Запобігання та протидія домашньому насильству
Попередження насильства в сім’ї.
(Поради батькам)
Домашнє насильство – це система поведінки, а не окремий випадок.
Отже, перш ніж карати дитини „за щось”, „для чогось” зрозумійте:
- не можна примусити щось зробити – треба підвести до розуміння того, як зробити;
- правильно виховати може лише розвиток почуття гідності дитини, поваги до себе, як до людини;
- сім’я має бути простором без насильства, насильство породжує насильство, покарання призводить до покарання;
Тому:
- якщо є сумніви, карати чи не карати, карати не слід;
- не припустимо карати і навіть погрожувати знаряддям покарання, завдавати болю та страху будь – якими іншими насильницькими діями
( крутити вуха, скубти) - це прояви садизму;
- неприпустимо постійно погрожувати покаранням у будь – якій формі;
- неприпустиме приниження почуття гідності – дитина втрачає віру у себе, у власне „Я”;
- не припустимо дорікати дитині лише за те, що Ви не в гуморі, засмучені, роздратовані з якихось своїх причин, хворі, і Ваша власна врівноваженість поза контролем.
Вади треба не викорінювати, а корегувати, перетворюючи їх на чесноти. Дитина має право на особисті почуття, друзів, думки, секрети. забезпечити їжею, одягом, навчити доглядати за собою, піклуватися про неї в разі хвороби – обов’язок дорослих. Які люди виростуть завтра з тих, кого б’ють сьогодні рідні батьки?
Необхідно розірвати коло жорстокості та насильства, припинити ображати дітей. Щоб діти не тікали з дому, не шукали способу помститися, вкоротити собі віку – любіть їх.
Любов – найкращий засіб виховання!
Ознаки насильства над дітьми
( рекомендації для педагогів)
Діти, що пережили будь-який вид насильства, відчувають труднощі соціалізації: у них порушені зв'язки з дорослими, немає відповідних навичок спілкування з однолітками, вони не мають достатнього рівня знань і ерудиції, щоб завоювати авторитет в однолітків тощо. Розв’язання своїх проблем діти, які постраждали від насильства часто знаходять у кримінальному, асоціальному середовищі, а і це поєднано з формуванням у них пристрасті до алкоголю, наркотиків, вони починають красти та здійснювати інші протиправні дії.
Ознаки, за якими можна припустити,
що дитина знаходиться в стані стресу,
викликаного насильством:
- пропуски занять або прогули у певні дні або певних уроків; запізнення на заняття, відмова від участі в позаурочних заходах без об'єктивних причин або з надуманих причин;
- часті скарги на погане самопочуття на заняттях;
- замкнутість, уникнення друзів, однокласників, самоізоляція або ізоляція з боку інших учнів;
- зниження успішності, втрата інтересу до навчання та іншої діяльності;
- недовіра до однолітків і дорослих, низька самооцінка, невпевненість у собі;
- неуважність, забудькуватість, нездатність концентруватися;
- постійний або частий стан тривожності, напруженості; лякливість, страх гучних звуків і різких рухів;
- постійний або частий поганий настрій, стан пригніченості, або, навпаки, гіперактивність, дратівливість, агресивність; різкі та безпричинні перепади настрою;
- втрата або псування особистих речей (мобільного телефону, рюкзака, підручників та ін.), синці, розірваний або зім'ятий одяг;
- відмова пояснити причини вищеописаних станів і поведінки або неправдоподібні пояснення.
Даний список не є вичерпним, але багато з цих ознак є специфічними для насильства. Однак, якщо ви спостерігаєте ці ознаки, з'ясуйте їх причини - довірливо і конфіденційно поспілкуватися з учнем, його батьками, друзями і зробіть це максимально тактовно, щоб своїми діями не погіршити його стан, не нанести додаткову травму.
Своєчасне виявлення дітей, які зазнали жорстокого поводження або тих хто може бути потенційно постраждалим від домашнього насильства, допомагає запобігти наслідків, які можуть проявлятися не відразу, а через
якийсь час, зокрема і досить тривалий – це порушення фізичного і психічного розвитку, соматичні захворювання, особистісні та емоційні порушення, соціальна невлаштованість.
Психологічне обличчя дом. насильства.mp4