Психологічна служба

ЩО ТАКЕ ПСИХОЛОГІЧНИЙ КОМФОРТ ДИТИНИ І ЯК ЙОГО ЗБЕРЕГТИ

Психологічний комфорт – це відчуття задоволення, прийняття оточення, відповідності стану людини або дитини до навколишніх умов існування. Якщо змалечку дитину виховувати в атмосфері любові та взаємопорозуміння, вона виросте чуйною та доброзичливою.

Якщо ж батьки зривають на ній всі свої невдачі й подають приклад стосунків, не гідний наслідування, то дитина зростає нечуйною, черствою, а іноді жорстокою у ставленні до інших(до тварин, рослин, людей), із проблема у розвитку не лише морально – ціннісної сфери особистості, а й емоційно вольової, пізнавальної.

                                  Мама для дитини – перший психологічний захист.

У дітей, розлучених з мамою у ранньому віці, навіть на короткий термін, виникає депресія, а іноді, як наслідок, синдром недорозвиненості. Причина – збіднілий емоційний світ людини, брак спілкування та уваги. Якщо мати та близькі люди не застосовують у спілкування з дитиною тілесного фізичного контакту, прогладжування, усмішок, похвали, то у дітей виявляється більше поведінкових відхилень від норми, ніж у тих, які виховуються у сім’ї, що намагається створити психологічно комфортне середовище для зростання малюка.

Дитину навчає те, що її оточує.

* Якщо малюка часто критикують, то, відповідно,навчають осуджувати;

*Якщо демонструють ворожість – учать битися;

*Якщо висміюють – дитина буде несміливою, невпевненою у собі, з комплексом неповноцінності;

*Якщо ж часто соромлять, то прививають комплекс провини;

*Якщо хоча б іноді бувають поблажливими,то виховують дитину терплячою;

*Якщо хвалять – навчають оцінювати;

*Якщо батьки чесні з дитиною - вчать справедливості й відповідальності; намагаються створити для малюка безпечне середовище – вчать вірити в себе і в людей;

*Якщо дорослі намагаються створити атмосферу дружби

та взаєморозуміння – вчать знаходити любов у світі;

*Якщо її привчають до колективної праці

– дають відчуття власної значущості (дитина почувається потрібною); доброзичливо ставляться до інших – виховують вміння співпереживати (з наданням можливості допомоги) до тих, хто цього потребує, – рослина, тварина чи людина – матимуть гарантовану поміч від власної дитини в майбутньому, оскільки виростять її небайдужою;

*Якщо звертають увагу на гарні речі – розвивають естетичний смак.

Зауважу також, що психологи доводять: чим вищий естетичний рівень сприйняття у дітей, то менше емоційних розладів у дитини.

Отже, якою виросте наша дитина,залежить повністю від того, які умови ми їй створюємо, які речі вона вважатиме для себеприйнятними і комфортними, а які ні.

Щоб малюк комфортно почувався у суспільстві, ми повинні прививати йому не словами, а власними вчинками, діями такі норми суспільної моралі, як чесність, відповідальність, відчуття власної гідності, працьовитість, терпіння, совість, почуття обов’язку, вміння співпереживати, доброзичливість, благочинність тощо. Норми моралі мають слугувати духовному росту особистості. Також, щоб створити комфортні умови існування дитини, нам слід змалку привчати її до праці й до організаціїцієї праці.

Ігри для зняття втоми, напруги, агресії

Гра позитивно впливає психічний розвиток дитини. Допомагає йому набути певних навичок у багатьох видах діяльності, що готує до дорослого життя. Також гра має величезним терапевтичним ефектом: допомагає розслабитися, подолати страхи, агресію, знімає напругу, допомогти в спілкуванні, налагодити контакт із батьками.

"Солдат та ганчіркова лялька"

Найпростіший і найнадійніший спосіб навчити дітей розслаблятися це навчити їх чергування сильної напруги м'язів та наступного за ним розслаблення. Тому ця і наступна гра допоможуть вам це зробити у ігровій формі. Отже, запропонуйте дитині уявити, що вона солдат. Згадайте разом з ним, як потрібно стояти на плацу, витягнувшись у струнку та завмерши. Нехай гравець зобразить такого військового, як тільки ви скажете слово "солдат". Після того як дитина постоїть у такій напруженій позі, скажіть іншу команду "ганчір'яна лялька". Виконуючи її, хлопчик чи дівчинка повинні максимально розслабитися, злегка нахилитися вперед так, щоб їх руки бовталися, ніби вони виготовлені з тканини та вати. Допоможіть їм уявити, що все їхнє тіло м'яке, податливе. Потім гравець знову має стати солдатом тощо.

Примітка. Закінчувати такі ігри слід на стадії розслаблення, коли ви відчуєте, що дитина достатньо відпочив. 

"Насос та м'яч" 

Якщо ваша дитина хоч раз бачила, як м'яч, що здувся накачують насосом, то йому легко буде увійти в образ та зобразити зміни, що відбуваються в цей момент із м'ячем. Отже, станьте навпроти один одного. Гравець, що зображає м'яч, повинен стояти з опущеною головою, мляво висячими руками, зігнутими в колінах ногами (тобто виглядати як не надута оболонка м'яча). Дорослий тим часом збирається виправити це становище і починає робити такі рухи, як у його руках знаходиться насос. за мірою збільшення інтенсивності рухів насоса "м'яч" стає все більш накаченим. Коли у дитини вже будуть надуті щоки, а руки з напругою витягнуті в сторони, вдайте, що ви критично дивіться свою роботу. Поторкайте його м'язи і нарікайте на те, що ви перестаралися і тепер доведеться здувати м'яч. Після цього зобразіть висмикування шланга насоса. Коли ви це зробите, "м'яч" здувається настільки, що навіть впаде на підлогу. Примітка. Щоб показати дитині приклад, як грати надуючи м'яч, краще спочатку запропонувати йому побути в ролі насос. Ви ж напружуватиметеся і розслаблятиметеся, що допоможе і вам відпочити, а заразом і зрозуміти, як діє цей метод. 

"Шалтай Болтай" 

Персонаж цієї гри напевно сподобається гіперактивному дитині, оскільки їх поведінка багато в чому схоже. Щоб ваші син або дочка краще увійшли у роль, згадайте, чи він читав вірш З. Маршака про Шалтаї Болтаю. А може, він бачив мультфільм про ньому? Якщо це так, то нехай дитина розповість про те, хто такий ШалтайБолтай, чому його так називають і як він поводиться. Тепер можете розпочинати гру. Ви читатимете уривок з вірша Маршака, а дитина зображатиме героя. Для цього він буде повертати тулуб праворуч і ліворуч, вільно бовтаючи м'якими, розслабленими руками. Кому цього недостатньо, може крутити ще й головою. Отже, дорослий у цій грі має читати вірш: ШалтайБолтай Сидів на стіні. ШалтайБолтай Впав уві сні. Коли ви скажете останній рядок, дитина повинна різко нахилити тіло вперед і вниз, переставши бовтати руками і розслабившись. Можна дозволити дитині для цієї ілюстрації частини вірша впасти на підлогу, правда, тоді варто подбати про його чистоту та килимове покриття. 

"Ласкові лапки"

Ціль: зняти напругу, м'язові затискачі, знизити агресивність, розвинути чуттєве сприйняття, гармонізувати відносини між дитиною та дорослим. Дорослий підбирає 67 дрібних предметів різної фактури: шматочок хутра, пензлик, скляний флакон, намисто, вату і т. д. Все це викладається на стіл. Дитині пропонується оголити руку по лікоть; вихователь пояснює, що по руці ходитиме "звірятко" і торкатися лагідними лапками. Треба із заплющеними очима вгадати, який "звірятко" торкається до руки відгадати предмет. Дотику мають бути погладжуючими, приємними. Варіант гри: "звірятко" буде торкатися щоки, коліна, долоні. Можна змінитись з дитиною місцями.

«Сніговик»

Гра спрямована на розслаблення, зняття напруги.

Батько і дитина перетворюються на сніговиків: встають, розводять руки в сторони, надувають щоки і протягом 10 секунд утримують задану позу. Дорослий каже: «А тепер визирнуло сонечко, його жаркі промені торкнулися сніговика і він почав танути». Гравці поступово розслабляються, присідають навпочіпки і лягають на підлогу.

«Кольорові долоні»

Гра спрямовано зняття втоми. Матеріали: біла папір, фарби. Запропонуйте дитині намалювати траву, сонечко, хмари (для дитини 3 років).........пальцями. Для дітей старшого віку можна запропонувати намалювати тварину, рослину, людину. Якщо спочатку дитина відмовляється малювати пальчиками, покажіть приклад, поясніть, що забруднитись не страшно.

«Ліпка із солоного тіста»

Приготуйте солоне тісто – 1/1 солі та борошна, води за нормою. Замісіть тісто як на пироги та покладіть його в холодильник. Коли тісто охолоне, можна починати ліпити з дитиною. Це може бути будь-який об'єкт - тварина, людина, казковий персонаж. Після того як ви зліпили, фігурки можна запекти при температурі 250 градусів, або залишити щоб просто висохла. А потім  розфарбувати.

Влітку надворі можна ліпити з піску. Ігри з піском, тестом сприяють зняттю напруги, агресії. Дитина заспокоюється, краще йде контакт, до того спільне заняття зближує.

«Клякси, монотипія»

Для цієї гри необхідні: фарби, пензлик, білий папір. Перед початком гри аркуш паперу необхідно скласти навпіл, та малювати на одному боці. Дітям пропонують взяти фарбу будь-якого кольори, який подобається і бризнути на аркуш паперу, поставити ляпки. Потім взяти інший колір і зробити те саме. Можно використовувати відтінки одного кольору. Після цього скласти обидві половини листа та швидко розкрити. Отриманий малюнок розглядають, і дитина розповідає, на що схожий його малюнок.

Ця гра сприяє зняттю агресії, напруження. Більше агресивні діти вибирають і похмуріші кольори, в малюнках бачать чудовисько і т.п. У той же час діти починають вільніше висловлювати свої емоції, почуття.

«Фантом людини»

Матеріали: фарби, пензель, лист із намальованим на ньому зображення людини. Перед початком гри необхідно дізнатися у дитини, як вона розуміє значення слів – радість, сум, біль, сором, образа. Можна, можливо попросити навести приклад, ситуацію, коли у дитини було подібний стан. Дитині пропонують розглянути зображення людини. Після цього заплющити очі і згадати ситуацію, коли дитині було радісно, ​​потім із заплющеними очима ж газами уявити якого кольору радість, якщо не знають, просто сказати який колір вони бачать, коли думають про радісну подію. Уявити де радість сконцентрувалася - в голові, у руці, нозі, серце. Потім розплющити очі, взяти кисть, вмочити її в цей колір і додати до цього місця. Те саме зробити з іншими станами - сум, біль, сором, образа.

Рекомендується проводити з дітьми старшого віку. Вправа сприяє рефлексії.

"Берег моря"

Усім дітям пропонують лягти на килим та заплющити очі. Після цього вихователь починає розповідати тихим голосом: Уявіть, що ви лежите на березі моря. Нікого немає поряд, тільки птахи співають, хвилі б'ються об берег і шумить вітер. Сонечко поступово пригріває, ваші ручки, ніжки, очі все тіло розслаблено, вам добре. Не хочеться рухатися, вдалині чути шум моря - шшшшшшшшшшш, шшшшшшшш. Хвилі набігають одна одну, піняться, якщо витягнути шкарпетки, то можна кінчиками пальців дотягнутися до води. Під долонькою теплий пісок, м'який, він просочується крізь пальці. Зручно підтримує голову. Вам легко, спокійно, добре. Високо на головою шумить вітер – шшшшшшшшш, шшшшшшшшшшш. Жарко. Ось тінь від дерева впала на вас, і стало прохолодно, сонечко більше не гріє так сильно. Ви потихеньку потягуєтесь, ручки, ніжки напружуються. Відкриваємо очі, лежимо, не рухаємося. Відпочили? Тепер можна вставати.

Бажано проводитиу тихому приміщенні, без посторонніх звуків.

Голос повинен бути спокійним, неквапливим, заколисуючим.

Активність та гіперактивність 

Активність – тобто енергійна діяльність. І це чудово, якщо до цього слова не додається префікс «гіпер», що в перекладі з грецької означає «перевищення норми». Гіперактивні діти є імпульсивними, неуважними (їх увага постійно відволікається від об’єкту), вони бігають і стрибають, ламають і складають, розкидають і збирають, розвалюють і будують, б’ються, галасують, танцюють, співають - і все це майже одночасно.

Отже, це «рухливі живчики», «вічні двигуни» – якщо це про ваше чадо, то маєте проблему і повною мірою відчуєте глибоку правду старої приказки: "Який же ти хороший, коли спиш!"

Але річ не лише у вас! Такій дитині буде надзвичайно важко у школі: вона просто не може всидіти на стільці, схоплюється з місця, не може дочекатися своєї черги під час занять чи ігор. На запитання відповідає не замислюючись, не дослухавши до кінця, починає виконувати нове завдання, не закінчивши попереднього, теревенить безперестанку, губить і забуває свої речі.

Але ж погодьтеся: спокійна, тиха і надто слухняна дитина – це теж тривожна ознака. Одразу починаєш думати: "Щось із нею не те!" Отже, активна дитина – це добре, це означає, що вона, по-перше, здорова (хвора не буде гасати!), а по-друге, не «зацькована вихованням» - суцільними заборонами і покараннями.

А з іншого боку – хіба це нормально, коли дитина день і ніч скаче тобі по голові? То де межа між нормою і "перебором"? Між активністю і гіперактивністю? Перш ніж годувати дитину заспокійливими препаратами, спробуємо розібратися.

Отже, співставте:

Активна дитина

- віддає перевагу рухливим іграм перед пасивними (пазли, лото, конструктор), але якщо їй справді цікаво – може і палац побудувати, і казку послухати;

- швидко говорить і ставить нескінченні запитання;

- не страждає хронічними порушеннями сну і кишковими розладами;

- активна не завжди і не всюди (наприклад, в гостях у малознайомих людей – може бути спокійна, сором’язлива);

- неагресивна (тобто може дати здачі, але не ображає без причини).

Гіперактивна дитина:

- перебуває у постійному русі і не може себе контролювати, не може зупинитись, перепочити; навіть коли змучиться – все одно рухається, поки не почнеться істерика;

- теж швидко і багато говорить, ковтає слова, перебиває, не може дослухати до кінця те, що їй говорять; теж ставить безліч запитань, але не має терпцю навіть вислухати відповідь чи пояснення;

- її дуже важко вкласти спати, вона дуже погано засинає, сон неспокійний, часто прокидається; страждає на кишкові розлади, алергію;

- не реагує на заборони; у будь-яких обставинах, завжди і всюди поводиться однаково активно;

- дитина неконтрольовано агресивна – безпідставно б’ється, кусається, дряпається, штовхається, кидається камінням, землею, може вдарити палкою тощо.

Гіперактивна дитина: що робити

Почніть із себе

Батьки повинні усім серцем зрозуміти біду, що спіткала дитину. Мало знати, що треба робити. Без співчуття, любові і щирості жодні знання не допоможуть. Тільки внутрішньо прийнявши для себе ці знання, батьки зможуть правильно поводитися з дитиною: НЕ підвищувати голос і НЕ сварити дитину, НЕ сюсюкати і НЕ потурати, НЕ поспішати самим і НЕ квапити дитину, НЕ нервувати і НЕ дратуватися, НЕ міняти домовленостей і планів тощо. При цьому, в жодному разі дитина не повинна відчути, що ви її жалієте!

«Ні» слову «ні»

Треба уникати крайнощів – надмірної суворості і надмірного потурання. Діти мають дотримуватися безпечних для себе і навколишніх правил поведінки, але кількість заборон треба звести до мінімуму, оскільки у гіперактивних дітей – знижена реакція на шум, зорові образи, негатив, тож заборони для них – пустий звук.

Заборони мають бути заздалегідь обговорені, чітко сформульовані, а ще дитина має чітко знати, яке покарання її чекає при порушенні. Не слід забороняти в категоричній формі (не вживайте слів „не можна”, „припини”, „ні”). Замість наказів – прохання (але не підлещуйтесь). Досягайте згоди і взаєморозуміння, пояснюйте, чому «не можна», якщо не вдається – переключіть увагу дитини, бажано зі спокійним гумором: запропонуйте іншу можливу в цей момент діяльність чи розвагу; поставте несподіване запитання, не пов’язане с даною ситуацією; відреагуйте несподіваним для дитини чином (пожартуйте, повторіть дії дитини тощо); сфотографуйте дитину або підведіть її до дзеркала в ту хвилину, коли вона вередує; лишить дитину в кімнаті саму (якщо це безпечно). Якщо відволікти не вдається – запропонуйте альтернативний варіант (наприклад, дитина рве шпалери – дайте їй купу газет: «Хочеш рвати – рви, газет тобі надовго вистачить»).

Монотонно, однаковими словами, спокійно повторюйте своє прохання.

Не наполягати щоразу, щоб дитина вибачилася. У багатьох випадках, коли дитина заспокоїться, варто зробити вигляд, що нічого не сталося.

Не читайте нотацій, адже дитина все одно їх не чує і не сприймає. Якщо треба покарати – робіть це одразу, а не погрожуйте покаранням. Фізичні покарання – суворо заборонені! Ви можете дати поведінці (а не дитині!) негативну оцінку, тимчасово ізолювати її (якщо це безпечно!), відмовити їй у звичних розвагах тощо.

Хваліть, заохочуйте, радійте успіхам!

Гіперактивні діти не сприймають заборон і покарань, зате чудово реагують на похвалу. Тому треба частіше хвалити за успіхи, навіть незначні. Але нещира, незаслужена похвала – НЕДОПУСТИМА! Дитину треба хвалити завжди, коли їй вдалося довести справу до кінця. Особливо, якщо ця справа пов’язана з концентрацією уваги (розмальовування, читання, прибирання тощо). Тут буде не зайвий маленький подарунок чи привілей, дозвіл трохи довше погуляти, цукерка тощо, але пильнуйте, щоб система заохочень не перетворилась на систему оплати. Завжди відзначайте успіхи – це зміцнює впевненість дитини у своїх силах.

Емоційний і фізичний контакт

Для гіперактивних дітей це дуже важливо. Треба обійняти, приголубити, погладити, заспокоїти у важких ситуаціях – і неконтрольовані емоції та м’язова напруга почнуть спадати.

Розпорядок дня

Для гіперактивних дітей дуже важливим є дотримання розпорядку дня, який треба скласти разом з нею. Розпорядок дня (час для їжі, ігор, прогулянок, занять, сну), за умови його дотримання, діє на суперактивну дитину заспокійливо. Оскільки їй через свою імпульсивність важко миттю переключитися з одної справи на іншу, бажано попередити її заздалегідь, а ще краще – виставити будильник чи таймер.

Доручення і обов’язки

Давайте дитині доручення, визначте щоденні обов’язки і контролюйте їх виконання (цьому знову ж таки допоможе розпорядок дня). Навіть якщо результати не такі гарні, як ви би хотіли, заохочуйте зусилля малюка. Доручайте нараз лише одну справу. Якщо завдання нове – поясніть і покажіть, як його виконувати. Пояснення (інструкція) має бути не довшим від 10 слів (довше гіперактивна дитина не дослухає – "відключиться").

Контроль над собою

Навчіть дитину керувати своїми емоціями – цьому допоможуть «агресивні ігри» («Хочеш битися – бий, але не по людях чи тваринах. Ось тобі палиця – бий по землі, по каменю. Ось тобі камінь – спробуй влучити у той стовп»). Залучайте і заохочуйте дитину до пасивних ігор, що вимагають концентрації уваги (лото, доміно, розмальовування, ліплення, читання тощо). Ці заняття дають змогу розслабитися, що надзвичайно важливо для гіперактивної дитини.

Уникайте емоційної перевтоми

Стежте, щоб дитина не засиджувалася перед телевізором чи комп’ютером – надмірна кількість вражень призводить до надмірого збудження, втраті самоконтролю. На неї шкідливо діють місця з натовпами людей (магазини, базари). Не ходіть з нею часто в гості. Бажано, щоб вона бавилася з однією дитиною, причому спокійною, флегматичною (чим більше дітей у грі – тим вище перезбудження). Не кваптесь віддавати дитину в дитячий садок.

Фізична активність. Прогулянки, фізичні вправи, біг – дуже корисні, вони допомагають скинути надлишок енергії. Але й тут запобігайте перевтомі, яка переростає у гіперактивність. М’яко зупиніть забігану дитину, обніміть за плечі, поставте якесь запитання, запропонуйте якусь справу – нехай трохи перепочине, але в жодному разі не наказуйте зупинитися і перепочити.

Крім того, гіперактивним дітям не слід брати участь у командних іграх, де задіяні сильні емоції (футбол, баскетбол, естафети тощо).

Харчування. Гіперактивна дитина має отримувати достатньо вітамінів, мікроелементів, якомога менше смаженого, гострого, соленого, копченого, побільше – вареного, тушкованого, свіжих овочів і фруктів. Обов’язкове правило – якщо дитина не хоче їсти – не примушуйте її!

Власний куточок. Дитина повинна мати свою кімнату або свій куточок для ігор, навчання, де вона може усамітнитись. Оформлюючи дитячу кімнату чи куточок, уникайте яскравих кольорів, ламаних ліній. На робочому столику не має бути предметів, що відволікають увагу, адже малюк самотужки не може досягти того, щоб його нічого не відволікало. Столик має міститися якомога далі від телевізора, дверей, різного роду шуму. Його непосидючість є реакцією на зовнішні подразники, отже їх треба мінімізувати.

ПАМ’ЯТАЙТЕ: загальна рухова активність з роками зменшується, а у деяких дітей зникає зовсім. Важливо, щоб дитина до цього часу не набула негативізму і комплексів, які зіпсують їй життя (і вам також!) у підлітковому віці. ЛЮБІТЬ ДИТИНУ, допомагайте їй стати успішною. Все у ваших руках!

Комп'ютер і дитина: всі за і проти

Комп'ютери настільки міцно увійшли в наше життя, що на тих, хто не вміє бути з ним на «ти», дивляться скоса. Спори щодо користі і шкоди від комп'ютерних ігор ведуться на всіх соціальних рівнях, вчені проводять дослідження про вплив комп'ютерних ігор на людину, діти сперечаються з батьками, батьки – з педагогами, і так далі. І точної відповіді все одно немає. 

Група американських вчених провела дослідження впливу активності використання комп'ютера дітьми на їх загальний розвиток. За результатами цього дослідження виявилося, що «комп'ютеризовані» діти дошкільного віку мають кращі запам'ятовувальні здібності в порівнянні зі своїми однолітками, не так активно спілкуються з ПК.

Дитина, яка з дитинства орієнтується в комп'ютері, відчуває себе більш впевнено, тому що йому відкритий доступ в світ сучасних технологій. 

Гри на комп'ютері – це ті ж заняття, а дитину завжди легше залучити до грі, ніж змусити вчити алфавіт або, скажімо, складати цифри. 

Граючи в комп'ютерні ігри, дитина потрапляє в чарівну казку, де існує свій світ. Цей світ так схожий на справжній! Коли герої комп'ютерної гри пропонують малюкові полагодити стіну будиночка (правильно склавши паззл) або розташувати цифри по порядку, щоб дістатися до скарбів, діти відчувають свою значимість. А якщо в кінці завдання йому кажуть «молодець, ти впорався відмінно», це викликає у дитини захват! 

Чудово намальовані, веселі і добрі дитячі комп'ютерні ігри несуть у собі багато цікавого, розумного, дотепного і повністю спрямовані на те, щоб діти розвивали і вдосконалювали свої знання. А зручне і зрозуміле управління і виконане професійними акторами озвучування зроблять кожну гру справжнім святом. 

Отже, підіб'ємо підсумок. Комп'ютерні ігри:

Розвивають у дитини: Вчать дитину:

• швидкість реакції; 

• дрібну моторику рук;

• пам'ять і увагу;

• логічне мислення;

• зорово-моторну координацію. • класифікувати й узагальнювати;

• аналітично мислити в нестандартній ситуації;

• добиватися своєї мети;

• удосконалювати інтелектуальні навички.

Не дивлячись на це, багато з вас, я впевнена, мучаться докорами совісті, дивлячись на захоплено грає на комп'ютері малюка, тому що всі чули про шкоду комп'ютерних ігор на здоров'я дітей. Частково це правда, і нам необхідно озброїтися знаннями в цьому питанні, щоб комп'ютерні ігри відтепер приносили до нас в будинок тільки позитивні емоції.

найголовніше – знати, як впливає комп'ютер на дитячий організм і скільки часу дитина може проводити за монітором без шкоди для здоров'я. Існують чотири основних шкідливих фактора: навантаження на зір, стесненная поза, випромінювання і навантаження на психіку. Давайте розберемо кожен з них по порядку:

Навантаження на зір

Це перший і найголовніший фактор. Тривала робота на комп'ютері призводить до зорової перевтоми, що, в свою чергу, може призвести до зниження гостроти зору.  Обов'язково пам'ятайте про те, що для кожного дитячого віку існує обмеження по часу для занять: в 3-4 роки дитина може перебувати біля комп'ютера 25 хвилин, в 5-6 років – 35 хвилин, у 7-8 – 40 хвилин. Після чого необхідно зробити перерву і невелику гімнастику для очей.

Якщо у малюка проблеми зі зором, то сідати за монітор йому можна тільки в окулярах. Ні в якому разі не дозволяйте дитині працювати за комп'ютером в темряві. Розташуйте дисплей так, щоб світло з вікна падало на екран і не світив в очі. Прослідкуйте, щоб відстань від дитячих очей до екрана становила 50-70 см. І пам'ятайте: комп'ютер не є основною причиною розвитку короткозорості у дітей. Величезну роль у цьому відіграють спадковість, телевізор і читання в темряві. При грамотному підході і організації робочого місця дитини, його зору нічого не загрожує.

Стесненная поза

Сидячи за комп'ютером, дитина дивиться з певної відстані на екран і одночасно тримає руки на клавіатурі або органах управління. Це змушує його прийняти певне положення і не змінювати його до кінця гри. Дуже важливо правильно організувати комп'ютерне місце для дитини. Прослідкуйте, щоб кисті рук малюка знаходилися на рівні ліктів, а зап'ястя – на опорної планки. Також необхідно зберігати прямий кут (90 градусів) в області суглобів. Обов'язково простежте, щоб стілець, на якому сидить дитина, не був занадто високим або дуже низьким. (Якщо комп'ютером користуються члени сім'ї різного зросту, то можна придбати спеціальний конторський стілець, висота сидіння якого легко регулюється). Слідкуйте, щоб дитина під час занять за комп'ютером не горбився. Якщо ви виробите в неї звичку сидіти рівно і дивитися на комп'ютер прямо, то найімовірніше йому вдасться в майбутньому уникнути проблем з м'язами і суглобами. І, звичайно, як можна більше урізноманітніть дозвілля дитини: між комп'ютерними іграми дитина повинна грати в рухливі ігри, гуляти, займатися спортом. Не дозволяйте малюкові перекушувати за комп'ютером: ця шкідлива у всіх сенсах звичка може залишитися на все життя.

Випромінювання

Спочатку деякі батьки бояться радіації від комп'ютерного монітора. Але мушу вам сказати, що у сучасних ЖК-моніторів передбачені всі заходи безпеки: зокрема, власне, те, що називається радіацією (гамма-промені і нейтрони), монітор взагалі не виробляє. У ньому просто немає пристроїв з такою високою енергією. Також нічого не випромінює системний блок.

Але кожен пристрій, що виробляє або споживає електроенергію, створює електромагнітне випромінювання. Це випромінювання концентрується навколо пристрою у вигляді електромагнітного поля. Деякі прилади, на зразок тостера або холодильника, створюють дуже низькі рівні електромагнітного випромінювання. Інші пристрої (високовольтні лінії, мікрохвильові печі, телевізори, монітори комп'ютерів) створюють набагато більш високі рівні випромінювання. Електромагнітне випромінювання не можна побачити, почути, понюхати, спробувати на смак або помацати, але, тим не менш, воно присутнє всюди.

Хоча шкідливий вплив звичайних рівнів електромагнітного випромінювання на здоров'я дітей і дорослих ніким поки не доведено, але краще поберегтися. Ось декілька порад: 

• Найбільш безпечно встановити комп'ютер в кутку кімнати або в такому місці, де ті, хто на ньому не працює, не виявлялися б збоку або ззаду від машини.

• Дитина не повинна надовго залишати комп'ютер або монітор включеним. Якщо машина не використовується, вимкніть її.

• Слідкуйте за тим, щоб ваші діти сиділи по можливості далі від екрану. Згідно з випробуванням, проведеним журналом "Macworld", користувачі, що сиділи, принаймні, до 70 см від екрану, отримали мінімальну дозу електромагнітного випромінювання.

Психічна навантаження

 Четвертий за важливістю чинник ризику – навантаження на дитячу психіку.

Комп'ютер потребує не меншої зосередженості, ніж водіння автомобіля. 

Цікаві ігри вимагають величезної напруги, якого практично не буває в звичайних умовах. Ця область ще мало вивчена. І все ж психічне навантаження можна зменшити.  По-перше, в роботі (повторимося ще раз і ще раз) слід робити перерви, а по-друге, необхідно стежити за змістовною стороною роботи на комп'ютері. Найлегше для дитячого сприйняття статичне кольорове зображення в супроводі звуку. Досить безпечно розглядати картинки або фотографії в супроводі дикторського тексту або музики. Гірше для психіки і очей сприймається малювання на комп'ютері, напружуючи зір, малюк сам напружується. Все це відбувається і під час читання з екрану тексту, тому пошук інформації в Інтернеті потрібно дозувати. Ну і, нарешті, справжні шкідники для психіки дитини – ігри: 

• містять рухи на високій швидкості і дрібні елементи зображення.

• містять агресію, девіз, яких можна виразити наступними словами: «Убий їх всіх!».

Перевтома і напруження дитячого організму після таких ігор зняти дуже нелегко.

Отже, наші рекомендації для правильного підбору і застосування ігрових програм з метою виховання і розвитку дошкільника:

• Перш за все, вибирайте жанр гри у відповідності із темпераментом і схильностями дитини: одним дітям краще підходять спокійні, розмірені ігри, іншим – активні, динамічні.

• Дозволяйте довше грати в ігри з дослідницьким змістом, ніж з розважальним. Якщо дитина проявляє ініціативу, намагається вирішити проблему, аналізує ситуацію і робить з неї висновки – така гра, безсумнівно, містить елементи дослідження. 

• Тривалість гри вибирайте у відповідності з віком дитини і характером гри. Ритм і тривалість гри повинні бути збалансовані: якщо ритм гри напружений, то гра не повинна бути тривалою.

• Не переривайте гру дитини до завершення епізоду – малюк повинен залишати комп'ютер з свідомістю успішно виконаної справи.

• Постарайтеся, щоб дитина засвоїла головний принцип тривалості ігрових сеансів – не можна грати в ігри на шкоду життєво важливим заняттям, таким як сон, їжа, відпочинок, фізкультура, ігри на свіжому повітрі та ін.

Описані нами всі за і проти перебування за комп'ютером вашою дитиною, аж ніяк не перебільшені, але і не применшені. Дотримуючись наших порад і рекомендацій, ви зумієте створити у своїй родині сприятливе та безпечне комп'ютерну середу. А ваші діти виростуть здоровими, і одночасно відчувають себе впевнено і комфортно в світі нових технологій і комп'ютерів. 

Проводимо час весело та з користю!

Ігри з книгами “Фантазер”

Правила. Візьміть якусь дитячу книжку з картинками. Уважно розгляньте картинки разом із малюком і придумайте історію, не пов’язану з тією, про яку написана книга. Кілька разів виконайте це разом, а потім дитина і сама долучиться до вигадування.

“Детектив”

Правила. Інший варіант цієї гри, коли мама чи тато, не показуючи дитині картинку, розповідає, що на ній зображено і зариває книгу. А дитина повинна знайти цей малюнок, орієнтуючись за маминим описом. Потім помінятися ролями: описує дитина, шукаєш ти.

Розвиваючі ігри “Будуємо шалаш”

Будиночки в дитинстві не будували тільки ледачі. Коли почнете споруджувати з дитиною будинок із табуреток, ковдр, подушок і коробок, самі того не помічаючи, повернетеся у дитинство! І обов’язково захочете спорудити свій особистий шалаш для читання і медитації.

“Озвучка”

Правила. Коли в телевізорі відключається звук, а на мультики, кіно або новини придумується власна озвучка. Дитина услід за дорослими перевтілюється на справжнього артиста!

“Вгадай”

Зав’яжи малюкові очі шарфиком і давай у руки по черзі різні предмети: м’яку іграшку, м’яч, тарілку, зернятка, книгу тощо. Завдання дитини – вгадати на дотик, що у нього в руках. Ускладнити гру можна, якщо вгадувати речі по запаху або, наприклад, за смаком.

“Театр тіней”

Загадково і заманливо показувати театр тіней на стінці при запаленій свічці. Тут включається фантазія і творчість. Але не варто обмежуватися лише літаючими пташками або гавкаючими собаками із рук. Виріж разом із дитиною з паперу силуети героїв відомих казок, і розіграйте їх за ролями.

“Посадити і виростити рослину”

Привчити дитину нести відповідальність і не забувати про догляд. Квітка – не пес чи кіт, тож сильно не заважатиме.

“Скарбничка”

Зробити скарбничку і навчити дитину правильно витрачати гроші. Можливо, навіть ввести список заробітку. Щоб отримати гроші – треба їх заробити. Полив квітку – 5 гривень, прибрав іграшки – 10 гривень, застелив ліжко – 15.

“Проста наука: міні-вулкан в домашніх умовах”

Що вам потрібно:

cкляна баночка з кришкою, що закручується;

рослинна олія;

куркума;

глечик або прозора ємність.

Змішайте олію з куркумою – олія має змінити колір на жовтий. Тепер залийте олію в баночку по вінця, щоб у баночці не лишилося повітря. Проколіть у кришці дірку й опустіть баночку у воду. Олія легша від води і відразу почне підніматися з баночки нагору, а вода заповнюватиме баночку. У вас запрацює справжнісінький вулкан! Якщо додасте декілька камінців на дно посудини – матимете підводний вулкан.

“Танець яйця”

Як змусити яйце танцювати? Проведіть цей експеримент – і усе побачите самі!

Що вам потрібно:

1. Яйце (звичайне куряче яйце, не бите, з рівною поверхнею, класичної овальної форми).

2. Круглий піднос із рівним дном.

Покладіть яйце на піднос і намагайтеся плавно робити кругові рухи підносом щоразу швидше і швидше, тримаючи його горизонтально. Яйце на підносі також почне обертатися. У міру прискорення обертання яйце «підніметься» і стане обертатися на одному з кінців: тупому або гострому, зайнявши, звичайно, вертикальне положення.

Що відбувається? Відцентрова сила утримує яйце, подібно до того як розкручена дзига стоїть на площині, а нерозкручена лежить на боці.

Звичайно, цей експеримент потребує певного досвіду і вправності. Ні з першого, ні з другого і навіть із третього разу у вас, більш за все, нічого не вийде. Але варто тренуватися. 

“Секретне невидиме чорнило”

Створення невидимого чорнила – дуже захопливий процес! Ви можете вдати секретного агента, бо маєте свої секретні коди і повідомлення, приховані від інших. Усе, що вам необхідно, – це деякі предмети домашнього вжитку і таємна сила лимонного соку.

Що вам потрібно:

Половина лимона;

Вода;

Ложка;

Миска;

Ватна паличка;

Білий папір;

Лампа.

Вичавіть трохи лимонного соку в миску і додайте декілька крапель води.Змішайте воду і лимонний сік ложкою.Умочіть  ватяну паличку в суміш і напишіть повідомлення на білому папері. Зачекайте, доки сік висохне і стане повністю непомітним.

Коли ви будете готові прочитати ваше секретне повідомлення або показати його комусь,  нагрійте папір, тримаючи його поруч із лампочкою.

Що відбувається? Лимонний сік – це органічна речовина, яка окислюється і при нагріванні стає коричневою. Розведений у воді лимонний сік  дуже важко помітити. Коли ви застосуєте його на папері, ніхто не знатиме про його наявність доти, поки папір не буде нагрітий і ваше секретне повідомлення не відкриється. Інші речовини, які «працюють» так само, – апельсиновий сік, мед, молоко, цибулевий сік, оцет і вино.

Вироби своїми руками “Саморобний блокнот” 

Створіть яскравий особистий блокнот для дитини, де можна записувати її графік на день або  на тиждень. Оформіть і прикрасьте разом новий блокнот і внесіть перші завдання для дитини. З таким підходом навіть завдання «прибратися у кімнаті» буде виконуватися з великим бажанням. 

“Колаж бажань”

Прикрашаємо стіну і вчимо дитину йти до своїх цілей і бажань. Візуалізуємо її мрії і заодно креативно проводимо час, шукаючи необхідний матеріал та вирізаючи потрібні форми.

Іграшки з яєчних лотків 

Що можна зробити з картонних лотків для яєць – та що завгодно! Наприклад, транспортні засоби для любителів машин: вантажівка, мотоцикл, вертоліт, корабель, екскаватор.Скріплюємо клеєм, зубочистками, скотчем. Розфарбовуємо – і нова іграшка готова!

ВЕСЕЛИХ ВИХІДНИХ!!