ПАМ'ЯТКА ! «Грип та ГРВІ: що робити, щоб вберегтися»

Грип - це вірусне захворювання з можливістю тяжких ускладнень та ризиком смерті.

Грип   має   симптоми  схожі   з   іншими   гострими   респіраторними   вірусними інфекціями (ГРВІ), але є набагато небезпечнішим. Тому перші ж симптоми ГРВІ вимагають особливої уваги.

Найчастішим ускладненням грипу є пневмонія, яка іноді може лише за 4-5 днів призвести до смерті хворого. Серцева недостатність також нерідко розвивається внаслідок ускладнень грипу.

Грип дуже легко передається від людини до людини повітряно-крапельним шляхом -   коли  хвора людина кашляє, - чхає чи просто розмовляє.  У зоні зараження перебувають усі в радіусі 2 метрів навколо хворого.

Хвора людина, навіть із легкою формою грипу, становить небезпеку для оточуючих протягом усього періоду прояву симптомів - це, в середньому, 7 днів.

Симптоми, що вимагають лікування вдома

При появі перших симптомів грипу хвора людина обов'язково повинна залишатися вдома - щоб не провокувати ускладнення власної хвороби і не наражати інших людей на небезпеку, смертельну для деяких з них. Такими симптомами є:

- підвищена температура тіла;

- біль у горлі;

- кашель;

- нежить;

- біль у м'язах.

З будь-якими з цих симптомів не варто виходити з дому навіть заради візиту до лікаря - його слід викликати додому. Призначене лікарем симптоматичне лікування у домашніх умовах може бути достатнім для одужання.

Якщо стан хворого не погіршується, необхідно продовжувати лікування вдома до повного зникнення симптомів.

Симптоми, що вимагають термінової госпіталізації

Якщо стан хворої людини погіршується, не зволікайте з госпіталізацією, адже тепер під загрозою - її життя.

Викликайте "швидку" чи терміново звертайтеся безпосередньо до лікарні, якщо присутні наступні симптоми:

- сильна блідість або посиніння обличчя;

- затруднення дихання;

- висока температура тіла, що довго не знижується;

- багаторазове блювання та випорожнення;

г лорушення свідомості - надмірна сонливість чи збудженість;

- болі у грудній клітці;

- домішки крові у мокроті;

- падіння артеріального тиску.

Продовжувати лікування вдома за наявності цих симптомів - небезпечно. Затримка з госпіталізацією може призвести до смерті хворого.

Профілактика грипу

Вірус грипу небезпечний, але не всесильний. Можна легко уникнути зараження грипом навіть під час епідемії, якщо дотримуватись кількох простих речей. Навіть якщо ознак хвороби немає:

-  Уникати скупчень людей - аби зменшити вірогідність контактів із хворими людьми, при тому що деякі з них є заразними навіть до появи очевидних симптомів. Особливо актуально під час сезону грипу та епідемій.

-  Користуватися одноразовими масками при необхідності - щоб захистити себе чи оточуючих від зараження. Так маскою повинна користуватися людина, яка доглядає за інфекційним хворим чи просто спілкується з ним. Хвора людина повинна використовувати маску лише в одному випадку: якщо їй доводиться перебувати серед здорових людей, не захищених масками. Маска ефективна, тільки якщо вона прикриває рот і ніс. Важливо пам'ятати, що у будь-якому випадку маску потрібно замінити, як тільки вона стане вологою чи забрудниться. Найкраще користуватися стандартними хірургічними масками, що мають вологостійку поверхню і довго залишаються ефективними. Економити чи лінитися вчасно замінити маску немає сенсу - волога маска не діє. Використані маски ні в якому разі не можна розкладати по кишенях чи сумках - їх потрібно одразу викидати у смітник.

-   Регулярно  провітрювати  приміщення  і  робити  вологе  прибирання  - як у помешканні, так і в робочих приміщеннях, щоб не залишати навколо себе живі віруси й бактерії,  що  можуть  залишатися  активними  впродовж  годин  після перебування у приміщенні хворої людини.

- Повноцінно харчуватися, висипатися, уникати перевтоми - для підвищення опірної здатності організму. Це збільшить шанси запобігти як зараженню, так і важким формам хвороби та її ускладненням.

- Мати чисті руки - інфекція потрапляє в організм через рот, ніс та очі, яких ви час від часу торкаєтесь руками. Тими ж руками ви тримаєте гроші чи тримаєтесь за поручні, де кілька годин зберігаються в активному стані віруси і бактерії, що залишились від дотиків рук інших людей. Тому необхідно часто мити руки з милом або обробляти їх дезінфікуючим гелем із вмістом спирту.

-  Користуватися тільки одноразовими паперовими серветками і рушниками - як після миття рук, так і для того, щоб прикрити обличчя під час кашлю, а також при нежиті. Використані серветки необхідно одразу викидати у смітник, оскільки вони також можуть стати джерелом зараження. Багаторазові серветки та рушники, особливо у громадських місцях, суттєво підвищують ризик зараження і широкого розповсюдження інфекції. У таких умовах в якості одноразових серветок можна використовувати туалетний папір.

Вакцинація: найефективніший засіб захисту

Щорічна вакцинація є найефективнішим засобом для захисту організму від вірусів грипу.   Вакцина  захищає  від усіх  актуальних  штамів  грипу,  є  безпечною   і ефективною.

Найкращий час для проведення вакцинації - напередодні грипозного сезону (у вересні). Якщо такої можливості не було, то вакцинуватися можна і впродовж, всього сезону. Всупереч поширеному міфу, це не ослаблює, а посилює здатність організму протистояти грипу.

Групи ризику

Усі засоби профілактики грипу мають особливе значення для людей, які належать до груп ризику. Для цих людей грип становить найбільшу небезпеку, а вчасна регулярна профілактика здатна врятувати життя. До груп ризику входять:

- діти до 5 років (особливо - діти до 2 років);

- вагітні жінки;

- люди віком від 65 років;

- люди з надмірною вагою;

- хворі на діабет;

- хворі на хронічні серцево-судинні захворювання;

- хворі на хронічні захворювання легенів;                                                   

- люди з іншими тяжкими хронічними захворюваннями; 

- люди, що перебувають на імуно-супресивній терапії.

Для цих людей грип становить особливу загрозу, оскільки стан їхнього організму суттєво зменшує шанс одужати без ускладнень, а часто - вижити. Крім того, існують професійні групи ризику:

- медичні працівники,

- вчителі й вихователі,

- продавці,

- водії громадського транспорту,

- усі, хто працює в багатолюдних місцях.

У цих людей немає ніякої можливості уникнути перебування поряд із хворими людьми, тому для них особливе значення мають усі без винятку засоби інфекційного контролю і профілактики грипу.                                     '

Що лікує грип

Лікувати грип можна за допомогою:

-  Препаратів з доведеною активністю проти вірусу грипу - лише вони здатні вплинутинавірус  грипу:  припинити  його  розмноження  в  організмі.  Вчасне використання противірусних препаратів за призначенням лікаря здатне скоротити період хвороби, полегшити її перебіг та запобігти розвитку ускладнень.

-  Препаратів, що пом'якшують симптоми, - вони не діють на вірус грипу, але полегшують стан хворого, пом'якшуючи симптоми - жар, нежить, біль у горлі, кашель, головний біль та біль у м'язах. За умови легкого перебігу хвороби симптоматичне лікування у домашніх умовах може  виявитися достатнім для повного одужання. Однак зловживати цими препаратами і застосовувати їх без призначення   лікаря   не   слід:   передозування   може   завдати  серйозної  шкоди організму. Народні засоби для пом'якшення симптомів та загальної підтримки організму - наприклад, розтирання горілкою, споживання цибулі з часником чи ехінацеї - неефективні проти грипу самостійно, але можуть використовуватись як допоміжні. Втім, зловживати ними також не слід.  Важливо враховувати, що тимчасове пом'якшення чи відчуття відсутності симптомів не є ознакою одужання хворого: необхідно продовжувати утримання від контактів зі здоровими людьми та лікування - аж до постійної відсутності симптомів.

Дітям до 18 років та вагітним жінкам не рекомендовано вживати аспірин - подолати жар можна за допомогою парацетамолу.

Під час грипу необхідно пити багато рідини. їжа повинна бути легкою і нежирною, однак примушувати хворого їсти не потрібно.

Що не лікує грип

Важливо знати, що грип не лікується за допомогою:

-  Антибіотиків - вони не створюють жодної протидії вірусам, оскільки призначені виключно для боротьби з бактеріальними інфекціями. Вживання антибіотиків не за" призначенням  не лікує хворобу  і лише ускладнить боротьбу з хворобами у майбутньому. Антибіотики можуть використовуватися тільки за призначенням лікаря для лікування таких ускладнень грипу, як пневмонія й бронхіт, тощо.

-  Гомеопатичних препаратів - немає жодних науково обґрунтованих доказів їхньої ефективності проти вірусу грипу, тому в усьому світі вони не рекомендовані для лікування будь-яких небезпечних для життя інфекцій, в тому числі й грипу. Використання препаратів з недоведеною ефективністю в таких умовах вважається ознакою безвідповідального ставлення до життя хворих.

-  Імуностимуляторів, імуномодуляторів - немає жодних науково обґрунтованих доказів їхньої ефективності проти вірусу грипу. Водночас їхня дія під час хвороби може за певних умов навіть виявитися шкідливою.

-  Народних засобів — лікування виключно народними засобами є неефективним і небезпечним, оскільки ніякі трав'яні відвари, чаї та настоянки на вірус грипу не діють. Однак народні засоби можуть згодитися для пом'якшення симптомів грипу - за умов розумного використання без зловживань

Гепатит B є небезпечним і для працівників охорони здоров’я, які можуть мати травми від уколів голками при догляді за пацієнтами, інфікованими ВГB.

Найкращий та найбільш ефективний спосіб попередження інфікування ВГB — це вакцинація.

Гепатит C не передається через грудне молоко, харчі або воду, внаслідок побутових контактів, наприклад обіймів, поцілунків і споживання їжі та напоїв спільно з інфікованою особою.

За оцінками, понад 5% українців інфіковано гепатитом C, а це близько 2 млн осіб. Наразі в Україні зареєстровано 52 448 хворих на гепатит C.

За даними ВООЗ, за допомогою противірусних препаратів можливо вилікувати понад 95% людей з інфекцією гепатиту C.

Як можна захистити себе?

Ви можете захистити себе від гепатиту B за допомогою вакцинації, що формує імунітет у середньому на 20–30 років, а інколи — пожиттєво.

Станом на 1 липня 2018 р. в Україні наявні 1 805 242 дози рекомбінованої вакцини для профілактики гепатиту B.

Крім цього, поширенню вірусу гепатиту B можна запобігти таким чином:

• уникайте контактів з кров’ю та рідинами організму інших людей;

• уникайте непотрібних ін’єкцій: вибирайте пероральні ліки замість ін’єкцій там, де це можливо;

• уникайте випадкових статевих контактів, завжди використовуйте презерватив;

• ніколи не діліться персональними бритвами чи зубними щітками, манікюрними ножицями та іншими засобами індивідуального користування;

• використовуйте тільки стерилізовані інструменти для пірсингу і татуювання;

• вагітним жінкам, у яких діагностовано гепатит B, слід порадитися зі своїм лікарем про те, як запобігти передаванню вірусу до дитини.

Вакцини проти гепатиту C не існує, тому профілактика інфекції гепатиту C залежить від безпечних медичних та інших маніпуляцій, що пов’язані з контактом із кров’ю.

Заходи первинної профілактики гепатиту C, рекомендовані ВООЗ:

• гігієна рук — миття рук і використання рукавичок, хірургічна обробка рук;

• безпечне здійснення медичних ін’єкцій;

• надання комплексних послуг, спрямованих на зменшення шкоди, споживачам ін’єкційних та інтраназальних наркотиків, включаючи стерильне ін’єкційне обладнання;

• тестування донорської крові на гепатити B і C (а також ВІЛ і сифіліс);

• підвищення інформованості медичного персоналу про шляхи інфікування гепатитом C;

• правильне і регулярне використання презервативів.

Вторинна і третинна профілактика

Для людей, інфікованих вірусом гепатиту C, ВООЗ рекомендує такі заходи:

• консультації щодо різних варіантів медичної допомоги та лікування;

• імунізація вакцинами від гепатиту A і B з метою запобігання ко-інфекції цими вірусами для захисту печінки;

• лікування;

• регулярний моніторинг з метою раннього діагностування хронічних захворювань печінки.

Будь-яка матуся прагне нагодувати свого малюка смачною і корисною їжею. Однак не варто забувати про те, що дитяча їжа повинна бути не тільки апетитною, здоровою і приготованою правильно з точки зору збереження корисних речовин, але і безпечною для дитини.

Зупинимося докладніше на правилах безпечного харчування для дітей, більшість з яких сформульовано Всесвітньою організацією охорони здоров'я.

1. Дотримуйтесь чистоти! Всі продукти, з яких ви готуєте дитячу їжу, повинні бути ретельно вимиті, — не тільки руками, але і гарячою водою із застосуванням спеціальної щітки. Тверді овочі, такі як картопля, морква, буряк, необхідно обливати окропом. Чистими повинні бути не тільки продукти, але і кухонне начиння і посуд. Тут особливу увагу слід звернути на чистячі засоби, якими ви миєте посуд: вони не повинні бути токсичними, повинні легко змиватися з посуду.

2. Відділяйте сирі продукти від готових! Для кожного типу продуктів (або хоча б для самих загальних груп, таких як риба, овочі-фрукти, м'ясо, хліб) потрібно мати окремі ножі та обробні дошки. Зберігайте в холодильниках на окремих полицях.

3. Проводьте термічну обробку ретельно! Звертайте увагу на терміни приготування різних кулінарних інгредієнтів, адже бажано зберегти баланс між безпечною і корисною їжею, що зберігає більшу частину вітамінів і мінеральних речовин, необхідних малюкам для здорового росту і повноцінного розвитку.

4. Зберігайте продукти при безпечній температурі! Фахівці з дитячого харчування радять готувати дитячу їжу виключно на один раз, щоб не побоюватися, що залишки можуть зіпсуватися до наступного прийому їжі.

5. Використовуйте для приготування дитячої їжі тільки свіжі продукти і тільки чисту воду! При покупці продуктів у магазині звертайте увагу на терміни виготовлення і терміни придатності, купуйте овочі, фрукти, м'ясо і рибу тільки в магазинах, відділах і торгових точках, які зарекомендували себе з позиції відповідального ставлення до якості свого товару.

6. Пам'ятайте про правила безпечного харчування для дітей! Давайте дитині їжу, відповідну йому за віком і відповідну за розвитком його жувального апарату! Таким чином, ви уникнете ризику, що дитина подавиться великими шматками їжі, або, навпаки, — у нього неправильно сформується прикус, і почнуться проблеми з мовленням. Наступні кілька правил відносяться вже до культури харчування, якої слід навчати дитину з самого раннього віку.

7. Купуйте дитині власні столові прибори! Бажано також готувати дитячу їжу — до переходу дитини на харчування з «дорослого столу» — в окремому посуді.

8. Дотримуйтеся режиму харчування! Їжа, прийнята вчасно і відповідна природним біоритмам, засвоюється набагато краще. Фахівці рекомендують годувати дитину до півтора — двох років приблизно в один і той же час 5 разів на день; а потім перейти на 4-разове харчування (сніданок, обід, полуденок і вечеря).

9. Дотримуйтесь гігієни! З самого раннього віку привчить дитину мити руки перед їжею, повільно і ретельно пережовувати їжу, надалі — використовувати столові прибори і серветки. Дитина повинна також пам'ятати, що не можна їсти немиті овочі та фрукти.

Виконуючи зазначені вище правила безпечного харчування для дітей, ви уникнете більшості дитячих проблем зі здоров'ям.

Що потрібно знати про дитячі хвороби

Кір – профілактика, ознаки, лікування

Кір - це висококонтагіозне (надзвичайно заразне) гостре вірусне захворювання. В основному кіром хворіють не щеплені діти, що відвідують дитячі заклади. Підлітки й дорослі, що раніше не хворіли кором, та не отримали вакцину проти нього, також залишаються надзвичайно сприйнятливими до цієї інфекції.

Як відбувається зараження кором?

Джерелом інфекції є хвора на кір людина з моменту появи перших ознак хвороби до п'ятого дня від початку висипань. У випадку зараження, після контакту із хворим проходить від 7 до 17 днів, перш ніж хвороба проявиться (інкубаційний період).

Кір - це повітряно-краплинна інфекція. Вірус попадає в організм через слизові оболонки верхніх дихальних шляхів і око від хворої кором людини, яка поширює його при диханні, розмові, чханні і кашлі.   

Вірус корі дуже летучий - з потоком повітря він може попадати в сусідні приміщення й навіть на інші поверхи будинку через вікна, вентиляцію, замкові щілини, - тому заразитися можна, просто перебуваючи в одному будинку із хворим. При цьому вірус швидко гине в зовнішньому середовищі, тому поширення інфекції через предмети ( постільну білизну, одяг, іграшки), а також через третіх осіб, що контактували із хворим, практично неможливо. Приміщення, де перебував хворий кором, досить провітрити, щоб у ньому можна було перебувати без ризику заразитися, дезінфекція не потрібна.

Як протікає захворювання кір?

Хвороба починається гостро: дитина скаржиться на сильний головний біль, слабкість, температура може підвищуватися до 40ºC, апетит відсутній. Незабаром з'являються нежить, кашель - звичайно сухий, болісний, або гавкаючий - при ларингіті. Горло в дитини червоне, набрякле, шийні лімфовузли збільшені. Характерне запалення слизової оболонки око - кон'юнктивіт. Його прояви при кіру яскраво виражені: очі червоніють, з'являється сльозотеча, світлобоязнь, згодом з'являється гнійні виділення. На другий-третій день хвороби на піднебінні з'являються рожеві крапкові висипання (енантема), а на слизовій оболонці щік, ясен і губ - характерні для кору малесенькі білусоваті цятки (плями Бєльського-Філатова-Коплика). І те, і інше можна побачити до появи висипу на тілі.

На 4-5 день хвороби з'являється висип - спочатку на шкірі голови, за вухами, на обличчі. Наступного дня вона поширюється на тулубі, ще через день - на руках й ногах. Коревий висип являє собою численні дрібні червонуваті цятки і пухирців, які мають тенденцію до злиття й утворення більших плям. У період появи висипи стан дитини різко погіршується - знову підвищується температура, підсилюються катаральні явища (нежить, кашель), загострюється кон'юнктивіт. Дитина млява, відмовляється від їжі, спить неспокійно.

Якщо немає ускладнень, то із четвертого дня від початку висипань наступає поліпшення стану. Висипка або зникає зовсім, або переміняється пігментацією й ділянками лущення шкіри. Зникнення висипу відбувається в порядку, зворотному її появі. У дитини нормалізується температура, проходять катаральні явища - вона поступово видужує.

Можливі ускладнення

У наші дні при вчасно початому грамотному лікуванні ускладнення при корі бувають нечасто. Більшість дітей ( на відміну від дорослих) переносять цю хворобу без наслідків. Ускладнення частіше виникають у дітей до року, недоношених, з малою масою тіла, алергіків.

Перебіг хвороби може ускладнюватися ураженням дихальної системи: ларингітом, трахеїтом, бронхітом, пневмонією; око - кон'юнктивітом, блефаритом; травної системи - диспепсії; запаленням середнього вуха - отитом або слухової труби - евстахеїтом. У маленьких дітей часто буває стоматит.

Найважчі ускладнення кіру, які, на щастя, зустрічаються крані рідко, торкаються головного мозку - менінгіт і енцефаліт.

Лікування та догляд

Неускладнений кір лікують дома, обов'язково під спостереженням лікаря. При важкому перебігу хвороби, розвитку ускладнень, можлива госпіталізація.

Лікар призначає дитині лікування, яке допомагає впоратися із симптомами хвороби й підтримати імунітет: вітаміни А і С, жарознижуючі засоби на основі парацетамолу або ібупрофену; таблетки або мікстури для полегшення кашлю; антигістамінні засоби; судинозвужувальні краплі в ніс; краплі й мазі для очей і т.д. Антибіотики призначаються тільки при приєднанні вторинної інфекції й розвитку ускладнень (отит, бронхіт, пневмонія й ін.).

У кімнаті, де перебуває хвора дитина, необхідно щодня робити вологе прибирання. Провітрювання повинні бути якнайчастіше. Штори краще тримати закритими, тому що при корі спостерігається світлобоязнь. Постільна білизна й піжама хворої дитини повинні бути свіжими. Дитину треба часто й багато напувати простою водою, компотами, морсами, чаями. Їжа повинна бути легка, що щадить: кисломолочні продукти (кефір, йогурт, кисляк); овочеві супи; овочеві й фруктові пюре; відварене протерте м'ясо (нежирна телятина, курка, індичка).

Після перенесеного кору дитина дуже ослаблена: якийсь час вона може почувати себе не занадто добре, погано їсти, вередувати, швидко утомлюватися. Її імунна система ще мінімум два місяці залишається надзвичайно сприйнятливої до будь-якої інфекції. Треба намагатися оберігатись від зайвих контактів, навантажень, стресів, переохолодження і т.д. Велику увагу варто приділити харчуванню, порадитися з лікарем із приводу приймання вітамінів.

Профілактика кору

У людини, що перехворіла кором, на все життя зберігається імунітет до цієї інфекції - випадки повторних захворювань одиничні.

Діти до 6 місяців, що особливо перебувають на грудному вигодовуванні, хворіють на кір украй рідко.

Основний спосіб профілактики цієї інфекції - активна імунізація. Вакцинація проти кору проводять дітям у віці 12 місяців, ревакцинація - у шість років. Імунізація проти корі також проводиться раніше не прищепленим підліткам, що й не боліли кором, у віці 15-17 років і дорослим у віці до 35 років.

Тому, хто контактував із хворим кором, і при цьому раніше не болів і не щеплений проти цієї інфекції, можливе проведення пасивної імунізації. Уведення імуноглобуліну протягом перших днів після контакту може захистити від хвороби або забезпечити більш легкий її перебіг .

У дитячих дошкільних установах карантин встановлюється для прищеплених дітей, що раніше не боліли кором на 17 днів від початку контакту

Дифтерія у дорослих та дітей – симптоми, причини, 

лікування й профілактика дифтерії

Що таке дифтерія?

Дифтерія – інфекційне захворювання яке протікає гостро, та характеризується запаленням, переважно ротоглотки, основною причиною якого є потрапляння в організм бактерії Corynebacterium diphtheriae (бацила Леффлера, розмов. дифтерійна паличка).

 Назва хвороби утворилась від грецького слова «diphthera», що переводиться як — плівка, перетинка. Серед інших її назв виділяються – дифтерит (застаріла назва хвороби), злоякісна ангіна, смертельна виразка глотки, петля ката, сірійська хвороба. 

Крім ротоглотки ( близько 90% усіх випадків хвороби), інфекція провокує розвиток запалення в бронхах, носі, очах, на шкірі й статевих органах.

Основні симптоми дифтерії – утворення нальоту й набряк піднебіння, мигдалин, горла, незначний біль при ковтанні, підвищення температури тіла й інші ознаки запального процесу. Передається збудник дифтерії повітряно-краплинним і контактно-побутовим шляхами, а також через вживання немитої, погано обробленої, інфікованої їжі.

Найнебезпечнішим ускладненням хвороби є летальний результат, який обумовлений отруєнням організму токсином, вироблюваним бацилою Леффлера в процесі її життєдіяльності в тілі людини.

Основним методом лікування є введення в організм протидифтерійної сировотки – антитоксину, тому що антибактеріальні препарати ( за станом на 2017 рік) при лікуванні дифтерії мають низьку ефективність.
Основним профілактичним заходом проти дифтерії є вакцинація – АДП, Адп-М, АКДП.

Розвиток дифтерії

Джерелом збудника дифтерії ( дифтерійної палички — Corynebacterium diphtheriae) є носій інфекції – хвора людина. Шляхи передачі – повітряно-краплинний ( через чхання, кашель, розмову на близькій відстані), контактно-побутовий ( через порізи, травми, садна, кон`юктиву око), харчовий (вживання інфікованої їжі).
Інкубаційний період ( від моменту потрапляння інфекції в організм до перших ознак захворювання) становить від 2 до 10 днів. Найбільш частим місцем, де осідає інфекція є ротоглотка. Серед інших місць можна виділити – трахею, бронхи, носову порожнину, поверхню шкіри, очі, статеві органи.

Розвиток хвороби. Після потрапляння дифтерійної палички на слизові оболонки ротоглотки, вона виділяє екзотоксин і інші патологічні ферменти, які утворюють у даному місці вогнище запалення – розвивається некроз епітелію, гіперемія судин і підвищена проникність їх стінок. Далі вогнище осідання інфекції й навколишні його тканини покриваються фібриновою плівкою, яка на початкових стадіях виглядає як желеподібний наліт і легко знімається, але в міру розвитку, наліт ущільнюється, набуває сіруватого відтінку, а при спробі його зняття, з запаленої слизової виступають краплі крові. Однак слід зазначити, що при легкому перебігові захворювання, фіброзний наліт не покриває слизових.

Поширення інфекції по всьому організму відбувається через кровоносні й лімфатичні судини, отруюючи організм і викликаючи ознаки інтоксикації, локальний лімфаденіт, набряк тканин, розладу серцево-судинного й нервового характеру, вражаються нирки, надниркова залоза й інші органі й системи. При цьому підвищується температура тіла, з'являється нудота, загальна слабість, ніс закладений.

При важкому перебігу хвороби розвивається набряк піднебінного язичка, дужок і мигдалин звужують прохід глотки.

Дуже важливо приділити належну увагу хворобі вчасно й не допустити зв'язування виділюваного дифтерійною паличкою токсину зі специфічними рецепторами клітин, тому що на пізніх стадіях введення антитіл уже не може нейтралізувати токсин в організмі.

Після дифтерії імунітет не завжди захищає людину від повторного інфікування й розвитку хвороби.

Дифтерія – симптоми

Захворювання дифтерія характеризується наступними загальними симптомами, які можуть трохи мінятися, залежно від локалізації, форми й стадії хвороби:

• збільшення піднебінного язичка, дужок, мигдалин, а також можливий на них плівковий наліт, найчастіше сіро-білого кольору;

• гіперемія (почервоніння) і набряк горла;

• незначний біль у горлі, особливо при ковтанні;

• збільшення шийних лімфовузлів, набряк шиї;

• підвищення температури тіла, аж до 41 °С;

• загальна слабість, млявість, нездужання, підвищена сонливість;

• головний біль, запаморочення;

• нудота, іноді із блювотою;

• блідість шкірних покривів.

Ускладнення дифтерії

Серед ускладнень дифтерії можна виділити:

• паралічі, переважно піднебіння, голосових зв'язок, дихальних шляхів, шиї;

• неврити;

• нефроз;

• інфекційно-токсичний шок;

• міокардити;

• летальний результат.

Причини дифтерії

Основна причина дифтерії – потрапляння в організм інфекції. Збудник дифтерії — Corynebacterium diphtheriae (дифтерійна паличка, бацила Леффлера). Вперше, паличка була виявлена Едвіном Клебсом на зрізах плівок ротоглотки хворих дифтерією, в 1883 році. Уже в 1884 році, чиста культура збудника була виділена Фрідріхом Леффлером.

Збудник дифтерії Corynebacterium diphtheriae - являють собою великі, прямі й злегка вигнуті, з булавовидними стовщеннями на кінцях, нерухливі, грампозитивні паличкоподібні бактерії. Бактерії найкраще ростуть і розмножуються в сировоткових і кров'яних середовищах.

Розвиток дифтерії більше обумовлений отруєнням організму екзотоксином, який виробляє дифтерійна паличка, правда не всі її штами, а лише лізогенні, інфіковані бактеріофагом з геном tox. Дифтерійний екзотоксин є сильною бактеріальною отрутою, сильніше якого відмічається лише токсин Clostridium botulinum (паличка, що викликає розвиток ботулізму) і токсин Clostridium tetani (паличка, що викликає розвиток правця).

Джерело інфекції – хвора людина, у якій присутній токсигенний штами дифтерійної палички. Особливу небезпеку в собі несе інфекція, що локалізується в носо- і ротоглотці хворого.

Механізм передачі інфекції – повітряно-краплинний, контактно-побутовий і харчовий шляхи.

Сприйнятливість людей до інфекції – висока, однак багато в чому залежить від антитоксичного імунітету – вмісту в крові 0,03 АЕ/мол специфічних антитіл.

 Діагностика дифтерії

 Діагностика дифтерії містить у собі наступні методи обстеження:

•  анамнез;

•  загальний аналіз крові;

•  біохімічний аналіз крові;

•  загальний аналіз сечі;

•  бактеріологічне дослідження мазка з носо- і ротоглотки;

• полімеразну ланцюгову реакцію (ПЛР);

•  електрокардіографія (ЕКГ).

Дифтерія – лікування

Лікування дифтерії містить у собі наступні пункти:

1. Госпіталізація хворого;
2. Медикаментозне лікування:
2.1. Купування інфекції;
2.2. Детоксикаційна терапія;
2.3. Підтримуюча терапія.
3. Хірургічне лікування

            Важливо! При симптомах дифтерії обов'язково зверніться до лікаря для точної діагностики й тільки потім приступайте до лікування.