Легенди та міфи

Окремими жанрами оповідальної творчості українського народу є легенди і перекази – близько  споріднені  жанри. В легендах переважає ймовірне, фантастичне. Вони схожі з казкою своїм незвичайним, дивовижним в поєднанні з реальним. У легендах жива дійсність пояснюється давніми міфічними і пізнішими християнськими уявленнями і віруваннями про надлюдські істоти і потойбічні сили. Однак в легендах непізнані явища і суспільні подїі витлумачуються з явною установкою на достовірність. В залежності від змісту легенди розподіляються на міфологічні, апокрифічні, топонімічні, історико-героїчні та соціально-побутові.
Головним атрибутом переказу є достовірність зображень. Перекази як вияв історичної пам’яті народу в своїй основі пов’язані з конкретним відображенням дійсності, в них відсутній надприродний елемент, минуле відображується правдоподібно. Серед переказів можна виділити історичні, топонімічні, етногенічні та соцїально-побутові.