Поезія для наймолодших

"Усі вони гарні, усі вони гожі

та зовсім уже між собою не схожі..."

Пори року

У старшого брата

Чотири сестрички.

У першої – біле волосся і личко.

Кожух білосніжний і біла спідничка.

А друга – рум’яна, в зеленім віночку.

І квітами вишита в неї сорочка.

І очі ясні, мов джерельна вода.

Вродлива, весела, швидка , молода.

А третя уся у турботах і справах,

І в неї спідниця і блуза яскрава,

Зелений віночок, а в ньому, дивіться.

І мак червоніє й достигла пшениця.

Четверта сестриця і гарна, й вродлива.

Чомусь тільки дуже сумна і журлива.

У жовтому платті, в косах позолота,

Їй ніби набридла щоденна робота.

Усі вони гарні. Усі вони гожі

Та зовсім уже між собою не схожі.

А хто ці сестрички, і хто їхній братик.

Я думаю, легко вам буде вгадати.

Зима

Ще вчора стояла погода осіння.

Чорніли дерева в імлі.

І чулось осінніх вітрів голосіння

І стогін прощальний землі.

Сьогодні співа, торжествує природа,

В святковому вальсі земля,

І ніжно сніжинки летять з небозводу,

Вкривають ліси і поля.

І хочеться іти в далечінь снігову,

Іти без доріг і стежок.

А сонце промінням блищить на снігу

Мільйонами срібних зірок.

Снігурі

Ні листочка, ні травинки надворі.

На калину повсідались снігурі.

Із калини лиш кістки навкруг летять.

Снігурі ж їх підбирати не хотять!

Так статечно повсідались на гілки

І ласають ягідками залюбки!

І червоно кожушками аж горять.

Лиш голівками моторно миготять.

А наїлись й полетіли у село.

Ніби їх тут і ніколи й не було.

Лиш лишили на снігу лапатий слід.

Тільки все аж червоніє від ягід.

Острівці

Ген зима спішить до нас

В хусточці біленькій.

Лижі я собі припас

І санки новенькі.

І по білому сніжку.

Вранці, по стежині,

Принесу в капелюшку

Я зерна пташині.

Позліталися мерщій

Лісові пташата.

- Ще води ти їм налий,-

Каже мама з татом.

Поки я їх годував,

Поки лив водичку.

Встало сонце, лід розтав

І побіг у річку.

І у полі в осоці,

Де цвіла гвоздика.

Залишились острівці

І малі, й великі.

Зима-господиня

За вікном пролітають сніжинки.

На деревах вже листя нема.

Гомонять щось із вітром ялинки…

Небо сіре. Настала зима.

Обголились навкруг видноколи.

І покрилися сріблом дахи.

І давно вже, мов діти до школи,

Відлетіли у вирій птахи.

Зажурились громи-блискавиці,

Бо не люблять сидіть на печі.

А зима в чарівній рукавиці

Тихо сніг розсипає вночі.

Сипле снігом: усе її мало

Не проїхать уже, не пройти.

Землю пухом дбайливо прибрала.

Через річку проклала мости.

В білих валянках, в шапці-вушанці

Лад наводить вона надворі.

Знаєш, сину, ще вчора уранці

Прилетіли до нас снігурі.

Весна

Весна! Весна! Уже весна.

Іде весела, запашна.

Погляньте, квітне верболіз –

То місяць березень приніс

Вербових котиків цвітіння,

Дзвінких струмочків дзюркотіння,

Ну і, звичайно, свято мами!

Тож всіх запрошуємо з нами,

Ходімо в гай квітки збирати,

Щоб мамам їх подарувати.

Мати- й- мачуха

Ще мороз цілує щоки,

Ще травиця не росте,

А у полі на всі боки

Мати –й- мачуха цвіте.

Що це, друже? Чи не сон це?

Скрізь маленькі струмінці.

Ну, а. може, з неба сонце

Опустило промінці?

Щоб зима не лютувала,

Не сердилась на весну,

Щоб земля скоріше стала

Прокидатися від сну.

Перша зелень

Які ж бо милі перші ці листочки.

Які до болю ніжні і тремкі!

І зеленню гаптовані сорочки.

І кучері зелені і виткі.

І я радію кожній цій стеблинці.

І кожному росточку поклонюсь!

Он на горі ростуть фіалки сині.

До них щокою палко пригорнусь!

Весна! Весна! Шумить зелене диво!

Весні дорослі раді, дітвора!!

І на душі святково і щасливо!

Багато сонця, зелені, добра.

Цвіт папороті

В нас, на Україні, ночі сині-сині

І у небі зорі, ніби первоцвіт.

Ти прийди до мене в гай, де шепчуть клени.

Ми підем шукати папороті цвіт.

Ой, шовкові трави,

Верби кучеряві,

Видно на покосі Мавчині сліди,

Може, й Мавка з нами

Йде поміж кущами?

Ти за нами, Мавко, не ходи!

Купальська ніч

Купальська ніч, купальська ніч.

Не спіть такої ночі!

І зорі з нами віч-у-віч,

Немов небесні очі.

Сплету віночок із квіток

І заплету травою.

Як п’янко пахне мій вінок

Любистком й резедою.

Пливе віночок запашний

По голубому плесі.

І місяць сяє золотий

В високім піднебессі.

Пливе віночок із квіток

За тихою водою.

І буде в парі мій вінок,

Неначе ми з тобою.

Весна і літо

Вибивається весна

З темного полону.

Одягається земля,

Ніби у корону.

І на чистім полотні

Розцвітає жито.

І волошки у зерні

Світять ваговито,

Синім полум’ям своїм,

Ніби в небі зорі.

Пахне чимось неземним

У земнім просторі.

Літо

Літо пеленою землю застилає

Щедрим урожаєм діток пригощає.

Яблука і груші, дині смуглолиц,і

Кавуни рум’яні, житні паляниці.

Пригощайтесь дружно та беріть з собою,

Щоб було що їсти лютою зимою.

Пригощаю щиро, вибирай, що треба.

Так , щоб не лежало все напроти неба!

То ж не полінуйся урожай зібрати-

Будеш цілу зиму ти розкошувати.

Осінь

Заблукали осінні дими.

Зачепились за вільху крилами.

І на обрії на золотім

Віднайшли своє сховище- дім.

Ось погляньте на світлий цей путь.

Це дими у хмаринці пливуть.

А одягнуться в темні плащі-

І закапають з неба дощі.

Журавлі

Відлітають журавлі.

З ними й літо на крилі.

Примостилось, причаїлось-

І у пір’ї загубилось.

Ми їм кажем: " Прощавайте,

І весною прилітайте,

І вертайте у село

Літо, сонце і тепло."

Осінній клен

Запитав у клена клен:

-Чом сумнішаєш щодень?

Глянь-но, осінь-чарівниця.

Тож журитись не годиться.

Листя в жовте і багряне

Осінь нам фарбує.

І берізкам златоткане

Платтячко фарбує.

Лелеки

Відлітають лелеки із батьківської хати.

Відлітають лелеки, бо навчились літати.

І матуся лелека їм клекоче в полях:

- Що ж. летіть та додому

Не забудьте свій шлях.

Відлітають крилаті –

Їм іще не збагнуть,

Що до рідної хати

Всі дороги ведуть.

Ведмідь

Ох і рана! Подивіться!

Лапку я розбив об пень!

Вчора медсестра-лисиця

Лікувала цілий день.

Ведмідь

Знаю кожну в лісі я

Просіку й стежину.

Назбирав для киселя

Я ягід корзину.

Ще й сім’ю бджолину маю.

Тож приходьте на гостини:

Пригощу солодким чаєм

З липи і малини.

Зайчик

Не шуміть, прошу вас, діти.

Дайте трішки відпочити.

Цілий день і цілу ніч

Не зімкнув я, друзі, віч.

Ні стрибати. Ні сидіть –

Так у мене зуб болить.

Заєць

По стежинці, по травичці

До лисички поспішаю.

Бо лисичці-лісовичці

Щось сказати маю.

Хоч лякливим я зовуся,

Та нікого не боюся!

І до Коцького самого

В лісі я знайду дорогу .

Горіхи

Падають горіхи

В нашому саду.

Їх заради втіхи

На поріг кладу.

Пристрибає білка

З лісу у село.

Забере горіхи

У своє дупло.

Їй тоді морози

Будуть не страшні.

Пережити зможе

Найлютіші дні.

А учора вранці

Випав білий сніг.

В білій одяганці

Поле, ліс, моріг.

Видно поспішала

Білочка сюди.

Скрізь позалишала

Мережки-сліди.

Я її чекати

Буду край вікна.

Може, знов до хати

Прискака вона.

Принесу для неї

Ще й для малюків

Повні-повні жмені

Сушених грибів.

Гуси

Гелготіли гусоньки, гелготіли.

Може, гуси їстоньки захотіли?

Може, захотілося їм водиці,

Та не знали гусоньки, де криниця?

Гелготіли гусоньки, гелготіли,

А тоді знялися і полетіли.

Біля лісу, біля рідної хати

Полетіли щастя шукати.

Повертайтесь гуси додому,

Тут свою забудете втому.

Завтра у село до бабуні

Приїжджає внучка Настуня.

Пожене вона вас до ставу,

Там, де води плещуться величаво.

Дасть зерняток вам із пшениці

І солодкої наллє вам водиці.

Журавлі

Із далеких країв,

Із-за синіх морів

Повернулись до нас журавлі.

І багато дарів

Із тих дивних країв

Принесли на своєму крилі.

Принесли нам весну

Молоду, запашну.

М’яти-рути зелений розмай.

Срібнострунних дощів

Для дерев і кущів.

Дя дітей – золотий коровай.

Принесли для бджілок

Із нектару медок.

Для землі – молодої снаги,

Для джерел гомінких -

Море струн чарівних,

Щоб співало усе навкруги.

Розкажіть усім нам,

Що ж хорошого там,

Що летить туди кожна пташина?

В тих далеких краях

Ми не вдома, в гостях,

Кличе нас із гостей Україна.

"Хто вона?

Як не знаєш – прочитаєш.

А як зможеш – відгадаєш.

Потрудитись треба трішки –

І відкрити нашу книжку.

Тож складай по звуках слово –

Й буде відповідь готова" (ЗАГАДКА)

Я в лісі усьому найкраща,

Мене не обманеш нізащо,

А хутро на сонці аж блиска,

На те я і рижая ( ЛИСКА)

Я живу на півночі далекій,

Де сніги і віковічний лід.

Із крижин замерзлих і холодних

Дістаю я рибку на обід.

В мене хутро тепле, сніжно- біле.

В ньому холод зовсім не страшний.

Хай метуть холодні заметілі,

Не замерзну в шубі хутряній. (БІЛИЙ ВЕДМІДЬ)

В теплім лісі я гуляю,

А на зиму спать лягаю,

Їм я ягоди й медок

Позичаю у бджілок.

А лишень мене збудіть,

Зразу стану я ревіть: р-р-р !(ВЕДМІДЬ)

Влітку сірий, взимку білий,

Спритний, дуже полохливий.

Довгі вуха, куций хвіст,

Він до бігу має хист. (ЗАЄЦЬ)

Коричневий піджачок

Із колючок – голочок. (ЇЖАК)

На морозі лапи гріє.

Швидко бігать він уміє.

Їсть він моркву і капусту

Й має довгі- довгі вуха. (ЗАЄЦЬ)

Він літає, він співає.

Кігті, крила сильні має.

На землі і в небесах

Він буває, хто ж це? (ПТАХ)

В мене стільки колючок,

Як в голниці голочок. (ЇЖАК)

У футболках полосатих

Полосаті мама й тато.

А в маленької дитини

Теж уся в полосах спина. (ЗЕБРА)

Чорний хвіст і крила чорні.

Я сестра граку й вороні. (ҐАВА)

По подвірї ходить,

І діточок водить.

Жовтенькі, рябенькі

Тепленькі клубочки.

А як же їх звати? (КУРЧАТА І КВОЧКА)

Я для всіх ласкаве і привітне.

Встану я - і вся земля розквітне.

А як тільки спати я лягаю –

Землю нічка синя покриває. (СОНЦЕ)

Ходить бравий молодець по подвір"ї.

Чистить дзьобик, гребінець і пір'я.

Він зерно і крихти дуже любить

Й кожен ранок всіх людей розбудить. (ПІВЕНЬ)

На траві сичить –

Не руш!

Та не бійтеся,

Це… (ВУЖ)

У печерах він живе,

У річці.

Спать лягає – заповза

Під камінці.

Як вщипне – то буде знак.

Хто ж цей звір?

Звичайно .... (РАК)

Я для рибок – рідний дім.

Дуже зручно в домі їм. (АКВАРІУМ)

Круглий, як мячик.

Жовтий, як калачик.

Мій солодкий аромат

Всіх приваблює малят. (АПЕЛЬСИН)

У червоній шапці

Я росту на грядці.

Якщо схоч покуштувати,

Не лінуйсь мене зірвати. (ПОМІДОР)

Очі на грядці, на стеблині

В кожній хатці по родині. (ГОРОХ або КВАСОЛЯ)

У зеленім сарафані

Я зростаю на баштані. (КАВУН)

Я одну лиш ніжку маю.

У траві її ховаю,

Маю ще і капелюшок.

Як зовуть мене? (ГРИБОЧОК)

Я на дереві росту,

А дозрію – падаю в траву.

Соковите і смачне,

Як же, діти, звуть мене? (ЯБЛУКО)

На дереві висіла,

Від сонця пожовтіла,

Так і проситься у рот,

На варення і в компот.

Вітамінка я, малята, і смачна.

Хто ж я? ( ГРУША ЗАПАШНА)

Я вожу, орю і сію,

Все, що хоч робить, умію.

Я в колгоспі і у полі,

Лиш бензину дай доволі.(ТРАКТОР)

По коліях лежить мій шлях.

Я знаний в селах і містах.

Багато хаток, мов одну,

Я без натуги потягну. (ЕЛЕКТРОВОЗ)

Я не птах;

Хоч крила маю.

Швидше вітру я літаю. (ЛІТАК)

Я на колесах хату маю,

В неї всіх вас заховаю.

Якщо треба поспішити,

Всі сідайте в мене, діти. (АВТОБУС)

Усі мене люблять,

Усі мене знають.

В селі і у місті

Як гостя стрічають. (ХЛІБ)

Я для рибок – рідний дім.

Дуже зручно в домі їм. (АКВАРІУМ)

Випускаю дим трубою,

Та не літом, а зимою!

Ти почисть, мене, мій друже,

Бо люблю буть чистим дуже. (ДИМАР)

Намалюю ліс і поле,

Річку і кущі довкола,

В річці – плітку і форель,

Лиш дістану… (АКВАРЕЛЬ)

МОРАЛЬНІ СИТУАЦІЇ

ЗУСТРІЧ

Я додому поспішаю.

Чую, хтось мене гукає.

Ба, та це ж подруга Тала.

Це вона мене гукала!

-Ти куди так прешся швидко?

Де була ти?

-У сусідки.

-Що несеш в руці?

-Горіхи.

-Дай мені хоч два для втіхи!

Тільки це вона сказала-

Хап - й горіхи всі забрала.

-Що ж мені не жаль, будь ласка.

В мене й бубликів є в 'язка.

-Ну й смачнющі ,-каже Тала,

-Жаль, що їх у тебе мало…

Я лиш рот відкрить зуміла,

А вона все їла й їла.

-Дай ще бублика!

-Нема!?

-Я вже бачу це й сама.

І пішла подруга Тала,

А мені так гірко стало!!!

У НАТИ

День народження у Нати.

Гості вже ідуть до хати.

А Натуся плаче гірко,

-Ой, на платті в мене дірка.

І колготки всі пом"яті,

І не метено ще в хаті!!!

-Що з тобою,-каже Оля,-

Ти така охайна в школі?

-Ой, повірте, річ у тому,

Що нема бабусі вдома.

ПРИГОДА В ЛІСІ

Ми із другом в ліс ходили,

Халабуду там зробили.

Щоб було сховатись де,

Якщо раптом дощ піде.

Із дупла яєць набрали,

Рижу білку налякали.

Потім грались у війну,

Обламали геть сосну.

Із лози й ліщини

Лук зробили й стріли.

На багатті суп варили,

Дуже гарно відпочили.

У ГОСТЯХ

Якось раз до друга Кості

Ми зайшли додому в гості.

І уже в дверях, відразу

Ми таку сказали фразу:

-Ти товариш нам чи ні?

Де цукерки ті смачні,

Що тобі привіз твій тато?

І ,забувши одяг зняти,

Ми мерщій зайшли в кімнату.

Костя нам на те сказав,

І повірте, без підстав:

-Хто вас виховав такими -

І нечемними, й бридкими!

В першу чергу, друзі милі,

Привітатися повинні,

Щоб ввірватись до кімнати,

Треба спершу одяг зняти.

Ви ж не чемні і смішні,

То ж не друзі ви мені.

Page updated

Google Sites

Report abuse