Ця стаття не каламбур зрання !!! Це не просто бла блабла.А це сповідь про безчинство пагоністів,прокурорчиків,помогаторів- адвокатішків, які знущаються над ЗЕКа ,забуваючи про факт, що закон Бумеранга не відмінено та всі ходимо під одним БОГОМ!(а останнім зазначу у ЖОСТКІЙ ФОРМІ : потім не плачьте, що доля ваших нащадків заводить /доводить у безодню та в тому числі і на нари тощо.

Та у вас народжуються діти ,яким тюрьмою стане чотири стіни навіть!

Це не погроза ! А істина !

«Я ГОТОВ УМЕРЕТЬ ЗА СВОИ СЛОВА, ПОТОМУ ЧТО ГОВОРЮ ИСТИНУ»

"Если истина одна – значит, это и есть Бог " Сократ.

Не вчиняйте зла бо зло обертається до вас самих.

А ви своїм злом отримуючи вигоду (рос. мовою)предрекаете своїх потомків просити милостиню та в їх бідах нічим не зможете допомогти ,хоча жити доведеться вам довго та все бачити своїми очами та будете в кайданках долі та від безсиля будете самі себе з середини пожирати)

А вони ж навіть не знають ст.214 КПК України досконало в тому числі наказ МВС України №100 від 08.02.2019. Тим паче що це кодло поліціантів (чи офіціантів ?) так само поліція і на Буковині вчиняє ілюзорність правоохоронної структури в державі Україна! Ганьба цим падлам! Вони ж то ї роблять ,що тільки виконують вказівки свого керівництва ,яке бере відкати від працівників пенітенціарки.

Вони ж не сприймають ЗЕКа за людей навіть.

Бо в пенітенціарку йде працювати ті хто на свободі ніхто і звати його ніким.( це про тих які йдуть звеличувати своє его за рахунок знущання над іншим тощо).

Так от далі , убравши кітель працівника, починає знущатись над ЗЕКа. Адже той не в змозі самий себе захистити коли на хату залітають маски шоу(чому в масках бо бояться ,що обличчя їх запам'ятають та дадуть п..и по ту сторону тощо. Та ж вони ходять по вулиці оглядаються від страху від того що бояться розплати за знущання над ЗЕКа!!! ).

Хоча острах загубили так, як ці уроди ,що знущаються над ЗЕКа патологічні психопати та мають синдром люцефера та вознесли себе на рівень з Богом!

Вершат/виконують долю сідельців на свій лад ,як їм заманеться .

Наприклад,ЗЕКа купив телефон на зонці -має стрес ,не купив має прес.

Питанячко ! А хто барижить цими телефонами ?

Відповідь одна : самі ж працівничкі виправних колоній в змові із своїми шестерками.

От так ї виходить що припамятних ,хто весь час доводить ,що є ЛЮДИНОЮ кладуть під прес та у змові між собою видають бажане за дійсне .

Навіть підписи за ЗЕКа кладуть .

Це схема корупіцйна. А от на превеликий жаль країна Задзеркалля почала гнити та стала в кшталт помийною ямою де привілеї мають шістки та ті хто лижить дупу ментам.

В той час ,що на зонці є припамятні пацани та девчонки!!!

Тому ст.391 КК України є спородження/продовження свавілля посадовців виправних установ тощо.

Хай скоріше депутати ВР України приймуть законопроект № 2079( Проект ЗУ № 2079 Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо ліквідації корупційної схеми в пенітенціарній системі шляхом вилучення статті 391 Кримінального кодексу України)).

Зазначу що статтею 2 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України) визначено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Із зазначеного слідує, що законодавство України, має забезпечувати не лише невідворотність кримінального покарання, а й гарантувати належне дотримання прав людини у кримінальному процесі, повагу до її особистості, ставлення до неї як до особи, вина якої у вчиненні злочину ще не доведена, а також забезпечувати неупередженість та об’єктивність досудового розслідування та судового розгляду, передбачати існування ефективних процедур, які надаватимуть рівні процесуальні можливості стороні , як обвинуваченому так і засудженому тощо.

Водночас, доводиться констатувати, що практичне застосування окремих положень КПК України створило потенційну для ЗЕКа вразливість /порушення прав і свобод людини, гарантованих Конституцією України, Загальною декларацією прав людини ООН, Конвенцією Ради Європи про захист прав людини і основоположних свобод.

За звичай стороною обвинувачення сучасні інструменти для боротьби зі злочинністю приводять до не ефективності досудового розслідування, а з іншого, боку сприяло порушення гарантій прав людини та позбавляє ЗЕКа будь якої можливості для захисту своїх прав, свобод та інтересів. Навіть у багатьох випадках самі ж адвокати допомогають !!! Однак ця звана допомога несе гарантію в допомозі не у виході на свободу та скасуванню обвинувачення ,а слугує тому ,що рідні та близькі обвинуваченого за свій кошт купують квиток на відпочинок тільки не на канари , а прямісінько на нари в країну Аду, в республіку зла ,в область вічних знущань!!!Так звані адвокатішки — оборотні ,що працювали прокурорчиками та ментами .А тепер типа помогатори сісти на довго за свій кошт тощо.(Не спорьте знаю таких ,а їх більшість .Чим тих хто дійсно допомагає вийти з безодні /розпачу тощо.)

Однак це все всупереч щодо європейських стандартів та кримінального судочинства України в яких головною метою охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення реалізації швидкого, повного та неупередженого досудового розслідування та зменшення рівня зловживань в цьому питанні.

Функціонування вітчизняної пенітенціарної системи неодноразово ставало причиною особливої стурбованості Європейського комітету з питань запобігання катуванням, нелюдському або такому, що принижує людську гідність поводженню чи покаранню (КЗК) Ради Європи, правозахисного середовища та громадянського суспільства.

Небайдужими до теми захисту прав засуджених вже безліч разів висловлювалися критичні зауваження до національного кримінально-виконавчого та пов'язаного з ним кримінального законодавства.

Значна частина цих зауважень так і не стала причиною суттєвих змін нормативної бази, незважаючи на подекуди кричущі факти прояву її недоліків та катастрофічні наслідки збереження status quo у функціонуванні пенітенціарної системи.

Немає жодних сумнівів у тому, наскільки важливою складовою євроінтеграційного процесу України є невідкладні реформи у практиці роботи Державної кримінально-виконавчої служби України та установ виконання покарань.

Разом з тим, окремі законодавчі положення, подекуди, істотно гальмують або зводять нанівець навіть наявні позитивні напрацювання в захисті прав засуджених.

Передусім, дане зауваження стосується збереженої до сьогодні практики притягнення засуджених до кримінальної відповідальності за статтею 391 Кримінального кодексу України.

Склад злочину, передбачений у ст. 391 КК України, встановлює кримінальну відповідальність за злісну непокору вимогам адміністрації установи виконання покарань.

Диспозиція статті викладена таким чином: "Злісна непокора законним вимогам адміністрації установи виконання покарань або інша протидія адміністрації у законному здійсненні її функцій особою, яка відбуває покарання у виді обмеження волі або у виді позбавлення волі, якщо ця особа за порушення вимог режиму відбування покарання була піддана протягом року стягненню у виді переведення до приміщення камерного типу (одиночної камери) або переводилась на більш суворий режим відбування покарання".

(Санкція статті передбачає покарання у вигляді позбавленням волі на строк від одного до трьох років.)

Така конструкція норми статті 391 КК України 2001 р. прямо суперечить його концептуальним засадам, однією з яких є задекларована відмова законодавця від небезпечної практики адміністративної преюдиції , як умови кримінальної відповідальності. За КК України (в редакції 1960 р.) це призводило до кримінального переслідування особи за деякі адміністративні проступки при повторному їх вчиненні, що в свою чергу призводило до невиправданої криміналізації певної частини діянь.

Втім, в ході загальної декриміналізації другого та наступних епізодів адміністративних проступків стаття 391 КК України з невідомих причин залишилася поза увагою законодавця і містить вказівку на адміністративну (дисциплінарну) преюдицію . як необхідну умову настання кримінальної відповідальності.

Стаття 391 використовується зазвичай таким чином. Адміністрація установи виконання покарань (УВП) накладає на засудженого численні дисциплінарні стягнення, у якості покарання переводить його до дисциплінарного ізолятору (ДІЗО), потім до приміщення камерного типу (ПКТ), що вже є підставою для застосування цієї статті. Суд зазвичай відбувається прямо на території УВП. І дисциплінарні стягнення, і вироки оскаржити практично неможливо.

За даних обставин, існування та активне застосування адміністративної (дисциплінарної) преюдиції у ст. 391 КК України є наслідком того, що, формулюючи наведений склад злочину, законодавець з тих чи інших причин, не звернув уваги на таку особливість, а лише обмежився автоматичним перенесенням у дещо зміненому вигляді до ст. 391 КК України 2001 р. склад злочину, передбаченого у ч.1 статті 183³ КК УРСР 1960 р. (включена у 1983 році). Таким чином, стаття 391 є рудиментом радянської каральної системи. Навіть авторитарна Росія скасувала цю норму. З пострадянських країн вона використовується лише в Україні та Білорусі.

Однак жодний ЗЕКа не надав заяви про повідомлення за завідововідомо неправдиве повідомлення за скоєння злочину працівниками ,які фабрікують та шиють справи білими ниткамиЗЕКа та притягують останніх до кримінальної відповідальності із застосування ст. 391 КК України мало того, яка прямо суперечить вимогам ст. 8, 21 і 24 Конституції України про верховенство права, непорушність прав людини та рівність усіх перед законом, ще й фактично призводе до штучного збільшення абсолютних показників стану злочинності у виправних колоніях. Зазначу у всіх звітах правозахисників відсутня СВК №67.

А це колонія подібна ВК №77.Так це концтабір -фабрика смерті на БУКОВИНІ!!!Де самі працівники СВК №67 хватаючи за руки засудженого один тримає а другий всриває вєни засудженому, А в подальшому у своїх рапортах звітують ,що самий засуджений вчиняв суїцид ,але питанячко чому на тілі засудженого сліди від побоїв ,які він самий собі ніяк не міг нанести.

Зазначу ,що ті хто тіпа вчиняє нагяд за дотриманням прав засувджених сам вчиняє покривательство злодіянь працівників СВК №67.( Прокурорчик Тартус та в Чернівецькій обласній прокуратурі прокурочик Стрижаковський ( а от раніш в 2008 році був такий собі Балакін,що тепер ряний помогатор -адвокатішка і синок його прокурчик в Сторожинецькій прокуратурці, але це окрема стаття вийде)).Вони ж навіть ухвалу суду не виконують ,А суддя Сокирянського суду Унгурян навіть скрив в реєстрі судових рішень ,щоб ніхто не знав про порушення СВК №:67 тощо.

Зазначу ,що працівники СВК №67 ,які вчиняють повідомлення про вчинений злочин засудженим по ст.391КК України достеменно знали ,що самого злочину не було /не могло бути .

А є повне маніпулювання засудженими запропоновуючи їм придбати заборонений предмет -телефон .

Це провокація з боку працівників СВК №67 в повному сенсі ,яку видали як зберігання забороненого предмету засудженим . Однак аналог цих дій і лягло в площину притягнення засудженого до відповідальності ,як злісного порушника ,який не виконує вимоги адміністрації.

Наголошу, що в богатьох випадках ці вимоги несуть характер приниження людської гідності , а так як засіджені не мають при собі звукозаписуючих інструментів ,щоб в подальшому довести свою не винуватість,а представниками СВК №67 видається бажане за дійсне.

Зазначу ,що інкрімінована засудженим стаття 391 Кримінального кодексу – це репресивна корупційна схема тюремної адміністрації , яка дозволить:

1) збільшити мені, як засудженому строк позбавлення волі на 1-3 роки за ненасильницькі дисциплінарні правопорушення;

Так як припамятні ЗЕКа не йдуть занапастити свою душу задля: - привілейованого перебування у СВК №67 шляхом "співпраці з адміністрацією";

- виконання злочинних вказівок тюремного персоналу (включаючи вчинення насильницьких дій щодо інших засуджених);

- запровадження практики ,як є - вимагання коштів із членів сімей засуджених тощо;

-хоча і ловляться на гачок тим ,щоб був у них зв'язок із зовнішнім світом ,а це користуватись мобільним телефоном ,до речі ,який отримують від “працівників” які працюють на адміністрацію СВК №67 .

А більшість ззасудженихСВК №67 мають камерне отримування тощо.

А аксиома що вище була наведеною стає теоремою ,а саме не купиш телефон-прес, а купиш-стрес!

Вважати проступки на кшталт некоректного поводження з представником адміністрації, відмова виконувати вимоги посадовців СВК №67 (які у більшості випадків є не законними ) – достатніми для того, щоб дії ЗЕКа,як засудженого кваліфікувати як злочин, за який можна призначити покарання у вигляді трьох років позбавлення волі – абсурд.

Так от шановний читачу цієї статті Нагадаю ,що це не просто бла блабла, а це сповідь про безчинство пагоністів,прокурорчиків,помогаторів- адвокатішків, які знущаються над ЗЕКа ,забуваючи про факт що закон Бумеранга не відміненота всі ходимо під одним БОГОМ!(а останнім зазначу у ЖОСТКІЙ ФОРМІ : потім не плачьте що доля ваших нащадків заводить /доводить у безодню та в тому числі і на нари тощо.Та у вас народжуються діти яким тюрьмою стане чотири стіни навіть!це не погроза ! А істина ! Не вчиняйте зла бо зло обертається до вас самих. А ви своїм злом отримуючи вигоду (рос. мовою)предрекаете своїх потомків просити милостиню та в їх бідах нічим не зможете допомогти ,хоча жити доведеться вам довго та все бачити своїми очами та будете в кайданках долі та від безсилля будете самі себе з середини пожирати)

З повагою, ЕFA AHAM(псевдонім Ніни Феліксівни Сивицької з 18 .02.2008 року)