Спогади про Миколу Кагарлицького

Народився Микола Кагарлицький 6 січня, на Святвечір… І нароковано йому життям бути подвижником.

Гноблена віками Україна, українська душа завжди волали про спасіння Богом даної своєї суті в світі посеред хижаків, і завжди в найтяжчі часи знаходилися ті, хто йшов на прю до загину за право бути самим собою, бути українцем.

Із цієї національної драми і сформувався як подвижник українства Микола Кагарлицький.

Невгамовна творча енергія Миколи Федосійовича цілком логічно і широко вихлюпується в радіоефір та на сторінки преси, стаючи всенародним здобутком. Кожне дослідження, кожен виступ Миколи Кагарлицького – це емоційний тиск на заснулу чи надто ситу свідомість.

Подвижникам завжди нелегко. Вони прямі та чесні перед людьми і власною совістю, вони завжди в неладах з кривдою. Таким і є мій давній товариш Микола Кагарлицький. Честь йому і слава! І наша вдячність.

Анатолій Мокренко, народний артист України, лауреат Національної премії України ім. Т. Шевченка

Кагарлицький не боявся власного патріотизму… А про любов до України почав згадувати у 1960-х роках, коли шістдесятники Микола Вінграновський і Василь Симоненко, Ліна Костенко та Іван Драч з’явилися неначе з-під землі. Кагарлицького належить зарахувати до перших найсміливіших шістдесятників, кров якого видно на нашому Державному Прапорі.

Дмитро Павличко, поет, Герой України,

лауреат Національної премії України ім. Т. Шевченка

Непосидючий, енергійний, Микола весь випромінював тепло й радість, заряджаючи, наснажуючи цією благодатною енергією й навколишніх.

Одержимий, Кагарлицький ходив по лінії найбільшого опору, як і його улюблений письменник Іван Багряний.

Ім’я Миколи Кагарлицького не забудеться, а житиме доти, поки світитимуть зорі видатних майстрів, насамперед Оксани Петрусенко, Катерини Білокур, Михайла Донця, яким він сповна, до крихти присвятив і віддав себе.

Олександр Шугай, вірний побратим,

письменник, лауреат премії імені Івана Багряного

Ми вросли в легенду через книги Миколи Кагарлицького, ми ожили душами Катерини, Петрусенко, співаками…

Ти любив друзів, Миколо, ти сповідався за нас усіх, стишуючи голос. Ти не був байдужим до моєї творчості, стояв на сторожі, оберігав мене...

Ми розкривалися піснями, жили ними, збагачуючи одне одного мелодіями. Ти ж скарбниця маминих пісень, однак надіявся на мене...

Микола Кагарлицький знав своє місце і усвідомлював свою роль. Другим серцем і крилом була для нього дружина Оля, бо ж розуміла, підтримувала, надихала. Була тим листочком, на якому він писав, а потім стала книжкою…

Микола заступався за сокровенне: мову, пісню, культуру – Україну. Схиляю голову, бо відкрив душу, навчив спротиву, навчив боротися, стояти поруч з ним, жити і вірити.

Ніна Матвієнко, народна артистка України,

лауреатка Національної премії України

ім. Т. Шевченка, Герой України

Звідки в цього письменника, театрального діяча таке високе мислення, глибокі знання і відчуття музичної інтерпретації? А віра в тих людей, про яких він писав, – це найвища репутація Миколи Кагарлицького, його сила, що долала власні труднощі й життєві незгоди. А Слово і Пісню він ніс як смолоскип, як власну совість.

Валентина Ковальська, народна артистка України

У моєму житті було багато цікавих зустрічей, але серед них я окремо виділяю зустріч з Миколою Кагарлицьким. Пригадую чоловіка невисокого на зріст, балакучого, дуже рухливого й енергійного. Але понад усе справжнього українця, відданого сина своєї держави, бо любов для України для нього була понад усе.

Ігор Борко, оперний співак, народний артист України

В особі Миколи Кагарлицького маємо унікального дослідника і знавця мистецтва, не тільки живопису, а й музики. Як він радів, коли потрапив у мистецьке середовище, працюючи в Київській опері!

Натхненний був чоловік, вразливий, принциповий. Не завжди за життя можемо і встигаємо оцінити талант людини.

Нелегке було життя у Миколи Кагарлицького, але достойне. Спогади додадуть фактів про його внутрішні переживання, розкриють його світ.

Вірю, що ім’я Кагарлицького буде вічним...

Микола Жулинський, літературознавець,

академік Національної академії наук України

Нелегка доля випала Миколі Кагарлицькому. Але його тримало на висоті духу відчуття краси в людях і мистецтві. Таке не кожному дається.

Іван Дзюба, літературознавець, Герой України,

академік Національної академії наук України

Ми ще не оцінили як належить, не осягнули сповна багатогранну спадщину глибинного мистецтвознавця Миколи Кагарлицького. Він умів поєднувати кольори і звуки. Він засвітив семиструнну веселку й сам від неї засвітився. До нього прислухалися володарі барвистого світу й золоті голоси України.

Петро Перебийніс, поет, заслужений діяч мистецтв України,

лауреат Національної премії України ім. Т. Шевченка

Микола писав усе: рецензії, публіцистичні статті, нариси, документалістику. Він був одним із ініціаторів творення Товариства української мови, «Меморіалу», Народного руху України… Знаю, що він працював і прикованим до ліжка. І це так характерно для нього. Для людини справді високої мети і натхненної праці.

Михайло Слабошпицький, письменник, літературознавець,

лауреат Національної премії України ім. Т. Шевченка

Гаряча і навіть пристрасна відданість Миколи Кагарлицького вивченню доль та недоль співаків, тобто людей музичних, була мені приємна, бо на тому полі подвижників працювало менше, як на літературному…

Валерій Шевчук, письменник,

лауреат Національної премії України ім. Т. Шевченка

Про Оксану Петрусенко Микола видав кілька книжок, використавши багато свідчень з різних періодів її життєпису. Ці книжки написані з любов’ю, тактом і натхненням. Перед читачами постає співачка з неповторним голосом, людина чистої душі й нелегкої долі.

Микола був доброзичливий у стосунках з людьми, нітрохи не жалів себе, коли йшлося про участь у якійсь акції (часом небезпечній) на захист української справи, на підтримку людей, яких переслідувала радянська влада за їхні переконання. За це його любили друзі, поважали всі, хто його знав. Він був принциповий і непоступливий у питаннях, які стосувалися долі України, за що неодноразово потерпав морально і фізично.

Олександр Пономарів, письменник,

доктор філологічних наук,

академік Академії наук вищої школи України

Микола Кагарлицький дбає і клопочеться за справжнє: за українськість, за мистецтво і красу, за правду.

Упродовж довгих років він негаласливо, але надзвичайно потужно й плідно працював – і те, що зробив, а також його принципова, чесна, непоступлива громадянська позиція варті не тільки подяки й шани, а й найвищої оцінки держави та суспільства.

Наталка Поклад, поетеса, громадська діячка

Кагарлицький – це згусток енергії, такої невичерпної, величезної та космічної. Він у моїх очах, пригадується, завжди кудись поспішав. Завжди кудись біг. Доносив себе, свої почуття, свої думи… У Миколи завжди була потреба поділитися. Оця щедрість душі, невгамовність, надзвичайна якась експресивність. Він нічого не сприймав спокійненько. А надто не сприймав несправедливість…

Його праця в культурі, біль за українську культуру – це основне його служіння Україні.

Емма Бабчук, радіожурналістка,

заслужена журналістка України

Він був дуже делікатною людиною, глибоко інтелігентною. Не повчав і не докоряв, а спокійно, тихо попросив: «Говоріть українською…». Це Ви зробили мене українкою. А яка ж мова у нього була красива, щедра на барви, переливалася віолончельними тембрами! Заслухаєшся…

Він народився Українцем по суті й був ним за покликанням Совісті. Ніколи не декларував свою позицію, не проголошував красиве кредо. Він просто був таким.

Усе, що робив Микола Федосійович, він робив від імені України. Піднести й ствердити Україну – безнастанна потреба його єства.

Алла Вишнева, радіожурналістка

Кагарлицькому наче на роду писано засівати «убогую ниву» добірним зерном… Доля наготувала йому тяжкі випробування. Надто тяжкі навіть для дуже сильної особистості. Він гідно прийняв те полинове причастя. І по-лицарськи боровся за життя до останнього віддиху.

Валерій Ясиновський, заслужений журналіст України

Микола Кагарлицький – справжній народознавець, бо знав свій народ в обличчя й гордився своєю з ним спорідненістю.

Він почувався серед незнайомих сільських трударів, як серед віддавна близьких людей, і йому не треба було шукати слів для спілкування.

Микола Кагарлицький – сам творець свого життя. Всупереч усьому воно було щасливе.

Він не змарнував життя, – пробуджував у сучасників почуття людської і національної гордості, обезсмертив імена забутих достойників нашої культури, чим безсмертним зробив і власне ймення…

Василь Перевальський, народний художник України,

академік Національної академії мистецтв України

Чим для нас цікавий Микола Кагарлицький?.. Він справді є постаттю неординарною, насамперед завдяки своїй невгамовній творчій активності та всюдисущості… Інші дбають про власну творчість, а Микола самовіддано пропагує і доносить до широкого загалу здобутки наших митців. І в цьому знайшов своє покликання.

Леопольд Ященко, керівник хору «Гомін»,

лауреат Національної премії України ім. Т. Шевченка

Так, як Микола подавав таланти нашої України в своїх книжках, і в розповідях по радіо, і в тих вечорах, які відбувалися в Будинку вчителя при повній залі, – так ніхто не зумів! Він пропускав їх через серце, і вони ставали для нього рідними.

Лідія Орел, етнограф,

заслужений працівник культури України

Микола Кагарлицький – видатний мистецтвознавець, критик і громадський діяч, а для мене – хороший товариш, вірний друг. Вдячний Миколі Федосійовичу за все прекрасне, що він створив для українського мистецтва й літератури, для нашого народу. Таким він і запам’ятався на все життя – правдивим, сумлінним, чесним, самовідданим, талановитим.

Олесь Лупій, письменник,

лауреат Національної премії України ім. Т. Шевченка

Микола Кагарлицький тим, що прагне передати людям, живе, і мріє, і болить. Він – живий невсипущий нерв організму нашої громади, він – оберіг її майбутнього.

Дмитро Чередниченко, письменник,

мистецтвознавець, перекладач

Майстер слова, витончений і глибокий, людина виняткової скромності, запальний і щедрий душею, Микола Кагарлицький має заслужену щиру любов і вдячність співвітчизників.

Галина Петровська, перекладачка

Життя Миколи Кагарлицького – прегарний приклад того, як працею і самовдосконаленням можна досягнути шани і любові від свого народу.

Воля і праця вивели Миколу на широку дорогу творчості.

Галина Гримич, однокурсниця, кандидат філологічних наук

Микола Федосійович відзначається своєю «герметичністю» – живе скромно, непоказно, тяжко трудячись на ниві української культури, одержимий постійним пошуком фактів, документів, спогадів очевидців… однак він може бути і всюдисущим – численні літературні вечори, лекції, постійні просвітницькі радіопередачі. Жодна значуща подія в культурному житті України не обійшлася без його добровільної участі. Його духовною трибуною стали зали Республіканського будинку актора, Будинку вчителя, Національної спілки письменників, музеїв, студентські аудиторії. Йому завжди до всього є діло, він усім тим завжди переймається. Ось такий собі вічний двигун українського культурного життя.

Марія Кучеренко, поетеса

Усе знести, не зломитися, не озлобитися допомагав Кагарлицькому ще один даний йому Богом талант – талант справжньої, такої, що йде з душі, людяності. Він, цей талант виявився вже в тому, що Микола погодився якийсь час попрацювати у видавництві на пів ставки, щоб повну ставку міг мати інший працівник редакції – Іван Дзюба, становище якого було скрутніше.

Олекса Ситниченко, перекладач, директор видавництва «Дніпро»

На роботі зустрічалося багато людей, з якими доводилося співпрацювати, але ніколи не бачив такої чуйної, відвертої, щирої, доброї та життєрадісної людини, яка б творила заради прийдешніх, підростаючих поколінь.

Іван Шулла, директор Яготинського історичного музею

Перша зустріч з Миколою Кагарлицьким відбулася в селі Богданівка під час урочистостей на честь ювілею художниці. Тут я вперше побачила Кагарлицького – у вишиванці, світлому костюмі, з розкішним, уже покритим сріблом волоссям. Тоді він здався мені надзвичайно недосяжною особистістю. Але почувши його щирі слова, я зрозуміла, що помилялася. Мене вразило, з якою любов’ю і теплотою він говорив про Катерину Василівну…

Ірина Жовтоног, філолог

Микола вважав, що він щаслива людина, оскільки спілкувався з видатними особистостями, писав про них. Він був переконаний, що за щастя треба боротись. Усе своє життя він боровся і виборював його важкою працею. «Таке важке моє щастя», – у хвилини роздумів повторював.

З вершини прожитих разом понад 30 літ я щаслива і безмежно вдячна Долі, що подарувала мені Миколу, – чоловіка, друга, з Божої ласки талановитого письменника, глибинного мистецтвознавця, музикознавця.

Він увів мене в свій Храм Краси, прилюбив до класичної музики, мистецтва, до своїх героїв.

Ольга Кагарлицька, дружина,

хранителька творчої спадщини, редактор