МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ТЕМИ №4, 5 ДЛЯ СТУДЕНТІВ III КУРСУ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ
Тема №4: Анатомія вуха. Фізіологія вуха. Методи обстеження при патологічних станах вуха Захворювання зовнішнього вуха.
Актуальність теми: Знання клінічної анатомії, фізіології, методики проведення методів дослідження вуха допоможе в практичній роботі медичного персоналу правильно і вчасно поставити діагноз і надати першу медичну допомогу. Травми і захворювання вуха є поширеною патологією. Вміння своєчасно розпізнати те чи інше захворювання, правильна перша допомога чи своєчасне скерування хворого для надання кваліфікованої спеціалізованої допомоги - вирішує терміни одужання чи наслідки хвороби.
Тривалість заняття - 6 год.
Навчальні цілі :
Знати:
1. Будова зовнішнього, середнього та внутрішнього вуха.
2.Зв’язок середнього вуха з носоглоткою.
3. Особливості будови вуха у дитячому віці.
4. Звукопровідність та звукосприйняття.
5. Адекватні подразники для різних відділів внутрішнього вуха.
6.Функціональний зв’зок вестибулярного аналізатора з мозочком.
7. Методи дослідження слухового аналізатора.
8. Зовнішній огляд вуха, отоскопія.
9. Дослідження слуху шепітною і розмовною мовами.
10. Аудіометрія
11. Травматичні ушкодження зовнішнього вуха:
механічні травми
отогематома
відмороження вушної раковини;
опіки зовнішнього вуха.
12. Перихондрит та хондроперихондрит вушної раковини. Клініка, лікування.
13.Фурункул зовнішнього слухового ходу. Клініка, лікування. Догляд за хворими.
14. Сірчана пробка, сторонні тіла зовнішнього слухового ходу, особливості видалення.
Вміти:
1. Показати на таблицях та муляжах будову зовнішнього, середнього та внутрішнього вуха.
2. Провести зовнішній огляд вуха, отоскопію.
3. Взяти мазок із зовнішнього слухового ходу.
4. Провести дослідження слуху шепітною і розмовною мовами.
5. Накрутити вату на зонд, провести туалет зовнішнього слухового ходу.
6. Проведення туалету зовнішнього вуха (сухий і вологий способи);
7. Ввести ліки у зовнішній слуховий хід.
8. Накласти зігріваючий компрес на вухо.
9. Накласти вушні пов’язки.
10. Видалити сірчану пробку, стороннє тіло методом вимивання.
Обстеження вуха починають з огляду вушної раковини та завушної ділянки і суміжних відділів голови, шиї та обличчя. Потім здійснюють пальпацію та перкусію соскоподібного відростка.
Отоскопію проводять за допомогою лобного рефлектора та вушних лійок різних розмірів. Початковий відділ зовнішнього слухового ходу можна оглянути без вушної лійки. Вушну лійку потрібного розміру вводять у зовнішній слуховий хід до перешийка, утримуючи великим, вказівним і середнім пальцями руки за обідок. Зовнішній слуховий хід випрямляють шляхом відтягування вушної раковини у дорослих і дітей старшого віку догори, назад і назовні, а у дітей молодшого віку — донизу та назад.
У нормі зовнішній слуховий хід вільний, шкіра його блідо-рожевого кольору. Барабанна перетинка сірого кольору, блискуча, з перламутровим відтінком. На ній розрізняють обов'язкові утворення — пізнавальні ознаки, або пункти: ручка молоточка, його бічний відросток, передня та задня молоточкові складки, світловий рефлекс, пупок. У нормі барабанна перетинка рухома, що визначається за допомогою пневматичної вушної лійки Зіглє.
Мікроотоскопію здійснюють за допомогою операційного мікроскопа, що дозволяє визначити деталі будови барабанної перетинки та патологічні зміни на ній. При цьому чіткіше видно характер перфорації, грануляції, поліпи, стан слизової оболонки медіальної стінки барабанної порожнини.
Тема №5: Захворювання середнього вуха. Отогенні внутрішньочерепні ускладнення.Диференційний залік.
Актуальність теми: Травми і захворювання вуха є поширеною патологією. Вміння своєчаснорозпізнати те чи інше захворювання, правильна перша допомога чи своєчасне скерування хворогодля надання кваліфікованої спеціалізованої допомоги - вирішує терміни одужання чи наслідкихвороби.
Тривалість заняття - 6 год.
Навчальні цілі:
Знати:
1. Гостре та хронічне запалення середнього вуха. Причини, клініка, лікування. Догляд за хворими.