День захисників і захисниць України, День українського козацтва та Покрова Пресвятої Богородиці
День захисників і захисниць України, День українського козацтва та Покрова Пресвятої Богородиці
День захисників і захисниць України — державне свято, присвячене вшануванню мужності, героїзму та самовідданості людей, які захищають незалежність, суверенітет і територіальну цілісність нашої держави. Його відзначають щороку 1 жовтня. Свято було започатковане 14 жовтня 2014 року указом Президента України замість радянського Дня захисника Вітчизни, який відзначали 23 лютого. Дату обрали не випадково: вона збігалася з днем Покрови Пресвятої Богородиці — традиційним святом українського козацтва. У 2021 році назву свята змінили на «День захисників і захисниць України», підкресливши важливу роль жінок у захисті держави. У 2023 році,
після переходу Православної церкви України та Української греко-католицької церкви на новоюліанський календар для нерухомих свят, дату відзначення перенесли з 14 жовтня на 1 жовтня. Українці впродовж століть боролися за право жити на своїй землі, зберігати мову, культуру, традиції та незалежність. Від княжих дружин Київської Русі, козацького війська та вояків Української революції 1917–1921 років до сучасних військовослужбовців — покоління захисників продовжують боротьбу за свободу України. Особливого значення свято набуло після початку російської агресії проти України у 2014 році та повномасштабного вторгнення Росії 24 лютого 2022 року. Сьогодні захисники й захисниці України — це військовослужбовці Збройних сил України, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, інших військових формувань, а також добровольці, які стали на захист Батьківщини. Важливий внесок роблять і медики, волонтери та всі, хто підтримує українське військо. Цей день є нагодою висловити вдячність тим, хто боронить державу, згадати полеглих героїв і героїнь, підтримати їхні родини та усвідомити ціну свободи й незалежності.
День українського козацтва — державне свято, яке відзначають 1 жовтня. Його встановлено Указом Президента України від 7 серпня 1999 року. Спочатку свято відзначали 14 жовтня, у день Покрови Пресвятої Богородиці, а з 2023 року дату перенесли на 1 жовтня відповідно до змін церковного календаря. Українське козацтво відіграло важливу роль в історії нашого народу. Козаки були вільними людьми, які займалися господарством, промислами та військовою справою. У XV–XVI століттях на південних землях України, за порогами Дніпра, почали формуватися козацькі спільноти. Вони захищали українські землі від нападів кримських татар і брали участь у боротьбі проти Османської імперії. Важливим осередком козацтва стала Запорозька
Січ — військово-політична організація запорозьких козаків. Її історія пов’язана з розвитком традицій самоврядування, військової організації та виборності козацької старшини. Козаки обирали кошового отамана, брали участь у загальних радах і вирішували важливі питання життя Січі. Особливе місце в історії козацтва посідає Національно-визвольна війна українського народу середини XVII століття під проводом Богдана Хмельницького. Унаслідок цієї боротьби сформувалася Українська козацька держава — Гетьманщина. Козацькі традиції продовжували розвиватися й у наступні століття, ставши важливою частиною української історичної пам’яті. Для козаків Покрова Пресвятої Богородиці була одним із найшанованіших свят. Вони вважали Богородицю своєю небесною покровителькою, молилися їй перед військовими походами та дякували за заступництво. На Покрову козаки традиційно проводили ради, зокрема обирали військову старшину. Зв’язок козацтва з Покровою відображено також у козацьких іконах, на яких під покровом Богородиці зображували козаків, гетьманів і духовенство. День українського козацтва — це нагода згадати історію козацького війська, його звичаї, традиції самоврядування та внесок у боротьбу за свободу українського народу.
Покрова Пресвятої Богородиці — одне з великих християнських свят, яке в Україні відзначають 1 жовтня. Воно присвячене вшануванню заступництва Божої Матері та її духовного покровительства людям. За церковним переказом, свято пов’язане з подією, що відбулася в Константинополі. Під час молитви у Влахернському храмі святий Андрій побачив Богородицю, яка простягнула над людьми своє покривало — омофор, символізуючи захист і заступництво. Ця подія стала основою церковної традиції святкування Покрови. На українських землях шанування Богородиці має давню історію.
Після хрещення Русі князі та представники духовенства сприяли поширенню християнських традицій. За часів князя Ярослава Мудрого в Києві було споруджено церкву Благовіщення на Золотих воротах, а князь віддав Русь під опіку Богородиці. Згодом її шанування стало важливою складовою духовного життя українців. Особливе значення Покрова мала для запорозьких козаків. Вони будували церкви на честь Богородиці, зберігали її ікони та зверталися до неї з молитвами про захист. Звідси походить назва «Козацька Покрова». У народній традиції свято також пов’язували із завершенням осінніх польових робіт і початком зимового періоду. Сьогодні Покрова залишається важливим релігійним і культурним святом. Вона об’єднує духовну спадщину українського народу, пам’ять про козацьке минуле та вшанування тих, хто захищає Україну. Для багатьох українців це день молитви за мир, безпеку, військових і родини, які чекають на повернення своїх близьких.
Значення трьох свят для сучасної України
День захисників і захисниць України, День українського козацтва та Покрова Пресвятої Богородиці об’єднані спільною темою захисту, свободи та історичної пам’яті. Вони нагадують про зв’язок між поколіннями українців, які в різні історичні періоди боролися за збереження своєї землі, культури й державності. Відзначення цих свят допомагає молодому поколінню краще пізнати історію України, усвідомити значення військових і громадянських традицій та виявити повагу до людей, які відстоюють незалежність держави.
ВЕРЕСНЯ
Назва «Бабин Яр» відома ще з XV ст. — у 1401 р. жінка-шинкарка (баба) продала цю землю Домініканському монастирю. До початку Другої світової війни тут розташовувалися військові табори, стрільбище, а у 1940 р. міська влада навіть планувала створити тут лижну базу та трамплін.
Проте восени 1941 р. німецькі окупанти обрали це місце для масових розстрілів. Чому саме його? Нацисти керувалися жорстоким розрахунком:
Околиця міста: урочище розташовувалося на тодішній малонаселеній окраїні Києва, що допомагало приховати масштаби злочину.
Природний рельєф: яр завдовжки 2,5 км. та завглибшки до 50 м. міг швидко стати гігантською братською могилою.
Залізниця поруч: поблизу знаходилася товарна станція «Лук'янівка», що дозволяло окупантам поширювати брехню про «виселення та перевезення євреїв у безпечні місця».
19 вересня 1941 р. нацистські війська увійшли до Києва. Вже за кілька днів, 24 вересня, на Хрещатику пролунали потужні вибухи, влаштовані радянськими диверсантами під час відступу. Пожежа знищила сотні будинків. Нацисти використали це як привід для «акції помсти», звинувативши в усьому єврейське населення міста.
27–28 вересня на вулицях Києва з'явилися оголошення трьома мовами (найбільшим шрифтом російською, меншим — українською та німецькою). Усіх євреїв зобов'язали з'явитися вранці 29 вересня на ріг Дегтярівської та Мельникова. З собою наказали взяти документи, гроші, цінності та теплий одяг. За невиконання — розстріл.
Люди йшли так званою «дорогою смерті». На Лук'янівці у них відбирали речі, документи та примушували роздягатися догола. Потім групами гнали до краю яру, де кулеметники вели безперервний вогонь. Лише за два дні — 29 та 30 вересня 1941 р. — зондеркоманда 4а під керівництвом Пауля Блобеля за підтримки німецької поліції знищила 33 771 єврея (не рахуючи маленьких дітей).
Хоча першими та найчисельнішими жертвами Бабиного Яру були євреї, протягом двох років окупації це місце перетворилося на величезну братську могилу для понад 100 тис. людей різних національностей та поглядів.
Хто ще загинув у Бабиному Яру?
Пацієнти психіатричної лікарні: першими жертвами ще 27 вересня стали 752 пацієнти лікарні ім. Павлова.
Військовополонені: червоноармійці, зокрема кілька десятків моряків Дніпровської флотилії.
Роми: нацисти знищили щонайменше 150 ромів за етнічною ознакою.
Українські націоналісти: у Бабиному Яру було розстріляно понад 600 членів ОУН (переважно мельниківців), серед яких відома поетка Олена Теліга та її чоловік Михайло.
Радянські підпільники та заручники: комуністи, партизани та цивільні заручники, яких страчували за будь-яке порушення комендантської години чи підозру в саботажі.
🏆Олімпійський тиждень🏃♂️🥇
🏆 Олімпійський тиждень стартував! 🏃♂️🥇
З 14 вересня наш освітній заклад поринув у атмосферу спорту, драйву та здорового способу життя!
Наші вчителі фізичної культури вже підготували для учнів безліч цікавинок:
📚 Тематичні уроки про історію Олімпійських ігор, видатних атлетів та олімпійські цінності.
🤸♀️ Енергійні онлайн-руханки, які дарують бадьорість та чудовий настрій на цілий день!
Спорт — це не лише про перемоги та кубки, а й про міцне здоров’я, дисципліну, дружбу та взаємопідтримку! Попереду на нас чекає ще безліч яскравих моментів та нових здобутків.
Долучайтеся, рухайтеся разом із нами та заряджайтеся олімпійським духом! 💪✨
З метою популяризації здорового способу життя, розвитку фізичної культури та спорту в нашій школі пройшов яскравий та насичений Олімпійський тиждень.
Впродовж тижня було проведено:
Тематичні уроки та виховні години: «Олімпійські символи та традиції», «Історія виникнення Олімпійських ігор» та «Видатні олімпійці України».
Інтелектуальні вікторини й конкурси: учні змагалися в знанні історії спорту, відгадували олімпійські види спорту та розгадували тематичні кросворди.
Творчі виставки: малюнки, стіннівки та плакати на тему «Спорт — це життя» та «Мій улюблений олімпійський вид спорту».
«Шаную воїнів, біжу за Героїв України» — пам’ятаємо та дякуємо
Вчителі фізичної культури долучилися до патріотичного забігу «Шаную воїнів, біжу за Героїв України».
Цей захід став символом пам’яті, шани та щирої вдячності нашим полеглим Захисникам і Захисницям України, які віддали найдорожче — своє життя — за свободу, незалежність і майбутнє нашої держави.
Кожен крок цього забігу — це нагадування про тих, хто назавжди залишився в наших серцях. Ми пам’ятаємо їхній подвиг, шануємо мужність і дякуємо за можливість жити, працювати та будувати майбутнє в незалежній Україні.
Пам’ятаємо. Шануємо. Дякуємо.
Герої не вмирають!
Слава Україні!