Адаптація учнів до навчання в початковій, середній та старшій школі
Для батьків домашніх дітей, які стали першокласниками
Ваша дитина першокласником. У її житті з'явилася навчання - відповідальна справа, яку треба виконувати. Змінилося її оточення і обстановка. Якою б підготовленою вона не вирушала до школи, це велике навантаження для дитини. Тому дуже важливо допомогти дитині адаптуватися до нових умов життя. У цьому матеріалі я хочу поговорити про домашніх дітей, які не відвідували дитячий садок. Але, з огляду на нинішню карантинну ситуацію, коли багато дітей не відвідували дитячий сад з середини березня і до початку навчання в школі все нижческазане може бути віднесено до дітей, які багато часу провели в умовах домашньої ізоляції і мало спілкувалися з однолітками і незнайомими дорослими.
Першокласники, які виховувалися вдома, в шкільному віці зтикаються з рядом специфічних труднощів, пов'язаних з адаптацією в дитячому колективі. Вписатися гармонійно в дитячий колектив в 6 - 7 років складніше, ніж в 3 - 4 роки. У дитячому садку вся увага вихователів і самих дітей спрямована на побудову взаємин в дитячому колективі. А в шкільні роки увага переключається на навчання.
Основна проблема домашніх дітей - відсутність досвіду спілкування в дитячому колективі.
Хочеться підкреслити, що навички спілкування дитина може отримати не тільки в дитячому садку, але і на різних курсах раннього розвитку, на гуртках та спортивних секціях, на які дитини можуть прийняти вже в 4 - 5 років і навіть раніше. Просто в дитячому садку комунікативна діяльність носить більш системний характер. Тобто, дитина значний проміжок часу знаходиться в колективі однолітків і «чужих дорослих».
Крім комунікативної у домашніх дітей існує мотиваційна проблема. Велика частина дітей, які відвідували дитячий садок або могли повноцінно грати в товаристві однолітків на дитячому майданчику, в парку, пісочниці до віку 6 - 7 років вже награлися і хочуть йти в школу вчиться. Діти, позбавлені тісного спілкування з ровесниками, часто йдуть в школу спілкуватися. Вони віддають багато часу і емоцій на вибудовування відносин з однокласниками. Для них особливо важлива думка інших дітей, вони шукають своє місце в дитячому колективі, нових друзів. При цьому навчання відходить на другий план. Дитина, яка не пройшла певні стадії взаємин з соціумом, сприймає школу, як нову захоплюючу гру.
Саме так, діти 4 - 5 років ставляться до дитячого садку. В результаті, зіткнувшись з першими труднощами навчання, першокласник психологічно не готовий їх долати. Адже гру в разі виникнення інтересу можна перервати і знайти більш цікаве заняття. З навчанням все не так.
Модель взаємин батьки - учень часто відрізняється від моделі стосунків дитина - батьки. Діти, які відвідували дитячий садок і навчилися вибудовувати відносини по моделі вихователь - дитина, легко переходять на шкільний варіант взаємин. Вони не ображаються на зауваження вчителя, адекватно сприймають критику.
Добре, якщо в цьому випадку батьки пояснюють дитині дії вчителя: чому вчитель критикує чиюсь роботу, чому вчитель розсердився у відповідь на чиюсь поведінка. Розкажіть дитині, що зауваження вчителя стосуються неправильно виконаного завдання, а не відносяться до його особистості в цілому.
Пам'ятайте, чим частіше ви будете критикувати вчителя у присутності дитини, чим частіше будете висловлювати невдоволення, тим нижче у дитини мотивація до навчання.
Дуже великим стресом, пов'язаним з початком навчання в школі є дотримання режиму дня. Діти, які відвідували дитячий садок, звикли жити за розкладом. Домашні діти, навіть в тому випадку, якщо батьки намагалися дотримуватися режиму дня мали набагато більшу ступінь свободи. В результаті різкий перехід такої дитини на жорсткий шкільний режим стає сильним стресом. Дитячий організм пручається шкільного розпорядку. Дитина стає повільною . Не квапте її.
Чим більше ви захочете прискорити якийсь процес, тим повільніше він буде відбуватися. Повільність - природна захисна реакція організму. Заводьте будильник трохи раніше, заздалегідь попереджайте дитину, коли вона повинна закінчити свої справи (умивання, одягання, сніданок). Наприклад, виходимо через 15 хвилин. А портфель, звичайно ж, краще збирати з вечора
Адаптація у «домашніх» і «садівськіх» дітей проходить по - різному. Діти, які відвідували дитячий садок в період адаптації, можуть бути гучними і рухливими. Більшість з них може часто бігати по коридорах, відволікатися на уроках, сперечатися з вчителями. У таких дітей зазвичай хороший апетит. Вони постійно хочуть їсти, тому що витрачають багато енергії. Більшість домашніх дітей, навпаки скуті, боязкі, прагнуть триматися непомітно, при невдачах і отриманих зауваженнях плачуть. У багатьох дітей може порушиться сон, апетит. Вони стають примхливими і починають виявляти цікавість до іграшок і книг для маленьких дітей. Домашні діти можуть часто й подовгу хворіти. Такі діти знаходяться в групі ризику з точки зору виникнення шкільного неврозу. Період адаптації в середньому становить 2 - 3 місяці. Але, якщо через пів - року ситуація не нормалізувалася, що не запускати проблему, проконсультуйтеся у шкільного або дитячого психолога.
Як п'ятикласникам адаптуватися до середньої школи:
Перехід до п'ятого класу — складний та відповідальний момент в житті кожного учня, його батьків та вчителів. З початком навчання у середній школі в житті дитини відбувається безліч змін: нові викладачі та нові навчальні дисципліни, нові обсяги завдань, зрештою, нові кабінети та коридори, а іноді й зовсім нова школа. Пристосування до всіх цих новинок є неабияким навантаженням на нервову систему дитини. Тому дорослы мають зробити все можливе, щоб адаптаційний період пройшов якнайменше травматично. Результатом адаптаційного процесу має стати підвищення рівня емоційного благополуччя школярів, їхньою готовністю до навчання, а також згуртованість класного колективу.
Основні аспекти адаптації учнів до навчання в середній школі
· Фізіологічний.
Цей аспект стосується не лише п'ятикласників, а й інших учнів. За час канікул діти фізіологічно мають більше свободи. Вони мають змогу довше спати, менше працювати над тими чи тими завданнями, обирати для себе зручний темп роботи. З початком навчання усі ці процеси змінюються. Потрібно сидіти за партами тихо, рівно й чітко визначений час. Усе це є фізіологічними стресами й фізіологічною напругою.
Будь-який стрес виснажує нервову систему.
Для того, аби виснаження не переросло у більш серйозні проблеми, його необхідно компенсувати.
· Інтелектуальний.
У п'ятикласників більше навантаження, ніж у четвертому класі. У них з'являються нові предмети. Специфіка матеріалів, які подаються на уроках, зовсім відрізняється від тієї, до якої звикли діти в початковій школі. Це також стрес, напруження і навантаження.
· Психологічний.
У п'ятикласників новий формат навчання. Ще їм необхідно запам'ятати імена усіх вчителів, нові кабінети. Так, учителі-предметники різні, до кожного необхідно призвичаїтись.
Фактори, що впливають на швидкість та ефективність адаптації
· Особливості нервової системи та темпераменту.
· Характерологічні якості.
· Попередній досвід пристосування до нових, незвичних умов.
· Наявність ресурсів у школі та вдома.
Що можуть зробити батьки , аби полегшити адаптацію дитини до начання в середній школі.
1. Показуйте дитині, що ви любите її такою, якою вона є. Ваша любов до дитини не залежить від її досягнень.
2. Не говоріть дитині, що вона гірша за інших ( навіть в пориві гніву).
3. Намагайтеся щодня знаходити час, щоб поговорити зі своєю дитиною.
4. Учить дитину вільно спілкуватися не тільки з однолітками, а й дорослими.
5. Не соромтесь підкреслювати, що ви пишаєтеся своєю дитиною.
6. Оцінюйте вчинки дитини, а не її особистість.
7. Не домагайтеся успіху силою. Примус – найгірший варіант виховання.
8. Визнавайте право дитини на помилку.
9. Організовуйте для своєї дитини – «банк» щасливих спогадів.
10. Дитина ставиться до себе так, як ставляться до неї дорослі.
11. Інколи ставте себе на місце своєї дитини, щоб краще розуміти, як її виховувати.
Вчителі й батьки мають всіляко сприяти успішному перебігу адаптації дітей. Це повинна бути спільна робота батьків, класного керівника та вчителів – предметників.