Критика

Глибоко вивчивши архівні матеріали, листи, щоденники та виступи співачки, зустрівшись із багатьма ще живими її сучасниками, він повів своїх читачів тернистими й звитяжними дорогами, якими пройшла вона [Оксана Петрусенко] до мистецьких вершин.

Микола Томенко,

з рецензії «Розкрити невідомі сторінки» (1973)

Упорядник Микола Кагарлицький своєчасно взявся за цю справу, а тому й зумів одержати цінні спогади від людей, яких нині вже немає серед нас, зібрати численну кількість свідчень партнерів, сучасників і шанувальників великого таланту Михайла Донця, за що заслуговує особливої вдячності та похвали.

Михайло Головащенко,

з рецензії «Для нас і нащадків» (1983)

Одержима любов Миколи Кагарлицького до історії національної культури загальновідома. Цією любов’ю пройнята його біографічна повість «Оксана Петрусенко»: любов ця у кожному рядку рецензованої книги.

Олена Гнідан,

з рецензії «Такі люди не забуваються» (1983)

Мало в нас книг про талановитих майстрів української сцени. І дуже добре, що «Радянський письменник» видав цю, написану Миколою Кагарлицьким. Уважно прочитавши її, задумуєшся над тим, чому, скажімо, такі славні постаті, як Заньковецька і Садовський, не відтворені засобами інших мистецтв – кіно, живопису.

Книгу «Наодинці з совістю» залюбки придбає кожен, хто не байдужий до долі рідної культури, кого цікавить її минуле і сучасне.

Лариса Шахова,

з рецензії «Виток духовності» (1988)

Книга, виношена в серці, – саме так належить сказати про феноменальне мистецьке дослідження, присвячене життю і творчості справді легендарної народної артистки – співачки Оксани Петрусенко. Сам автор назвав цю книгу художньо-документальною повістю.

Але в жоден спосіб не погрішимо проти істини, якщо скажемо, що маємо справу не тільки з цілком самобутньою анатомією творчості героїні, а й зі зрізом її епохи – в історичному, художньому й психологічному плані. Тому й маємо всі підстави говорити про твір як документально-хронологічний роман, що поєднав мистецтво художника слова й дослідника в абсолютно дивовижну єдність.

Віктор Грабовський, «Наша гордість і трагедія

(Нотатки на берегах книги Миколи Кагарлицького)» (2007)

У музичному й образотворчому мистецтві перевагу надавав реалістичному напряму. Як письменник, він також був реалістом і правдолюбом…

Микола Кагарлицький – справжній народознавець, бо знав свій народ у обличчя і гордився своєю з ним спорідненістю. Він відкрив світові багатоплановість таланту Катерини Білокур, а нам відкрився феномен Миколи Кагарлицького, одержимого красою і мистецтвом рідного народу.

В Богданівці постать дослідника творчості ще за його життя стала легендою.

Василь Перевальський,

зі спогаду «Ми не маємо права на забуття» (2019)

Уривки з повісті друкувалися у періодиці. І складалося переконливе враження, що це буде визначна правдива книга. Так і сталося. «Україна, батьку в нас одна» – не тільки життєпис Миколи Кагарлицького, це зріз тієї страшної клятої епохи, в якій жили й наші батьки, і ми, їхні нащадки. Як добре, що він все-таки встиг написати свою книгу!

Олександр Шугай,

із передмови «Ходив по лінії найбільшого опору» (2019)