Вітаю ! Ти став старшокласником! Твої роки - найкращий час у твоєму житті . Ти -на шляху пошуку. Пошуку себе у Всесвіті та Всесвіту у собі; пошуку власного професійного шляху.
Як не помилитися у виборі професії?
Одним із найважливіших кроків у житті є вибір професії. Від того, яким буде твій вибір залежить, як складеться подальше життя та як ти в ньому будеш себе почувати.
Для прийняття правильного рішення при виборі професії необхідно враховувати ряд факторів – власні побажання, психологічні особливості та можливості й потреби ринку праці.
Існує формула вибору професії, яка поєднує наступні компоненти: «хочу» - «можу» - «треба».
Хочу: твої прагнення (бажання, інтереси, схильності, ідеали);
Можу: твої можливості (стан здоров'я, здібності, рівень знань, характер, темперамент);
Треба: стан ринку праці, соціально-економічні проблеми в регіоні.
Зона оптимального вибору (ЗОВ).
Потрібно зіставити свої бажання із реальними можливостями і потребами на сучасному ринку праці. Наприклад у майбутньому ти бачиш себе дантистом. Робота, як то кажуть "не вагони розвантажувати" і за неї гарно платять. Та чи замислювалися ти при цьому над тим, чи зможуть твої руки працювати як руки ювеліра і чи зможеш ти відстояти у конкурентів своє місце у світі стоматологічних послуг?
Отже, потрібно чітко усвідомлювати, що умова оптимального вибору професії знаходиться у центрі перехрестя 3-х складових Хочу – Можу – Треба.
Вибір професії – це складний і відповідальний крок у житті кожного, тому його потрібно робити свідомо й обдумано. Досягнути своєї мети допоможе детальний алгоритм цього вибору, який передбачає наступні кроки:
Крок 1
Подумай, що тебе цікавить у житті, до чого ти прагнеш, чим тобі подобається займатися, що б ти хотів робити, які професії тобі подобаються, які умови праці тебе приваблюють, що ти хотів би отримувати від своєї майбутньої професії? Давши відповідь на ці питання, ти зробиш перший крок до правильного, свідомого вибору професії.
Крок 2
Якщо ти не можеш визначити професії, які тобі подобаються, тоді уважно вивчи класифікацію професій за предметом, метою, знаряддями і умовами праці.
Крок 3
Визнач свій професійний тип та відповідне професійне середовище, яке тобі підходить найкраще, та узгодь його з професіями, які ти визначив для себе в попередньому кроці.
Крок 4
Вивчи свої професійні інтереси і нахили, мотиви вибору професії, скориставшись методиками Карта інтересів, ДДО, ПДО, Мотиви вибору професії і співстав їх з професіями, які тобою були визначені в попередніх кроках. Якщо там були професії, які не співпали з твоїми інтересами і нахилами, то викресли їх зі свого списку, залишивши тільки ті, які потрібно поглиблено вивчити.
Крок 5
Вивчи детально описи відібраних професій; поговори, якщо є можливість, з представниками цих професій та з’ясуй, в чому зміст їхньої праці, чим вони їм подобаються. Познайомся з характером і умовами їх праці, поцікався, де вони отримували цю професію і які реальні можливості працевлаштування за ними. Спробуй, випробувати себе в цих професіях, хоча би в змодельованих професійних ситуаціях.
Крок 6
Склади перелік вимог, які висувають визначені тобою професії до людини, до її психофізіологічних і фізичних якостей та запиши. Визнач, наскільки всі записані тобою вимоги важливі – можливо, є менш важливі вимоги, які, за великим рахунком, можна і не враховувати.
Крок 7
Вивчи самого себе якомога глибше, тобто визнач свої задатки, здібності, темперамент, риси характеру, вольові якості, трудові навички (за результатами вивчення шкільних предметів та занять у гуртках, секціях тощо); визнач свій фізичний розвиток і стан здоров’я.
Крок 8
Дізнайся в центрах зайнятості про професії та спеціальності, які потрібні на ринку праці сьогодні та реальне працевлаштування за спеціальностями, які ти визначив для себе, та визнач бажаний рівень професійної підготовки за ними.
Крок 9
Оціни свою відповідність вимогам кожної з професій, які ти визначив і проаналізував: чи розвинені в тебе професійні якості, чи відповідають твої здібності, психологічні особливості, стан здоров’я вимогам професій, які ти хотів би обрати. Визнач, яка професія із всього списку найбільше тобі підходить за всіма пунктами вимог.
Крок 10
Визнач, які труднощі, перешкоди, помилки можуть виникнути при досягненні твоєї професії.
Крок 11
Визнач основні практичні кроки до успіху: у якому навчальному закладі ти можеш отримати професійну освіту, як розвивати у собі професійно важливі якості, як можна отримати практичний досвід роботи за “своєю” спеціальністю (займатись у відповідних гуртках, секціях, МАН тощо), як підвищити свою професійну майстерність та конкурентоспроможність на ринку праці.
Крок 12
Перед тим, як прийняти остаточне рішення, не забудь порадитися також із батьками, рідними, друзями, вчителями, психологом, профконсультантом та іншими дорослими, які добре знають тебе.
8 основних помилок при виборі професії
Чого робити не варто...
1. Обирати професію, не маючи про неї достовірної інформації.
Більшість молодих людей, які розмірковують про подальші освітні плани або про працевлаштування, взагалі дуже мало поінформовані про те, які бувають професії, й чим займаються їхні представники. У результаті молоді люди опиняються в ситуації вибору кота в мішку.
Аналізуючи, чи підходить тобі та або інша професія потрібно, в першу чергу, знайти інформацію про те, як, власне, складається типовий робочий день її представників, скільки часу та на яку конкретно діяльність вони витрачають. Сутність не в назві професії, а в тому, що саме й у яких умовах потрібно буде робити.
Важливо замислитися й над такими питаннями. Які вимоги професія пред'являє до здібностей людини й які протипоказання має, який рівень підготовки необхідний для оволодіння нею, де її можна здобути, чи дає вона перспективи кар'єрного росту та з чим саме вони пов'язані, чи затребувана професія на ринку праці.
2. Орієнтуватися тільки на такі ознаки, як престижність і/або прибутковість.
Розповсюджена омана полягає в тому, щоб розглядати престижну професію саму по собі в якості джерела доходу - ніби гроші дістаються просто за те, що людина нею володіє. Тут потрібно розуміти наступне.
По-перше, оплачується не професія, а посада, тобто виконання конкретних функцій у тій або іншій організації. Звичайно, потенційний рівень прибутковості в різних сферах діяльності різниться, але справа тут, насамперед, не в професії як такій, а в місці роботи людини, її статусі, рівні майстерності, балансі попиту та пропозиції на ринку праці.
По-друге, ті професії, що сприймаються як престижні, насправді далеко не обов'язково найприбутковіші. Адже бажаючих займатися ними звичайно виявляється набагато більше, ніж реально потрібно. Так, наприклад, середній рівень доходів кваліфікованих робітників в останні роки є вищим, ніж у економістів або юристів, однак порівняйте конкурси на навчання за цими спеціальностями...
Крім того, саме поняття «престижність» досить відносне: воно залежить від кола спілкування (в очах різних людей престижними виглядають зовсім різні види праці) і досить швидко змінюється.
3. Ставити знак рівності між професією та навчальним предметом.
Розповсюджена омана школярів, а часом і студентів, полягає в тому, щоб фактично поставити знак рівності між навчальним предметом і якоюсь сферою професійної діяльності, міркуючи за принципом: «подобається література, то буду літератором». Але що це за професія така, дозвольте запитати? Автор художньої літератури, чи що? Звичайно, в цілому можливий і такий варіант, але куди частіше мова йде про безліч інших видів професійної діяльності. Можна бути редактором, коректором, викладачем мови та літератури, перекладачем, науковим співробітником в галузі філології й т. д. Все це різні професії, і діяльність їхніх представників не дуже схожа на ту, яку виконують школярі на уроках літератури.
Це міркування стосується й інших навчальних предметів. Вони є не професіями, а певними сферами знань, основи яких потрібно опанувати, у тому числі й для професійного становлення.
4. Переносити ставлення до людини, представника певної професії, на професію як таку.
Якщо нам подобається або не подобається конкретна людина, це ні в якій мірі не є характеристикою її спеціальності й не свідчить про те, що й нам варто нею займатися. «Гарна людина» - це не професія. Звичайно, на неї хочеться бути схожим, але стосується це особистісних якостей і загального ставлення до праці, а не підмінює здатності до конкретного виду діяльності.
А якщо, навпаки, нам зустрівся хтось неприємний, відразливий? Часом це може відвернути й від його професії: «Не хочу бути на нього схожим». Але, погодьтеся, за тих самих обставин можливий і протилежний висновок: «Стану гарним представником цієї професії, а не таким, як він»!
Тож висновок про те, як на кого реагувати, а також відповідальність за професійний вибір однаково залишаються за вами.
5. Вибирати професію «за компанію».
По суті, за цією позицією стоїть відхід від особистої відповідальності за ухвалення рішення. Але іноді, до речі, такий вибір може виявитися успішним - адже в компанії найчастіше збираються люди, здатності й інтереси яких у значній мірі збігаються. Однак це саме елемент везіння-невдачі, а не наслідок усвідомленого й осмисленого рішення.
6. Підмінювати вибір професії вибором рівня освіти або місця її здобуття.
Більш виправданою є позиція, коли людина спочатку вирішує, чим би вона хотіла займатися, а потім розглядає можливі варіанти одержання конкретної професії, а не виходить з бажання вчитися в певному місці або просто одержати вищу освіту як таку, не важливо за якою спеціальністю.
Якщо абітурієнт, бажаючи опанувати певною професією, не зміг вступити на навчання саме туди, куди хотів споконвічно, логічніше зберегти вірність професії та пошукати інші варіанти її отримання. Наприклад, піти отримувати не вищу, а середню фахову освіту, маючи на увазі, що в перспективі буде можливість продовжити навчання й у виші. Це краще, ніж вступати на свідомо нецікаву для себе спеціальність, нехай навіть і в престижному університеті.
7. Ігнорувати власні здатності й інтереси.
Робити своєю професією доцільно те, що подобається й що добре виходить. Звичайно, це звучить банально, однак дуже часто на це не звертають уваги.
Іноді люди вважають це взагалі неважливим (буду робити що завгодно, аби тільки добре платили). Але людина не зможе досягти високих результатів у тій роботі, яка не відповідає її індивідуальним особливостям або просто неприємна. Крім того, навряд чи така людина буде відчувати себе щасливою, розуміючи, що вона «викидає з життя» величезну кількість часу й сил в обмін на гроші.
Ще одна причина такої помилки - незнання власних здібностей та інтересів. Неможливо сказати, чи сподобається робота та чи буде вона добре виходити, не спробувавши себе в чомусь подібному. Звичайно, далеко не всі роботи вдасться спробувати на особистому досвіді, попередньо не одержавши відповідну освіту. Але в таких випадках можна судити про схильність до них за непрямими ознаками: інтерес до конкретної сфери, бажання активно одержувати інформацію про діяльність таких фахівців, легкість осмислювання та запам'ятовування цих відомостей.
8. Прислухатися до думки людей, не компетентних у питаннях вибору професії.
Так вже сталося, що давати поради, у тому числі й щодо питання «ким бути», дуже люблять багато наших співвітчизників. Проте обґрунтовано порекомендувати щось у такій серйозній сфері, як професійне самовизначення, можна тільки за умови збігу декількох моментів.
А саме: знання специфіки тих професій, про які йде мова, а також ситуації на ринку праці; знання індивідуально-психологічних особливостей того, хто робить вибір; розуміння суті психологічних проблем, які виникають на різних етапах професійного самовизначення.
Зрозуміло, що обґрунтовано міркувати про це може або спеціально підготовлений професіонал (психолог, працівник служби зайнятості), або той, хто дуже добре знає вас і знає з власного досвіду про певну групу професій.
Бажаю успіху!
З повагою психолог Наталія Миколаївна.
Шановні старшокласники, пропоную Вам скористатися профорієнтаційним проектом «Профорієнтація – зроби свідомий вибір» (http://prof.osvita.org.ua), який розрахований на школярів (випускників) та їхніх батьків, студентів, викладачів і методистів.
Головне завдання проекту – допомогти сучасній молоді свідомо підходити до вибору майбутньої професії в залежності від індивідуальних психологічних схильностей; показати реальну ситуацію з дефіцитом професіональних кадрів на ринку України. На сайті є можливість :
- пройти он-лайнтестування по визначенню схильності до типу професій;
- переглянути ролик «Професії від А до Я» (http://www.trud.gov.ua), де кожен може знайти детальний опис всіх можливих в Україна професій та ознайомитися з основними їх вимогами;
- ознайомитися з матеріалом «Освітнього порталу» (http://www.osvita.org.ua)- на якому розміщені інформація про освіту в Україні, за кордоном, останні освітні новини і не тільки, інформація для абітурієнтів та студентів, Довідник ВНЗ;
- «Вища освіта» (http://vnz.org.ua) - інформаційно - освітній портал про вищу освіту в Україні та закордоном,
- «Інформаційно –ресурсний портал для молоді» (http://molodistua.org), що створений для молоді і розповідає про молодь України. Портал містить інформацію про молодіжне середовище України, молодіжні та дитячі організації, ресурси для навчання молоді для отримання нових знань та формування навичок, які потрібні молодій людині для успіху в 21 столітті.
Що таке торгівля людьми?
Проблема торгівлі людьми – одного з найнегативніших явищ сучасного суспільства – уперше була піднята правозахисниками на початку ХХ століття. У той час особлива увага приділялася жінкам з Великобританії, яких змушували до проституції в країнах континентальної Європи. Так з'явився термін ”біле рабство”, який пізніше поширився на загальне поняття торгівлі людьми.
З тих пір феномен торгівлі людьми піддається постійному аналізу і є предметом багатьох суперечок і дискусій. Однак якщо подивитися на більшість документів, публікацій, виступів з проблеми, то стане очевидно, що часто поняття ”торгівля людьми” обмежується ”торгівлею жінками”. При цьому в більшості випадків мова йде про торгівлю жінками з метою використання в проституції, порнобізнесі, сексуальній сфері тощо. Безумовно, торгівля жінками є складовою частиною злочину ”торгівля людьми”. Однак поняття ”торгівля людьми” є більш широким: об'єктом цього злочину може бути будь-яка особа, незалежно від статі і віку.
У даний момент найбільш повне визначення торгівлі людьми дає ”Протокол з попередження торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми”, який доповнює Конвенцію ООН про боротьбу з транснаціональною організованою злочинністю. Протокол є основним сучасним документом, спрямованим на боротьбу з цим злочином. Він визначає торгівлю людьми як: Здійснення з метою експлуатації вербування, перевезення, передачі, приховання чи отримання людей шляхом погрози силою або її застосування чи інших форм примусу, викрадення, шахрайства, обману, зловживання владою чи вразливістю стану або шляхом підкупу у вигляді платежів чи вигод для одержання згоди особи, яка контролює іншу особу.
З приведених вище визначень випливає, що торгівля людьми – це сукупність таких ознак: вербування, перевезення, передача, продаж, усиновлення (удочеріння) у комерційних цілях, використання в порнобізнесі, використання у військових конфліктах, залучення до злочинної діяльності, трансплантація чи насильницьке донорство, примус до заняття проституцією, рабство і ситуації, подібні до рабства, примусова праця, залучення в боргову кабалу, використання шантажу, погроз, насильства.
Україна не повністю відповідає мінімальним стандартам із припинення торгівлі людьми, однак вживає чимало зусиль із подолання проблеми. За даними міжнародних організацій, після початку конфлікту на Сході, демографічні показники жертв торгівлі людьми з України змінились. Жертвами більше стають мешканці міст, молодь та чоловіки.
Департамент комунікації Нацполіції повідомляє, що впродовж поточного року зареєстровано 189 кримінальних правопорушень за статтею 149 (Торгівля людьми) Кримінального кодексу України. З них 91 випадок — трудова експлуатація, 69 — сексуальна експлуатація, 25 фактів втягнення в злочинну діяльність, а також по два факта торгівлі дітьми та сурогатного материнства.
Форми сучасного рабства
Примусова праця: будь-яка робота чи послуги, які люди змушені робити проти своєї волі під загрозою покарання
Борг: найпоширеніша у світі форма рабства, коли люди позичають гроші, які вони не можуть повернути, і зобов’язані працювати, аби виплатити борг, проте не контролюють умови своєї зайнятості та боргу
Торгівля людьми: включає транспортування, вербування чи приховування людей з метою експлуатації з використанням насильства, погроз чи примусу
Рабство за походженням: люди народжуються в рабстві через те, що їх рідні були захоплені й поневолені; вони залишаються в рабстві за походженням
Дитяче рабство: багато людей часто плутають дитяче рабство з дитячою працею, але це набагато гірше. Хоча дитяча праця шкідлива для дітей і перешкоджає їхній освіті та розвитку, дитяче рабство виникає, коли дитину експлуатують заради отримання вигоди. Ця категорія може включати торгівлю дітьми, дітей-солдатів, шлюб з дітьми та домашнє рабство дітей
Вимушений та ранній шлюб: коли хтось одружений проти волі та мусить залишатися у шлюбі
Факти:
40,3 мільйона жителів планети перебувають у сучасному рабстві
10 мільйонів дітей
24,9 мільйона людей на примусовій праці
15,4 мільйона людей у примусовому шлюбі
4,8 мільйона людей у примусовій сексуальній експлуатації
Українським дітям загрожує рабство?
Яким би дикунством у ХХІ сторіччі не здавалися торгівля людьми і рабство, однак протиправні ремесла й досі існують у сучасному світі. Україна, на жаль, не є винятком із загального правила.
Розповсюдилося явище рабства і на українських дітей та підлітків. Зловмисники все частіше використовують їхню недосвідченість та довірливість задля власної вигоди. У результаті хтось дізнається про невільництво із творів Шевченка, сидячи за шкільною партою, а хтось – переживає моторошний сюжет у реальному житті.
Жахливо усвідомлювати, що «продавцями» дітлахів часто стають їхні ж батьки. Свіжим прикладом є затримання за підозрою у торгівлі дітьми громадянки України, яке відбулося у Грузії 21 квітня. Як повідомляє МВС Грузії, жінка перетнула кордон разом із 10-ма неповнолітніми особами, які, відповідно до документів, наданих нею прикордонникам, є її рідними дітьми. Правоохоронців насторожив той факт, що одразу 4 з них були народжені у 2017 році. У ході оперативних дій вони виявили ознаки трафікінгу (торгівлі людьми) – та затримали жінку. У грузинському МВС повідомляють, що українка могла мати намір перейти на територію окупованої Абхазії, щоби продати там малечу. Цю тезу вони й доводитимуть у суді. Наразі ж жінка перебуває у слідчому ізоляторі, а діти – у лікарні через інтоксикацію та незадовільний стан здоров’я. Слідство проводиться спільно з українською стороною.
Однак не тільки недобросовісні батьки є причиною розповсюдження дитячого трафікінгу. Часто самі діти стають винуватцями своєї страшної долі. Так, приголомшливі дані оприлюднила ООН 24 квітня в Києві. Згідно із дослідженням, проведеним спільно Міжнародною організацією з питань міграції, 66 % українських підлітків та молодих людей у віці від 13 до 20 років готові погодитися на ту чи інші сумнівну пропозицію, у результаті якої вони можуть стати жертвою торгівлі людьми. Найбільш вразливими є діти із проблемних родин, а також ті підлітки, які ніде не навчаються та не працюють.66% представників уразливих категорій дітей та молоді віком 13–20 років готові погодитися хоча б на одну пропозицію, що може призвести до втягування їх в торгівлю людьми.
Торгівля людьми, рабство та примусова експлуатація дітей завжди лежали поза площиною прав і основоположних свобод людини. Проблема є надскладною та потребує комплексного підходу до її вирішення. Ми виділили основні причини виникнення цього негативного явища в Україні та способи, які могли б посприяти їхньому нівелюванню.
Причини розповсюдження торгівлі дітьми в Україні
1. Бідність
Бідність сама із себе є запереченням прав і основоположних свобод людини. Цю тезу дуже часто використовує у своїх промовах Генсек ООН Антоніу Гутерріш. З ним не можна не погодитись. Бідність несе загрозу як для бідняка, так і для його оточення. Адже сама неможливість задовольнити базові потреби пригнічує гуманне начало осіб – і керівним стає інстинкт самовиживання. Злидні змушують людей здійснювати жахливі вчинки. Як от ставати злочинцем – і продавати дітей задля легкої наживи. Або самому погоджуватися на сумнівні пропозиції зловмисників, прирікаючи себе на неволю.
2. Конфлікт на Донбасі
Окуповані території не одноразово фігурували у звітах міжнародних організацій як край свавільного беззаконня. Через їхню непідконтрольність правоохоронним органам зростає кількість випадків торгівлі людьми, а саме рабство укорінюється. Так, згідно із даними доповіді міжнародної організації К4D (Knowledge, evidence and learning for development), із 2015 року масштабними стали примусові вивезення мешканок окупованих територій, у тому числі неповнолітніх, до країн Європи, Ближнього Сходу та Центральної Азії задля їхньої експлуатації в секс-індустрії. Підтвердив такий стан справ і заступник міністра закордонних справ України Сергій Кислиця під час виступу на минулорічних відкритих дебатах у Раді Безпеки ООН.
3. Необізнаність молоді
Результати нещодавнього дослідження Міжнародної організації з питань міграції продемонстрували, що більше ніж половина українських тинейджерів здатна погоджуватися на сумнівні та ризикові пропозиції, які у результаті можуть призвести до поневолення та експлуатації. Слід розуміти, що молодь особливо чутлива до солодких брехливих пропозицій. Причини цього можуть бути дуже індивідуальними: хтось прагне легких грошей, а хтось – пригод. У будь-якому разі, рисою, що об’єднує підлітків – жертв торгівлі людьми – є їхня необізнаність та відсутність повноцінного усвідомлення тих ризиків, які можуть приховуватися за обгорткою вигідних пропозицій. Багато із них або взагалі не замислююються про вірогідність бути проданим у рабство, або вважають таку ситуацію ефемерною – такою що буває лише в кіно, у сюжетах новин або десь у далеких країнах.
4. Байдикування
У звіті про результати згаданого вище дослідження зазначалося, що найбільш вразливою категорією дітей та підлітків є ті, хто ніде не навчається або не працює. Так, перебуваючи у такій ситуації, вони фактично виключаються із повноцінного соціального життя, яке є одним із оберегів від рабства. Окрім того, ледарство часто супроводжується незадовільним матеріальним становищем, що, своєю чергою, часто-густо стає причиною надання підлітками згоди на відверті афери та ризиковані пропозиції.
Протидія дитячому трафікінгу
Торгівля людьми є хворобою суспільства. І як будь-яку хворобу її слід лікувати – систематично боротися із злочинністю. Але згадаймо аксіому: найбільш ефективним лікуванням є профілактика. Ми виділили декілька позицій, втілення у життя яких могло б зменшити середовище існування трафікінгу.
1. Належне виконання соціальних функцій державою
Так, у сьогоднішніх нелегких економічних умовах важко говорити про те, чи має держава фактичні можливості надати необхідний захист і забезпечення родинам та дітям. Однак у будь-якому разі владі слід згадати про благородне конституційне словосполучення «соціальна держава», а також міжнародне зобов’язання щодо докладання зусиль задля досягнення належного життєвого рівня населення. Адже ефективна протидія бідності є ключовою позицією у боротьбі із торгівлею людьми.
Окрім того, держава має нівелювати ризик байдикування молоді – і сприяти максимальному залученню дітей до освітньої сфері, а також створювати робочі місця для молодих випускників шкіл та професійних училищ.
2. Запровадження жорстких санкцій і показові притягнення до відповідальності за торгівлю дітьми
Метод кнута часто є не менш ефективним, ніж метод пряника. Україна використовує його з 2018 року. Тоді було ухвалено ЗУ про внесення змін до ККУ, яким було запроваджено більш жорсткі санкції за торгівлю дітьми відповідно до міжнародних стандартів. Із жовтня минулого року санкція для опікунів складає від 8 до 15 років позбавлення волі.
На жаль, навіть можливість притягнення до відповідальності не завжди зупиняє торговців дітьми. Більш ефективним кроком до вирішення проблеми могло б стати широке освітлення громадськістю процесу притягнення до відповідальності винних осіб. Завдяки показовому прояву нульової толерантності до торгівлі дітьми можна забезпечити досягнення на практиці одного із завдань кримінального покарання – недопущення виникнення таких злочинів у майбутньому. Реалізація ж цієї ідеї лежить як на правоохоронних та судових органах, так і на інститутах громадянського суспільства.
3. Припинення конфлікту на Донбасі
Ми всі розуміємо, що ключі до розв’язання конфлікту тримає у руках не виключно українська влада. Новообраний Голова держави вже пообіцяв припинити його за допомогою дипломатичних методів. Чи зможе – покаже час.
4. Інформаційна робота з дітьми
Незнання своїх прав та реальних ризиків їх порушення причинами потрапляння дітей у халепу. Вирішити ситуацію може активна просвітницька робота з дітьми та молоддю.
Саме тому, пропоную вам, дорогі старшокласники, переглянути відео та стати інформованими ,відповідальними та захищеними від ситуацій потрапляння в рабство.
Привіт, старшокласнику!
Останнім часом часто бачу, як в твоїх очах зростає тривога та переживання. Адже ти стоїш перед непростим вибором . Ти, можливо, вперше обираєш. І, напевно, дуже переживаєш, як не помилитися. Ти відчуваєш, що заблукав у вирі стрімкого життя. Ти ніби на краю і твій вибір-смертельно небезпечний. Цей стан часто призводить до того, що ти опускаєш руки, не віриш в себе, впадаєш в депресію, вважаєш себе слабким та розчавленим.
Не хочу зайвий раз закликати тебе бути оптимістом, щоб не викликати зворотньої реакції. Думаю наступний матеріал стане найбільшим мотиватором для зміни твого тривожного чи песимістичного настрою. Хочу, щоб історія Ніка Вуйчича стала енергетичним поштовхом до віри в те, що ти все зумієш, що все в твоєму житті вдасться.
Нік Вуйчич закликає не скиглити!
Нещодавно в Києві виступив найвідоміший мотиваційний оратор сучасності, актор, меценат, письменник, інвалід Нік Вуйчич. Він народився з рідкісною генетичною хворобою, у нього не було ані рук, ані ніг.
Не знаю, чия це була ідея - запросити до Києва Ніка Вуйчича. Але вже двічі в Метро Хрещатик я бачила ветеранів АТО, які уважно стежать за його рекламним роликом. Цей ролик показує, як людина без рук і без ніг (на одній "курячій ніжці" - так він сам називає свою крихітну кінцівку) катається на скейті. Не знаю, чи була телевізійна реклама його виступів комерційною, чи соціальною. Охоче вірю в друге. Тому що такі спікери, такі особистості дуже потрібні сьогоднішній Україні. Потрібні з багатьох причин.
По-перше, потрібні ветеранам АТО. Це не заархівований герой минулого, це герой сьогодення, який вміє насолоджуватися життям. У вас атрофовані м'язи для протеза? Цей хлопець навчився вставати з ліжка, спираючись на власний лоб. "У дитинстві я міг користуватися тільки головою, напевно, тому так швидко розвинувся інтелект. Шия стала твердою, як у бика, а лоб затвердів настільки, що його не взяла б і куля", - жартує Вуйчич.
Такі виступи потрібні людям, які, міряючи індекс щастя, тільки порівнюють себе з золотим мільярдом і незмінно впадають у депресію. Потрібні тим, хто просто загубився в якомусь життєвому періоді.
Він нагадає, що нові можливості ховаються в буднях й іноді у роботі, що часто повторюється. Що прохання про допомогу - це ще й ознака сили. Нік став оратором, але до цього його привела одна ситуація. Коли він вже готувався до вступу в інститут, йому показали малюка з такою самою хворобою. Згадавши своє дитинство, він зрозумів, що тоді не бачив нікого схожого на себе. Але він знає, що є малюк, і що він може допомогти йому адаптуватися й прийняти себе. Розповісти про досвід всім людям з обмеженими можливостями - стало його метою. Потім його, студента-відмінника, запросили виступити перед студентами університету, і вже через три хвилини християнської й людської проповіді, його особистої історії зал плакав.
Він став мотиватором для мільйонів людей з обмеженими можливостями, він робив довгі перельоти у Китай і на Гаїті після землетрусу. Він виступав у двадцяти чотирьох країнах світу, розповівши свою історію 120 тисячам слухачів в Індії, 18 тисячам у Колумбії, і вже дев'яти тисячам в Україні.
Історія, якщо вона вистраждана й народжена самим письменником, несе особливу силу й енергетику. Історія його життя цікава на кожному етапі. Цікавий шлях підлітка на інвалідній колясці, над якими сміялися в школі і який власною працею і шармом придбав друзів.
"Є рани, які загоюються, коли людина рухається. Рівно те саме можна сказати про життєві невдачі. Не псуйте життя скигленням - дивіться вперед", - радить Нік.
Цікава його розповідь ,як він навчився плавати. І це вміння дало йому можливість плавати на Гаваях з морськими черепахами, займатися серфінгом у Каліфорнії, дайвінгом у Колумбії. Він легко описує, як вчився плавати на серфінгу: "Я шість разів пробував і шість разів падав з платформи, на якій було закріплено кілька рушників... Щойно хвиля набирала швидкість я міг притулитися плечима до рушників і піднятися...За мною стежило надто багато очей. Я не хотів здатися на ютубі інвалідом і бовдуром".
У квітні 2010 року на одній маленькій лекції він зустрів свою майбутню дружину. Потім скаже: "Це був зв'язок, який більше нас самих". Свою красиву дружину він показав після весілля телевізійникам лише один раз, де Канае Міахарі довелося відповідати на найвідвертіші запитання про своє кохання до Ніка.
"Фізичні взаємини - це для вас важко?", - запитав ведучий програми CBS "60 хвилин".
"Ви маєте на увазі інтимні стосунки? Це так цікавить людей?" - уточнив Нік Вуйчич,-Ні, у нас є четверо дітей, значить, є регулярні інтимні стосунки."
"Розумієте, так, я не можу весь час тримати його за руку, але я можу обійняти його. Але у нього є все, що йому потрібно", - відповіла дружина Канае Міахаре.
Рівно за рік на світ з'явився Кійоші Вуйчич. Нік, як колись і його батько, стояв поруч з дружиною у родовій палаті.
"Лікар взяла малюка на руки, він був обличчям донизу, лежав на своєму животі, у нього були руки й ноги, голова була трохи нахилена в мою сторону. І до того, як він зробив свій перший подих, ще до першого свого крику, він дивився на мене. Поки лікар різав йому пуповину, він дивився прямо на мене, ці незабутні 3-4 секунди. І я просто почав плакати", - згадує Вуйчич. А ще через рік у нього народилася ще одна дитина - Деян Леві Вуйчич. І теж здорова. Згодом народилися дівчатка-двійнята.
Нік Вуйчич дає уроки милосердя, сили й людям з обмеженими можливостями, і здоровим людям. Він вчить сміятись над собою. Наприклад, він розповідає, як одного разу у літаку (його з помічниками запустили у салон першим) він попросив помістити його в багажне відділення. А коли у літак зайшли люди, і сивий британець відкрив стулку багажу, то Нік сказав йому: "Добрий день, сер, а ви могли б і постукати". Сміявся весь літак.
А коли він спробував зімітувати у магазині манекен, то підняв настрій всім людям.
Він написав кілька книг про своє життя, вистукуючи їх двома пальцями на комп'ютері. По 43 слова на хвилину. Одна з них - "Життя без кордонів" - була перекладена українською.Ось декілька цитат з книги :
«Відмовляючись від мрії, ви обмежуєте силу Бога».
«Я не можу покласти руку на плече, але я можу щиро з вами поговорити».
«Ми не здатні контролювати обставини. Але все відбувається з якоїсь причини. І все, що не робиться, все на краще».
«Здоровий глузд - це і благословення, і прокляття одночасно».
«Життя - це марафон, а не спринт».
Взято з матеріалів Олени Мигачової
Цінуй своє життя -воно прекрасне!
Що для кожного з нас найдорожче? Звичайно, є чимало цінностей, але найголовніша – це життя. Його не стане – і все втратить сенс.
Яким воно має бути, як необхідно поводитися, щоб життя було цікавим і змістовним, багатим на великі події і добрі вчинки? Для чого людина приходить у цей світ? Вона приходить для добра. Творити добро в міру своїх обдарувань і здібностей повинен кожний, адже це високе покликання людини. А кожна людина – це неповторна особистість, яка має свої відчуття, бачення подій, власне життя. Тому в кожного воно складається по-різному.
Роль нас самих в житті дуже велика. Наше майбутнє багато в чому залежить від власного вибору і поведінки сьогодні. Тому, завдання кожного – вміти прислухатися до себе, до свого серця, до думки рідних людей на шляху пошуку сенсу життя.
ЗНО- ситуація тривожна, але безпечна
Вітаю, одинадцятикласнику! Сьогодні звертаюся до тебе. Бо саме зараз ти тривожишся, як успішно скласти ЗНО. Повір, в твоєму житті ще буде багато іспитів та випробувань. Головне-розрізняй, чи ці нові зміни несуть небезпеку чи безпеку у твоє життя. Вся інформація навколо нас нейтральна. Ми самі зафарбовуємо її власними емоціями. Тому, якщо ЗНО викликає в тебе тривогу та хвилювання, потрібно оволодіти собою і перефарбувати власний стан.
Замислитесь і дайте відповідь на питання – чому Ви хвилюєтесь?
Питання здається дуже простим, але чесні відповіді на нього – перший крок для вирішення проблеми. Отже, складіть повний список своїх хвилювань, коли Ви замислюєтесь над складанням тестів.
1. Вас хвилює, як відбуватиметься тест? Ваші викладачі в школі, репетитори і старші друзі вже розповідали Вам про всі особливості. Але, якщо Ви маєте найменші питання: наприклад: як знайти аудиторію і своє місце в ній? Задайте їх ще раз. Вам допоможе дієва психологічна вправа, яку можете пройти подумки або промалювати на папері. А саме: проговоріть із знайомими, які вже здавали ЗНО, повністю їх день – від моменту, коли вони лягли спати напередодні до моменту здачі виконаної роботи і виходу із приміщення. Пройшовши подумки всі деталі, зупиніться на кожному кроці, запам’ятайте свої відчуття, у Вас не повинно залишитись жодного подразника чи незрозумілого кроку – Вам стане спокійніше, Ви відчуєте себе більш підготовленим. У Вас все вийде!
2. Хвилює можливість «провалити» ЗНО? Не потрібно на цьому концентрувати Вашу увагу. Перше, на ЗНО виносяться всі питання, які Ви вивчали за шкільною програмою. Друге, Ви готувалися до проходження тестів з учителем, репетитором. Отже, Ви пройшли всі теми і перевірили рівень їх засвоєння на тестах. Якщо Ви тренувалися, Вам достатньо зайти, сісти, сконцентруватися, сказати собі: «Я все це вже проходив багато разів і тут для мене немає нічого нового», і розпочати виконувати завдання. Не думайте, що Ви на іспиті, Ви на тренажері, який показує Ваш особистий результат.
3. Не впевнені, що добре оволоділи всіма необхідними знаннями? Звичайно, кожна людина має свої сильні і слабкі сторони. Ви це усвідомлюєте. Спосіб зробити свої слабкі теми сильними – однаковий для всіх. Тренуватися із цими темами більше часу і намагатися розібратися. Не потрібно повторювати все гамузом. Ефективно організуйте повторення за схемою від складних для Вас тем до легких. Приділяйте більше часу на тренування над тим, що Вам дійсно потрібно. Ваша впевненість зростатиме, оскільки Ви звертатиметесь до тем, які Вам добре знайомі. Проробіть важкі для Вас теми із вчителем, репетитором, або продивіться відеоуроки стільки разів, скільки Вам необхідно для засвоєння, і пройдіть тести з цієї теми до отримання максимального для Вас результату..
4. Декілька дихальних вправ, які дозволять заспокоїтися і взяти себе в руки. Спробуйте їх протягом останніх 76 днів до ЗНО, відповідаючи на уроках, а потім повторіть їх перед складанням тесту.
Протистресове дихання:
- Зробіть глибокий повільний вдих через ніс, затримайте дихання, порахувавши до 4-х, зробіть повільний видах. Повторіть вправу 7 разів, концентруючи свою увагу на спогадах про свій кращий результат. Ви його вже досягали і зараз для Вас не проблема це повторити. Можете робити цю вправу із закритими очима.
- Дихайте повільно і глибоко животом. Уявіть, що Ви надуваєте кульку і спускаєте її. Якщо при цьому Ви покладете руки собі на живіт – Ви зможете краще контролювати процес. Повторіть 7 – 10 разів.
5. Налаштуйте себе позитивно. Ви здатні це зробити! ЗНО – це та сама контрольна робота, яку Ви писали 1000 разів за час навчання в школі.
ЯК ПІДГОТУВАТИСЯ ДО ЗДАЧІ ЗНО
( психологічні поради )
Задовго до ЗНО:
Спочатку підготуй місце для занять. Забери зі столі усі зайві предмети, зручно розклади свої зошити, підручники, ручки тощо;
Можна доповнити інтер’єр кімнати жовтим та фіолетовим кольорами, оскільки вони підвищують розумову активність. НЕ потрібно перефарбовувати стіни, а достатньо картини, занавіски, серветки, лампи, тощо. Також цікаво зауважити, що за твердженням вчених запах лимону у вашій кімнаті підвищує розумову працездатність на 20%.
Склади план своєї роботи. Перед тим визнач - Хто ти є ? - сова чи жайворонок. Склади план занять на кожен день. Важливо чітко знати, що ти робиш і не говорити усім оточуючим: « Я займаюся чи готуюсь» , а « Я вивчаю саме певний розділ, конкретний матеріал»;
Починай із найважчого, але посильного. Легше і приємніше залишай на після обіду.
Змінюй заняття із відпочинком. Психологи встановили, що оптимальна тривалість заняття 30-40 хв. Максимум уваги досягається після 10-15 хв. від початку роботи. Тривалість перерв у першій половині дня не повинна перевищувати 5-10 хв. У другій половині дня тривалість кожної наступної перерви збільшуйте на 5 хв. Не забувай у час відпочинку робити зарядку, займатися спортом, робити короткі прогулянки, допомагати батькам, тобто повністю відволікатися від навчання на короткий час. .
Тренуйся щоденно робити тести. Роби це із секундоміром.
Не потрібно заучувати напам’ять певні тексти, вчися робити короткі записи, нотатки, регулярно їх переглядай.
Регулярно повторюйте матеріал, бажано через 10 хв., після того, як ви вивчали новий матеріал, а згодом через добу. Кожне наступне повторення повинно бути коротшим попереднього.
Займайся самопереконанням. При всій своїй простоті, це є дуже дієва зброя. Повторюй про себе: «Я знаю багато, я спокійний, я впевнений, я розумний і т.д.», «Я напишу добре тестування».
День перед здачею ЗНО
Багато хто вважає, щоб повністю підготуватися до іспитів бракує одного дня. Це невірно. Вже після обіду важливо припинити готуватися, здійснити прогулянку на свіжому повітрі, прийняти душ, підготувати одяг, документи, інші необхідні речі.
У день ЗНО:
· Будь сконцентрованим. Не звертай уваги на поведінку оточуючих. Для тебе повинен існувати лише текст завдань і годинник.
· Дій швидко, але не поспішай. Перед тим як дати остаточну відповідь , двічі прочитай завдання, переконайся, що ти правильно зрозумів, що від тебе вимагається.
· Спочатку берись за ті завдання, у правильності відповідей на які ти не сумніваєшся.
· Пропускай! Потрібно навчитися швидко пропускати важкі і незрозумілі завдання, щоб згодом до них повернутися.
· Читай завжди уважно завдання до кінця. Розуміти завдання з перших слів і добудовувати закінчення за допомогою власної уяви – це надійний шлях до помилок.
· Думай лише про поточне завдання. Коли ти бачиш нове завдання, забудь про попереднє.
· Якщо попереднє завдання тобі не під силу, забудь про цю проблему. Наступне завдання це шанс набрати додаткові бали.
· Використовуй методику виключення. Якщо не знаєш правильної відповіді , то можна розпізнати усі невірні відповіді в силу їхньої абсурдності.
· Заплануй два круги. Завжди перевіряй себе. Навіть якщо відповідь легка і однозначна на перший погляд.
· Вгадуй. Довірся власній інтуїції і вона разом із твоїм логічним мисленням.
Як справитися із хвилюванням: Під час іспиту, особливо в незнайомому приміщенні, особливо при можливих «оглядах», абсолютно закономірний викид гормону стресу - кортизолу. Коли нам страшно, блокується доступ до нашого центру «думання». Одразу застерігаю від прийняття заспокійливих, вони знижують реакцію і можуть викликати сонливість. За статистикою близько 23% абітурієнтів зазначали, що їм не вистачило відведеного часу на ЗНО. Одна із причин – заспокійливі.
Щоб подолати цей вплив стресу важливо:
1. Взяти з собою воду (прозора пляшка з водою дозволена правилами).
2. Для відчуття меж і балансу є дуже проста вправа «крило янгола»: поклади праву руку на своє ліве плече, немов обіймаючи. Можна уявити, що це рука друга, когось із батьків або викладача.
3. Подихати певний час так, аби видих був довшим, ніж вдих. Таке дихання допоможе заспокоїтись.
4. Для відчуття стійкості можна покласти руки на живіт і зробити декілька вдихів-видохів.
5. Зроби собі масаж зап'ястя між кісточками, що розділяють четвертий і п'ятий пальці - це зона, яка відповідає за реакцію на стрес, страх, тривогу.
6. Знайди в інтернеті вправи для гімнастики мозку і зроби їх перед початком тестування (наприклад, вправа «Крюки Деннісона»).
7. Пошукай в інтернеті приклади вправ-енергізаторів - вони прості, але дуже дієві і допоможуть зняти фізичну напругу перед самим тестуванням.
8. Приготуй заздалегідь свій «якір уваги» - приший на одяг яскравий ґудзик або одягни браслет. Погляд на цю річ повертатиме тебе у «реальність» під час тестування.
9. Можна постукати по столу, переставити стілець, розкласти ручки, позначити, що це «своє» місце. Відчуття «свого місця» де б не був, дає можливість зосередитись і краще думати.
10. Придумай власну розшифровку абревіатури ЗНО - це знімає тривогу і дає інший сенс:)