Embedded Files
Частина 1.mp4Частина 3.mp4Частина 2.mp4
Найпоширеніші негативні батьківські настанови та їх наслідки
Негативні настанови
Наслідки
«Не слухатимешся – з тобою ніхто не товаришуватиме»
Замкнутість, відчуженість, безініціативність, схильність до стереотипної поведінки.
«Горе ти моє»
Почуття провини, низька самооцінка, вороже ставлення до оточення, відчуження, конфлікт з батьками.
«Плаксій – скиглій !»
Стримування емоцій, внутрішня озлобленість, тривожність, глибоке переживання навіть незначних проблем, підвищене емоційне напруження, страхи.
«От дурний, усе хотів роздати…»
Низька самооцінка, жадібність, труднощі у спілкуванні з однолітками, егоїзм.
«Не твоя справа!»
Низька самооцінка, затримка у психічному розвитку. Відсутність своєї думки, боязкість, відчуженість, конфлікти з батьками.
«Вдягайся тепліше, захворієш !»
Надмірна увага до свого здоров’я, тривожність, страхи, часті простудні захворювання.
«Ти зовсім такий. Як твій тато (мама)»
Труднощі у спілкуванні з батьками, ідентифікація з батьківською поведінкою, неадекватна самооцінка, впертість, повторення поведінки батька ( матері)
«Нічого не вмієш робити, незграба»
Невпевненість у своїх силак, низька самооцінка, страхи, затримка психічного розвитку, безініціативність, низька мотивація до досягнення.
«Не кричи так, оглухнеш!»
Прихована агресивність, підвищене психоемоційне напруження, хвороби горла та вух, конфліктність.
«Нечепура, бруднюля!»
Відчуття провини, страхи, неуважність до своєї зовнішності, недбалість у виборі друзів»
«Життя дуже важке: виростеш – дізнаєшся!»
Недовірливість, боягузтво, безвільність. Невміння долати перешкоди, схильність до нещасних випадків, підозрілість, песимізм.
«Геть з моїх очей»
Порушення взаємин з батьками, «втеча» від них, недовіра, озлобленість, агресивність.
«Усі люди підлі,сподівайся тільки на себе»
Труднощі у спілкуванні, підозрілість, завищена самооцінка, страхи, проблеми гіперконтролю, відчуття самотності та тривожності.
«Ой ти, бридке каченя! І в кого ти такий некрасивий?»
Невдоволення своєю зовнішністю, сором’язливість, порушення у спілкуванні, почуття беззахисності, проблеми з батьками, низька самооцінка, невпевненість у своїх силах.
«Не можна нічого самому робити, питай дозволу в старших»
Боязкість, страхи, невпевненість у собі, безініціативність, побоювання старших, несамостійність, нерішучість, залежність від чужої думки.
«Завжди ти невчасно, зачекай»
Відчуженість, самотність, відчуття беззахисності, непотрібності, підвищене напруження.
«Нікого не бійся, нікому не поступайся, всім давай прочухана!»
Відсутність самоконтролю, агресивність, труднощі у спілкуванні, відчуття вседозволеності.
Батьки повинні усвідомлювати, які наслідки для дитини можуть бути при негативній оцінці їх діяльності, і завжди думати,як зробити те чи інше зауваження. Адже основним об’єктом нашого впливу є діти.
Рекомендації батькам,
щодо організації дистанційного навчання дитини
1. Режим дня дитини має бути чітко структурованим. Дистанційні уроки, що проводять вчителі мають конкретно визначену тривалість для дітей певних вікових категорій. На приготування уроків дитина має витрачати стільки ж часу, скільки і при очній формі навчання.
2. При організації дистанційного навчання враховуйте вік дитини та кількість дітей в родині. Гаджети з яких дитина виходить в дистанційний режим розподіляйте, по можливості, рівномірно.
3. Молодші школярі ( особливо учні 1 – 2 класів) поки що погано розуміють, що спілкування з вчителькою через монітор має майже ті самі вимоги, що і спілкування в класі ( уважно слухати, говорити по черзі). Поясніть це своєму сину або доньці.
4. Якщо ваші житлові умови дозволяють, добре, якщо у кожної дитини буде своя кімната зі столом для занять, куточком для гри та місце для занять творчістю. Дефіцит особистого простору дитини – є одним з основних джерел конфліктів дітей між собою.
5. Розподіліть навантаження стосовно допомоги у приготуванні домашніх завдань, якщо є така потреба, між обома батьками. Це стосується насамперед молодших школярів.
6. Не відмовляйтеся від роботи дитячих гуртків та секцій, якщо вони продовжують її в дистанційному форматі. Якщо ж ні, пошукайте позашкільні заняття цікаві для вашої дитині в мережі Інтернет. Наприклад, фізичні вправи або виготовлення поробок.
7. Обговоріть зі своїми дітьми чим та чому їм хотілося б зайнятися у вільний час. Обов’язково включайте спільне з дітьми проведення вільного часу. Це може абсолютно будь – який вид спільної діяльності ( приготування їжі, перегляд фільмів, заняття спортом
8. Не намагайтесь розважати дитину кожну вільну хвилину та бути «ідеальними» батьками. Відводьте час особисто для себе. Займайтеся щодня, хоча б пів – години тим видом діяльності, який цікавий особисто вам. Зробіть те що приносить вам радість , задоволення або просто полегшення.
На всі ці компроміси ми маємо йти заради найдорожчих у світі людей – наших дітей. Розуміти та приймати своїх дітей – це і є основна мета батьківства.
Фактори попередження психоемоційних розладів у дітей та підлітків.
1. Здорове харчування (багато свіжих фруктів та овочів) .
2. Нормоване фізичне навантаження.
3. Повноцінний відпочинок. Нормальний сон.
4. Дозований час перегляду телевізору та занять за комп’ютером.
5. Контроль за змістом телепрограм, відеокасет, комп’ютерних дисків, відеоігор, книг, журналів тощо.
6. Заборона на лихослів’я в домашньому колі.
7. Формування відрази до алкоголю, наркотиків, паління, нецензурної лайки.
8. Допомога у виборі якісного кола спілкування, гідних друзів.
9. Розвиток дружніх стосунків в сім’ї, непідробний інтерес до справ та внутрішнього світу дитини, готовність у будь – який момент прийти на допомогу.
10. Підвищення авторитету батьків у сім’ї, встановлення розумних правил та вимог, запровадження чіткого переліку обмежень та заборон.
11. Наявність у дитини досяжних цілей, допомогу у виборі оптимального життєвого шляху.
12. Спільне подолання труднощів та перешкод, культивування творчого підходу до розв’язання проблемних ситуацій.
13. Віра в дитину, її найкращі риси та сторони особистості.
14. Прояв турботи та уваги до дитини.
15. Вироблення позитивного мислення, виховування любові до життя.
Практичний психолог: Т. М. Куліш
Як повідомити дитині про смерть людини, з якою вона товаришувала ( контактувала)
На жаль, тема смерті у нашому соціумі табуйована.
Не розмовляючи на цю тему з дітьми дорослі начебто прагнуть позбавити дитину травмування.
Однак це неправильно. З дитиною треба бути чесним. Ми маємо говорити, що відбулося, хто в цьому винний та які наслідки військової агресії можуть бути.
Як розповісти дитині про смерть близької людини.
Зазвичай на тему смерті з дитиною має говорити близька людина. Адже переважно йдеться про смерть родичів чи близьких до сім’ї людей.
Під час війни бувають випадки, коли батьки не знають людину, яка померла, а дитина була з нею близько знайома. Наприклад, може йтися про товариша, вчителя чи однокласника.
Тоді таку розмову можна делегувати людині, якій дитина довіряє ( вчитель, практичний психолог тощо).
Під час розмови варто дотримуватися таких правил:
- Чесно сказати дитині, що цієї людини більше немає. Вона померла ( загинула).
- У дитини виникне потреба з’ясувати, як і чому це сталося. Варто коротко розповісти про деталі, які ви знаєте.
- Далі, в дітей часто виникає відчуття несправедливості. Чому так несправедливо сталося з цією людиною?
Тут треба знайти правильні слова і пояснити дитині, що, на жаль, не все в житті відбувається за законами справедливості.
- Не варто вживати слова «помста», «помститися», адже це розвиває агресію. Натомість варто обговорити, що покарати тих, хто так вчинив із близькою чи знайомою людиною – це природне бажання. Можна розказати про те, які покарання передбачені для військових злочинців. Адже відчуття несправедливості дуже вражає дитячу психіку.
- Дитину також турбуватиме чи не станеться такого з нею чи близькими їй людьми. Тут буде доречно поговорити про засоби безпеки у воєнний час, що ми маємо і можемо зробити, щоб уберегтися від смерті.
Реакції дитини можуть бути різноманітними:
- Жах.
- Сльози.
- Злість.
- Відстороненість ( начебто нічого не трапилося)
Всі ці реакції природні та нормальні. Важливо пояснювати дітям, що не треба боятися проявляти свої емоції. Корисно, коли дитина бачить, що дорослий може проявляти свої емоції. Тоді вона теж навчиться це робити.
ЧОГО НЕ МОЖНА РОБИТИ, ПОВІДОМЛЯЮЧИ ПРО СМЕРТЬ
- Не можна забороняти проявляти емоції. Наприклад говорити « не плач», навпаки варто сказати «поплач, стане легше».
- Не требі знецінювати життя загалом.
- Дитина має розуміти, що цінність життя – найбільша. Навіть попри те, що цінність життя дуже знижується, люди стають жорстокішими.
Буває таке, що діти поплачуть, а потім ніби забувають про те, що сталося. Це відбувається завдяки захисним механізмам психіки, які допомагають їй пережити найскладніші моменти в житті та не відчувати жахливий біль. Йдеться про витіснення, забування, раціоналізацію.
ВАЖЛИВО
Не можна забороняти дитині «забувати» та повертатися до нормального життя.
Найголовніше, щоб дитина відчувала, що ми підтримуємо її, піклуємося про неї, обіймаємо, даємо можливість висловити свої почуття.
Звісно, дитина горюватиме за тим, кого втратила, але розумітиме, що в неї є близькі люди, які завжди поруч і зможуть захистити і допомогти їй.
Екстрена допомога при гострому стресовому стані
АГРЕСІЯ
Агресивне поводження – один із способів, яким організм намагається скинути високу внутрішню напругу.
Прояв злості або агресії може відбуватися тривалий час і заважати самому потерпілому і навколишнім.
Ознаки:
- Роздратування, невдоволення.
- Гнів ( навіть з незначного приводу).
- Нанесення оточуючим ударів.
- Словесна образа, лайка.
- М’язова напруга.
Перша допомога.
- Зведіть до мінімуму кількість оточуючих.
- Дайте потерпілому можливість « випустити пару» (наприклад, виговоритися, «побити» подушку).
- Доручить роботу, пов’язану з високим фізичним навантаженням.
- Демонструйте доброзичливість, навіть , якщо Ви не згодні з потерпілим, не звинувачуйте його, не висловлюйтесь з приводу його дій, інакше агресивне поводження буде спрямоване на Вас.
- Не можна говорити: « Що ж ти за людина!». Варто говорити: «Ти жахливо злишся, тобі хочеться все рознести вщент. Давай разом спробуємо знайти вихід з цієї ситуації»
- Намагайтеся розрядити обстановку смішними коментарями або діями.
Не можна
Ігнорувати агресивну поведінку. Це може призвести до небезпечних наслідків. Людина через втрату контролю може здійснити некеровані вчинки, спричинити шкоду іншим або собі.
Page updated
Google Sites
Report abuse