В епоху прискорення процесів глобалізації, особливо популярною в харчуванні стала тема ферментації. Наші предки називали це квашенням і здавна широко застосовували в своїй кухні. Подані тут вагові пропорції перевірені практикою, передаються від покоління до покоління і формують смак звичний для родини та оточення. Вони можуть стати помічними для тих, котрі будуть готувати вперше, щоб не змарнувати продуктів та праці. В той же час жодні цифри не є догмою, можуть різнитися у переписах різних родин відбиваючи різноманіття смаків та місцевих традицій.
Катерина Ковалишин (з дому Тищенків) дарує людству перевірені пропорції компонентів для квашеної капусти: на 10 кільо нашаткованої капусти (краще плескатої) - 100 г кам'яної солі, 15-20 г кмину і півтора кіля тертої моркви. Між шарами втрамбованої капусти кладеться кілька поламаних руками бобкових листків
Нашатковану капусту перемішують з сіллю, кмином, тертою морквою та бобковим листком. Кожний шар в ємкості для квашення добре трамбується кулаком. Коли ємкість на 2/3 заповнена, накриваємо в кілька шарів марлею. На гору кладемо плитку тарілку і гніт. Ще по Другій Світовій у Львові капусту квасили у дерев'яній діжці, попередньо замочуючи у воді, щоб не протікала, і добре стягуючи залізними обручами, підбиваючи їх молотком. Яко гніт часто використовували велику кістку вуличної бруківки. Днів п'ять капуста мусить вквашуватися в приміщенні. Пізніше діжку виставляють в холод до льоха, в комору, на стрих чи балкон, щоб зупинити процес ферментації. В сучасних умовах, капусту зручно розкласти по слоїках і тримати в холодильнику, чи навіть на вулиці. Не варто боятися перемерзання капусти – розморожена вона м'якне і солодшає, що зручно для приготування капусняка, бігоса чи денстування загалом.