Матеріали для підготовки студентів з предмету
«Медсестринство в хірургії».
Модуль 5
Знати
1. Види знеболення : місцеве, загальне.
2. Групи речовин, які використовуються для місцевої, загальної анестезії , міорелаксанти. Характеристики цих речовин, умови зберигань, використовування.
3. Види наркозу
4. Підготовка хворого до загальної анестезії
5. Стадії перебігу наркозу
6. Загальні правила проведення наркозу
7. Ускладнення наркозу, їх ознаки, профілактика
8. Правила роботи з наркозним апаратом.
9. Методи місцевої анестезії
Вміти
1.Здійснити підготовку робочого місця медичної сестри анестезистки
2.Підготувати хворого до проведення анестезії
3.Підготувати хворого до проведення оперативного втручання
4.Здійснювати догляд за хворим під час проведення наркозу
5.Здійснювати асестування лікарю при проведенні місцевої анестезії за різними методиками.
6.Здійснювати догляд за хворими після анестезії.
ПЕРЕЛІК ПРАКТИЧНИХ НАВИЧОК ДО ТЕМИ
1. Підготовка столика медсестри анестезистки
2.Підготовка речовин для наркозу
3.Проведення премедикації
4.Проведення очисної клізми
5.Проведення промивання шлунку
6.Підготовка операційного поля
7.Асестування медичною сестрою при проведенні місцевої анестезії по Лукашевичу- Оберсту, інфільтраційній, футлярній, спиномозковій анестезії, новокаїнових блокадах.
8.Накладання артеріального джгута
9.Допомога хворому при блюванні.
10.Проведення СЛР при ознаках клінічної смерті
Види наркозу :
· Інгаляційний(через дихальні шляхи) :
- масочний
- інтубаційний
· Неінгаляційний (в/в, в/м, ректальний)
- оксибутират натрію
-кетамін
- рекофол
-диприван
· Поверхневий та глибокий.
· Мононаркоз, змішаний, комбінований
· Сучасний- багатокомпонентна анестезія
Речовини для наркозу:
· Леткі наркотичні речовини (ефір, хлороформ, фторотан, трихлоретилен, метоксилфлурон)
· Газоподібні (закис азоту, циклопропан)
Підготовка до наркозу:
Премедикація:
- знеболююча група( promedol analgini
- заспокійлива група (димедрол)
- атропін- зменшуючі салівацію
- дроперідол – для пролонгації та посилення дії медичних препаратів
Механічна підготовка:
- після премедикації не вставати, на каталці в операційну.
Міорелаксанти:
- короткої дії – міорелаксін, лістенон, дітілін.
- тривалої дії – тубокурарин, павулон, тракріум, ардуал.
- змішаної дії – імбретіл.
Місцева анестезія :
- Епідуральна- лідокаїн , прилокан ;
- Спинномозкова – лідокаїн , тримекаїн , бутівакаїн , мелівокаїн ;
- Змащування – поверхнева анестезія розчином : дикаїн ;
- Охолодження-хлоретил ;
- Інфільтраційне- метод повзучого інфільтрату за Вишневським – новакаїн 0,25 %-0,5% ;
- Провідникове – методу Оберста-Лукашевичу ;
- Новакаїнові блокади - паравертибральне , парамефральна ,вагосимпатична, футмерна новокаїнові блокади за Вишневським .
1. Ускладнення при знеболенні,їх профілактика (самостійно реферат на 1-2 листки ) .
2. Специфіка роботи сестри- анестезистки ( самостійно 1-2 листки ) .
( тести і задачі)
1. З якою метою в реанімаційному відділені вводять розчин соди ?
Відповідь: З метою корекції метаболічного ацидозу ;
2. Пацієнт під час тиші закашлявся , посинів , з трудом дихає . Як йому допомогти ?
Відповідь : Прийом Геймліха ;
3. В/в введення ліків шляхом катетеризації крупні вен за методом (автор ) :
Відповідь: за методом Сельдінгера ;
4. Вимірюється ЦВТ (центральний венозний тиск ) за допомогою якого препарату ?
Відповідь : апарат Вальдмана ;
5. Який тиск ЦВТ в нормі ?
Відповідь : 30-60 мм ;
6. Потрійний прийом Сафара в чому полягає ?
Відповідь : Виведення та утримання н/щелепи ( щоб не було западіння ) ;
7. Місцева анестезія по Оберсту – Лукашевичу яким антистетиком та в який концентрації та кількості ?
Відповідь: розчин новакаїну 1-2% 2,0-4,0 ;
8. З чого розпочинаються реанімаційні заходи ?
Відповідь : з потрійним прийомом Сафара ;
9. Знайдено чоловіка без ознак життя. Свідомість відсутня , дихання та пульс на сонних артерія немає . Зіниці розширенні , рогівка блискуча . Ваші дії ?
Відповідь: Розпочати серцево – легеневу реанімацію ;
10. Яке ускладнення може розвинутись в гострий період інфаркту міокарда ?
Відповідь : Кардіогенний шок ;
11. Дитина 10 років потрапила у ДТП . Непритомна ,PS на сонних артеріях відсутній ,дихання немає. Ваші дії?
Відповідь : Негайно приступити до реанімаційних заходів ;
12. Дії пацієнта після проведеної премедикації ?
Відповідь : Лежати в ліжку . далі відвезуть на каталці в оперційну
13. Що таке міорелаксанти?
Відповідь: Це препарати які мають здатність блокувати передачу збудження з нервових закінчень на м’язи скелетної та дихальної мускулатури , чим зменшується рухова активність та повного знерухомлення;
14. Які види наркозу бувають?
Відповідь: - інгаляційний (через дихальні шляхи )
-неінгаляційний (в/в,в/м,в/к)
-гіпотермія
- гіпноз ;
15. Міорелаксанти за своєю дією бувають :
Відповідь: тривалої дії – ардуан ;
Змішаної дії – імбретіл ;
Короткої дії –дитилін;
1. АФО
2. Діагностика
3.Транспортування
4. ПМД. Лікування
До кожної теми : медична термінологія , пов‘язки, хір.інструментарій . КРОК–адачі,тести .
1. Хребет – columnae vertebralis
Шийни ввіділ –vertebrae cervicalis(7)
Грудний – с.thoracalis (12)
Поперековий –с.lumbalis (4-5)
Крижовий – с. coxae (4-5)
Куприковий –с.cocciqea
2. Діагностика. Клініка (параліч, парез кінцівки , порушення чутливості , в залежності який відділ був травмований ) КТ,МРТ,УЗД , R.
3. На щиті – на спині, валик в поперекову ділянку . Якщо немає жорстких нош (на животі). Травма шиї – комірець Шанця (чи імобілізація)
4. Катетерізація сечового міхура.
5. Лікування – скелетне витяжіння – Петля Гліссона , гіпсова пов’язка ,ламінектомія (при пошкоджені спинного мозку ).
Захворювання хребта
( тести та задачі )
1. При травні шийного відділу хребта характерні симптоми ?
Відповідь: симптом “пірнальщика “;
2. Як називається викривлення хребта вперед та назад ?
Відповідь : лордоз та кіфоз ;
3. Як називається викривлення хребта вбік :
Відповідь: сколіоз ;
4. Пацієнт 40 р. упав з драбини , отримав травму 2-3 поперековому відділі .Як його транспортувати та в яке відділення ?
Відповідь: В положенні на щиті , підклавши невеликий валик під поперекову ділянку та везти в нейрохірургічне відділення .
5. Пацієнт 40р. отримав травму хребта в 2-3 хребців поперекового відділу , є рана з помірною кровотечою . Як надати ПД та транспортувати потерпілого ?
Відповідь: Накласти суху асептичну пов’язку , в положенні на животі на ношах .( Якщо ноші м’які , хворого укладають на живіт , навіть коли немає рани );
6. У пацієнта 40 р. вогнепальне поранення хребта. Немає чутливості верхніх кінцівок . активних рухів . Який відділ хребта пошкоджений ?
Відповідь : С4-С5-С6-С7(cervicalis);
7. Пацієнту 40р. після травми шийного відділу накладають ?
Відповідь : Комірець Шанця ;
8. Як називається незрощення дужок хребців хребта ?
Відповідь: spina bifida ;
9. Назвати фази клінічного перебігу туберкульозного процесу хребта :
- Передспондилітна ;
- Спондилолітична ;
- Постспондилолітична ;
(написати реферат: туберкульоз хребта ) ;
1. АФО
2. Діагностика
3. Травмування
4. ПМД. Лікування
1.Таз – кістки парні :
Клубовинні-os ileum
Сідничні – os ishii
Лонне – os pubis
Та кістки ( хребці) – крижові та куприкові. З’єднуючись парні кістки утворюють вертлюжну впадину – acetabulum .
2. Діагностика : Клініка – деформація , асиметрія тазу , «симптом прилиплої пяти». R, МРТ, КТ, УЗД .
3. Транспортування в положенні «жаби», на щиті .
4. Катетеризація , скелетне витяжіння ,гіпсові пов’язки .
Догляд за пацієнтами з хірургічною патологією та ушкодженням тазу
(задачі, тести)
До кожної теми: крок М з 2010 , хірургічний інструментарій, десмургія.
1. Який симптом характерний для перелому тазу?
Відповідь: симптом «прилиплої пяти»
2. Як називається кісткове утворення шляхом зростання тазових кісток, де розташовується головка тазової кістки?
Відповідь: вертлужна впадина (acetabulum)
3. Як називається кульшовий суглоб по-російськи, по-латині ?
Відповідь: тазобедренный сустав, кокситный, articultio coxae.
4. З яких 3х пар кісток утворюється таз?
Відповідь: 2х сідничних os ishii, 2х лонних os pubis, 2х клубових os ileum.
5. В якому положенні треба транспортувати потерпілого з травмою тазу?
Відповідь: в положенні «жаби» - зігнуті під прямим кутом нижні кінцівки в колінних та кульшових суглобах та ротовані назовні (під коліна підкласти ковдру, подушку).
6. Які органи можуть травмуватись при переломі тазу ?
Відповідь: сечовий міхур, пряма кишка, матка, судини.
7. Які основні симптоми перелому тазу?
Відповідь: симптом «прилиплої пяти», хода назад, деформація тазу.
8. Продемонструвати (пояснити) симптом «прилиплої пяти».
(на фантомі)
9. Які існують методи лікування перелому тазу?
Відповідь: оперативне, витягання, гіпсові повязки.
10. Методи обстеження кісток тазу.
Відповідь: КТ, МРТ, УЗД, Р-графія, пальпація.
11. При травматичному шоці при переломі кісток тазу необхідно?
Відповідь: препарати гемодинамічної дії, внутрішньотазова анестезія за Школьніковим-Селівановим.
12. Який час продовжується ліжковий режим при переломах кісток тазового кільця без зміщення?
Відповідь: протягом 5-6 тижнів.
13. При переломах кісток тазу зі зміщенням відламків застосовують постійне втягання за горбистість великогомілкових кісток, з вагою не більше 8 кг. Який режим активності потерпілого при цьому?
Відповідь: скелетне витягання триває до 30 днів, ходити дозволяється через 45 днів, працездатність відновлюється через 3 місяці.
Знати :
1.Синдром порушення кровообігу. Поняття
2.Види змертвінь тканин та їх ознаки. Гангрени.
3.Причини виникнення виразок. Клінічні ознаки.
4.Причини виникнення нориць, та їх види.
Вміти:
1.Надати допомогу в профілактиці та лікуванні пролежнів.
2.Визначати характер пульсу на артеріях стоп, гомілковій, підколінній та пахвинній артеріях.
3.Доглядати за хворими та надати допомогу при гангрені.
4.Надати допомогу хворому при синдромі тривалого стиснення.
5.Надавати допомогу при тромбоемболії кінцівок. Проводити профілактику тромбоемболії.
6. Доглядати за стомами.
ПЕРЕЛІК ПРАКТИЧНИХ НАВИЧОК ДО ТЕМИ
1. Проводити профілактику пролежнів.
2. Зібрати набір інструментів для ампутації кінцівки.
3. Накласти бинтову пов’язку на куксу.
4. Зібрати набір інструментів для вскриття гнійника.
5. Накладання артеріального джгута на кінцівку
6. Вимірювання, регістрація пульсу на переферійних артеріях.
7. Провести внутрішньовенне введення гіпарину.
8. Накладання пов*язок з протизапальними, розсмоктуючими речовинами при тромбофлебіті.
9. Провести перев*зку різних стом.
10. Зібрати набір інструментів для операції некректомія.
11. Зібрати набір інструментів для оперіції на судинах.
1. Поняття про некроз та фактори, які спричиняють некроз.
Некроз – це змертвіння тканин, частини або всього органу живого організму.
Причини, що призводять до некрозів :
1. Зовнішні фактори :
· Гостра травма, при якій значно ушкоджуються тканини(здавлення, розтрощення).
· Опіки і відмороження, враження електричним струмом, блискавкою.
· Іонізуюче опромінення.
· Защемлення кишки в грижевих воротах.
· Дія хімічних факторів (кислоти, луги, фосфор, солі тяжких металів)
· Дія мікроорганізмів, які спричинюють змертвіння власними токсинами (стрептококи, стафілококи, синьо гнійна паличка, спірохети, сибірка)
2. Внутрішні фактори:
· Закупорка кровоносних судин емболом, або внаслідок звуження просвіту судини при облітеруючому ендартеріїті, атеросклерозі.
· Порушення іннервації тканин внаслідок захворення або ушкодження периферичної або центральної нервоовї системи.
· Алергійні некрози
2.Клінічні ознаки сухої та вологої гангрени
Гангрена – це вид некрозу, зумовлений первинним порушенням кровообігу. Може бути сухою і вологою.
Суха гангрена розвивається в тканинах багатих на білки, які містять мало рідини. В зв’язку з відсутністю інфікування та повільному прогресуванні тканини ущільнються, висушуються (муміфікуються), шкіра стає коринево-чорного кольору на межі між здоровими і мертвими тканинами утворюється демаркаційна лінія (грануляційна тканина). Загальний стан хворих змінюється незначно частіше розвивається у людей похилого віку при атеросклеротичних ураженнях артерій нижніх кінцівок.
Волога гангрена розвивається в тканинах, небагатих на білки, які містять багато рідини; при швидкому закритті просвіту або пораненні кровоносної судини, при розладі венозного кровообігу і приєднанні гнійної або гнильної інфекції. Процес розвивається швидко, тканини не встигають висихати, відбувається гнильний розпад, розвивається тяжка інтоксикація організму.
Тканини розплавлюються з утворенням вираженого набряку, стають проникними для мікроорганізмів, під дією яких некротичний процес швидко поширюється на здорові тканини. Демаркаційна лінія не утворюється. Шкіра набуває темно-синього забарвлення, вкривається пухирами з геморагічним вмістом(фліктенами). Поступово вони лопаються, оголюючи змертвілі тканини, м’язи, сухожилки, різко виражені явища інтоксикації. Волога гангрена може виникати у внутрішніх органах (легені, нирки).
Місцеве лікування гангрени :
1. Видалення змертвілих тканин(некректомія, некротомія) або органа.
2. Відновлення нормального кровопостачання тканини з допомогою своєчасної хірургічної обробки, зшивання судин, видалення емболів та тромбів.
3. Вологу гангрену намагаються перевести в суху.
4. На рани - спиртові пов’язки.
5. Некротичні ділянки змазують спиртовим розчином йоду.
6. Рану лікують відкритим способом.
7. При появі демаркаційної лінії – ампутація.
Загальне лікування гангрени :
· Дезінтоксикаційна терапія: Глюкоза, кровозамінні рідини;
· Переливання препаратів крові, сольові розчини та інше;
· Симптоматичне лікування: серцеві, наркотичні аналгетики та інше.
· Боротьба з інфекцією: антибіотики, сульфаніламідні, протимікробні.
3.Виразки, їхні види, клінічні ознаки.
Виразка – дефект тканини з невеликою тенденцією до загоєння, який виникає на фоні порушення реактивності організму, внаслідок зовнішніх або внутрішніх причин, що по своїй інтенсивності виходять за межі адаптаційних можливостей організму. В основі утворення виразок лежать порушення живлення тканин, які призводять до дистрофічних процесів і некрозу.
Причини виразок :
1. Порушення артеріального або венозного кровообігу: облітеруючий ендартертеріїт і атеросклероз судин нижніх кінцівок, хвороба Рейно, гіпертонія, варикозне розширення вен, тромбофлебіт поверхневих вен нижніх кінцівок.
2. Внаслідок травм: механічних, термічних, променевих.
3. При деяких захворюваннях : ЦД, цинга, захворюваннях крові.
4. При порушенні іннервації : травматичні ушкодження нервів спинного мозку, захворювання периферичної і центральної нервової системи.
5. В результаті ураження шкіри і слизових оболонок грибами, мікобактеріями: актиномікоз, туберкульоз, проказа, сифіліс.
Види виразок :
1. Трофічна виразка при виразковому розширенні вен.
2. Посттромбофлебітична виразка.
3. Посттравмаична виразка.
4. Склеротична виразка.
5. Гіпертонічна виразка.
6. Трофічна виразка в результаті хвороб крові, колагенозу, хвороб обміну речовин, авітамінозу.
7. Туберкульозна виразка.
8. Сифілітична виразка.
9. Лепрозна виразка.
10. Променева виразка та інші
Клінічні ознаки виразок нижніх кінцівок
Венозні виразки
Поверхневе ураження.
Ексудація рясна або середньої інтенсивності.
Біль полегшується при підвищеному положенні ніг.
Гіперпігментація гомілок.
Часто розвивається дерматит.
Ліподерматосклероз.
Діабетичні виразки
Округлі глибокі виразки з підвищеними підритими краями.
Основа струпа без детриту.
Ексудація незначна або середньої інтенсивності.
Навколорановий гіперкератоз.
Ангідроз навколо виразки.
Артеріальні виразки
Неправильні форми та краї.
Часто утворюються сухі струпи.
Незначний ексудат.
Тканина навколо рани блискуча, щільна, пурпурна або бліда.
Дуже сильний біль, який зникає при опусканні кінцівки.
Лікування виразок
1. Пов’язки з антисептичними розчинами.
2. Накладання лейкопластирної цинк-желатинової пов’язки.
3. УФО, УВЧ, лазерна терапія.
4. Ензимотерапія (застосування протеолітичних ферментів).
5. Хірургічні методи :
· Видалення нежиттєздатних грануляцій
· Кріотерапія або висічення виразок
· Флебектомія
· Аутодермопластика
6. Лікування основного захворювання.
4.Нориці, класифікація, діагностика.
Нориця – називають вузький гранулюючий або вкритий епітелієм патологічний канал що зв’язує внутрішні органи чи патологічні вогнища з зовнішньою поверхнею тіла (зовнішня нориця) або в інший орган (внутрішня нориця).
Класифікація :
1. За походженням
· Вроджені
· Набуті
· Штучні(хірургічним шляхом)
2. За будовою
· Гранулюючі
· Епітелізуючі
· Губовидні
3. За відношенням до зовнішнього середовища
· Зовнішні
· Внутрішні
4. За характером відділення
· Сечові
· Слинні
· Калові
· Лікворні
· Гнійні
· Слизові
Лікування може бути консервативним, оперативним, комплексним. Проводять після діагностики методом фістулографії або проби з допомогою барвника після біопсії. Оперативне лікування:
1. Ліквідація патологічного процесу, який підтримує норицю.
2. Висічення чи розсічення нориці.
3. Зшивання нориць.
4. Резекція або видалення органу, який спричиняє норицю.
Консервативне лікування:
1. Часті перев’язки.
2. Шкіру навколо свища очищають і змазують пастою Лассара або іншою індеферентною маззю, вазеліном, порошком гіпсу.
3. Повязку накладають так, щоб вона не сповзала при рухах хворого.
4. Клініка тромбозу і емболії
Гострий тромбоз магістральних артерій: гострий початок, сильний біль, ознаки важкої ішемії і порушення глибокої та поверхневої чутливості дистальних відділів кінцівки, блідість шкіри, різке обмеження або повна відсутність рухів у суглобах нижче від рівня оклюзії судин, зникнення периферійного пульсу. Швидко розвивається гангрена.
Емболія – це закупорка кровоносної судини емболом. Сильний біль у периферійних відділах кінцівки, різке обмеження рухів, шкіра бліда з мармуровим відтінком.
Тема : Синдром порушення кровообігу. Змертвіння, виразки, нориці (тести, задачі)
1. Чим може закінчитися синдром тривалого стискання?
Відповідь: Гострою нирковою недостатністю.
2. При кровотечі з варикозної виразки нижньої лівої гомілки що виконає медсестра?
Відповідь: накладе стискаючу пов’язку.
3. У пацієнта рана в ділянці лівого плечового суглоба. Після туалету рани якою пов’язкою медсестра зафіксує перев’язочний матеріал?
Відповідь: колосовидною.
4. Після ампутації кисті яку пов’язку застосує медсестра?
Відповідь: зворотно-колосову.
5. Які ознаки газової гангрени?
Відповідь:
· Розпираючий біль, пов’язка стала тісною.
· При пальпації ураженої тканини визначається крепітація.
· Позитивний симптом лігатури.
· Симптом металевого звуку при проведенні по шкірі лезом.
· На шкірі є плями сині, жовті, блакитні.
· М’язи мають вигляд вареного м’яса.
6. Як називається лінія що відмежовує здорові та ушкоджені тканини при некрозі?
Відповідь: демаркаційна лінія.
7. Як називається причина хвороби?
Відповідь: етіологія.
8. Як називається зарощення просвіту судини?
Відповідь: облітерація.
9. У післяопераційного хворого виникає біль за грудиною, значний ціаноз, ядуха, страх смерті, тахікардія, шийні вени набухлі. З чим пов’язані ці симптоми?
Відповідь: тромбоемболія легеневої артерії.
10. Учень 9 кл. на уроці хімії випадково вилив на тильну поверхню кисті розчин азотної кислоти. Яка характерна ознака опіку кислотами?
Відповідь: коагуляційний некроз (сухий).
11. Які є основні види некрозу?
Відповідь: інфаркт, гангрена, пролежень.
12. Які умови виникнення сухої гангрени?
Відповідь: повільнопрогресуюча недостатність кровопостачання без розвитку супроводної інфекції.
Знати
1. Хімічні опіки, поняття.
2. Клінічні ознаки хімічних опіків.
3. ПМД. Лікування хімічних опіків.
4. Електротравма, поняття.
5. Клініка електротравми.
Вміти
1. Надати першу медичну допомогу при опіках, електротравмі.
2. Вимірювати площу опіків
ПЕРЕЛІК ПРАКТИЧНИХ НАВИЧОК ДО ТЕМИ
1.Вимірювати площу опіків різними методами
2.Робити перев*язку рани в стадії гідротації, дегідротації
3,Накласти пов*язки:
-зворотню на куксу
-теплоізолюючу пов*язку на китицю
4. Надавати екстренну реанімаціцну допомогу у разі відсутності ознак життєдіяльності.
1. Причиною хімічних опіків є дія на шкіру, слизові оболонки концентрованих розчинів кислот, лугів, солей деяких важких металів, токсичних газів(іприт, моізіт). Важкість клінічного перебігу залежить від концентрації, часу дії(експозиції), температури навколишнього середовища, токсичної речовини.
· Дія фенолу, солі ртуті – загальний токсичний вплив.
· Опік фосфором – ураження нирок.
· Опік фосфорною кислотою – ураження печінки.
· Кислоти, солі важких металів – коагуляційний некроз.
· Луги – реакція омилення (етерифікація) – колікваційний некроз (вологий).
2. За глибиною опіки:
· Поверхневі І – ІІ ст.
· Глибокі ІІІ – ІV ст.
При опіку І ступеня – біль, пекучість, незначний набряк. Чутливість збережена, больова чутливість підвищена.
При опіку ІІ ступеня – поверхневий некроз, можна взяти в складку.
При опіку ІІІ – ІV ступеня – струп, неможливо взяти в складку.
(ІІІ ступінь – всі шари шкіри некротизуються .)
(ІV ступінь – шкірі та підлеглі тканини некротизовані аж до кісток).
3. ПМД :
· Видалення хімічної речовини з поверхні шкіри (промити під проточною водою протягом 10-15 хв).
· Нейтралізація кислоти лугом (сода), а лугу кислотою (2% оцтової, лимонної, борної кислоти).
· При опіку негашеним вапном - промивання водою недопустимо, буде екзотермічна руля. Видаляють механічним шляхом.
· Після видалення хімічної речовини на обпечену ділянку накладають суху асептичну пов’язку та госпіталізують в опікове чи хірургічне відділення.
· NB!!! Жирові повязки чи мазі на жировій основі категорично заборонені !!!
· При опіку фосфором – в темній кімнаті занурити в воду та механічно видаляти шматочки, потім пов’язка 3-5 % розчин міді сульфату.
4. Електротравма – це ушкодження органів і тканин електричним струмом великої сили та напруги.
Електропаталогія:
· Ураження НС ( судоми, втрата свідомості)
· Порушення серцево-судинної діяльності, дихання, глибокі опіки
· Зміна концентрації іонів, поляризація молекул у клітинах
· У судинах – агрегація клітин крові(еритроцитів, тромбоцитів, лейкоцитів, що призводить до тромбозу дрібних кровоносних судин, порушення мікроциркуляції та ураження внутрішніх органів)
· Найбільш виражені враження спостерігаються у м’язах та кровоносних судинах.
Небезпечний для людини електричний струм – напруга 36 В
Сила струму 0,1 А і вище, сила струму в 0,5 А є смертельною.
Найнебезпечнішою є: «рука-рука», «рука-голова», повна петля «дві руки – дві ноги».
5. Клініка: насамперед – це порушення серцевого м’яза, ЦНС, фібриляція шлуночків серця, втрата свідомості, судоми м’язів та зупинка дихання.
NB !!! Зупинка діяльності серця не тільки під час дії електричного струму а й після – через n годин, днів.
Виділяють 4 ступені тяжкості електротравми:
І ступінь – судомні скорочення м’язів тулуба без втрати свідомості.
ІІ ступінь - судомні скорочення м’язів тулуба з втратою свідомості.
ІІІ ступінь - судомні скорочення м’язів тулуба з втратою свідомості, та порушенням діяльності серця, дихання.
ІV ступінь – клінічна смерть.
Причини смерті: первинний параліч серця, дихання, ураження головних структур мозку(довгастого, ЦНС)
Найтяжчі місцеві ураження тканин спостерігають у місцях входу та виходу електричного струму, де розвивається коагуляційний некроз закінчень, тому рана від електроопіку неболюча.
Прогресування некрозу: тромбоз кровоносних судин – гангрена кінцівок або інших частин тіла. При ураженні блискавкою – 20000А, 1000 000В, 5000Дж – у потерпілих виникає шоковий етап (сонливість, загальмованість, головний біль, розлади зору, слуху, серцево-судинної, дихальної системи), на тілі фігури блискавко-дерево подібні світло-рожеві розгалудження на шкірі.
6. Лікування:
· Звільнити від подальшої дії струму
· Реанімаційні заходи, причому розпочинають з дефібриляції в перші 5 хвилин, коли ще живі клітини головного мозку
· Коли опритомнів – напоїти чаєм, водою, кавою, тепло замотат. Місцево – антисептик, асептична пов’язка.
· Госпіталізація обов’язково у відділення інтенсивної терапії де при необхідності застосовують ШВЛ, корекція порушених функцій і обмінних процесів.
· Місцеве лікування – хірургічна обробка, ампутація, рання ампутація запобігає таким ускладненням як кровотеча, сепсис, інтоксикація, ниркова недостатність.
Прогноз: при тяжких ураженнях – сумнівний, навіть при порівняно задовільному стані постраждалого в перші години після травми.
Догляд за потерпілими від дії хімічних речовин, електричного струму.
(задачі, тести)
1. Який вид некрозу виникає під дією кислоти?
Відповідь: коагуляційний (сухий) некроз.
2. Який вид некрозу виникає під дією лугів?
Відповідь: колікваційний (вологий) некроз.
3. Чим треба нейтралізувати шкіру при опіку кислотою?
Відповідь: 1-2% сода.
4. Чим треба нейтралізувати шкіру при опіку лугом?
Відповідь: 1-2% розчином оцтової, лимонної, борної кислоти.
5. Чим треба нейтралізувати негашене вапно, якщо воно потрапило на шкіру?
Відповідь: примочки 20% розчину цукру.
6. Чим треба нейтралізувати опік фосфором, після його механічного видалення?
Відповідь: пов’язки з 3-5% розчином сульфату міді.
7. Особливість шкіри враженої опіком при поверхневих і глибоких опіках?
Відповідь: при поверхневих шкіра береться в складку, при глибоких ні.
8. Основні причини смерті при електротравмі?
Відповідь: первинний параліч серця, дихання, ураження головних структур мозку(довгастого, ЦНС)
9. З чого починають ПМД при електротравмі?
Відповідь: Звільнити від подальшої дії струму, реанімаційні заходи.
10. Чи обов’язкова госпіталізація, якщо потерпілий при свідомості, чи мовби почуває себе добре?
Відповідь: всі постраждалі від дії струму чи удару блискавки негайно госпіталізуються у відділення інтенсивної терапії.
11. В чому заключається механічна дефібриляція при дії ел. Струму (фібриляція м’язів серця)
Відповідь: Потерпілого кладуть на спину і роблять удар кулаком в ділянку середньої третини грудини зліва з наступною ШВЛ та закритим масажем серця (2:30 компресій).
Знати
1. Етіологію хірургічної патології судин кінцівок
2. Клініка, симптоми хірургічної патології судин кінцівок
3. Методики лікування хірургічної патології судин кінцівок
4. Профілактика патології судин кінцівок
Вміти
1. Підготувати хворого до оеративного втручання на кінцівках
2.Здійснювати методику ведення паціетнтів піся операції на кінцівках
ПЕРЕЛІК ПРАКТИЧНИХ НАВИЧОК ДО ТЕМИ
1.Вимірювання пульсу на переферійних артеріях, оцінювання його
2.Проведення проб на прохідність вен нижніх кінцівок при варикозній хворобі
3.Введення гіпарину
1. Холод, паління ,алкоголізм , тісне взуття , волога (“ окопна стопа”),стреси . До 40-45 р . – ендартеріїт ; старше 45 р. – атеросклероз .
2. Симптом переміжної кульгавості , мерзлякуватість , холодні кінцівки .
- a. dorsalis pedis (тильна артерія стопи)
- a.tibialis interue (внутрішя гомілкова артерія )
- a.poplitea (підколінна артерія )
- a.temoralis (стегнова артерія )
3. Лікування : Консервативне (крапельниці – солкофіл ) Vit, PP,C
Фізичні процедури , О2 – палатин , барокамера Кравченко
Оперативне – симпатектомія , шунтування ;
Ампутація ( 1 пальця , стегон ,гомілки )
4 .Вести здоровий спосіб життя , своєчасно звертатися до лікаря , диспансеризація .
Захворювання судин
(тести та задачі)
1.Пацієнт з облітеруючим ендартеріїт лікується в хірургічному стаціонарі проводиться баротерапія з киснем ,в/в введення реополіглюкіну . На основі яких симптомів можем судити , що лікування позитивно діє на пацієнта ?
Відповідь: немає мерзлякуватися стоп ;
2.Пацієнт 40 р. палить з 13років . Спостерігається вранці проблеми з н/к :облітеруючий ендартеріїт . Що може м/с порадити хворому ?
Відповідь : кинути палити .
3. Пацієнту 40 років , працював довгий час на півночі , палить з 13 років скаржиться на біль в литкових м’язах .Що можна визначити у нього при підозрі на облітеруючий ендартеріїт?
Відповідь: PS на a.dorsalis pedis (між 1 та 3 тильної поверхні стопи);
4. У пацієнта 35 років вперше виявлено облітеруючий ендартеріїт .Що слід виконати , щоб пацієнт періодично обстежувати лікування?
Відповідь: Взяти на диспансерний облік ;
5. Як називається варикозне розширення вен нижнього відділу прямої кишки ?
Відповідь: Геморой;
6. Який інструментарій повинна підготувати м/с при венозній кровотечі з н/з стравоходу?
Відповідь: Зонд Блекмора;
7. Як називається варикозне розширення вен сім’яного канатика ?
Відповідь: Варікоцеле ;
8. Що визначається пробою Пратта?
Відповідь: Недостатність комунікаціях вен ;
9. Що визначається пробою Броді –Троянова Тренделебурга ?
Відповідь :Стан клапанів поверхневих вен ;
10. Що визначають пробою Дельбе- Пертеса (маршова проба )?
Відповідь : Прохідність глибоких вен ; \
11. ПМД при флеботромбозі (синя та біла флегмозія ) –обкласти міхурами з холодною водою , що потрібно ще ?
Відповідь: анальгетик , антикоагулянт , в подальшому тромбоектомія , встановлення фільтрів – ловушок для затримання флотуючих тромбів – емболів ;
12. Визначення посттромбофлебітичному синдрому (ПТФХ ;ПТФХ хвороба )
Відповідь:Сиптокомплекс який розвивається внаслідок перенесоного тромбозу глибоких вен і проявляється ознаками хронічної венозної недостатності ХВН);
(Написати реферат на цю тему )
Знати:
1.Анатомо-фізіологічні особливості кінцівок.
2.Методи обстеження кінцівок.
3.Ушкодження кінцівок.
-Забій переломо-вивихи
-Вивихи верхніх та нижніх кінцівок.
- Переломи верхніх та нижніх кінцівок.
4. Гнійні захворювання пальців і кисті.
5. Травматичні ушкодження та захворювання судин.
6. Синдром тривалого стиснення.
7. Догляд за хворими з хірургічною патологією кінцівок.
Вміти:
1. Оцінити стан пацієнта, ставити м/с діагноз.
2. Надавати ПМД, транспортувати та надавати положення пацієнту.
3. Надавати допомогу при краш- синдромі.
4. Вміти надавати допомогу лікарю при розкритті гнійників кінцівок, робити перев'язку гнійної рани
5. Накладати еластичну пов’язку при захворюваннях варикозно розширених судин.
6. Тактика м/с при виявленні травматичної аневризми.
ПЕРЕЛІК ПРАКТИЧНИХ НАВИЧОК ДО ТЕМИ:
1. Підготовка стерильного стола до роботи в перев’язочній та операційній.
2. Накладання м’яких бинтових пов’язок:
- колосоподібної на плечовий суглоб;
- Дезо;
- на пахову ділянку;
- черепашачу на ліктьовий та колінний суглоби;
- «лицарська рукавичка»;
- на палець (спіральну, колосоподібну);
- коминкову на верхню кінцівку;
- восьми подібну на надпʹястковий суглоб;
- поворотну на стопу;
- еластичних бинтів на кінцівки;
- тіснотугу черепашачу на ліктьовий суглоб
3. Виготовлення твердих повязок:
- шини Крамера, Дітеріхса;
- підготовка гіпсових бинтів, лонгет, накладання і зняття;
- підготовка до застосування шини Беллера.
4. Алгоритм накладання гіпсових пов’язок.
5. Підбір інструментів для скелетного витягання.
6.Підготування ампутованного фрагменту до транспортування.
1. Вивих – Luxatio
Ознаки: біль в ділянці суглоба, деформація, вимушене положення, порушення функції, симптом «пружини».
Діагностика: пальпація, рентгентогафія.
ПМД: провести іммобілізацію кінцівки, анальгетики, холод на пошкоджену ділянку. Транспортувати хворого в травматологічне відділення в такому положенні в якому стався вивих.
Лікування: вправлення – ручне – виконує хірург під місцевою анестезією або в/в наркозом.
Після вправлення контрольна рентгенографія, фіксація на 7-10 діб, потім фізіотерапевтичні процедури, ЛФК, працездатність через 3-4 тижні.
Вправлення вивихів верхніх та нижніх кінцівок за методом Кохера, Джанелідзе або відкрите оперативне вправлення.
Особливе місце займає вивих вроджений в кульшовому суглобі. Частіше трапляється у дівчат. Ці діти знаходяться під наглядом ортопеда. Лікування консервативне стремена Павлика, гіпсові розпори, гімнастичні вправи, або оперативне.
2. Перелом – Fractura
Ознаки: крепітація, зміна довжини(як правило зменшення), біль, деформація, порушення функції.
Діагностика: пальпація, осьова нагрузка, рентгенографія, порушення функції.
ПМД: транспортування, знеболення, іммобілізація, транспортують в травматологічне відділення.
Лікування: консервативне та оперативне. Репозиція, фіксація(гіпсові пов’язки, шурупи, апарат Ілізарова, компресійно-дистракційний металоостеосинтез за допомогою апаратів зовнішньої фіксації)
Ускладнення: остеомієліт, деформація, порушення функції, атрофії м’язів, невріноми.
Класифікація переломів – написати самостійну на 1-2 сторінки.
3. Гнійні захворювання пальців кисті
Функція кисті дуже важлива для життя людини – це і самообслуговування, це і не втратити професію.Панарицій, пароніхія, полідактиліт – якомога швидке вскриття, дренування, промивання, пов’язки з 10% NaCl, хлоргексидин, антибіотики з 20 % розчином димексиду, електрофорез, протеолітичні ферменти – трипсин, хемотрипсин.Вскрити панариція виконують з допомогою провідникової анестезії за Оберст-Лукашевичем 1-2% новокаїн в кількості 2-4 мл.Дренування гумовими смужками.
Ускладнення: деформація, порушення функції, остеомієліт, сепсис, при синдактиліі – ампутація пальців.
Травматичні ушкодження і захворювання судин.
Травми судин.
Можуть бути травми артерій, вен: повні та часткові; відкриті та закриті. Пульсуюча гематома – особливо загрозливі такі гематоми магістральних судин кінцівок, над ними вислуховується шум «кошаче муркотіння».
Лікування:
1) тимчасова зупинка (тимчасове пальцьове, джгут, джгут-закрути)
2) остаточна – прошивання пластик, протезування (в умовах судинного відділення.
ДЗ самостійно: «Умови транспортування ампутованого фрагмента (пальця) (Письмово).
4. Синдром тривалого стиснення (СТС) = краш синдром = травматичний токсикоз нижніх кінцівок за Піроговим = компресійна травма = синдром розчавлення.
Це патологічний стан, зумовлений, тривалим (4-8год.) стисненням м’яких тканин, в основі якого лежить ішемічний некроз м’язів, інтоксикація продуктами некрозу з розвитком печінково-ниркової недостатності.
Клінічні ознаки: розрізняють три періоди.
1) період тиску, триває 1-4 дні.
2) Період гострої ниркової недостатності, яка виникає з 4 дня до 9-12 днів.
3) Період одужання (реконалесценції)
Клінічні форми СТС:
1) Легка, коли тривалість стискання не >4год;
2) Середня, коли стискання протягом 6 год;
3) Тяжка, коли стискання 7-8 год;
4) Вкрай тяжка форма, коли стискання 6 год і >.
Потерпілі вмирають від гострої ниркової недостатності впродовж перших 2-3 діб.
Особливою формою краш-синдрому є позиційне стиснення частини тіла – при тривалому сні в стані алкогольного сп’яніння або в непритомному стані.
Клінічні ознаки смерті і лише з 3-5 дня починається клініка та прояви гострої ниркової недостатності.
ПМД на місці пригоди.
- Джгут вище місце ушкодження (або еластичне бинтування)
- Транспортна іммобілізація (шини Крамера або Беллера)
- Кінцівку обкладають холодом
- Знеболювання (промедол, трамадол,)
- Протишокові препарати (реоглюман, реополіглюкін, реосорбілакт).
Госпіталізація в відділення інтенсивної терапії де з урахуванням періоду розвитку хвороби проводять лікування.
В I періоді (шок) проводять
- Циркулярну новокаїнову блокаду кінцівки.
- Обкладають її міхурами з льодом (кожні 3-5 год. знімають на 1.5 – 2 години)
- в/в вводять реополіглюкін, 5% гідрокарбонат натрію (рідини до 4-5л.)
- антикоагулянти (гепарин, фраксипарин)
- антиагреганти (трептал, курантил, солкосерил)
В II період – продовжують дезинтоксикаційну тераію:
- екстракорпоральна детоксикація (гемосорбція, плазмосорбція)
- гемодіаліз (штучна нирка)
- антибіотики
- При погіршені стану, наростанні ниркової недостатності:
- Фасціотомію
- Висікання некротичних тканин
- Ампутація
В III період – лікування на нормалізацію серцево судинної системи, метаболічних порушень (раціональне харчування, вітаміни, нерабол, ретаболія, метилурація) та загоєння ран.
Хірургічні захворювання верхніх та нижніх кінцівок
( тести , задачі)
1. Ви – медсестра травмпункту та присутні при огляді потерпілого Гавриленко 60 років. У якого перелом передпліччя. Які абсолютні ознаки перелому кісток?
А) крепітація.
Б) відсутність болю в плечовому суглобі.
В) наявність активних рухів в ліктьовому суглобі.
Г) крововилив.
Д) набряк.
2. Потерпіла Матьяш 16 років має перелом плечової кістки. Яка іммобілізація найбільш оптимальна?
А) фанерною або дощатою шиною.
Б) косинкою.
В) шиною Крамера.
Г) бинтовою пов’язкою ДЕЗО.
Д) шиною Дітеріха.
3. Потерпілий з переломом стегна. Як правильно провести транспортну іммобілізацію?
А) зафіксувати гомілковоступеневий та колінний суглоб.
Б) зафіксувати колінний та тазостегеневий суглоб.
В) зафіксувати гомілковоступеневий, колінний та тазостегневий суглоб.
Г) зафіксувати від нижньої третини гомілки до середини стегна.
Д) зафіксувати від колінного суглоба до пахової ділянки.
4. У потерпілого Сидоренка 35 років відкритий перелом плеча, ускладнений артеріальною кровотечею. Виберіть дію, з якої слід починати першу допомогу?
А) знеболювання.
Б) транспортна іммобілізація.
В) зупинка кровотечі.
Г) накладна асептичної пов’язки.
Д) госпіталзація в лікарняний заклад.
5. Як правильно накласти шину Крамера?
А) від пальців плечового суглобу.
Б) від пальців до внутрінього краю лопатки постраждалої руки.
В) від пальців до внутрішнього краю протилежної руки
Г) від ліктьового суглобу до плечового суглобу.
6. В першу добу після ампутації с/з лівого стегна почалася сильна пульсуюча кровотееча. Дії медсестри?
А) холод на куксу.
Б) накласти джгут.
В) зробити перев’язку.
Г) накласти давлячу пов’язку.
Д) термінововикликати лікаря.
7. У хворого закритий вивих акроміального кінця лівої ключиці. Яку пов’язку повинна накласти мед.сестра?
А) колосоподібна на плечовий суглоб.
Б) пов’язка ДЕЗО.
В)Хрестоподібна на грудну клітку.
Г) Спіралевидну на суглоб.
8. На уроці фізкультури учень одержав перелом с/з плечової кістки. Вкажіть рівень транспортної іммобілізації верхньої кінцівки для транспортування в травматологічне відділення лікарні.
А) від променевозап’ястного суглоба до плечового.
Б) від ліктьового до лопатки здорової руки.
В) від пальців кисті до лопатки здорової руки.
Г) від кисті до лопатки хворої руки.
Д) від пальців кисті до с/з плеча.
9. Для надання першої допомоги при травматичному шоці використовується:
А. Анальгетики
Б. Атропін
В. Платифілін
Г. Панаверін
Д. Прозерін
10. До препаратів крові відносяться:
А. Еритроцитарна маса
Б. Гемодез
В. Преднізолон
Г. Поліглюкін
Д. Гамаглобулін
11. Медична сестра перев’язує рану, яка знаходиться в стадії гідратації. Що потрібно застосовувати:
А. Гіпертонічний розчин
Б. Мазь Вишневського
В. Аутогемотерапію
Г. УФО
Д. Мазь синтоміцинову
12. Медична сестра взимку наклала кровоспинний джгут на верхню кінцівку. Визначіть максимальний час, через скільки потрібно зняти джгут:
А. 1 год.
Б. 2 год.
В. 1,5 год.
Г. 3 год.
Д. 4 год.
13. У хворого перелом ключиці. Яку пов’язку повинна накласти медична сестра в даному випадку:
А. Дезо
Б. Чепець
В. Поворотну
Г. Спіральну
Д. Черепашачу
14. У хворого розтягнення зв'язок у гомілково-ступневому суглобі. Яку пов’язку застосовує м/с у даному випадку:
А. Хрестоподібну
Б. Черепашачу
В. Зворотню
Г. Повзучу
Д. Колосовидну
15. Потерпілого доставлено після ДТП при огляді: без свідомості, зіниці розширені, відсутній пульс на сонних артеріях та самостійне дихання. Що необхідно зробити в першу чергу:
А. Розпочати СЛР
Б. Виміряти АТ
В. Зняти ЕКГ
Г. Покликати на допомогу лікаря
Д. Транспортувати в ВРІТ
16. До патронажної м/с звернулась жінка 60-ти років зі скаргами на лихоманку та сильний біль в лівій гомілці. Нога набрякла, гаряча на дотик. Яка її тактика в цьому випадку:
А. Викликати швидку
Б. Надати нозі підвищеного положення
В. Порадити звернутися до лікаря
Г. Заборонити рухатись
Д. Накласти зігрівальний компрес
17. Позитивна проба Троянова-Тренделебурха характерна для:
А. Варикозне розширення вен нижніх кінцівок
Б. Варикозне розширення вен стравоходу
В. Геморою
Г. Кровотечі
Д. Защемлені грижі
18. Варикозне розширення вен підлягає:
А. Плановій операції
Б. Екстреної операції
В. Терміновій операції
Г. Операції по життєвим показанням
Д. Діагностичній операції
19. Для якого захворювання характерний симптом «переміжної кульгавості»
А. Облітеруючий ендартеріїд
Б. Варикозна хвороба
В. Емболія стегнової артерії
Г. Тромбофлебіт поверхневих вен
Д. Тромбофлебіт глибоких вен
ЗАДАЧА 1
У потерпілого після падіння з мотоциклу з’явився різкий біль у лівому стегні. Встати на ногу не може. При огляді: в середній третині лівого стегна деформація кістки, крепітація та потологічна рухоміст.
Прояв якого синдросу Ви спостерігаєте?
Перша медична доопомога.
Продемонструйте транспортну імобілізаяція при цьому ушкодження.
ЗАДАЧА 2
У хворого варикозне розширення вен.
Дайте рекомендації щодо застосування еластичного бинта
ЗАДАЧА 3
До Вас звернулася хвора із скаргами на гострий біль в лівій кисті, 6 днів тому загнала скабку в середній фаланг II лівої кисті. Скабку вийняла сама, рану промила та обробила одеколоном. Біль стих і хвора не зверталася за медичною допомогою. Через деякий час у неї знову з’явився біль в пальці, підвищлась температура тіла до 39 градусів С та затрималась на цій позначці. В ніч перед зверненням не спала з-за сильного пульсуючого болю в пальці. При огляді: другий палець лівої руки рівномірно потовщений, шкіра на ньому гіперемована, активні рухи в суглобах пальця різко обмежені. Спостерігається набряк тильної поверхні лівої кисті.
Який діагноз Ви передбачаєте? Надайте невідкладну допомогу.
Розкажіть про профілактику цьогозахворювання.
План:
I Лікування в хірургічному відділенні:
1) Гігієна хір. хворх.
2) Харчування хір. хворих.
3) Терморегуляція організму. Значення термометрії у хір. хворих.
4) Спостерігання й догляд за хворими після оперативних втручань:
а. На органах травлення.
б. На обличчі.
в. На сечових органах.
г. За хворими з ушкодженнями скелета й суглобів.
д. За тяжкохворими.
5) Медична документація.
6) Передавання чергування.
II Діагностика хірургічних захворювань:
1) Традиційні методи діагностики.
2) Клініко-лабораторні.
3) Морфологічні.
4) Інструментальні.
ПЕРЕЛІК ПРАКТИЧНИХ НАВИЧОК ДО ТЕМИ:
1. Накласти бинтові пов*язки:
-Чепець,
-Хрестоподібна на потилицю
-Вуздечка
- на вухо «Неаполітанська шапочка»
- на одне та обидва ока
- Шапочка Гіпократа
-Спіральна на грудну клітку;
-на одну та обидві молочні залози;
Одужання хворого однаковою мірою залежить від вдало виконаної операції та ретельного післяопераційного догляду, особливо у перші години і дні після операції. Ефективність роботи лікаря, хір. відділення залежить від злагодженості у роботі середнього і молодшого медичного персоналу.
Пацієнт для медика не об’єкт для наповнення, введення трубок – це людина, тому лікування хворого в хір. відділенні, догляд за ним має таке велике значення.
I Лікування в хірургічному відділенні:
1. Гігієна хірургічних хворих.
Залежно від виявленого захворювання і подальшого оперативного втручання (невідкладне чи планове) залежить тип санітарного оброблення хворого. При невідкладних оперативних втручаннях, якщо дозволяє стан хворого, його миють, під душем або у ванні. Тяжкохворих обтирають рушником, змоченим водою або розчином антисептика. Після цього збривають волосся у ділянці оперативного втручання. Хворого одягають у лікарняий одяг і супроводжують у відділення або в операційну.
Якщо оперативне лікування планове, хворий сам миється у ванні чи під душем, надягає лікарняну білизну. Хворі які можуть самостійно себе обслуговувати, виконують гігієнічні норми за загальними правилами.
Тяжкохворі до оперативного втручання і після нього потребують індивідуального обслуговування і догляду за шкірою, ротовою порожниною, діяльністю травлення та сечовиділенням.
Ротову порожнину прополіскують 4-5% р.ном гідрокарбонату натрію; 0,01-0.1% калію перманганату або 0,05% фурациліну. Зуби протирає медична сестра ватним тампоном цими ж розчинами. Особлииво важливо це у відділенні щелепно-лицевої хірургії.
У лежачих пацієнтів важливо слідкувати за станом та чистотою шкіри. Пам’ятати про можливість появи пролежнів (Decubitas) у ділянках кісткових випинань лопатки, хребет, хребці, п’яти(при положенні на спині), ці ділянки протирати камфорним спиртом або 40-60% р.ном етилового спирту, змінювати положення кожні 2-3 години (в ночі також), масаж, антикубітальні матраци та круги.
Лежачих хворих мед.сестра щодня підливає, водою кімнатної t◦, статеві органи висушує рушником. Постільну білизну міняють щотижна, а в п/операц. Період частіше, при забрудненні.
2. Харчування хірургічних хворих.
Здійснюється відповідно до норми фізіологічної потреби в харчових речовинах здорової людини. Співвідношення білків, жирів й вуглеводів у добовому раціоні становить 1:1:4. Згідно МОЗ України в лікувальних закладах застосовують столи від 1 до 15 (за Певзнером).
Ектеральне харчування пацієнтів, особливо під час підготовки до оперативного втручання, нерідко доповнюють парентеральним. В такому разі в/в повільно крапельницю вводять 10-20-40% р.н глюкози, сольові розчини, білкові гідролізати, амінокислотні суміші, вітаміни, анаболічні гормони (ретаболіл, фенаболіл).
При захворюваннях ротової порожнини, нервовї системи, травматичні пошкодження щелепи, глотки, гортані, при непритомності хворих годують через тонкий шлунковий зонд із познчками 30-35см – стравохід, 40-45 см – шлунок, 50-55 см двинадцяти пала кишка; змазують вазіліном або рідким вазеліном.
Обов’язково перевіряють чи не потрапив він у трахею.
Теплу суміш для харчування шприцем жале або через лійку невеликими порціями вводять, зонд закріплюють лейкопластирем або шовковим швом. Так можна 2-3 тижні кормити. Зонд промивають від решток суміші.
Якщо порушена прохідність стравоходу (пухлина, опік, травма) – для годування таких хворих накладають гастростому, через зонд, введений через гастростому, протерту теплу їжу (молоко, вершки, сирі яйця, бульон, соки, розчин глюкози, цукру, вітаміни, суміш для дитячого харчування) 5-8 раз на день по 150-200 мл, поступово збільшують до 300-500 мл, а частоту введень зменшують.
Навколо гастростоми пов’язки з пастою Лассара, туалет. рани.
3. Терморегуляція організму хірургічного хворого.
Температура тіла людини не залежить від t◦ довкілля. У здорової людини t◦ під пахвою 36,5-37,0 у ротовій порожнині та прямій кишці, на 1◦С вище. Фізіологічні коливання t◦ не >1◦С.
Для вимірювання температури тіла застосовують мед. термометр, термографічний папір, електротермометри , термографи.
У хір. відділенні вимірюють t◦ двічі на добу. Вранці між 6 та 8 годинами, та у вечорі між 16 та 18 год. За потреби частіше. Результати заносять у температурний листок.
Мед. термометри зберігають у склянці – на дно шар вати, заливають 70◦ спирту, 0,5% р.н хлораміну. Перед вимірюванням треба витерти та струснути до позначки 35◦С. Протирають насухо пахвову або пахвинну ямку, термометр розміщують так, щоб ртутний резервуар з усіх сторін був прикритий шкірою. Вимірюють 10 хв. Пацієнт має сидіти чи лежати.
t◦-метрія в прямій кишці: хворого укладають на бік, змащують вазеліном термометр на половину довжини вводять у відхідник. Сідниці щільно прилягають одна до одної. Тривалість вимірювання в прямій кишці – 5хв. Після – термометр ретельно миють теплою водою, дезинфікують.
За висотою розрізняють t◦:
35◦-36◦С – субнормальна.
36◦-37◦С – нормальна.
37◦-38◦С – субфебрильна.
38◦-39◦С – помірна.
39◦-41◦С – гектична.
>41◦С – надвисока гарячка.
За тривалістю гарячку розрізняють:
Ливидна – підвищення температури t◦ тіла триває декілька годин.
Гостра – понад 15 днів.
Підгостра – до 45 днів.
Хронічна – понад 45 днів.
Залежно від коливань t◦ розрізняють кілька видів гарячки:
а. Постійна (t◦ - 39-40◦С) при добових коливаннях в менше 1◦С.
б. Ремітуюча, послаблювальна – добові коливання 1 – 1,5◦С
в. Виснажлива, гектична – коливання 4-5◦С.
г. Спотворена – як гектична, але ранкова >вечірню.
д. Переміжна – протягом дня то нормальна, то підвищена.
е.Поворотна – декілька днів нормальна, то висока.
ж. Хвилеподібна – поступово підвищується, та поступово знижується до субнормальної.
Клінічні прояви гарячки: (3 періоди)
I період - t◦ наростає, його треба укутати, грілку до ніг, напоїти гарячим солодким чаєм.
II період - галюцинації, може викинутись з вікна, треба слідкувати за ним.
III період - зниження t◦ може бути критичним або літичним (значне потовиділення, хворіє здебільшого засинає).
4. Особливості спостерігання за хворим:
Після оперативного втручання на обличчі горизонтальне положення, голова в бік. Спостерігати за виходом з наркозу, щоб не було западення язику. Промивати ротову порожнину 0,01% р.ну KMnO4, 0,02% р.ном фурациліну, 4-5% р.ном соди. Часто годують через назогастральний зонд.
Після оперативного втручання на органах дихання симптоми, що можуть бути в після операційному періоді: задишка, кашель, кровохаркання. Може частково або повністю зникнути кашльовий рефлекс, через біль. Застосовують апарат штучного кашлю, його перевага, що не підвищуються при цьому внутрішньогрудинний тиск. Може з’явитись необхідність пункції трахеї або накладання мікротрахеостоми. Кровохаркання – грізний симптом в після операційному періоді і потребує термінової ретопакотомії; спец. укладка пацієнта в ліжку: на животі, ніжний кінець ліжка на 40-60 см піднімають, голову обв’язують рушником, фіксуючи його до спинки ліжка. Голова нижче тулуба – це допомагає очищенню бронхів від крові, що вільно стікає, у такому положенні пацієнт має бути 4-6 год.
Після оперативних втручань на органах травлення (залежить від виду оперативного втручання на кожному з органів):- при структурі страховоду – особливості годування через гастростому (розбирали)Виникає мацерація шкіри, для профілактики паста Лассара.- після операцій на шлунку проводять постійну або фракційну декомпресі шлунку.- після операцій на товстому кишківнику – при утвореному anus praeter naturalis – використовують калоприймач.- При перитоніті – часто проводять інтраназальну інтубацію кишок, то м/с ретельно слідкувати за відтіканням вмісту кишок.
Після оперативного лікування на сечових органах.М/С у цих пацієнтів відслідковує підтримання гомеостазу, кількість введеної рідини та виведеної; слідкує за випорожненням сечового міхура, та при необхідності – проводить катетеризацію, проводить профілактику висхідної інфекції.При нетриманні сечі – сечоприймачі, навчити ними користуватись.
Після ушкоджень скелета та суглобів.- частіше цим пацієнтам накладають гіпсові пов’язки. М/с повинна знати, що перші 2-3 доби вкривати ковдрою непотрібно, щоб пов’язка добре висохла. Слідкувати, щоб гіпсова пов’язка не була занадто тісною чи вільною, щоб не було предметів, щоб не було інфікування. Треба проводити щоденний туалет, та гігієнічну ванну не менше 1 разу в 10 днів.
За тяжкохворими – ці пацієнти знаходяться в реанімації, де заводять листок погодинного спостередення за його станом. Мед. сестра має бути в стер. халатах, масках.
5. Медична документація
Система обліково – звітних документів, призначених для записування та аналізу данних, що характеризують стан здоров’я окремих осіб і різних груп населення, обсяг, зміст і якість мед. допомоги, а також діяльність лікувальна профілактичних закладів.
Мед. документація складається з двох основних груп:
1) документація первинного обліку.
2) звітні документи.
МОЗ України їх затверджує, надає порядковий номер. Вони єдині на всій території.
Історія хвороби стаціонарного хворого має зберігатися протягом 25 років, а журнал операцій – безстроково.
Індивідуальна амбулаторна карта хворого, це юридичний документ, не можна нічого підклеювати, витирати, вписувати. Виправлення завірюється підписом відповідальної особи.
В обов’язки чергової м/с входить складання звіту про переміщення хворих у відділенні: скільки було, скільки госпіталізовано, скільки виписано чи переведено в інші відділення та лікарні, скільки померло і скільки лишилося.
6. Передавання чергування
У ранкову зміну чергування передають у палаті в присутності старшої сестри. Приймає по кожному пацієнту, особливо тяжкохворих.
- Санітарний стан палати і хворих;
- Знайомить зі списком призначень;
- Передача індивід. Схем лікування;
-Медикаменти, термометри, шприци, ключі від сейфів і шаф з препаратами типа А й В. Сестри ставлять свої підписи в журнал обліку наркотиків й отруйних речовин.
- Запас білизни отримує від сестри-хозяйки.
-дотримання мед. деонтології.
II Діагностика хірургічних захворювань.
1) Традиційні методи діагностики:
Скарги, анамнез, огляд, пальпація, перкусія, аускультація.
2) Лабораторний:
Кількість еритроцитів, лейкоцитів, тромбоцитів, уміст гемоглобіну, ШОЕ;
3) Біохімія – рівень глюкози, білірубіну, холестерину, сечовими, креатиніну, мікроелементів, ферментів, тощо.
Мікроскопія та мікробіологія – можна виявити збудник, які можуть бути причиною сепсиса.
Клініко-лабораторні дослідження шлункового соку, жовчі, каллу, асцитної рідини.
Для верифікації діагнозу має значення морфологічне та цитологічне дослідження тканин. При цьому можна виявити і причину запалення, виявити злоякісні новоутворення.
4) Апаратно-інструментальні допоміжні методи дослідження;
R-логічні
УЗД-дослідження
Ендоскопічні методи – і лапароскопія, і торакоскопія (плевроскопія)
Термографія
Сканування
Комп’ютерна томографія – тривимірне, заброшення (Магнітно-ядерний резонанс). Один із недоліків останнього – висока собівартість обстеження.
КТ.
В лікуванні – крім оперативного метода, різні терапевтичні та інструментальні засоби. Кріохірургія, діатермокоагуляція, УФО,лазерне опромінення, оперативні втручання ендоскопічні – лапороскопічна холецистектомія та апендектомія.
Кібер – ніж, особливо в онкології.
Лікування хворих в хірургічному відділенні
До кожної теми готувати Кроки-М від 2010-2019 (можна і раніше), десмургію хір. інструментарій).
1. Каретою швидкої мед.допомоги до приймального відділення доставлено чоловіка 55р. зі скаргами на «одноразове блювання «кавовою гущею», виражену загальну слабкість протягом 2 діб. Об’єктивно: шкірні покриви бліді. АТ - 105/75 мм рт. ст., чсс – 97/хв. До якого обстеження слід готувати пацієнта?
Відповідь: фіброгастроскопії.
2. При R – логічному дослідженні органів черевної порожнини на знімку виявляються чаші Клойбера. Яке захворювання можна запідозрити?
Відповідь: Кишкова непрохідність.
3. Ви обстежуєте пацієнта після травми живота. Запідозрили пошкодження порожнистого органу черевної порожнини. Який основний симптом характерний при цьому?
Відповідь: Щоткіна-Блюмберга.
4. У хірургічне відділення доставлений хворий, який скаржиться на тупий, постійний, оперізуючий біль у надчревній ділянці, нудоту, блювання. Стан тяжкий, болючий, живіт, позитивний симптом Мейо-Робсона. У сечі підвищений рівень діастази. Про яке захворювання може знати медсестра?
Відповідь: Гострий панкреатит.
5. Дитина 2-х років хворіє на гострий стенозуючий ларинготрахеїт, Визначення IV ст. захворювання. Який метод допомоги доцільно використати.
Відповідь: Трахеотомія.
6. Хворий 30р. отримав ножове пораненнястегна. З рани витікає кров темно-червоного кольору рівномірною цівкою, це характерно для?
Відповідь: Венозна кровотеча.
7. Яке ускладнення може розвинутись в гострий період інфаркту міокарду?
Відповідь: кардіогенний шок.
8. У потерпілого площа опіку II-III ст. складає 20%, розвивається опіковий шок. Вкажіть заходи протишокової терапії.
Відповідь: Знеболювання, введення плазмозамінників.
9. Дитина 9р. постраждала в ДТП. Непритомна, PS на сонній артерії не визначається, дихання відсутнє. Якими повинні бути дії мед.сестри в цьому випадку?
Відповідь: Негайно розпочати серцево-легеневу реанімацію.
10. М/с оглянула потерпілого який упав з висоти 3м. на нож. Обєктивно! Пальпація болісна в ділянці III поперекового хребця, відсутня чутливість на нижніх кінцівках. Зазначте засоби, що необхідно застосувати при транспортуванні даного пацієнта.
Відповідь: Твердий шунт.
Матеріал підготувала Соломко Т.М.