"Кишка" (кашанка або кров'янка) страва, яка за давністю походження та автентичністю, дасть фору борщу і вареникам. Оповита легендами, у вінку чаклунського епосу, вона приховує в собі карму таїнства... Якимось дивом, кров'янка дійшла до наших днів через віки, ігноруючи церковні заборони, медичні перестороги, та персональну упередженість. Наші предки язичники вкладали у кашанку особливий, майже сакральний зміст, готуючи страву зі свіжою кров'ю. В часи світоглядних переслідувань, клерикальних обмежень чи ворожої навали, кров'янка фактично стає символом вольності, непокірності українського духу (про ощадливість годі й казати). Страву готують на Поліссі, як і в інших регіонах України, коли заколюють кабана, тобто, двічі протягом року – на Велеса чи Маланки, та на Великдень. Автентична кухня Волині
Зі спецій часом дають ще розмарин, тим'ян (чебрець), гвоздику мелену. На базарі продають ковбасу набиту в свинячі кишки (тонші), але краще у волові, або товсті свинячі.
Підгорля варимо зі спеціями, поки шкіра не зм'якне, а потім пропускають через млинок. В тому ж росолі, що варилося підгорля, запарюється гречка (мусить всмоктати всю рідину). Кров до всього перетираємо через сито, щоб не було грудок, якщо загуста, можна прокрутити через млинок. Сало ріжемо на сантиметрові кістки і висмажуємо на пательні на шкварки. Шкварки виймаємо і вкидаємо до фаршу, а в натопленому товщі смажимо до прозорості дрібно посічену цибулю. Все разом вимішуємо зі спеціями та сіллю (на сіль треба пробувати). Досвід каже, що спецій краще не шкодувати, а от солі давати обережно.
Напихати кишку можна ложкою, потрохи, через насадку до ковбаси, або лійку з широким горлом. Кишка має бути набита вільно, бо під час готування вміст значно збільшиться в обсязі, що може привести до розривання оболонки. Можна парити кашанку протягом години в гарячій воді (не дозволяти, щоб кипіла), поки не перестане йти кров під час проколювання. Можна запікати в братрурі при 180 градусах (теж близько години), але при запіканні є ризик прилипання до дека (треба підливати смальцем і водою). Деколи поєднують послідовно обидва процеси.
Подається підсмаженою на смальці, зі шкварками, квашениною та вареною бараболею. Добре з хроном, цвіклями, гірчицею. Чудова закуска під бімбер.
До "базарної" кишки здебільшого дають більше крові – менше каші, до того ж гречку часто дають дроблену (така крупа значно дешевша). Кров, як правило, не купують, вона йде як побічний продукт забою, її віддають задурно.
Закарпатський аналог чорізо. Так, багато паприки!
Жирні кавалки м'яса пропускаємо через млинок беручи сито з отворами діаметром 4 мм, а худіші – 8 мм.
В теплій воді замочуємо натуральну свинячу кишку. Змиваємо зайву сіль, промиваємо і перевіряємо, чи немає пошкоджень.
Фарш вимішуємо дуже ретельно хвилин 15, поки маса не набуде однорідної консистенції та значної липкості.
Набиваємо кишку не надто туго, перекручуючи ковбаски на однакових проміжках у протилежних напрямках. Наколюємо голкою і опускаємо у воду 75-80 градусів (коли перші дрібні бульбашки починають підніматися із дна. Зменшуємо нагрів і лишаємо ковбасу на пів-години вмлівати під покришкою на мругаючому вогні. Важливо, щоб вода не кипіла, бо кишка може луснути. Коли при наколюванні виходить прозора рідина – ковбаса готова. Її можна споживати одразу, готувати з нею журек, або покласти до холодильника, чи навіть заморозити, і підсмажувати пізніше на пательні чи грилі.