Роль родинного виховання у формуванні особистості дитини з особливими освітніми потребами
Традиційно головним інструментом виховання дитини є сім’я. Те, що людина в дитячі роки набуває в родині. Вона зберігає протягом усього життя. Важливість Сім’ї як інституту виховання обумовлюється тим . що в ній дитина знаходиться значну частину свого життя. і за тривалістю впливу на особистість жоден інститут виховання не може порівнятися з сім’єю. Родина – це той світ малюка, де закладаються основи його особистості. Саме із сім’ї дитина несе в доросле життя перші уявлення про морально – людські цінності, норми поведінки, характер взаємодії між людьми.
Кожна родина, яка чекає на появу малюка мріє про те, щоб він виріс здоровим та успішним. Та, на жаль у наш час збільшилася кількість сімей. У яких народжуються діти з обмеженими психофізичними можливостями.
Народження дитини з порушеннями розвитку впливає на різних батьків неоднаково, але найчастіше є сильним психологічним стресом, наслідком якого може бути виникнення так званого травматичного неврозу, тобто порушення функціонування психіки в результату пережитого шоку. Більшість батьків поступово знаходять сили, щоб повернутися до буденного життя і зайнятися вихованням дитини. проте сильний шок, пережитий ними раніше. Може повертатися до батьків у вигляді « ретроспективної тривоги», безсоння, нервових зривів, періодичних депресій.
Типи реагування батьків на появу дитини з особливими потребами.
1. Прийняття дитини. Батьки приймають проблеми дитини, адекватно оцінюють їх і проявляють стосовно малюка справжню відданість. У них не спостерігається глибокого почуття провини або неприязні до дитини. Головний девіз: «Необхідно досягти якомога більше там, де це можливо». У більшості випадків віра у власні сили та здібності дитини додають таким батькам душевної сили.
2. Реакція заперечення. Заперечується, що дитина має порушення в розвитку. Плани стосовно її освіти та професій свідчать про те. що батьки не приймають і не визнають для своєї дитини жодних обмежень. Її виховують у дусі надзвичайного честолюбства і наполягають на високій успішності її діяльності.
3. Реакція надмірного захисту, протекції, опіки. Батьки наповнені відчуттям жалю та співчуття, що виявляється у гіперопіці, надмірно дбайливому вихованні. Особлива дитина стає предметом надмірної любові матері, батьки намагаються за неї все зробити, унаслідок чого вона може довго. А інколи все життя знаходитися на інфантильному рівні.
4. Приховане емоційне неприйняття дитини. Порушення у розвитку вважається ганьбою. Негативне ставлення і відраза до дитини ховаються за надмірно дбайливим, попереджувальним вихованням. Батьки намагаються ідеально виконувати свої обов’язки, педантично прагнуть бути хорошими.
5. Відкрите емоційне неприйняття, відштовхування дитини. Дитина приймається з відразою . і батьки повністю усвідомлюють свої негативні відчуття. Проте для обґрунтування цих відчуттів, подолання почуття провини, батьки застосовують певну форму захисту. Вони звинувачують суспільство, лікарів або вчителів у неадекватному ставленні до їхньої дитини.
Особистісне прийняття або неприйняття батьками порушень розвитку дитини впливає на визначення ними моделі виховання.
Відхилення в розвитку особистості дитини виявляється по – різному: або в нерозумінні мотивів діяльності, в обмеженні знань про вимоги колективу, або в невмінні зіставляти свої наміри. Бажання з цілями інших. Спостерігається також певна ізольованість дитини від колективу однолітків. В одних дітей проявляється зарозумілість, переоцінювання власних сил, умінь та свого місця в колективі, в інших – надмірна несміливість. Сором’язливість, недооцінювання власних сил. Часто зустрічається некритичність та покірність чужим впливам.
Для дитини з відхиленнями у розвитку сім’я повинна бути насамперед корекційним середовищем, у якому формується особистість і закладається ресурс її соціальної адаптації.
Поради батькам щодо підтримки дітей з ООП.
Підтримка дитини з ООП базується на щоденній рутині та буденності. Тому важливо створити розклад дня, причому бажано його візуалізувати у формі картинок та тексту.
Розклад обов’язково має містити звичні гігієнічні процедури, прогулянки, ігри, фізичну активність, побутові справи на кшталт походів до крамниці, прибирання, готування їжі, догляду за свійськими тваринами – усе те, до чого дитина звикла вдома.
За можливості (коли родина в безпеці та в ресурсі) варто організувати спілкування з однолітками, навчання в будь-якому форматі, який використовувався раніше, – сімейне, дистанційне, заняття з корекційними спеціалістами, різноманітні розвивальні заходи онлайн тощо.
Спланований розклад не лише створює стан передбачуваності для дитини, допомагає зняти її тривожність, але й дає підтримку психологічній рівновазі дорослого. Адже коли ти обіцяєш дитині щось робити в певному порядку та дотримуєшся цієї обіцянки, це позитивно впливає й на стабілізацію самого дорослого – він також має план дій як опору.
Але важливо пам’ятати, що варто давати й самій дитині право обирати деякі різновиди діяльності та їхню послідовність у межах розкладу. Тоді вона відчуватиме, що може впливати на ситуацію і її думка важлива.
Часто у батьків постає питання з чого починати та на що потрібно звернути увагу?
Важливою платформою для розвитку та підтримки соціальних, комунікативних і когнітивних навичок є ігрова діяльність.
Активні та рухливі ігри дають можливість зняти напруження, посилити здатність контролювати тіло. Дитина вчиться запам’ятовувати правила та дотримуватися їх: наприклад, дотримуватися черги, чекати, стежити за тим, що роблять інші тощо.
Сенсорні ігри (переливати воду, додавати пісок, олію, фарби, торкатися, гладити, нюхати тощо) знімають сенсорне перевантаження, забезпечують дитині відпочинок, наприклад, від спілкування з іншими людьми. А з іншого боку, ми даємо дитині нові знання та навички.
Настільні (так звані дидактичні) ігри підтримують навички спілкування та соціальної взаємодії. Вони також сприяють закріпленню навчальних досягнень (наприклад, ігрові завдання із запам’ятовування, концентрації уваги, розвитку мислення тощо).
До того ж, коли ви граєте в ігри з дитиною, ви й самі можете переключитися з того, що відбувається навколо, отримати радість та задоволення хоча б на кілька хвилин. Це дає змогу й дітям побачити, що в будь-яких обставинах є час на розслаблення та радощі, на відчуття самого життя.
Під час війни батьків часто супроводжує страх того, що дитина може втратити вже набуті під час занять з фахівцями знання, уміння та навички.
Адже організувати дистанційне навчання для них виявилося надзвичайно складно.
Батькам варто подумати подумати над тим, як закріпити отримані знання та навички в буденних ситуаціях. Наприклад, якщо ви хочете займатися з дитиною математикою, ви можете:
- порахувати, скільки продуктів потрібно, аби приготувати страву на ту кількість людей, які проживають із вами (це закріплює навички рахування, додавання, множення, вираховування пропорцій тощо);
- виміряти площу та периметр приміщення, кімнати, майданчика,
- пошукати навколо себе предмети заданої геометричної форми або намалювати маршрут прогулянки;
- розрахувати суму покупок у магазині чи час, який потрібен кожному члену родини на виконання якихось дій.
А приготування їжі, наприклад, дає надшироке поле для різноманітних занять: тієї ж математики, сенсорних вправ (які продукти на доторк), розвитку дрібної моторики (різати, терти), розрахунку ваги. А якщо дитина може допомогти приготувати щось для всієї родини, це підвищуватиме її самооцінку та даватиме відчуття важливості для соціуму.
Щодо навичок письма, читання, усного мовлення, то є навіть метод так званого навчання в природних умовах. Ви можете:
- надавати дітям письмові побутові інструкції – що, як і в якому порядку робити;
- складати список покупок та читати назви продуктів у магазині;
- писати повідомлення в месенджерах (додатково це тренує навички спілкування) – це й техніка письма, і граматика, і пунктуація, і розуміння прочитаного й багато інших нюансів.
- граючи в настільні ігри, ви можете давати завдання прочитувати, що написано на ігровій картці, чи ставити уточнювальні запитання, стимулюючи до розмови;
- обговорювати чи переказувати мультфільми, кіно, відео в соцмережах.