Тема: Анатомія гортані. Фізіологія гортані. Методи обстеження гортані.Гострі захворювання гортані. Хронічні захворювання гортані. Ускладнення при хворобах гортані.
Актуальність теми: Захворювання гортані є досить поширеними хворобами. Знання клінічної анатомії дадуть можливість вчасно і правильно надати першу медичну допомогу при патологічних станах гортані. З патологічними станами гортані часто зустрічаються дільничні медсестри, медичні сестри хірургічних і терапевтичних стаціонарів. Догляд за хворими після операцій на гортані вимагає кваліфікованих навиків. Тому знання і вміння виконання практичних навиків має велике значення в роботі м/с.
Тривалість заняття - 6 год.
Навчальні цілі:
Знати:
1. Анатомічні межі гортані, її відділи.
2.Хрящова та зв'язкова системи гортані.
3. Клінічна анатомія трахеї.
4.Функції гортані.
5.Функції трахеї.
6. Методи дослідження гортані. Непряма та пряма ларингоскопія.
7. Методи дослідження трахеї та бронхів.
8. Гострий ларингіт. Клініка, діагностика , лікування
3. І.Я. Яшан « Медсестринство в оториноларингології». 2000р.с. 115-143, 228-230.
4. Конспекти лекції.
Ларингоскопія
Непряму ларингоскопію здійснюють за допомогою гортанного дзеркала, яке перед цим підігрівають на спиртівці. Під час огляду висунутий язик пацієнта утримують лівою рукою за допомогою марлевої серветки. Гортанне дзеркало вводять через порожнину рота, дзеркальною поверхнею донизу. Не торкаючись кореня язика та задньої стінки глотки, м'яке піднебіння з язичком відтискують догори й назад. У дзеркалі добре видно надгортанник, валекули, черпакувато-надгортанні складки, черпакуваті хрящі, вестибулярні та голосові складки, підскладковий простір, голосову щілину. Звертають увагу на колір слизової оболонки, а також рухомість голосових складок під час дихання та фонації, вимови голосних звуків «є» або «і».
Одночасно з ларингоскопією проводять огляд гортаноглотки — гіпофарингоскопію. При цьому оглядають корінь язика, язиковий мигдалик, валекули, грушоподібні закутки.
Пряму ларингоскопію здійснюють за допомогою ларингоскопа. Хворий лежить на спині з відкинутою назад головою. Ларингоскоп проводять через порожнину рота, відтискують корінь язика догори й одночасно інструмент проводять до гортаноглотки. Дзьобом клинка ларингоскопа захоплюють і відтискують надгортанник і корінь язика. Таке розташування ін-струмента забезпечує прямий огляд усіх відділів гортанної частини глотки, гортані та верхнього відділу трахеї.
Трахеостомія
— операція, метою якої є створення тимчасового або стійкого співустя порожнини трахеї з навколишнім середовищем. Під терміном “трахеотомія” слід розуміти розсікання кілець трахеї, тобто етап трахеостомії. Перешкоду для проходження повітря в трахею залишають вище від трахеостоми.
Показання до трахеостомії можна поділити на три групи: 1-а — для усунення причин, які призводять до непрохідності верхнього відділу дихального шляху (сторонні тіла, паралічі і спазм голосових складок, набряк, пухлини, інфекційні гранульоми тощо); 2-а — для туалету нижніх дихальних шляхів; 3-я — для тривалої штучної вентиляції легень.
Розрізняють верхню, середню та нижню трахеостомію залежно від рівня розсікання кілець трахеї відносно перешийка щитоподібної залози: вище від перешийка — верхня, нижче — нижня, середня — розсікають перешийок і кільця під ним . Оскільки в дітей гортань розміщена високо і в них доступні нижче розміщені кільця трахеї, їм варто проводити нижню трахеостомію. У цьому разі розріз трахеї виконують далі від гортані, що є профілактикою хондроперихондриту гортані і полегшує подальшу деканюляцію. Дорослим проводять верхню трахеостомію. Середню трахеостомію проводять тоді, коли неможливо виконати верхню або нижню. Така ситуація може скластися за наявності пухлини щитоподібної залози.
Хворий під час трахеостомії лежить на спині, під плечі йому підкладають валик, голова закинута назад. Таке положення дає змогу максимально наблизити гортань і трахею до передньої поверхні шиї. Операцію проводять під місцевою анестезією або ендотрахеальним наркозом. Попередня інтубація трахеї технічно значно полегшує проведення операції. В екстремальних умовах оперують без анестезії.
Трахеостомія може дати такі ускладнення: кровотечу, емфізему підшкірної жирової клітковини, пневмоторакс, пневмомедіастинум, зупинку дихання після розкриття просвіту трахеї, пізню ерозивну кровотечу, поранення стравоходу, розвиток гнійного трахеобронхіту в післяопераційний період.
В екстрених ситуаціях, коли немає часу й умов для проведення трахеостомії, виконують конікотомію чи крикоконікотомію, тобто розсікають конічну зв’язку або одночасно з нею і дужку перснеподібного хряща. Пальпаторно визначають конічну зв’язку і розсікають її. Ця операція може спричинити розвиток перихондриту гортані, тому в подальшому проводять типову трахеостомію, а трахеоканюлю вставляють у просвіт трахеї.