Співпрацювати з педагогічними працівниками ЗДО щодо організації освітнього процесу дітей дошкільного віку за змішаною формою здобуття дошкільної освіти в умовах воєнного стану.
Підтримувати зв’язок з вихователями щодо місця перебування та стану здоров’я дитини.
Відстежувати негативні наслідки пережитих психотравмуючих подій. Вони можуть проявлятися не одразу, тому дорослі мають постійно стежити за психоемоційним станом дітей, їхнім самопочуттям, тривогами, хвилюванням. Необхідно звертати увагу на збудливість, тривожність, агресивність, заглиблення в себе. Також слід уважно стежити за здоров’ям дітей, зокрема сном, апетитом, настроєм, нарікання на будь-який біль, особливо головний біль. Такі показники загального стану здоров’я дітей переважно є об’єктивними показниками втоми, перевантаження, хвилювання, страхів та проявами наслідків психотравми.
Пам’ятати, що щоденне спілкування та спільне проведення вільного часу з дитиною є запорукою її успішного подальшого майбутнього. Для дітей надзвичайно важливо відчувати повну емоційну присутність батьків.
Допомагати дитині, якщо в неї щось не виходить, підтримувати її, бути терплячими.
Сприяти формуванню у дітей навичок безпечної поведінки
Дотримуватися режиму дня, звичних ритуалів, що допоможе дитині встановити зв’язок не лише з минулим, а взагалі життям та безпекою.
Пам’ятати, що педагоги завжди готові до співпраці з питань виховання, розвитку дитини і надання необхідної професійної допомоги, порадами та рекомендаціями.
Бережіть себе та свої сім’ї.
Ми всі переживаємо непрості, напружені воєнні часи. Коли під рукою немає олівців, LeGo чи планшету. А є лише мама, яка хоче відволікти себе від новин і думок, і дитина 3-6 років, яка нудьгує без своїх іграшок та друзів. Тоді можемо пограти у таке:
Що спільного? Наше завдання – по черзі називати, що спільного у двох предметах. Наприклад: «Що спільного у огірка і динозавра?» – «Вони можуть бути зеленими». Що спільного у бджоли і літака?» – «Вони обоє можуть літати».
Складайка. Наше завдання – по черзі називати, з чого складається будь-який предмет чи явище. Наприклад, «З чого складається стільчик?» – «З сидіння, спинки та чотирьох ніжок».
Четвертий зайвий. Наше завдання – назвати три схожі предмети і один зайвий. Наприклад, «Джинси, футболка, кросівки, помідор. Яке слово тут зайве?»
Хто ким був раніше? Наприклад: «Чим раніше була калюжа?» – «Дощиком». «Чим раніше було морозиво?» – «Цукром, молоком…»
Що буде, якщо…? Наше завдання – розвивати у дитини причинно-наслідкові зв’язки і уяву. Наприклад, «Що буде, якщо не зачинити дверцята холодильника?», «Що буде, якщо не вимкнути кран з водою?», «Що буде, якщо не буде птахів? (буде більше комах), «Що буде, якщо не буде цукерок?» тощо.
Порівнялка. Наше завдання – по черзі називати і порівнювати предмети навкруги. Наприклад: «Що вище: будинок чи паркан?», «Що ближче до нас: червона машина чи біла?», «Де більше людей в магазині чи в ліфті?».
Окомір. Наше завдання – по черзі виміряти відстань у кроках велетня і мурашки до наступного об’єкту. Наприклад, «Мій окомір мені підказує, що до дверей/магазину/дерева залишилось 15 велетенських кроків і два мурашиних».
Відгадайка. Наше завдання – разом відгадувати, хто куди йде, що хоче, ким стане, коли виросте, де працює тощо. І уважно слухати Наприклад, «Дивись, он там дівчинка йде. Як ти думаєш, чим вона зранку снідала? А про що вона мріє? Чому? А чого вона боїться? (тут ми уважно слухаємо, бо дитина з великою ймовірністю говоритиме про себе).
Загадайка. Наше завдання – по черзі загадувати предмети навкруги і не тільки. Наприклад, «Я загадала щось, що справа від мене, жовтого кольору і має прямокутну форму» або «Що має чотири колеса і возить пасажирів? (таксі або автобус).
Тварини. Ви називаєте тварину, птаха, а дитина відгадує, чим вона вкрита: пір’ям, хутром або шкірою.
Спільна історія. Ми разом із дитиною речення за реченням по черзі складаємо спільну казку. Наприклад, Ви кажете «Одного разу жив на світі краб на ім’я Кука. Який він був?» Дитина: «Великий і червоний». Далі по черзі ви розповідаєте, де він жив, що любив, як знайомився з друзями тощо. Вміщуємо сюди інтереси своєї дитини.
Прислухайка. Наше завдання – мовчки протягом 1-2 хвилин прислуховуватися до звуків навкруги. Наприклад, стрілка годинника, чиєсь дихання, краплі дощу тощо. Виграє той, хто нарахує максимальну кількість звуків.
Плескалка. Наше завдання – по черзі називати 5 друзів, ляльок, динозаврів, супер-героїв, машин, страв, тощо. І щоразу плескати в долоні.
Супер-сила. Наше завдання – по черзі запитувати одне у одного про супер-силу. Наприклад, «Яка у тебе супер-сила?» – «Я вмію готувати смачні млинці з медом і сметаною! А у тебе?»
Граємо та рясно поливаємо словами підтримки наших синів і доньок. Бо їх самооцінка в дорослому житті – це той погляд, яким ми на них дивимося зараз.
Сьогодні, в умовах, що постійно змінюються, найкраще орієнтується, приймає рішення, працює, людина творча, гнучка, креативна, здатна до генерування і використання нового (нових ідей і задумів, нових підходів, нових рішень). Творчість не виникає на порожньому місці, її потрібно розвивати ще з дитячого віку.
«Загальновідомо, що творчість постає як наукова категорія, яка виражає визначальну сутність людської діяльності, полягає у невпинному прогресі й збільшенні різноманітності реальності як наслідку задоволення потреб та інтересів людини».
Творчість – це розумова й практична діяльність, результатом якої є створення оригінальних, неповторних цінностей, виявлення нових фактів, властивостей, закономірностей, а також методів дослідження і перетворення матеріального світу або духовної культури.
«Творчість – продуктивна людська діяльність, здатна породжувати якісно нові матеріальні та духовні цінності суспільного значення. Розвиток творчого потенціалу діяльності є важливою умовою культурного прогресу суспільства та виховання людини».
«Людина із здібностями не народжується. Вона народжується із задатками. Не існує задатків до окремих видів діяльності – музики, математики, професійної діяльності тощо. Задатки – це недиференційовані, в основному, анатомо-фізіологічні, морфологічні особливості організму, які не мають прямого відношення до успішності людини в діяльності. Більше того, прихильники еквіпотенційної теорії здібностей сходяться на думці про те, що всі немовлята, які народилися без патологій, мають приблизно однакові задатки, достатні, щоб досягти значних успіхів у будь-якому виді діяльності». Сім’я цілком здатна розвинути або ж навпаки, знищити творчий потенціал малюка ще у дошкільному віці. Особливості та чинники розвитку і становлення творчих здібностей у дитинстві з погляду сучасної педагогіки
З педагогічної точки зору дошкільний вік є сприятливим періодом для розвитку творчих здібностей тому, що в цьому віці дитина вперше усвідомлює відношення між собою і навколишнім світом, моральних оцінках тощо.
Відмітна ознака творчої діяльності дітей дошкільного віку – суб'єктивна новизна продукту діяльності. За своїм об'єктивним значенням «відкриття» дитини може бути і новим, незвичним, але, в той же час, виконуватися за вказівкою педагога, за його задумом, з його допомогою, а тому не бути творчістю. І в той же час дитина може запропонувати таке рішення, яке вже відоме, використовувалося на практиці, але додумався він до нього самостійно, не копіюючи відоме..
З погляду сучасної педагогіки важливе значення у розвитку особистості має творчий потенціал – «здатність людини оригінально і конструктивно мислити, успішно розв’язувати нові задачі, тобто творчо діяти у нових ситуаціях».
Варто відзначити важливість забезпечення вільного доступу дітей до матеріалів, які сприяють розвитку творчості, та їхній різноманітності, можливості працювати з ними будь-якої хвилини, задля кращого забезпечення розвитку творчих здібностей.
Але на жаль за спостереженням багатьох вчених «Часто спостерігаю, як дорослі нав’язують дітям свою манеру читання віршів, а в результаті дитина взагалі відмовляється їх декламувати, зникає сила голосу. Це говорить про те, що штамп здатен погубити творчі задатки.
Іще є суттєва проблема, яка відома і болюча для всіх педагогів – батьки хочуть бачити у головних ролях тільки своїх дітей. Вони змушують дітей виступати, що психічно травмує дітей».
Педагоги доводять, що у дошкільнят величезний творчий природній потенціал, який за різними причинами не завжди реалізується повністю. Тому дуже важливо створити таку ситуацію, яка б сприяла бурхливому сплеску дитячої фантазії, атмосферу творчого натхнення.
Наслідування – копіювання готового; дитина, потрапляючи у нову ситуацію, репродукує готовий спосіб дії, повторює його за дорослим для досягнення бажаного результату.
Творче наслідування, де назва говорить сама за себе – внесення елементів новизни, прояв самодіяльності без внесення істотних змін у запропоновану схему дій, зразок, ідею. Це – перша заявка дитини про себе, своє бажання самовиразитися.
Репродуктивна творчість – уміння взяти за основу запропоновану схему (ідею), але істотно її переробити, внести зміни. Тут дитина вправляється в переробці інновацій, пропускає їх крізь себе, вносить елементи новизни й оригінальності. Ця стратегія характерна для дошкільників-креативів.
Справжня творчість, створення нового.
- орієнтація на потребу творчого розв'язання проблем;
- відсутність перешкод для проявів спонтанності й ініціативи;
- створення можливості маніпулювати предметами і висловлювати варіативні думки;
- навчання уважному ставленню до сигналів навколишнього середовища;
- виховні впливи, спрямовані на визнання дитиною цінності креативних рис своєї особистості.
- орієнтацію на успіх, побоювання дати неправильну відповідь;
- підсилену орієнтацію на думку однолітків, побоювання звинувачень у незвичайності;
- заборону запитань і обмеження ініціативи;
- надмірну фіксацію на стереотипах статевої ролі;
- уявлення про дивергентне мислення як про відхилення від норми;
- жорстке розмежування трудової та ігрової діяльності.
Враховуючи взаємозв’язок розвитку інтелектуальних та творчих здібностей американський психолог Е.П. Торранс запропонував схему розвитку креативності та інтелекту, де можна побачити відповідність креативності певному рівню коефіцієнта інтелекту.
Завдання батьків та педагога – стимулювати й збагачувати різні види творчої діяльності дітей: гру, малювання, ліплення, конструювання, які сприяли б максимальній об’єктивізації нових образів, формуванню системи та їх цілісного завершення».
«У реальному житті дошкільникові доводиться виконувати як творчі, так і нетворчі (що містять готову логічну програму, передбачають шаблонне рішення) завдання. Надаючи перевагу завданням творчого характеру, педагог виховує в старших дошкільнят інтерес до складних задач (практичних, інтелектуальних, комунікативних), бажання виконувати їх самостійно, не боятися помилитися».
Схильність дитини до творчості складається з таких якостей, як розмаїття інтересів, незалежність і гнучкість розуму, допитливість, наполегливість. Нарешті, істотне значення має й обстановка в родині дитини.
Лише створення сприятливих умов недостатньо для виховання дитини з високим творчим потенціалом, або задля стимуляції його розвитку. Практика показує, що такого невтручання мало: не всі діти можуть самі відкрити дорогу до творення, і надовго зберегти творчу активність та бажання створювати щось нове.
Але розвивати здібності неможливо, не розвиваючи особистість. Для дитячого і підліткового віку це означає, що не можна розвивати здібності, не враховуючи соціальних процесів, що відбуваються у контактній групі. Інші діти, батьки, учителі оцінюють успіхи і невдачі дитини у діяльності, що зумовлює соціальне прийняття чи відторгнення, лідерство чи аутсайдерство дитини, зрештою, її самопочуття, настрій, психологічний комфорт.
• Уникати чіткого формулювання проблеми, творчого завдання;
• обговорювати з дітьми не сааме творче завдання, а аналізувати деякі загальні моменти, які вводять їх у проблему, уточнюють її сенс;
• пропонувати вихованцям не зупинятися на досягнутому, висувати нові ідеї, навіть якщо їм здається, що завдання розв'язане;
• якщо дитині не вдається розв’язати творче завдання, розбити його на підпроблеми;
• спонукати дітей частіше вдаватися до аналогій;
• бути тактовним, винахідливим;
• стимулювати творчу уяву, прояви дотепності, фантазії
• вдосконалювати своє вміння ставити запитання, робити часткові підказки, вносити уточнення, які спонукають до пошуку;
• то звужувати, то розширювати поле пошуку дитиною розв’язання творчого завдання;
• зважено аналізувати й відбирати найбільш оригінальні дитячі ідеї;
• учити дітей не обмежуватися найбільш очевидним способом розв’язання завдання;
• використовувати запитання, що сприяють концентрації уваги дітей;
• спонукати вихованців знаходити у творчому завданні суперечності;
• час від часу пропонувати дітям уявити (зобразити) щось у вигляді елементарної схеми.
- пояснювально-ілюстративні (розповіді, пояснення, бесіди, демонстрації та ін.);
- репродуктивні (відтворювальні);
- проблемно-пошукові (проблемне викладення матеріалу, частково-пошукові);
- наочні (демонстрація слайдів, картин, малюнків, відеофільмів);
- практичні (музичні ігри, вправи, рухи, спрямовані на формування музичних здібностей дошкільнят, розширення їхнього тезаурусу та вивчення української мови).
Дуже важливо створити таку ситуацію, яка б сприяла бурхливому сплеску дитячої фантазії, атмосферу творчого натхнення, зацікавити дітей можливістю створити свою історію.
«Цікаві думки про здатність дітей до творчості висловлював К.С. Станіславський – театральний режисер, актор та педагог. Він радив акторам учитися у дітей, гра яких завжди виділяється вірою та щирістю. Під час театралізованої гри діти часто виявляють емоції, які у житті ще не доступні їм.
Дитячі письменники також не безпідставно вважають, що театр – один із найкращих способів розвинути дитячу творчість. Театралізовані ігри, на відміну від сюжетно рольових, передбачають присутність глядача (однолітків, батьків, працівників дошкільного закладу). В процесі підготовки та проведення театралізованих ігор у дітей формується вміння з допомогою засобів виразності (інтонації, міміки, жесту) точно передавати ідею художнього твору».
Творча сюжетно-рольова гра – один з найбільш дієвих засобів виховання дитини, формування її особистісних якостей, творчих здібностей. Проте, на жаль, цей вид ігрової діяльності ще не посів належного місця в роботі дошкільних закладів, хоча теоретично всі розуміють її необхідність і значення.
- ознайомлення з художнім матеріалом;
- ознайомлення дітей із кольором;
- використання елементів психогімнастики на заняттях;
- імпровізовані казки, фантазування на заняттях з малювання;
- сенсомоторні вправи для підготовки руки дитини до малювання.
Різні види діяльності, орієнтування у кольорах, формах, розмірі предметів, експериментування з використанням методу спроб і помилок, опора на творчу уяву, практична апробація нових способів дій з предметами – все це сприяє формуванню і розвитку у дітей креативності як здатності продукувати нове, виявляти індивідуальність.
«Розв’язування творчих завдань – основний засіб моделювання мислення, адже передбачає знаходження й усвідомлення зв’язку між тим, що дано, і тим, що треба знайти. Найбільш поширені й найцікавіші для дошкільників завдання на конструювання».
Також великої популярності як засіб розвитку творчості, особливо у дитячому віці, набула «пісочна анімація (малювання піском, сипка анімація, техніка порошку) – стиль образотворчого мистецтва, а також технологія створення анімаційних фільмів».
Притаманним з дитячого віку також є вокальне мистецтво. Завдання соціального педагога – налаштувати на відповідний лад дитину та вчасно підказати педагогам, котрі працюють з дитиною щоденно, на цей варіант розвитку творчих здібностей дошкільника, що є доволі популярним як в дошкільних навчальних закладах, так і в школі. «Співи – основний і найдемократичніший вид музичної діяльності. Пісня дозволяє людині не тільки висловити свої почуття, а й викликати в інших відповідним емоційний відгук, співзвучний з тим настроєм, що передає виконавець».
Допомогти дитині розвинути свої творчі здібності і, водночас, зберегти та покращити свій фізичний стан допомагає і мистецтво хореографії. Танець поєднує в собі можливості впливу на фізичну, психічну і духовну сторони індивідуальності людини.
Беручи до уваги вищенаведені способи діагностики, формування та становлення творчих здібностей у дітей віком від 3 до 6 років, можна побачити, якими різноманітними можуть бути своєрідні методи впливу на дитину з метою стимуляції розвитку її творчості, художньо-естетичного виховання підростаючого покоління, прослідкувати за динамікою рівня розвитку творчих здібностей дошкільників.
Кожна дитина має певні здібності, тому завдання педагогів і батьків – визначити, відшукати і допомогти їх розвинути. Успішне вирішення завдань навчання і виховання молодших школярів перебуває у прямій залежності від характеру взаємодії між педагогом та дитиною. Переорієнтація навчально-виховного процесу на формування творчої особистості реалізується за умов діалогізації, співробітництва, що мають особистісну спрямованість і стимулюють до творчого розвитку і самовдосконалення особистості.