10 грудня у світі відзначають Міжнародний день прав людини, який було засноване 4 грудня 1950 року на засіданні Генеральної Асамблеї ООН, знаменуючи річницю ухвалення Асамблеєю Загальної декларації прав людини в 1948 році.
Засновники Міжнародного дня прав людини висловлювалися за розширення прав людини, активну пропаганду ідей рівноправності, соціальної відповідальності та взаємодопомоги.
Загальна декларація стала першим міжнародним документом, в якому були чітко сформульовані положення про права людини. Крім основних прав людини, Загальна декларація прав людини докладно перелічує політичні, громадянські права і свободи людини, а також права в економічній, соціальній і культурній сферах.
Загальна декларація прав людини спонукала людство до розробки та укладення численних конвенцій, декларацій та протоколів з прав людини: у 1948 р. було ухвалено Конвенцію про попередження злочину геноциду та покарання за нього, в 1949 р. – Женевські конвенції про захист прав людини під час збройних конфліктів, 1950 р. – Європейську Конвенцію захисту прав людини та основних свобод, 1959 – Декларацію прав дитини, в 1966 р. – пакти про права людини тощо. Також було створено різноманітні установи та посади для більш об’єктивного дотримання державами прав людини – Комісія ООН з прав людини та Уповноважений з прав людини.
Також 10 грудня - це останній день акції «16 днів [активізму] проти насильства».
Прояви насильства супроводжують людство з давніх давен. Упродовж тисячоліть одна людина кривдить іншу людину, чинить насильство щодо неї. У світі постійно відбуваються війни, напади на людей, дискримінація, приниження. Прикро, що ми звикли сприймати насильство, як щось неминуче, адже прояви насильства порушують права людини, принципи її вільного та справедливого існування. І коли насильство чиниться поруч із нами чи в нас у домі, у школі, на вулиці, ми можемо й повинні зупинити його. Саме тому щорічно, починаючи з 1991 року, міжнародна спільнота підтримує акцію «16 днів проти насильства». Тисячі громадян та сотні державних і громадських організацій з більш ніж 100 країн світу активізують з 25 листопада до 10 грудня свої зусилля заради об’єднуючої мети: збільшити розуміння та обізнаність про всі форми насильства у співвітчизників, створити в конкретному регіоні або окремій державі соціальний простір, вільний від насильства.
Дати початку та завершення Акції вибрані не випадково. Вони створюють символічний ланцюжок, поєднуючи заходи проти насильства стосовно жінок та дії щодо захисту прав людини, підкреслюючи, що будь-які прояви насильства над людиною, незалежно від її статі, є порушенням прав людини.
Що таке насильство у сім’ї?
Насильство у сім’ї – це будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім’ї стосовно іншого члена сім’ї, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім’ї як людини та громадянина і наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному та психічному здоров’ю. Насильство є одним із засобів, що забезпечують панування однієї людини над іншою. Це такий примус, така шкода, що здійснюються поза волі тих, проти кого вони спрямовані.
Які бувають види насильства?
Існують кілька видів насильства: фізичне, економічне, психологічне та сексуальне.
Проявами фізичного насильства є: побої, нанесення фізичних каліцтв, перешкоджання вільному пересуванню, сплановані ситуації, що можуть загрожувати вашому здоров’ю та життю, погрози зброєю та іншими предметами, що можуть завдати фізичної шкоди, а також позбавлення допомоги під час вагітності або хвороби.
Видами економічного насилля вважають: позбавлення їжі чи води, пошкодження чи руйнування особистого майна, вилучення власних коштів та речей, обмеження чи позбавлення доступу до житла, примушення до жебракування, заборона або примушення працювати, заборона навчатися.
Психологічне насильство – це, коли погрожують вбивством, каліцтвом, контролюють у всьому, поводяться зневажливо, погрожують відібрати дітей, переслідують, лякають, цькують, звинувачують.
Видами сексуального насильства вважають: примушення займатися проституцією, вступати у небажані статеві стосунки, жартують про людину, виголошуючи фрази із сексуальним підтекстом.
У ситуації домашнього насильства головне не мовчати! Ви можете зателефонувати на Національну гарячу лінію 116 123, фахівці якої вас зможуть проконсультувати та повідомити, куди в області можна звернутися за допомогою.
Від початку війни, Україна зіткнулася із безпрецедентним рівнем насильства, болю і травматизації. Українські жінки і чоловіки, хлопчики та дівчатка потерпають від насильства, пов’язаного з війною.
Та разом із воєнними злочинами, продовжує існувати насильство всередині українського суспільства, яке не менш глибоко ранить постраждалих.
Від початку 2022 року до Національної поліції надійшло 120 тисяч повідомлень щодо випадків домашнього насильства. 98% звернень на гарячу лінію 1547 для постраждалих стосується саме цього.
Тому важливо піднімати тему гендерно зумовленого насильства і закликати йому протидіяти, бути чуйними до історій та емоцій рідних і незнайомих людей. Бути небайдужими, коли стаємо свідками насильства: втрутитися, допомогти, не мовчати.
Помаранчевий колір – це офіційний колір протидії домашньому насильству, що символізує світле та вільне від насильства майбутнє. Його ще називають «flamma amoris et caritatis» — полум'ям любові й милосердя.
В дні Акції в знак підтримки, люди у всьому світі пов’язують помаранчевою стрічкою свій одяг, або одягають щось помаранчеве, жінки можуть нафарбувати помаранчевим нігті.
В нашій країні у межах заходів, що приурочені до проведення Акції, в центрах міст та громад, по всій країні, покривають пам’ятники помаранчевою тканиною. Також, на деревах біля місцевих рад пов’язують помаранчеві стрічки. В соцмережах відбуваються флешмоби помаранчевої хвилі з протидії насильству.
Пов’язуючи стрічки та покриваючи пам’ятники, люди таким чином хочуть привернути увагу та підтримати усіх, хто постраждав від насильства.
