Поезія для наймолодших
"Усі вони гарні, усі вони гожі
та зовсім уже між собою не схожі..."
Пори року
У старшого брата
Чотири сестрички.
У першої – біле волосся і личко.
Кожух білосніжний і біла спідничка.
А друга – рум’яна, в зеленім віночку.
І квітами вишита в неї сорочка.
І очі ясні, мов джерельна вода.
Вродлива, весела, швидка , молода.
А третя уся у турботах і справах,
І в неї спідниця і блуза яскрава,
Зелений віночок, а в ньому, дивіться.
І мак червоніє й достигла пшениця.
Четверта сестриця і гарна, й вродлива.
Чомусь тільки дуже сумна і журлива.
У жовтому платті, в косах позолота,
Їй ніби набридла щоденна робота.
Усі вони гарні. Усі вони гожі
Та зовсім уже між собою не схожі.
А хто ці сестрички, і хто їхній братик.
Я думаю, легко вам буде вгадати.
Зима
Ще вчора стояла погода осіння.
Чорніли дерева в імлі.
І чулось осінніх вітрів голосіння
І стогін прощальний землі.
Сьогодні співа, торжествує природа,
В святковому вальсі земля,
І ніжно сніжинки летять з небозводу,
Вкривають ліси і поля.
І хочеться іти в далечінь снігову,
Іти без доріг і стежок.
А сонце промінням блищить на снігу
Мільйонами срібних зірок.
Снігурі
Ні листочка, ні травинки надворі.
На калину повсідались снігурі.
Із калини лиш кістки навкруг летять.
Снігурі ж їх підбирати не хотять!
Так статечно повсідались на гілки
І ласають ягідками залюбки!
І червоно кожушками аж горять.
Лиш голівками моторно миготять.
А наїлись й полетіли у село.
Ніби їх тут і ніколи й не було.
Лиш лишили на снігу лапатий слід.
Тільки все аж червоніє від ягід.
Острівці
Ген зима спішить до нас
В хусточці біленькій.
Лижі я собі припас
І санки новенькі.
І по білому сніжку.
Вранці, по стежині,
Принесу в капелюшку
Я зерна пташині.
Позліталися мерщій
Лісові пташата.
- Ще води ти їм налий,-
Каже мама з татом.
Поки я їх годував,
Поки лив водичку.
Встало сонце, лід розтав
І побіг у річку.
І у полі в осоці,
Де цвіла гвоздика.
Залишились острівці
І малі, й великі.
Зима-господиня
За вікном пролітають сніжинки.
На деревах вже листя нема.
Гомонять щось із вітром ялинки…
Небо сіре. Настала зима.
Обголились навкруг видноколи.
І покрилися сріблом дахи.
І давно вже, мов діти до школи,
Відлетіли у вирій птахи.
Зажурились громи-блискавиці,
Бо не люблять сидіть на печі.
А зима в чарівній рукавиці
Тихо сніг розсипає вночі.
Сипле снігом: усе її мало
Не проїхать уже, не пройти.
Землю пухом дбайливо прибрала.
Через річку проклала мости.
В білих валянках, в шапці-вушанці
Лад наводить вона надворі.
Знаєш, сину, ще вчора уранці
Прилетіли до нас снігурі.
Весна
Весна! Весна! Уже весна.
Іде весела, запашна.
Погляньте, квітне верболіз –
То місяць березень приніс
Вербових котиків цвітіння,
Дзвінких струмочків дзюркотіння,
Ну і, звичайно, свято мами!
Тож всіх запрошуємо з нами,
Ходімо в гай квітки збирати,
Щоб мамам їх подарувати.
Мати- й- мачуха
Ще мороз цілує щоки,
Ще травиця не росте,
А у полі на всі боки
Мати –й- мачуха цвіте.
Що це, друже? Чи не сон це?
Скрізь маленькі струмінці.
Ну, а. може, з неба сонце
Опустило промінці?
Щоб зима не лютувала,
Не сердилась на весну,
Щоб земля скоріше стала
Прокидатися від сну.
Перша зелень
Які ж бо милі перші ці листочки.
Які до болю ніжні і тремкі!
І зеленню гаптовані сорочки.
І кучері зелені і виткі.
І я радію кожній цій стеблинці.
І кожному росточку поклонюсь!
Он на горі ростуть фіалки сині.
До них щокою палко пригорнусь!
Весна! Весна! Шумить зелене диво!
Весні дорослі раді, дітвора!!
І на душі святково і щасливо!
Багато сонця, зелені, добра.
Цвіт папороті
В нас, на Україні, ночі сині-сині
І у небі зорі, ніби первоцвіт.
Ти прийди до мене в гай, де шепчуть клени.
Ми підем шукати папороті цвіт.
Ой, шовкові трави,
Верби кучеряві,
Видно на покосі Мавчині сліди,
Може, й Мавка з нами
Йде поміж кущами?
Ти за нами, Мавко, не ходи!
Купальська ніч
Купальська ніч, купальська ніч.
Не спіть такої ночі!
І зорі з нами віч-у-віч,
Немов небесні очі.
Сплету віночок із квіток
І заплету травою.
Як п’янко пахне мій вінок
Любистком й резедою.
Пливе віночок запашний
По голубому плесі.
І місяць сяє золотий
В високім піднебессі.
Пливе віночок із квіток
За тихою водою.
І буде в парі мій вінок,
Неначе ми з тобою.
Весна і літо
Вибивається весна
З темного полону.
Одягається земля,
Ніби у корону.
І на чистім полотні
Розцвітає жито.
І волошки у зерні
Світять ваговито,
Синім полум’ям своїм,
Ніби в небі зорі.
Пахне чимось неземним
У земнім просторі.
Літо
Літо пеленою землю застилає
Щедрим урожаєм діток пригощає.
Яблука і груші, дині смуглолиц,і
Кавуни рум’яні, житні паляниці.
Пригощайтесь дружно та беріть з собою,
Щоб було що їсти лютою зимою.
Пригощаю щиро, вибирай, що треба.
Так , щоб не лежало все напроти неба!
То ж не полінуйся урожай зібрати-
Будеш цілу зиму ти розкошувати.
Осінь
Заблукали осінні дими.
Зачепились за вільху крилами.
І на обрії на золотім
Віднайшли своє сховище- дім.
Ось погляньте на світлий цей путь.
Це дими у хмаринці пливуть.
А одягнуться в темні плащі-
І закапають з неба дощі.
Журавлі
Відлітають журавлі.
З ними й літо на крилі.
Примостилось, причаїлось-
І у пір’ї загубилось.
Ми їм кажем: " Прощавайте,
І весною прилітайте,
І вертайте у село
Літо, сонце і тепло."
Осінній клен
Запитав у клена клен:
-Чом сумнішаєш щодень?
Глянь-но, осінь-чарівниця.
Тож журитись не годиться.
Листя в жовте і багряне
Осінь нам фарбує.
І берізкам златоткане
Платтячко фарбує.
Лелеки
Відлітають лелеки із батьківської хати.
Відлітають лелеки, бо навчились літати.
І матуся лелека їм клекоче в полях:
- Що ж. летіть та додому
Не забудьте свій шлях.
Відлітають крилаті –
Їм іще не збагнуть,
Що до рідної хати
Всі дороги ведуть.
Ведмідь
Ох і рана! Подивіться!
Лапку я розбив об пень!
Вчора медсестра-лисиця
Лікувала цілий день.
Ведмідь
Знаю кожну в лісі я
Просіку й стежину.
Назбирав для киселя
Я ягід корзину.
Ще й сім’ю бджолину маю.
Тож приходьте на гостини:
Пригощу солодким чаєм
З липи і малини.
Зайчик
Не шуміть, прошу вас, діти.
Дайте трішки відпочити.
Цілий день і цілу ніч
Не зімкнув я, друзі, віч.
Ні стрибати. Ні сидіть –
Так у мене зуб болить.
Заєць
По стежинці, по травичці
До лисички поспішаю.
Бо лисичці-лісовичці
Щось сказати маю.
Хоч лякливим я зовуся,
Та нікого не боюся!
І до Коцького самого
В лісі я знайду дорогу .
Горіхи
Падають горіхи
В нашому саду.
Їх заради втіхи
На поріг кладу.
Пристрибає білка
З лісу у село.
Забере горіхи
У своє дупло.
Їй тоді морози
Будуть не страшні.
Пережити зможе
Найлютіші дні.
А учора вранці
Випав білий сніг.
В білій одяганці
Поле, ліс, моріг.
Видно поспішала
Білочка сюди.
Скрізь позалишала
Мережки-сліди.
Я її чекати
Буду край вікна.
Може, знов до хати
Прискака вона.
Принесу для неї
Ще й для малюків
Повні-повні жмені
Сушених грибів.
Гуси
Гелготіли гусоньки, гелготіли.
Може, гуси їстоньки захотіли?
Може, захотілося їм водиці,
Та не знали гусоньки, де криниця?
Гелготіли гусоньки, гелготіли,
А тоді знялися і полетіли.
Біля лісу, біля рідної хати
Полетіли щастя шукати.
Повертайтесь гуси додому,
Тут свою забудете втому.
Завтра у село до бабуні
Приїжджає внучка Настуня.
Пожене вона вас до ставу,
Там, де води плещуться величаво.
Дасть зерняток вам із пшениці
І солодкої наллє вам водиці.
Журавлі
Із далеких країв,
Із-за синіх морів
Повернулись до нас журавлі.
І багато дарів
Із тих дивних країв
Принесли на своєму крилі.
Принесли нам весну
Молоду, запашну.
М’яти-рути зелений розмай.
Срібнострунних дощів
Для дерев і кущів.
Дя дітей – золотий коровай.
Принесли для бджілок
Із нектару медок.
Для землі – молодої снаги,
Для джерел гомінких -
Море струн чарівних,
Щоб співало усе навкруги.
Розкажіть усім нам,
Що ж хорошого там,
Що летить туди кожна пташина?
В тих далеких краях
Ми не вдома, в гостях,
Кличе нас із гостей Україна.
"Хто вона?
Як не знаєш – прочитаєш.
А як зможеш – відгадаєш.
Потрудитись треба трішки –
І відкрити нашу книжку.
Тож складай по звуках слово –
Й буде відповідь готова" (ЗАГАДКА)
Я в лісі усьому найкраща,
Мене не обманеш нізащо,
А хутро на сонці аж блиска,
На те я і рижая ( ЛИСКА)
Я живу на півночі далекій,
Де сніги і віковічний лід.
Із крижин замерзлих і холодних
Дістаю я рибку на обід.
В мене хутро тепле, сніжно- біле.
В ньому холод зовсім не страшний.
Хай метуть холодні заметілі,
Не замерзну в шубі хутряній. (БІЛИЙ ВЕДМІДЬ)
В теплім лісі я гуляю,
А на зиму спать лягаю,
Їм я ягоди й медок
Позичаю у бджілок.
А лишень мене збудіть,
Зразу стану я ревіть: р-р-р !(ВЕДМІДЬ)
Влітку сірий, взимку білий,
Спритний, дуже полохливий.
Довгі вуха, куций хвіст,
Він до бігу має хист. (ЗАЄЦЬ)
Коричневий піджачок
Із колючок – голочок. (ЇЖАК)
На морозі лапи гріє.
Швидко бігать він уміє.
Їсть він моркву і капусту
Й має довгі- довгі вуха. (ЗАЄЦЬ)
Він літає, він співає.
Кігті, крила сильні має.
На землі і в небесах
Він буває, хто ж це? (ПТАХ)
В мене стільки колючок,
Як в голниці голочок. (ЇЖАК)
У футболках полосатих
Полосаті мама й тато.
А в маленької дитини
Теж уся в полосах спина. (ЗЕБРА)
Чорний хвіст і крила чорні.
Я сестра граку й вороні. (ҐАВА)
По подвірї ходить,
І діточок водить.
Жовтенькі, рябенькі
Тепленькі клубочки.
А як же їх звати? (КУРЧАТА І КВОЧКА)
Я для всіх ласкаве і привітне.
Встану я - і вся земля розквітне.
А як тільки спати я лягаю –
Землю нічка синя покриває. (СОНЦЕ)
Ходить бравий молодець по подвір"ї.
Чистить дзьобик, гребінець і пір'я.
Він зерно і крихти дуже любить
Й кожен ранок всіх людей розбудить. (ПІВЕНЬ)
На траві сичить –
Не руш!
Та не бійтеся,
Це… (ВУЖ)
У печерах він живе,
У річці.
Спать лягає – заповза
Під камінці.
Як вщипне – то буде знак.
Хто ж цей звір?
Звичайно .... (РАК)
Я для рибок – рідний дім.
Дуже зручно в домі їм. (АКВАРІУМ)
Круглий, як мячик.
Жовтий, як калачик.
Мій солодкий аромат
Всіх приваблює малят. (АПЕЛЬСИН)
У червоній шапці
Я росту на грядці.
Якщо схоч покуштувати,
Не лінуйсь мене зірвати. (ПОМІДОР)
Очі на грядці, на стеблині
В кожній хатці по родині. (ГОРОХ або КВАСОЛЯ)
У зеленім сарафані
Я зростаю на баштані. (КАВУН)
Я одну лиш ніжку маю.
У траві її ховаю,
Маю ще і капелюшок.
Як зовуть мене? (ГРИБОЧОК)
Я на дереві росту,
А дозрію – падаю в траву.
Соковите і смачне,
Як же, діти, звуть мене? (ЯБЛУКО)
На дереві висіла,
Від сонця пожовтіла,
Так і проситься у рот,
На варення і в компот.
Вітамінка я, малята, і смачна.
Хто ж я? ( ГРУША ЗАПАШНА)
Я вожу, орю і сію,
Все, що хоч робить, умію.
Я в колгоспі і у полі,
Лиш бензину дай доволі.(ТРАКТОР)
По коліях лежить мій шлях.
Я знаний в селах і містах.
Багато хаток, мов одну,
Я без натуги потягну. (ЕЛЕКТРОВОЗ)
Я не птах;
Хоч крила маю.
Швидше вітру я літаю. (ЛІТАК)
Я на колесах хату маю,
В неї всіх вас заховаю.
Якщо треба поспішити,
Всі сідайте в мене, діти. (АВТОБУС)
Усі мене люблять,
Усі мене знають.
В селі і у місті
Як гостя стрічають. (ХЛІБ)
Я для рибок – рідний дім.
Дуже зручно в домі їм. (АКВАРІУМ)
Випускаю дим трубою,
Та не літом, а зимою!
Ти почисть, мене, мій друже,
Бо люблю буть чистим дуже. (ДИМАР)
Намалюю ліс і поле,
Річку і кущі довкола,
В річці – плітку і форель,
Лиш дістану… (АКВАРЕЛЬ)
МОРАЛЬНІ СИТУАЦІЇ
ЗУСТРІЧ
Я додому поспішаю.
Чую, хтось мене гукає.
Ба, та це ж подруга Тала.
Це вона мене гукала!
-Ти куди так прешся швидко?
Де була ти?
-У сусідки.
-Що несеш в руці?
-Горіхи.
-Дай мені хоч два для втіхи!
Тільки це вона сказала-
Хап - й горіхи всі забрала.
-Що ж мені не жаль, будь ласка.
В мене й бубликів є в 'язка.
-Ну й смачнющі ,-каже Тала,
-Жаль, що їх у тебе мало…
Я лиш рот відкрить зуміла,
А вона все їла й їла.
-Дай ще бублика!
-Нема!?
-Я вже бачу це й сама.
І пішла подруга Тала,
А мені так гірко стало!!!
У НАТИ
День народження у Нати.
Гості вже ідуть до хати.
А Натуся плаче гірко,
-Ой, на платті в мене дірка.
І колготки всі пом"яті,
І не метено ще в хаті!!!
-Що з тобою,-каже Оля,-
Ти така охайна в школі?
-Ой, повірте, річ у тому,
Що нема бабусі вдома.
ПРИГОДА В ЛІСІ
Ми із другом в ліс ходили,
Халабуду там зробили.
Щоб було сховатись де,
Якщо раптом дощ піде.
Із дупла яєць набрали,
Рижу білку налякали.
Потім грались у війну,
Обламали геть сосну.
Із лози й ліщини
Лук зробили й стріли.
На багатті суп варили,
Дуже гарно відпочили.
У ГОСТЯХ
Якось раз до друга Кості
Ми зайшли додому в гості.
І уже в дверях, відразу
Ми таку сказали фразу:
-Ти товариш нам чи ні?
Де цукерки ті смачні,
Що тобі привіз твій тато?
І ,забувши одяг зняти,
Ми мерщій зайшли в кімнату.
Костя нам на те сказав,
І повірте, без підстав:
-Хто вас виховав такими -
І нечемними, й бридкими!
В першу чергу, друзі милі,
Привітатися повинні,
Щоб ввірватись до кімнати,
Треба спершу одяг зняти.
Ви ж не чемні і смішні,
То ж не друзі ви мені.