любов до вивчення рідної мови, повагу і шану до України, українського слова; виховувати уважність, охайність, точність у роботі на уроці.

ТИП УРОКУ: контроль, корекція, закріплення набутих знань.     

 ОБЛАДНАННЯ: підручник, тести, кросворд, мультимедійний проектор, комп’ютер.

ХІД УРОКУ

-        ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

-        Повідомлення теми, мети та завдань уроку. Мотивація навчальної діяльності.

Учитель Шановні друзі! Ось уже скільки уроків ми з вами мандруємо по чарівному континенту Морфології на прекрасній планеті Філологія. Позаду цікаві й раніше не звідані простори, а попереду - чарівний будиночок.

(На мультимедійній дошці - зображення будиночка, у віконцях видніються обличчя)

    Вашим домашнім завданням було скласти казкові розповіді по частини мови, хто бажає продовжити. Прошу.

Учень

На прекрасному континенті морфології жили-були частини мови. їх було багато і всі вони такі різні. Тому часто сперечалися, а іноді навіть до бійки доходило.

Одного разу завітала до них в гості казкова Фея. Дивиться - якісь дивні створіння розгулюють, і не в настрої.

-        Хто ви? - запитала Фея. - Що у вас трапилось?

-        Ми - частини мови. Нас багато, ми всі дуже різні і ніяк не знайдемо між собою спільної мови.

-        Зрозуміло. Ви не можете помиритися, бо не можете поділитися. Цій біді ми зарадимо. 

-         Фея змахнула чарівною паличкою і перед здивованими частинами мови виріс чарівний будиночок.

-        прошу зайняти свої кімнати, поділившись на самостійні і службові частини мови, - запросила всіх Фея.

Праворуч оселилися самостійні частини мови : іменник, прикметник, дієслово, прислівник, займенник, числівник; ліворуч - службові: прийменник, сполучник, частка. Окремо оселився вигук, бо не був ні самостійною, ні службовою частиною мови.

Всі були задоволені, але тут з’явилася учениця.

-         Зачекайте! Зачекайте! Дайте слово семикласниці. Шановні самостійні частини мови, що це біля Вас скільки всяких малюсіньких слів, усякі там в, з, до, і, що, про, від ... Так і лізуть , так і лізуть на тебе звідусіль.

Фу, хіба це справжні слова. Вухом їх ловлю, чую, як вони товчуться коло необхідних слів: сонце, хліб, будинок, земля, - а куди ці слівця з однієї - двох літер приладнати, не знаєш, от і пхаєш їх куди попало.

Я от думаю, може зайві ці слова, не потрібно їх вживати, щоб даремно людям мозок не засмічувати.

Тут всі частини мови задумались над словами семикласниці і стали чекати, хто ж їм прийде на допомогу.

Учитель Сьогодні, шановні друзі, на допомогу частикам мови запрошую прийти Вас.

Отже, наше завдання - максимально організувати свою розумову і мовленнєву діяльність на уроці для того, щоб уявно побачити велику світлу споруду, в якій живе сім’я частин мови, суворо дотримуючись законів співжиття, як і люди в суспільстві.

Та пам’ятайте, що наприкінці уроку вам необхідно дати відповідь на проблемні запитання, щоб допомогти і частинам мови і учениці - семикласниці:

-          Навіщо потрібні сполучники в мовленні?

-          Чи можна обійтись без них?

На сьогоднішньому уроці ваше завдання - осмислити увесь матеріал, ліквідувати прогалини у знаннях, якщо вони виявляться, показати як ви практично засвоїли знання про сполучник. І не соромтесь ставити питання про щось незрозуміле.

Кожен учень активний учасник різних видів робіт, усі мають змогу показати свої знання. Кожен - сам собі суддя. У вас на парті аркуші паперу. Зараз кожен з вас оцінить свої знання на початку уроку, потім ще ж зробите в кінці уроку, вашу роботу на уроці оцінять і друзі, з якими ви будете працювати сьогодні в парі. Підведемо підсумки наприкінці уроку.

ЯК Я ЗАСВОЇВ ТЕМУ?

Я так оцінюю свої знання на початку уроку

Я так оцінюю свої знання на кінець уроку

Так оцінює мої знання товариш по парті

Рідне слово! скільки в ньому чарівних звуків, материнської лагідності і доброти, мудрості земної, закладеної ще нашими славними предками! Кожне слово рідної мови має своє обличчя, як квітки, у нього свій неповторний аромат, свій колір.

Як сказав поет:

О місячне сяйво і спів солов’я,

Півонії, мальви, жоржини!

Моря бриліантів, це - мова моя.

Це - мова моєї Вкраїни!

Володимир Сосюра

 тому справа кожної людини - відшліфовувати, вдосконалювати своє мовлення, збагачувати словниковий запас, плекати рідну мову, дбати про її красу і чистоту.

        А хто ж краще це зробить за майстрів слова - журналістів, які повинні досконало знати мову, несучи її до читачів, слухачів.

        То ж пропоную вам сьогодні випробувати себе в ролі журналістів, які повинні досконало знати мову, несучи її до читачів, слухачів. То ж пропоную вам сьогодні випробувати себе в ролі журналістів, поринути у вир цієї складної, але в одночас цікавої професії.

          Словникова робота

        Журналіст - професіональний літературний працівник газет, журналів, радіо та інших органів інформації та пропаганди.

       Редактор - особа, яка виправляє, опрацьовує, готує до друку текст, рукопис.

       Прес - конференція - зустріч державних, політичних, наукових діячів з представниками преси з питань, що цікавлять широку громадськість.

       Прес - центр - орган, що постачає інформацію журналістам.

       Тренінг - спеціальний тренувальний режим.

       Отже, зараз ми проведемо прес - конференцію ( актуалізація знань) Представники прес - центру (їх обирають самі учні з - поміж найкращих знавців мови свого класу) відповідають на запитання журналістів з теми „Сполучник як частина мови”)

        Орієнтовні запитання:

-       Шановний сполучник, чому ви маєте таке ім’я?

-       Чому Ви належите до службових частин мови?

-       Які частини мови разом з вами також належать до службових частин мови?

-       На які розряди за значення поділяються сполучники?

-       Назвіть, будь ласка, групи сурядності за значенням.

-       Мене цікавить, на які групи за значення поділяються сполучники підрядності.

-       Який сполучник може бути в одному випадку єднальним, а в іншому протиставним? Наведіть приклади.

-       На які групи поділяються сполучники за будовою?

-       Назвіть особливості творення складних і складених сполучників. Наведіть приклади.

       А зараз проведемо журналістський тренінг.

       Робота з текстом

       Прочитати текст, дотримуючись орфоепічних норм. Дібрати заголовок. Визначити стиль мовлення, тему та основну думку тексту. Службові частини мови виписати у три колонки: прийменники, сполучники, частки.

        У нашім раї на землі нічого кращого немає, як тая мати молодая з своїм дитяточком малим.

       За це всім миром варто встати, щоб подолати сили злі, щоб був і син, і була мати, і справжні люди на землі.

        Сьогодні з серця України, з просторів синього Дніпра, до молдаванина і фінна доходить голос Кобзаря.

        В сім’ї великій, вольній, новій в святім шевченківськім краю перед Титаном у    поклоні схиляєм голову свою.

        Не гріх навчатися чужого і пам’ятать своє, аби не затоптати під власні ноги культури нашої скарби.

(Б.Дегтярьов)

       Завдання 

       Робота в парах

-         І пара - Виписати слова з пропущеними орфограмами у 1,2,3 реченнях тексту, пояснити правопис за допомогою правил.

-        ІІ пара - Виписати слова з пропущеними орфограмами у 4, 5 реченнях, пояснити правопис за допомогою правил.

-        ІІІ пара - Списати останнє речення, розставити та пояснити розділові знаки.

-        ІV пара - Виписати з тексту сполучники, розподіливши їх на сурядні та підрядні, дати їм характеристику.

        Завдання 2

       Словниковий диктант на повторення теми „Правопис прислівників” 

       Ліворуч, хтозна-коли, зроду-віку, змолоду, без черги, рік у рік, босоніж, по-вашому, казна-де, абияк, по-сусідськи, час від часу, віч-на-віч, ніде, як-небудь, споконвіку, рано-вранці, далеко-далеко, будь-коли, деколи, кудись, по-давньому, щодня, з дня на день, пліч-о-пліч, з боку, допізна, де-не-де, у поміч.

       Згрупуйте запропоновані прислівники за правилами правопису, поясніть за допомогою правил правопис кожної групи прислівників.

        Робота в групах

-        І група - Правопис прислівників разом.

-        ІІ група - Правопис прислівників через дефіс.

-        ІІІ група - правопис прислівників окремо.

        Учень виконує біля дошки індивідуальне завдання. Зробити словотворчий розбір прислівників з кожної групи ( один на вибір). 

        Завдання З

      Конкурс між журналістами (розподільна робота)

       Випишіть сполучення слів у дві колонки, залежно від того, як пишеться частина сполучника, що в дужках:

        Хоч (би) вродив хліб, як(би) був лід, ніби (то) літо, все (ж) віри не йму, неначе (б) то брат, та (ж) кажи, то (ж) будь обачним, сміх та (й) тільки.

       З останніх букв останніх слів повинна скластися друга частина вислову Б.-1. Антонича: „Найбільше щастя -...”

         Завдання 4

        Записати речення, розставити розділові знаки. Зробити висновок про роль сполучників у реченні. Охарактеризуйте сполучники. Останнє речення: повний синтаксичний розбір.

         Люблю людей землі моєї бо й я землі своєї син. Не можна любити народів других коли ти не любиш Вкраїну! Правда і в огні не горить і в воді не тоне. З неправдою світ пройдеш та назад не вернешся. Поети страждали і мучились але залишались поетами.

         ЖУРНАЛІСТСЬКА ПОШТА

        Перший конверт.

         „Допоможіть друзям” Допоможіть Капітошці й Вовченяті розпізнати правильний правопис прийменників. Записати словосполучення у дві колонки: 1 — ті, у яких прийменники пишуться одним словом; 2 - ті, у яких прийменники пишуться через дефіс. З перших букв повинен скластися початок прислів’я: „ ... м’якша від чужої подушки.” Спуститися (з) над хмар, один (з) перед одного, садять (по) над яром, виріс (по) серед поля, лине (з) посеред гаю, один (з) поміж усіх, об’єднатися (за) ради справи, яскравий (по) над міру, мружитися (з) під брів, атака (з) за лісу.

       Другий конверт „Відчуй себе вчителем” У завданні, що його виконав Петрик П’яточкін, є помилки; виправ їх і поясни, де він помилився.

         Дід говорить : „Що так співають лебедині крила”. І радість і смуток і срібний передзвін огортають мене. За високою стрункою дзвіницею, що теж пориваєця в гору, десь у білому підхмар'ї зникають лебеді але дзвін їхніх крил ще довго озивається в мені.

        Третій конверт „Вправа для Котигорошка”. Котигорошко може визволити вродливу царівну, яку зачаклував злий чарівник, коли розставить розділові знаки, вставить пропущені сполучники з картки - довідки.

       Не той урожай ... на полі... той ... в коморі.

       Зрадів ... як сирота сонцю.

       Я квітку не можу зірвати .. їй як людині болить.

       Встало сонце ... торкнулось тихо ясним промінням сонних яворів.

       Даю тобі цей меч ... ти не сильна.

       Картка - довідка: що, а, як, що, бо, як, і,, дарма що.

       КРОСВОРД „СПОЛУЧНИК”

     ЛІНГВІСТИЧНЕ ЛОТО 

Завдання №1

      Любить людей мене навчила мати і рідну землю, що (б) там не було.

      Як (би) ви вчились так, як треба, то й мудрість би була своя.

      Я поважаю тебе за (те), що ти завжди дотримуєш слова.

      Коріння навчання гірке, за (те) плід солодкий.

     Як(би) я турбувався лиш про себе, вже б онімів давно від самоти.

      Хай небо з усіма громами обвалиться над тобою, про (те) ти не маєш права й подумати про розлуку з своєю землею.

      У довгій мові є недовгий зміст: люблю співать про (те), про що співаю.

       І минуле було прожите для того, що (б) стверджувати майбутнє.

      Як (би) я тепер хотіла у мале човенце сісти і далеко на схід сонця золотим шляхом поплисти.

      Завдання №2

      Скласти і записати складні речення з двох простих за допомогою сполучників, розставити розділові знаки.

       Людина любить подвиги. Вона завжди зуміє їх здійснити.

        По садах уже блукає осінь. Журавлі прощальними ключами летять у вирій.

        Т.Г.Шевченко все життя боровся з утисками й несправедливістю царської влади. Він гаряче співчував пригнобленим і знедоленим людям.

          Батькова й материна молитва з дна моря порятує. Проклін - у калюжі втопить.

           ГРА „РЕДАКТОР”

          Робота в групах 

          Завдання № 1

          Чому не потрібні коми між однорідними членами речення, хоч сполучник і        вживається двічі.

         Мамину пісню знають і співають у рідному краю і на чужині.

         Завдання №2

        Чому в першому реченні перед сполучником та коми немає, а в другому вона стоїть.

        У рідному краї весело співає серце та душа. У чужому краї хоч і не співає, та не забуває.

        Учитель: Сьогодні ви всі „журналісти” — художники слова. Уявіть, що ви   потрапили:

          Перша група на величезне поле пшениці.

          Друга група на море, коли заходить сонце.

       Написати твір - мініатюру, використовуючи сполучники.

        ПІДСУМОК УРОКУ 

         Відповіді на проблемні запитання. Вірш учениці про сполучник.

        У країні казковій,

        У чудовій країні мови

        Морфологія — цариця

 (знати нам її годиться)

  Всіх зібрала у палаці:

„Нумо швидше всі до праці,

 Бо піднявся крик і гам,

  Синтаксис не знає сам,

  Що йому тепер робити,

 Як же речення мирити.

 Нікому їх поєднати,

  У складні посполучати.”

 „Хто візьметься за цю справу?”-      

 Морфологія питає.

 „Я, - Сполучник виступає,- 

   буду я  єднать оці

   вредні речення прості.

Поверну усіх додому 

Поєднаю у складному.”

Так вони постановили,

Речення всі помирили.

Підсумки уроку

Молодці, друзі! Ви з честю справились із завданнями, гідно подолали всі труднощі, перешкоди. То ж нехай завжди вам щастить, бо дорога до пізнання істини відкривається лише перед добрими й мудрими.

Оціни свою роботу на уроці.

Проблемні запитання:

-         Чи об’єктивним було ваше припущення про рівень засвоєння теми? Оцініть себе знову. Нехай оцінить вас товариш.

-         Що нового, цікавого дізналися, навчилися робити?

Домашнє завдання Провести діалог з однокласником про ваші плани на майбутнє.

УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА 11 КЛАС

ТЕМА УРОКУ: „Мати наша - сивая горлиця.

         Все до її серденька горнеться”.

Б. Олійник

(образ матері в українській літературі XX ст.)

МЕТА УРОКУ: знайомство учнів з літературною спадщиною письменників   ХХ століття, в якій оспівано матір, материнство. Вироблення навичок виразного читання, декламування, самостійної роботи з додатко­вою літературою. Виховання почуття любові до рідної матері, милої серцю домівки, Батьківщини; показ величі жінки-матері, її ролі в житті кожної людини.

ПЛАН УРОКУ.

1.     „Великі дороги в широкий світ завжди починається від материнської пісні, співаної над колискою”.

2.    Немає нічого більшого, як материнська любов.

3.    , Добра моя мамо, Берегине”.

4.    „У покинутій хаті переконує вітер обпалене слово - Війна!”

5.    „Мамо, до вас як лелека

В горі і в щасті лечу.”

6.    „Без мами довколишній світ - сирота, сирота.”

7.    „Нема роду ріднішого як матіночка.”

ХІД УРОКУ

I.      Організація класу.

II.   Мотивація теми і завдань уроку.

ВСТУПНЕ СЛОВО ВЧИТЕЛЯ. Дорогі діти, шановні гості!

      Сьогодні ми доторкнемося до святая святих - теми рідної матері в українській класичній літературі, в творчості поетів і письменників Запорізького краю.

    Тож, запрошуємо Вас до розмови про людину, яка завжди поруч з нами від самого народження, яка вміє зрозуміти, дати пораду, подарувати лагідну посмішку. Тому і приходимо ми до неї і з дитячими сльозами, і схиляємо до її плеча вже й свою посічену сивиною голову, чекаючи ласки і любові, поради і розуміння.

    У кожного народу є свої символи. В українців - це рідна домівка, дорога і мила серцю, завжди рада гостям і рідним, які з повагою ідуть до хати, а на порозі їх зустрічає рідна мати.

Так, сьогодні у нас піде мова про святиню народу -рідну матір.

Але, говорячи про поезію сучасну, як не звернутися до усної народної творчості. Бо хіба ж можна розпочати розмову про маму і не згадати її колискових пісень.

„Коли м’який, ласкавий, тихий вечір 

Лягає спати у траву шовкову,

Сон ніжний землю обійма за плечі

     УЧЕНИЦЯ. Колискова - це пісня материнської душі і безмежної любові, ласки й неповторної ніжності. А тому в ній так щільно переплетені радість і біль, тривога й надія.

       Колискова пісня! Лагідний материнський наспів засіває дитячу душу любов’ю до людей, до природи, до усього живого. Під спів неньчиної пісні виростають поети і композитори, хлібороби та захисники рідної землі, філософи і політики, просто люди. Якби не мамина пісня, яким убогим було б наше життя. Уже стали крилатими слова Симоненка:

     „Можна все на світі вибирати сину,

      Вибрати не можна тільки Батьківщину”

       І це почуття неодмінно асоціюється з мамою, з тим, як „Заглядає в шибку казка З сивими очима Материнська добра ласка В неї за плечима.”

Учениця читає вірш В.Симоненка „Лебеді материнства”.

     УЧЕНИЦЯ. Немає, друзі, нічого більшого, як материнська любов. Про це розкаже і народна легенда.

Був у матері єдиний син — добрий, ненаглядний. Душі в ньому мати не чула. По краплинці збирала росу для вмивання, найтоншим шовком вишивала сорочки. Привів молоду дружину в рідну хату. Незлюбила та свекруху, зненавиділа її. Боялася мати показатися невістці на очі, сиділа в сінях. А потім у сарай пересинилась. Але й це не заспокоїло жорстоку. Каже вона чоловікові:” Коли хочеш, щоб я жила з тобою, убий матір, вийми з грудей серце і спали на вогні”. Не зригнулося серце сина: так зачарувала його вродлива дружина. Каже він матері:” Наказала мені дружина вбити вас, мамо... А не послухаю-піде від мене.” Заплакала мати й відповідає:” Ну що ж, синку, роби так, як велить серце”. Пішов син з матір’ю в діброву, наламав сухого хмизу, розпалив вогнище. Убив матір, поклав серце на жар. Спалахнув сучок, тріснув, полетіла жаринка, ударила в обличчя синові, обпекла боляче. Скрикнув той, закрив долонею обпечене місце. Стрепенулося серце материнське, що горіло на повільному вогні, прошепотіло: „ Синочку мій рідний, тобі боляче? Зірви листок подорожника, ось росте біля вогнища, приклади до обпеченого місця. Адо листка подорожника приклади серце материнське... Потім у вогонь покладеш...” 

Заридав син, схопив материнське серце, уклав його в розкраяні груди, облив пекучими сльозами. Зрозумів він, що ніхто й ніколи не любив його так гаряче й віддано, як рідна мати. І такою величезною й невичерпною була материнська любов, таким всесильним було бажання бачити сина радісним і безтурботним, що ожило серце, загорілась рана Підвелася мати і пригасла кучеряву голову до грудей.

Осоружною стала йому дружина-красуня, не міг він повернутися до неї. Не вернулася додому й мати. Пішли вони удвох степами широкими та й стали могилами високими.

То ж не даремно кажуть у народі, що найсвятіша любов материнська.

      УЧИТЕЛЬ. Мама завжди з нами в нашому житті, вона найрідніша для нас людина. І коли ми йдемо від батьківського порогу, то мама і тоді залишається разом з нами, стаючи нашою Берегинею.

      УЧЕНИЦЯ. Найпершим оберегом для сина чи доньки був вишиваний рушник, який символізує життєву дорогу людини і материнське благословення. Людям старшого покоління асоціація „вишиваний рушник - мати” зрозуміла сама собою. Але нам, молоді, дещо незвично чути таке порівняння. В побуті українського народу вишиваний рушник місце в хаті, куди садовили дорогих гостей; рушники, якими дівчата пов’язували сватів, був неодмінним символом заручин: на рушниках опускали померлого в могилу; синові, що вирушав у далеку дорогу, мати давала рушник на згадку про рідну домівку. Адже мама для кожного з нас - найрідніша в світі людина. Вона вчить нас бачити рідну землю, поля; з сумом проводжає нас в далеку дорогу. Вона хоче, щоб це все залишилося з нами на все жиггя. І саме таким символом і є рушник, вишитий мамою у безсонні ночі і з такою любов’ю. Мені дуже подобається вірш Ірини Михайловської „Рушник”:

       Дивлюся мовчки на рушник, 

       що мама вишивала.

       І чую: гуси зняли крик, 

       зозуля закувала.

Знов чорнобривці зацвіли,

Запахла рута,м’ята.

Десь тихо бджоли загули,

Всміхнулась рідна мати.

І біль із серця раптом зник, 

так тепло-тепло стало... 

цілую мовчки той рушник, 

що мати вишивала 

УЧЕНИЦЯ

Материнська пісня... Вона приходить до нас тихими вечорами добросердечна і лагідна, хвилююча і щира, як материнська любов, що змалечку навіває нам поетичні образи землі і неба, сонця і рясного цвіту, вчить нас любові до рідного краю, до людей, до праці. З материнською піснею ми вирушаємо в життєві дроги І стеляться вони вишиваними рушниками по нашому життю, стоять на варті всього доброго, людського.

Материнська пісня- то найсильніший гімн людині.

Саме про це заспівали Платон Майборода та Андрій Малишко, про матір рідну. І скільки почуттів, скільки любові вклали вони в цей спів. Перед очима виникає до болю  близький, милий, найдорожчий у світі образ матусі. І зовсім, як у дитинстві, відчуваєш тепло її шорстких, натруджених рук, згадуєш той незабутній день, коли вона поклала в полотняну торбину маленькому босоногому сину-пастушку шматок черствого, але такого смачного хліба, а згодом-першу книжку і перший зошит. І хто б не співав „Пісню про рушник”, той завжди присвячує її своїй матері. Що ж чаруючого такого в цій пісні?   Створюючи цю пісню, автори бачили перш за все своїх матерів, пісня стала як синівський пам’ятник матері:

Я до тебе, матусю, у пісні іду,

Бачу в ній я тебе ще таку молоду.

Час летить і летить забирає літа,

Ти у пісні моїй, мов зоря молода.

Звучить пісня „Рідна мати моя” (сл. А. Малишка, муз. П.Майбороди)

     УЧЕНИЦЯ. Другим найсвятішим оберегом є сорочка, вишита мамою. Нелегкий шлях чекає кожну людину. Як на вишитій мамою сорочці червоний колір з чорним, так у житті переплітаються радощі, любов з горем і турботами. Та як би не склалося життя, нехай у твоєму серці завжди незгасним вогником світить спогад про маму, про дитинство, про рідний поріг, від якого ти вирушив у незнаний шлях. Як отой „згорточок старого полотна”, бережи в своєму серці ті зерна добра, правди, любові, що їх посіяли найрідніші тобі люди. Духовний зв’язок з рідною землею, відчуття синівської любові до “рідного порога”, вірність материнським заповітам - ось істинні людські цінності.

Звучить пісня „Два кольори” (сл. Д.Павличка, муз. О.Білагиа)

       УЧИТЕЛЬ. У покинутій хаті облітає щоніч домовий.

В димаревому горні, в розбитому роті вікна!

Перекочує вітер обпалене слово - ВІЙНА!

     УЧЕНЬ. Тяжко дітям матерів, а ще важче матерям, коли їхні діти потрапляють в біду. Та ніхто не питає матерів, як важко проводжати і виглядати того, хто: 

„Перше слово сказав із колисочки прямо: ’’Мамо..”

   Виріс, солдатом прийшов на вокзал із гамом: „Мамо”

Йдучи в атаку, впав і так само: ’’Мамо.”

Звівся й припав до життя вустами: „Мамо.”

      УЧИТЕЛЬ. Так, це тяжкі роки війни. Скількох синів не дочекались матері, скільки було пролито сліз вночі, скільки раз боліло серп£материнське за кожну дитину. Так само рвались до рідної домівки і діти, долаючи всі перешкоди на шляху.

    УЧЕНЬ читає уривок з оповідання О.Довженка „Мати”.

      УЧЕНИЦЯ. Відгриміли бої, пройшли роки, та не загоїлись рани у серцях матерів, бо залишились вони сиротами. Я хочу прочитати вірш Симоненка, який поет присвячує своїй односельчанці. Жила в селі маленька, худенька, майже непомітна бабуся. Звали її Онисею. Жила сама-самотою. Трьох синів, як орлів, викохала вона - і всі троє полягли на фронті. І ось їй поет присвячує щирі скорботні рядки.

Учениця читає вірш В. Симоненка „Баба Онися ”.

Учениця читає оповідання Миколи Попкова „Василинині тополі ”.

Учень читає уривок з поеми Івана Драча Чорнобильська мадонна ”

     УЧИТЕЛЬ. Так, саме від нас, друзі, залежить все, щоб наші матері не старіли завчасно.

   УЧЕНИЦЯ. Мама. Закрий очі і прислухайся, і ти почуєш мамин голосовій живе в тобі такий знайомий, рідний. Його не сплутаєш ні з яким іншим. Навіть, коли станеш дорослим, завжди будеш пам’ятати мамин голос, мамині руки, мамині очі.

     Як дітей колишеш ти недремно,

То не раз змахнеш краплину поту.

Що ж прислів’я мовить недаремно:

„Хто не мав дітей - не мав клопоту”.

    А зростуть то скільки дум у неньки,

    І тривог за їхнє кожне діло.

    Голова боліла від маленьких,

    Від дорослих - серце заболіло.

Але що ті клопоти й тривоги,

Бо хіба із щастям їх зрівняти,

Як дитя, зіп'явшися на ноги.

Перший крок ступає по кімнаті.

    Як почуєш ти уперше: „Мамо!”,

    Як до школи поведеш за руку,

    Як уже одержиш телеграму:

    „Мамонько, вітаю із онуком!”

Добре ж як пізнать себе в дитині 

Знать: вона продовжить твої роки

Добре дати світові людину,

І людині дати світ широкий.

    Дарувати їй цвітіння рясту,

    Сині гори, неспокійні ріки...

    Хто не мав дітей, не звідав щастя,

    Долею обкрадений навіки.

УЧИТЕЛЬ. В’ється дорога далека

 В хату крізь синю парчу 

Мамо, до вас як лелека 

У горі і щасті лечу.

Звичайно, де б ми не були, куди б не закинуло нас життя ми завжди пам’ятаємо про маму, родину, завжди у вільний час летимо до рідних домівок.

УЧНІ ЧИТАЮТЬ ВІРШІ ПРО МАМУ :

1 .Борис Олійник „Сива ластівка”

2. Віктор Женченко „Пробачте нам, мами”.

УЧЕНИЦЯ. Скільки б тобі не було років - п’ять чи п’ятдесят - завжди потрібна мама, її ласка, її погляд. І чим більша твоя любов до матері, тим світліше й радісніше життя.

Кожна моя дорога- 

Зморшка нова у нені.

Кожна моя тривога -

 Пасемце сиве у неї.

                                           Яснота нездоланна! О мамо рідненька!

Пресвяті твої сльози 

Піт і труд,

                                          Спів і сміх.

                                           Руки ласкаві цілую.

                                          Скільки з них випито сили:

                                          Жали вони і косили.

                                          Прали і тісто місили...

                                          Скільки з них випито сили!

                                           Руки красиві - цілую...

УЧЕНЬ. У моїй уяві завжди постають лагідні, працьовиті мамині руки. Це їхнім ніжним рукам звучить Гімн Любові.

Катерина Мотрин „Маминіруки”(уривок).

УЧЕНИЦЯ.

Земля дочекалась і рясту, і сонця, і цвіту 

Душа, мов калина, росте і цвіте від тепла.

Нічого не треба, нічого не хочу від світу,

'Тишень аби мати на білому світі була.

З-за гір віє вітер, в степах повмирали морози,

Шумлять осокори, весняно зітхають гаї,

А мати рідненька стоїть на високім порозі 

Та й думає мати: „Як маються діти її”.

А діти світами, а діти у веснах та в зимах,

Приїдуть і скажуть: „Нам двері, матусю, ”

І доти всі діти живуть по світах молодими,

Допоки чекають, допоки живі матері.

УЧЕНИЦЯ. Але як би ми не любили батьків своїх, але як сонце заходить за виднот круг, так і життя матерів скочується за обрій. А без мами „світ довколишній сирота

лг"спиця читає вірш Б.Олійника „Пісня про матір”.

УЧИТЕЛЬ. Ми живемо у 21 столітті і сьогодні дозвольте представити нашу шкільну поетесу, яка прочитає свій вірш, який присвятила своїй мамі і всім мамам, які сьогодні тут, взагалі тим людям, які носять високе звання - МАМА.

 Учениця читає власний вірш „ Мамині руки ”

УЧЕНИЦЯ. Я хочу прочитати вірш запорізької поетеси Тетяни Нещерет ,Матері”

УЧИТЕЛЬ, Так, невплинно біжить час. Через декілька місяців ви, наші діти, залишите рідну домівку, розлетитесь по світу. Будуть сльози прощання, а слова вдячності, любі наші мами, ви почуєте сьогодні від своїх дітей. Кожен з них підготував лист-сповідь до своєї мами. Уривки деякі вони зачитають, а листи передадуть вам. Збережіть їх, шановні мами, бо .можливо, ці слова, написані вашою донькою чи сином, будуть зігрівати ваші серця, коли діти будуть далеко.

Учні зачитують листи.

УЧИТЕЛЬ. Запам’ятайте, діти, ви повинні берегти неньку.

Бережіть матір, оберігайте її здоров’я, дорожіть надіями. Нічим не захмарюйте її життя. Будьте такими, щоб мами пишалися вами.

Пам’ятайте народну мудрість:

 “Нема цвіту цвітнішого, як матіночка.

Нема ж і роду ріднішого, як матіночка”

Від роду до роду у нас роботяща сім’я.

Іде трудівниця - то шана і гордість народу,

Іде трудівниця - то мама моя.

Найрідніша, наймиліша, наймудріша - мама.

Ота, що у світі одна,

Ота, що народила тебе на світ,

Ота, що над колискою,

Ота, що годувальниця і страждальниця,

Ота, що від порога і до могили,

Ота, що просто матуся.

Звертайтеся до мами за благословенням як до ікони Божої.

Мої дорогі діти, скоро ви закінчите школу. У кожного з вас по- різному складатиметься доля. І, як життєве напуття, пам’ятайте назавжди слова: Приїжджайте частіше додому,

Щоб не мучила совість потому,

Не привозьте грошей, ані слави,

Будьте з рідними ніжні, ласкаві.

Пригадайте дитинства стежинки,

Поцілуйте батьківські сивини,

Зачерпайте водиці з джерельця,

Прихиляйтеся серцем до серця.

Бо не вічні ні батько, ні мати,

Завтра можемо їх не застати,

Щоб не мучила совість потому,

Приїжджайте частіше додому.

То ж нехай ваші мами завжди будуть щасливими поряд з вами, як на вашій стінній газеті.

8.      Домашнє завдання.

Написати твір на тему „ Мамо! Хочу поговорити з Вами...”