В День Соборності та Злуки,
З Заходу на Схід,
Всі візьмімося за руки,
Бо один ми рід.
Лунає пісня солов'їна
І вітер віє степовий,
Моя Соборна Україна
Знов зустрічає день новий!
Ідея соборності для українців ніколи не була просто рядком у підручнику. Це була велика мрія про дім, де всі члени родини нарешті зберуться під одним дахом. Століттями наш народ був роз’єднаний між різними імперіями — Російською та Австро-Угорською. Але навіть розділені кордонами, українці відчували себе єдиним цілим. Ще у XVIII столітті мандрівники дивувалися: люди від Волги до Галичини дивляться один на одного не як на іноземців, а як на представників єдиного роду, що мають спільну «матір» — Київ.
У XIX столітті ця мрія перетворилася на політичну програму. Під час «Весни народів» 1848 року Головна Руська Рада у Львові вперше офіційно заявила: ми, галицькі русини, належимо до великого 15-мільйонного українського народу. Саме тоді народилося гасло, яке ми знаємо з Гімну: «Станем, браття, в бій кривавий від Сяну до Дону». Соборність стала невід’ємною частиною боротьби за незалежність.
Вирішальний момент настав 22 січня 1919 року. Рівно через рік після проголошення незалежності УНР, на засніженому Софійському майдані у Києві відбулася подія планетарного масштабу — Акт Злуки. Під урочисті дзвони Софії було оголошено, що віднині Західноукраїнська Народна Республіка та Наддніпрянська Велика Україна зливаються в одну державну цілість. Це був тріумф: віковічні сподівання мільйонів нарешті стали реальністю. І хоча через військову агресію сусідів тоді державність не вдалося втримати, Акт Злуки став юридичним фундаментом, на якому ми будуємо сучасну Україну.
Після поразки Української революції 1917–1921 років соборність на довгі десятиліття стала «забороненим словом» у Радянському Союзі. Тоталітарний режим намагався стерти пам'ять про 22 січня, замінюючи українські свята радянськими ідеологемами. Проте іскру єдності неможливо було загасити. Її берегли українці в еміграції та мешканці Західної України, які на той час були поза межами СРСР.
Справжнім вибухом національної свідомості став 1939 рік. В автономній Карпатській Україні, у місті Хуст, понад 30 тисяч людей вийшли на вулиці, щоб відзначити 20-річчя Злуки. Це була найбільша демонстрація українського духу за два десятиліття. Закарпатці ще раз нагадали світу: ми — це Україна.
Але найбільш епічна подія відбулася 21 січня 1990 року. Це був легендарний «Живий ланцюг». Уявіть: понад мільйон людей, взявшись за руки, створили безперервну людську лінію завдовжки понад 700 кілометрів — від Івано-Франківська та Львова до Києва. Це був мирний, але неймовірно потужний протест проти радянської системи. Люди довели: страху більше немає, а прагнення до єдності сильніше за будь-які режими. Ця «Українська хвиля» стала провісником падіння СРСР та остаточного відновлення нашої незалежності 24 серпня 1991 року.
Сьогодні слово «Соборність» набуло нового, болючого і водночас героїчного значення. Це боротьба за кожен сантиметр нашої землі. Це повернення Криму, Донецька та Луганська. Сьогодні соборність — це коли воїн із Харкова захищає родину у Львові, а волонтери з Одеси везуть допомогу в Бахмут. Наша єдність — це не лише спільна територія, це наша згуртованість і взаємодія.
Ми пам’ятаємо дві рівнозначні події: 22 січня 1918 року (Незалежність) та 22 січня 1919 року (Соборність). Без єдності немає свободи, а без свободи немає майбутнього. В єдності — наша сила, і саме тому ми — разом, і саме тому ми переможемо!
Соборність - це коли серця б'ються в унісон заради України. Учні 9-А класу об'єдналися у відеофлешмобі, аби показати, що Соборність - це пам'ять, сила й віра в спільне завтра.
СІЧНЯ
ЛЮДИ, ЩО ВИТРИМАЛИ БІЛЬШЕ, НІЖ БЕТОН
Оборона Донецького міжнародного аеропорту імені Сергія Прокоф’єва (ДАП) стала однією з найзапекліших та найславніших сторінок у сучасній історії України. Вона тривала 242 дні — з 26 травня 2014 року до 23 січня 2015 років.
У захисті ДАПу брали участь воїни різних підрозділів: спецпризначенці, десантники (79-та, 80-та, 81-ша, 95-та бригади), піхотинці (93-тя, 72-га, 57-ма бригади), танкісти та добровольці (ПС, батальйон ОУН, «Дніпро-1»).
Оборона ДАПу мала стратегічне значення для сковування значних сил противника, не даючи ворогові розвивати наступ на інші українські землі. За офіційними даними, у боях загинуло близько 100 захисників, ще понад 500 отримали поранення.
20 січня в Україні офіційно встановлено День пам’яті захисників ДАПу. Сьогодні подвиг «кіборгів» порівнюють із незламністю оборонців Бахмута, Маріуполя, Соледара та інших міст України. Але саме супротив українських бійців в Донецькому аеропорту засвідчив незламність українців, показав, що навіть у безнадійних ситуаціях вірність присязі та мужество здатні створити «живий пам'ятник» національної гідності.
У нашій школі гідно вшанували пам’ять захисників Донецького аеропорту, відомих як «кіборги», провівши низку змістовних тематичних заходів, спрямованих на формування історичної пам’яті, національної свідомості та поваги до мужності й самопожертви воїнів, які ціною власного життя боронили незалежність і територіальну цілісність України.
Афіша на ІІ тематичну зміну «Територія затишку» (з 27 січня по 16 лютого 2026 року) у санаторно-оздоровчому центрі соціальної реабілітації «Смарагдове місто», релокованому до с. Оринин Кам’янець-Подільського району Хмельницької області
Слов'янський заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №4 Слов'янської міської ради Донецької області оголошує набір учнів до 1 класу на 2026-2027 н.р.