Першим бібліофілом вважають київського князя Ярослава Мудрого, який славився великою любов’ю до книжок і збирав їх. Доставлені з Болгарії та Греції книжки при княжому дворі перекладали й переписували. Книголюбами були і сини Ярослава Мудрого Святослав і Всеволод, онук Володимир Мономах і правнук Роман Смоленський.
Першу відому бібліотеку, точніше – книгосховище, заснував у Києві при Софійському соборі князь Ярослав Мудрий. Книгозбірня налічувала понад 950 томів. А найдавніша бібліотека, котра діє донині, – це наукова бібліотека Львівського університету, заснована 1603 р.. Основу книгозбірні становлять видáння, вік яких починається з 14-ого сторіччя. У Києві та Львові відкрито музеї книги і друкарства. Український нарід завжди цінував книгу. Рідна мова, особливо українська, з величезним словниковим запасом, з її неповторною образністю, пребагата на численні.
Прислів’я і приказки, невичерпні скарби великого народу. Й тому здавна є в українському народному мудрослів’ї чимало приказок про мову, знання і вчення:
Вік живи – вік учись.
Книга вчить, як на світі жить.
Розумний навчає, а дурний повчає.
Вчи не словом, а прикладом.
Вола в’яжуть мотузком, а людину – словом.
На те коня кують, щоб не спотикався.
Птицю пізнають по пір’ю, а людину – по мові.
Мудрий ніхто не вродився, а навчився.
Яка головонька, така й розмовонька.
І сорока розказує, та толку з того мало.
Якби люди і риба не відкривали рота, коли не треба, то багато лиха обминули б.
Ліпший розум, аніж готові гроші.
Хто розуму не має, тому й коваль не скує.
Треба розумом надточити, де сила не візьме.
У християнському розумінні слово «Пасха» позначає перехід від смерті до життя, від земного – до небсного. За сорок днів до настання свята віруючі дотримуються суворого посту, а потім відзначають воскресіння Ісуса і перемогу життя над смертю.