українська література
АЕ-19
АЕ-19
Олександр Довженко був визнаний у всьому світі, а в рідній країні не мав можливості творити у повну силу, повинен був оглядатися на думку далеких від мистецтва людей і тільки у своєму щоденнику розкривався повністю..
Дійсність життя була багатшою і страшнішою за всяку уяву. "Книги і кінофільми про нашу правду, про наш народ повинні були тріщати од жаху, страждань, гніву і нечуваної сили людського духу", — писав у щоденнику в 1942 році письменник. Але він бачив, що там, далеко від фронтів, у тихих кабінетах створюється нова література, в якій виголошується тільки патетика війни, і будь-який бюрократ від літератури зможе сказати, що без його участі перемоги не було б. Довженко вірить у те, що там, на війні, у страшних боях гартуються сильні характери, сильні душі, і вони колись вийдуть на трибуни, щоб відкрито і чесно розповісти про страждання народу, про його мужність і героїзм. Він геніально передчуває появу Олеся Гончара, Михайла Стельмаха та багатьох інших письменників.
У роки воєнних лихоліть Олександр Довженко роздумує над долею свого народу. Запис 12/VII—1942 року свідчить, що задовго до звільнення України від фашистів Олександр Петрович передбачає долю простих людей, які часто не по своїй волі залишалися на окупованій землі. Він не хоче бачити, як каратимуть за це тих, кого не вбили фашисти, "...за німецьке ярмо, за німецьких байстрюків, за каторжну працю в Німеччині, за те, що не вмерли вони з голоду і діждалися нашого приходу". І знову передчуття не обмануло його. Ті, що залишились живими, повною мірою відчули на собі і тиск влади, і ненависть прокурорів та слідчих, які не полягли в боях, бо відсиджувалися в тилу, шліфували свою "зброю", відточену ще в тридцять сьомому році.
Дивіться таУ грудні 1943 року, перебуваючи в Москві, Олександр Довженко робить запис, в якому перераховує, що втратив Київ за його пам'яті. Двадцятий вік помстився древньому місту за його красу і довершеність, за його любов і повагу до історії, залишивши неушкодженими монументальні, але убогі, претензійні й брутальні споруди офіційних установ, універмагу, вокзалу.
6 листопада 1945 року Олександр Довженко робить запис, у якому намагається підрахувати, скільки своїх синів і дочок втратила Велика Удовиця — Україна "...убитими, спаленими, покатованими, засланими в заслання, вигнаними в чужі землі на вічне блукання" у XX столітті. Втрати ці величезні. "О дике поле Європи!" — з розпачем лунають слова письменника.
До чого, до кого звертатися зраненій душі у час, коли на очах міняється світ, а на 1/6 земної суші, що називається Радянський Союз, зло продовжує свою ходу? І погляд Довженка піднімається до неба, до Бога. Людина, яка не молилася тридцять років, сприймає Бога як ідею добра, справедливості, духовності, що робить людей людьми. І знову пророчо звучать його слова: "В майбутньому люде прийдуть до нього".
Читати "Щоденник" www.ukrlib.com.ua/styslo/printit.php?tid=3267 .
dovidka.biz.ua/oles-gonchar-biografiya-korotko/ за посиланням скласти хронологічну таблицю.
Прослухайте текст твору.
navsi200.com/literaturne/modry-kamen/ за посиланням скласти конспект уроку.
За посиланням пройдіть тест, результати надішліть.
Перегляньте відеоматеріал, складіть конспект.
Коротко про митця («витязь молодої української поезії»). Традиційність його лірики. Образ України, громадянський вибір поета («Задивляюсь у твої зіниці…»). Мотив самоствердження людини у складному сучасному світі, її самодостатність і самоцінність («Я...»). Інтимна лірика В. Симоненка («Ну, скажи, хіба не фантастично…», «Ікс плюс ігрек»). Роздуми над поезією митця та її мотивами.
Скадіть хронологічну таблицю dovidka.biz.ua/vasil-simonenko-biografiya-korotko/
ВІНГРАНОВСЬКИЙ Микола Степанович народився 7 листопада 1936 р. в м. Первомайськ Миколаївської обл. У 1960 р. закінчив Всесоюзний державний інститут кінематографії — майстерня О.П.Довженка. Письменник, актор, кінорежисер. Лауреат Національної премії України ім. Т.Г.Шевченка, премії "Благовіст", премії фундації Антоновичів (США).
Автор книжок віршів: "Атомні прелюди", "Сто поезій", "Поезії", "На срібнім березі", "Київ", "Губами теплими і оком золотим", "Цю жінку я люблю", "З обійнятих тобою днів"; збірок для дітей: "Андрійко-говорійко", "Мак", "Літній ранок", "Літній вечір", "Ластівка біля вікна", "На добраніч"; повістей "Первінка", "Сіроманець", "У глибині дощів"; роману "Северин Наливайко".
Коротко про письменника і його творчість.
«Вічна» тема «любовного трикутника» в новітній інтерпретації. Образ любові як втілення високої християнської цінності, яка вивищує людину над прагматичною буденністю, очищає її душу. Зміщення часових площин як художній засіб. Роль художньої деталі в розкритті характеру, ідеї.
Ліна Костенко. «Страшні слова, коли вони мовчать…», «Хай буде легко. Дотиком пера…».
Складіть хронологічну таблицю за біографією поетеси.
dovidka.biz.ua/nedumano-negadano-lina-kostenko-analiz/ за посиланням скласти конспект.
Василь Стус. «Крізь сотні сумнівів я йду до тебе…», «Господи, гніву пречистого…»
Поет як символ незламного духу, збереження людської гідності. Загальний огляд його життя й творчості (відчуження від світу, проблема вибору, стан трагічної самотності й активної дії, формування себе; атмосфера розтлінного духу тоталітарної системи).Узагальнені образи крізь призму індивідуальної долі. Поезія Стуса – зразок «стоїчної» поезії у світовій ліриці («Крізь сотні сумнівів я йду до тебе…», «Господи, гніву пречистого…»). Стан активної позиції ліричного героя. Екзистенційна (буттєва) проблема вибору, віра в себе, надія на здолання всіх перешкод. Упевненість у власному виборі. Приклад великої мужності й сили духу.
Історико-культурна ситуація наприкінці ХХ – на початку ХХІ ст. (на шляху до нового відродження). З’ява нового літературного покоління. Найвагоміші здобутки сучасної літератури. Стильове розмаїття, експериментаторство, пошуки нових форм і тем.
Література елітарна, вишукана, високохудожня. Література масова, популярна (її інтенсивний розвиток). Постмодернізм як один із художніх напрямів мистецтва 1990-х років, його риси.