Кількість часу, відведеного на самостійну
роботу з теми для стаціонару – 6 год.
Мета: оволодіти знаннями сутості та методологією визначення вартості гудвіла, організаційно-економічних привілей та засобів ідентифікації юридичних осіб.
Знати: сутність, характеристику та етапи застосування основних методичних підходів до визначення вартості окремих видів активів підприємства.
Вміти: розкрити сутність, завдання та класифікацію окремих видів активів підприємства, також застосовувати основні методичні пдходи для визначення їх вартості.
Запитання для самостійного опрацювання:
1. Характеристика, фактори виникнення та оцінка вартості гудвіла.
2. Класифікація та основні підходи до оцінки вартості організаційно- економічних привілей.
3. Сутність засобів ідентифікації юридичних осіб та їх оцінка.
4. Види, характеристика та оцінка прав користування об’єктами природного середовища.
5.Урахування екологічного фактора при оцінці матеріальних активів.
Методичні вказівки.
Вивчення питань необхідно розпочати з конспекту лекцій, а саме з розгляду визначення і значення гудвілу, який є особливим нематеріальним активом підприємств. Основні його характеристики такі:
— він невіддільний від підприємства і не може бути проданий окремо;
— є присутнім тільки за наявності надлишкових доходів;
— виступає у вигляді активу, що не амортизується.
Далі потрібно розглянути три підходи до пояснення гудвілу і визначити який із них найбільше підходить для охарактеризування суті гудвілу.
Третій підхід дає змогу з усієї сукупності нематеріальних активів виділити саме гудвіл. Він виступає як нематеріальний актив, невіддільний від підприємства, що визначається як різниця між вартістю всіх нематеріальних активів і вартістю тих, які можна оцінити окремо.
Чинники виникнення гудвілу:
Майновий підхід у його «чистому вигляді» для оцінки гудвілу застосовувати практично неможливо, тому що не відомі витрати, які варто зробити для створення надлишкових доходів, більш того, сама постановка питання в такій інтерпретації є нераціональною.
Ринковий підхід також непридатний у разі оцінки гудвілу. Причиною цього є яскраво виражена індивідуальність гудвілу і неможливість у зв'язку з цим знайти йому аналог.
Для оцінки вартості сукупних нематеріальних активів застосовуються два різновиди методу надлишкових доходів.
Перший різновид - метод надлишкових прибутків, послідовність здійснення якого має бути такою:
Коефіцієнт капіталізації може бути розрахований методом кумулятивної побудови, тому що він характеризує компенсацію спільних ризиків підприємства, що включають у себе ризики, пов'язані з використанням нематеріальних активів.
Другим різновидом методу надлишкових доходів є відомий метод внутрішнього порівняння, який полягає в тому, що сукупна вартість нематеріальних активів має визначатися як різниця між вартістю підприємства, розрахованою на основі дохідного підходу, і вартістю підприємства, отриманою методом чистих матеріальних активів, тобто:
∑ A Ні = Vдохід - VНА ,
де Vдохід — вартість підприємства, визначена дохідним методом;
VНА - вартість чистих матеріальних активів підприємства.
Важливо звернути увагу, на те, що до засобів ідентифікації підприємств належать: товарні знаки (торгові марки), знаки обслуговування, фірмові найменування, найменування місць виробництва товарів. Українським законодавством як засіб ідентифікації юридичних осіб визнаються товарні знаки та знаки обслуговування; під цю категорію підпадають також фірмові найменування.
Метою створення засобів ідентифікації підприємств є формування рекламного образу, який упізнають, що приводить до збільшення обсягів продажів, а отже, доходів. Виходячи з цього, можна стверджувати, що основним способом оцінки засобів ідентифікації підприємств є дохідний підхід.
Теоретично майновий підхід до оцінки засобів ідентифікації підприємств існує, його практичне використання дуже ускладнене.
Найдієвішим способом оцінки засобів ідентифікації підприємств в умовах пасивного ринку, коли визначення доходів, які вони приносять, і витрат на їх створення вельми проблематичне, є «котловий». Даним способом нематеріальні активи оцінюються в усій сукупності без поділу на віддільні і невіддільні, як, наприклад, різниця між вартістю діючого підприємства і вартістю чистих матеріальних активів. Потім група експертів — визнаних фахівців у тій сфері діяльності, в якій функціонують нематеріальні активи, — оцінює їх внесок у створення всієї вартості.
Продовжити розгляд теми потрібно визначивши, що відповідно до П(с)БО 8 до прав користування природними ресурсами належать права користування надрами, іншими ресурсами природного середовища, геологічною та іншою інформацією про природне середовище тощо.
Для детальнішого розгляду теми необхідно самостійно опрацювати питання: «Урахування екологічного фактора при оцінці матеріальних активів».
Рекомендована література:
1. Яшкіна Н.В. Оцінка бізнесу: Навчальний посібник.— К.: Алерта, 2010. — 440с.
2. Панасовський Ю.В., Семененко Б.А., Теліженко О.М. та ін Оцінка активів підприємства: Навчальний посібник.— Суми: Університетська книга, 2009. — 512с.
3. Національний стандарт № 4 “Оцінка майнових прав інтелектуальної власності”: Затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 03 жовтня 2007 р. № 1185.
4. Цыбулев П.Н. Оценка интеллектуальной собственности. - К.: Институт интеллектуальной собственности и права, 2003.- 186 с.
5. Шипова Э.В. Оценка интеллектуальной собственности: учебное пособие. - Иркутск: БГУЭП, 2003 - 122 с.
6. Риполь-Сарагоси Ф.Б. Основи оценочной деятельности: учеб. пособие. - М: Книга-сервис, 2002. - 240 с.
ПИТАННЯ САМОКОНТРОЛЮ:
1) Охарактеризуйте сутність гудвіла і вкажіть основні фактори його виникнення.
2) Опишіть як відбувається оцінка вартості гудвіла.
3) Визначіть що таке організаційно-економічні привілеї, наведіть їх класифікацію.
4) Опишіть основні підходи до оцінки вартості організаційно-економічних привілеїв.
5) Розкрийте сутність засобів ідентифікації юридичних осіб та визнчте методи їх оцінки.
6) Охарактеризуйте основні види прав користування об’єктами природного середовища та визнчте як відбувається їх оцінка.
7) Розкажіть як екологічний фактор впливає на оцінку матеріальних активів.
Контроль
Усне і тестове опитування на семінарському занятті.