Окрім кухні родинної (регіональної) маємо можливість наблизитися і до смаків далеких і незвичних, але барвистих і цікавих. Навіть якщо не встигнемо за своє життя побувати в Мексиці чи на Кавказі, в Буенос-Айресі чи Касабланці, в Бангкоку чи Самарканді – зможемо спробувати приготувати славнозвісні страви цих країн і через їжу наблизитися до їх культури та історії. Багато з них увійшли вже до нашого меню і стали близькими та зрозумілими.
Додаємо невеличку книжкову поличку з джерелами які потрібно сприймати, як спонукання до дії (на жаль здебільшого на опщедаступнам, але то вже нам виправляти ситуацію):
Паляниця – одна з найдревніших форм хліба. Піта належить до цієї давньої родини. Її вважають "своєю" греки, турки, ліванці, гебреї... Піту печуть в подовій печі, на чавунній пательні, в братрурі з використанням каменя для піци, тощо.
Добрий результат давало тісто на сухих дріжджах. Один 7-грамовий пакет змішується з 1 ч. л. солі, 1 ч. л. цукру та 500 г пшеничного борошна (Богумила). До суміші додається 2 ст. л. оливкової олії та поступово домішується склянка (cup engl.) 250 мл теплої води.
Тісто добре вимішується до пухкого. За годину-дві, залишене під плівкою виростає удвічі. Ріжеться на кавалки у 80 г і кожен обминається. Стоїть накрите рушником хвилин 15. Розкатуємо палянички і залишаємо накритими ще на 10 хвилин. Печемо на максимальному нагріві по дві хвилини з кожного боку. Ознака готовності – роздування паляниць. Всередині утворюється своєрідна кишеня, яку можна наповнювати відповідними начинками.
Особлива принада румунської кухні. Мітітеї (зменшувано мічі) – волові ковбаски без оболонки, згадані в різних переповідках про їх появу. Користуються заслуженою популярністю в найширшої публіки в якості народного частування.
Ніч (м'ясо і жир)стояло змелене крупно і добре вимішане з содою і сіллю. Через ніч перемелюємо ще раз дрібно з часником. Вимішуємо з росолом, спеціями і вибиваємо. Щонаййменше на пару годин (краще знову через ніч) тримаємо в холоді. Перед приготуванням завчасно виймаємо з холодильника.
За допомогою ковбасниці (або й руками) формуємо ковбаски без оболонки. Змащуємо олією і смажимо на розігрітому ґратарі (грильова решітка).
Готові ковбаски традиційно подають з сосом "муджей" або й з гірчицею. Ідеально для заморожування і приготування після розморожування за потребою.