Зразок
Вам не здається, що з мовленням та екологією у нас одні й ті самі проблеми? Обидва поняття потребують очистки від того, бруду, що накопичувався багатьма роками.
Не знаю, як вам, але мені видається досить дивною і нез`ясовною одна річ, яка просто лізе в очі, точніше, у вуха, але роками залишається поза увагою суспільства у нашій країні. Це правильна мова.
Ось дивіться. У Бернарда Шоу, в його п`єсі «Пігмаліон», головна героїня Еліза Дулітл жила за часів королеви Вікторії і отримала, як усі діти з бідних родин Англії, в найкращому разі, початкову освіту, тобто, вміла читати та рахувати гроші. Вона виросла у передмісті Лондона, де всі люди говорили на своєрідній мові – кокні, яку часто взагалі не могли зрозуміти жителі інших районів цього велетенського міста. І для людей з привілейованих верств суспільства ця мова здавалася нестерпно огидною, неприпустимою, грубою, викликала подив та глузування.
Еліза майже ніякої освіти не мала, але навіть вона розуміла, що, не навчившися правильно вимовляти слова і будувати речення, ніколи не зможеш піднятися вище свого жалюгідного оточення, не зможеш розпочати свою праву, не зможеш забезпечити собі гідне життя. Але вона опинилася в потрібному місці у потрібний час, і тут їй трапився професор Хіггінс.
Що ж до українців, то вони вважають себе культурними та освіченими людьми, всі мають не просто шкільну освіту, а університетську, та ще й не одну. На кожному кроці у великих містах розташовані навчальні заклади, де людей вчать, вчать, вчать … рідної мови. І що, як кажуть, у сухому залишку?
Нічого. Як і 100 років тому, правильною мовою говорять одиниці, як-от, наприклад, я. Інші вдовольняються тією мовою, яку зроду чули у себе вдома: дехто – суржиком, дехто – галицьким діалектом, гварою. Багато людей говорять досить правильною російською мовою.
Як досконале знання мови впливає на суспільний стан та ділову успішність українця? За моїми власними спостереженнями – ніяк. Щоб це зрозуміти, достатньо лише на півгодинки увімкнути телевізор. За цей час ви почуєте від дикторів, ведучих, від просто людей, від високоповажних людей, в тому числі – бізнесменів і депутатів парламенту стільки словесного бруду, що вам стане соромно за стан освіти, вихованості, обізнаності людей щодо їхньої мови. Складається враження, що їм не подобається мова, якою вони змушені говорити, що її насаджують штучно, примушують говорити мовою, на якій вони не думають, якою не володіють.
Я хочу сказати, що в нашій країні, на відміну від Англії 19 сторіччя, знання, а точніше незнання мови не є запорукою «успішного життя», тобто, можна стати заможним і щасливим, користуватися високим становищем та мати імідж поважної особи, не маючи навіть достатнього словникового запасу.
«Поговори трохи, і я скажу, хто ти», - жартують філологи. І справді, хто ти є насправді – про це скаже твоя мова.
Есе, есей ( з фр. – проба, спроба, нарис) – жанр художньо-публіцистичної, науково-популярної літератури. Характеризується вільним, не обов'язково вичерпним, але виразно індивідуалізованим трактуванням теми.
Есе – невеликий за обсягом твір, що має довільну побудову, у якому автор висловлює власні думки та враження з конкретного приводу чи питання щодо конкретного явища чи предмета. Есе не претендує на вичерпну відповідь чи категоричну позицію відносно предмета висловлювання.
Поради щодо написання есе:
1. Усвідомити мету написання, яка полягає в тому, що ви повинні переконати того, хто має читати цей твір, що ви зрозуміли тему есе.
2. Уважно вчитатися в тему есе, знайти ключові слова, осмислити проблему.
3. На чернетці написати тези, краще з наведенням певних доказів, які допоможуть розкрити тему твору.
4. Стисло і влучно занотувати аргументи і приклади.
Поради щодо побудови есе:
1. Твір есе варто розпочати зі вступу, в якому має бути висвітлено загальний підхід до теми, вступ повинен містити проблемне завдання і відповідь на поставлене питання. Це теза есе.
Теза чітко визначає межі написання есе. Автор есе не має права описувати все, що йому відомо в обсязі заданої теми, а лише те, що буде творчою відповіддю на поставлене питання у темі.
Упродовж усього есе необхідно підкреслювати зв’язок поданих фактів з тезою.
2. Основна частина есе вибудовується з метою переконання читача.
Для цього автор есе має використати вагомі аргументи. Спочатку варто викласти головні ідеї та факти, які підтверджуватимуть приклади до цих ідей.
Обсяг есе має бути не дуже великим ( хоча не існує якихось чітких рамок і обмежень щодо обсягу есе).
Правила, яких варто дотримуватися при написанні есе:
(використано ідеї І.Звоненко)
1. Вступна частина має бути стислою, але виразною й містити у собі центральний метафоричний образ.
2. Останнє речення вступу й перше речення основної частини мають бути органічно пов’язаними. Сутність зв’язку: пояснення правомірності метафори.
3. Обсяг основної частини не регламентується, але необхідно Пам’ятати: зі збільшенням обсягу есе втрачає легкість жанру.
4. Основна частина пов’язана з висновком не лише за думкою, а й за способом мовного оформлення (через центральний образ).
5. Есе має містити озвучену кінцівку. При цьому зовсім не важливо, кінець є ствердженням будь-чого, запитанням чи остаточно не завершеними роздумами. Вдалим варіантом завершення есе вважається використання афоризмів і цитат.
Використання мовностильових засобів у творі-есе:
1. Важливу роль відіграють порівняння.
2. Велика увага приділяється внутрішньому змісту і зовнішній оболонці слова. Гра зі словом на рівні оригінального осмислення теми.
3. Авторське використання великої літери, коли є потреба піднести певні акценти, та малої літери, коли навпаки є необхідність, підкреслити втрату величі чи особистісної цінності.
4. Авторське використання розділових знаків, абзаців.
5. Контекстуальне використання засобів зображувального-виражального ряду. Не треба боятися «поєднання непоєднуваного»; неочікуване може бути якраз найцікавішим у контексті роздумів.
6. В есе є вмотивованим і доречним використання складних синтаксичних
конструкцій і неповних речень, обірваних фраз; використання усього арсеналу
вставних слів, відокремлених членів речення вигуків…
7. Одним із головних аспектів є чуттєво-емоційний лад викладу думок.
Побудова есе:
1 Назва теми______________________
2.Вступ – особисті погляди, що чітко висвітлюють тези та підходи
автора._____________________________________________________
3. Аргументи, які обстоюють тезу
1)______________________________________________________
2)_________________________________________________________
3)_____________________________________________________
4. Факти або приклади, які підтримують головну думку твору
1_________________________________________________________
2_________________________________________________________
3_________________________________________________________
5. Висновки – узагальнення есе, в яких підкреслюється як автор довів
свою позицію, і знов окреслюється тема.
Орфоепічна помилка. Орфоепічний словник.
Перегляньте, законспектуйте.
Орфограма. Орфографічна помилка. Орфографічний словник.
Принципи української орфографії.
Законспектуйте за матеріалом уроку за посиланням miyklas.com.ua/p/ukrainska-mova/10-klas/orfografichna-norma-352880/orfograma-orfografichna-pomilka-orfografichnii-slovnik-352242/re-52bafd7f-4d20-496a-828b-8eaf873b37eb
Орацюйте матеріал уроку, законспектуйте.
Перегляньте відео, складіть опорний конспект. learningapps.org/1751555 виконайте інтерактивну вправу.
Виконайте завдання письмово.
Складіть конспект за матеріалом уроку.
Вивчіть матеріал уроку, виконуйте вправи, записуйте.