МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ СТУДЕНТІВ ДО ТЕМИ №2
Тема: Анатомія глотки. Фізіологія глотки. Методи обстеження при патологічних станах глотки . Гострі захворювання глотки. Хронічні захворювання глотки. Ускладнення при захворюваннях глотки.
Актуальність теми: Захворювання глотки є досить розповсюдженою патологією.. Патологічні стани глотки: аденоїди, ангіни, хронічні тонзиліти - дуже часто зустрічаються в практичній роботі медиків усіх спеціальностей. Вміння своєчасно розпізнати та своєчасно і кваліфіковано надати медичну допомогу значно скорочує тривалість захворювання, попереджує можливі ускладнення.
Тривалість заняття - 6 год
1.
Клінічна анатомія носо-, рото-, гортаноглотки.
3.
Клінічна анатомія лімфоїдного кільця глотки.
4.
Кровопостачання і іннервація глотки.
5.
Методи обстеження хворих із захворюваннями глотки.
6.
Аденоїдіти. Клініка, діагностика,лікування
7.
Гіпертрофія глоткового мигдалика. Клініка, діагностика, лікувальна тактика. Допомога медичної сестри при аденотомії у дітей. Догляд за післяопераційним хворим.
8.
Гострі тонзиліти. Класифікація, клініка, діагностика, лікування.
9.
Хронічний тонзиліт. Клініка, діагностика,лікування. Тонзилектомія. Підготовка хворого до операції. Післяопераційний догляд за хворими.
10.
Дифтерія глотки. Клініка, діагностика, дифдіагностика, лікування та організаційні заходи при виявленні хворого на дифтерію.
11.
Паратонзилярний, заглотковий абсцеси. Клініка, діагностика, лікувальна тактика.
12.
Сторонні тіла глотки. Симптоми, методи видалення, перша допомога.
13.
Гострий, хронічний фарингіт. Клініка, діагностика, лікування.
1.
Провести зовнішній огляд і пальпацію шиї та лімфовузлів.
2.
Взяти мазок із слизової оболонки глотки на бак.дослідження.
3.
Провести орофарингоскопію.
4.
Накласти зігрівальний компрес на підщелепну ділянку, шию
.
5.
Приготувати розчини для полоскання глотки та інгаляцій.
6.
Змазувати піднебінні мигдалики і задню стінку глотки лікарськими середниками.
7.
Здійснювати догляд за післяопераційними хворими.
Завдання для самостійної позааудиторної роботи:
2.
Злоякісні пухлини глотки.
3.
Доброякісні пухлини глотки.
РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА:
1.
Пальчун В.Т., Вознесенський Н.Я. ’’Хвороби вуха, горла, носа”. М. Медицина. 1994 р.
2.
Заболотний Д.І.. Мітін Ю.В., Дрогомирецький В.Д. "Отоларингологія”. К. Здоров’я. 1999. С. 204-243.
3.
І.Я. Яшан "Медсестринство в оториноларингологи". 2000 р. с.9-66.
Обстеження глотки починається з огляду шиї та пальпації регіонарних лімфатичних вузлів. Потім за допомогою шпателя проводять огляд присінку та порожнини рота. Звертають увагу на стан слизової оболонки губ, щік, ясен, стан зубів та язика. Під час огляду ротоглотки пацієнт повинен дихати ротом, не висовуючи язика. Шпатель кладуть на передні 2/3 язика і притискують його донизу і дещо на себе. Слід пам'ятати, що натискування на корінь язика може спричинити блювотний рефлекс. Звертають увагу на стан слизової оболонки піднебінних дужок, м'якого піднебіння, задньої стінки глотки. У нормі слизова оболонка цих ділянок рожева, не має потовщень. Стан піднебінних мигдаликів визначають під час ротації їх шляхом натискування іншим шпателем на передню піднебінну дужку. При цьому виявляють наявність вмісту в лакунах піднебінних мигдаликів. Оглядаючи задню стінку глотки, можна виявити як окремі гранули лімфаденоїдної тканини, так і значні накопичення її, особливо на задньобічних стінках глотки за піднебінними дужками — бічні валики глотки.
До складу лімфаденоїдного кільця глотки входять шість скупчень лімфаденоїдної тканини. Паренхіма мигдаликів представлена пухкою аденоїдною або ретикулярною тканиною, що складається із зірчастих ретикулярних клітин, їх відростків та аргірофільних ретикулярних волокон. У нетлях цієї сітки містяться лімфоцити та їх скупчення (фолікули), плазматичні клітини та макрофаги.
Виділяють 3 основні функції лімфаденоїдиого глоткового кільця:
1.
Кровотворна — мигдалики продукують лімфоцити, які надходять у загальну течію лімфи та кровообіг і заміщують постійну втрату цих клітин в організмі.
2.
Імунна — лімфаденоїдне кільце глотки і його центральний відділ — піднебінні мигдалики — є важливим імунокомпетентним органом, що мас вирішальне значення у створенні місцевого імунітету глотки та носової порожнини і відіграє значну роль у формуванні загальних захисних реакцій організму. У піднебінних мигдаликах є дві популяції лімфоцитів: тимусзалежні — Т-лімфоцити і тимуснезалежні — В-лімфоцити. Т-лімфоцити локалізуються в міжретикулярній тканині і виробляють медіатори, що реалізують реакції клітинного імунітету і продукують інтерферон — медіатор, що стимулює розвиток противірусних реакцій організму, активує його захисні функції. В-лімфоцити, що містяться у фолікулах, виробляють антитіла — імуноглобуліни і, насамперед, секреторний імуноглобулін класу А (Іg А) головний фактор захисту слизової оболонки.
Макрофаги мигдаликів продукують лізоцим, пропердин, трансферин, компоненти комплементу та інші біологічно активні речовини. Інформативна функція мигдаликів полягає в тому, що завдяки міграції лімфоцитів на поверхню слизової оболонки, їх контактів з різними речовинами і рееміграції в мигдалик, організм отримує інформацію про антигенну структуру речовий,що проникають до нього, унаслідок чого утворюються так звані клітини імунної пам'яті й формується імунна відповідь організму.
3. Рефлекторна — завдяки розвитку нервового апарату піднебінні мигдалики здатні не тільки сприймати нервові імпульси, але й самі можуть бути джерелом імпульсації в інші органи. Прикладом нейрорефлекторного зв'язку мигдаликів с тонзилокардіальний рефлекс. Такі ж рефлекси, очевидно, можуть діяти на печінку та нирки. Ці рефлекси служать для регуляції нормальної діяльності цих органів. За наявності патології піднебінних мигдаликів може виникнути патологічна імпульсація, яка буде порушувати діяльність серця та інших органів.