Спільно з іншими військовими підрозділами та добровольцями 25–27 січня вони героїчно обороняли вузлову залізничну станцію Бахмач. Однак під загрозою оточення оборонці змушені були відступити до станції Крути, де почали укріплюватися. 28 січня у Бахмачі обидві радянські армії з’єдналися. Командував ними Михайло Муравйов. Більшовики почали рухатися до Києва. На підступах до столиці Муравйов закликав: “Наше бойове завдання – взятии Київ... Жаліти київських мешканців нема чого, вони терпіли гайдамаків – нехай знають нас і одержать відплату. Жодного жалю до них! Кров’ю заплатять вони нам. Якщо треба, то каменя на камені не залишимо”. Проте вже наступного дня на станції Крути їхній наступ зупинили українські частини, до яких підійшло підкріплення – учні Київської юнацької військової школи імені Богдана Хмельницького та Помічного студентського куреня Січових стрільців (18–20-річні юнаки з Університету святого Володимира, Українського народного університету, Київської гімназії Кирила та Мефодія). Здебільшого вони були не готовими до військових дій і мали погане озброєння. До курсантів юнацької школи, студентів і гімназистів приєдналися близько 80 добровольців із підрозділів Вільного козацтва з Ніжина. 29 січня 1918 року на залiзничнiй платформi в Крутах перебувало до 520 українських воякiв, юнакiв і студентiв, озброєних 16 кулеметами та однією гарматою. Росіяни вдесятеро переважали, мали бронепотяг та артилерію. Військами УНР під Крутами командував Аверкій Гончаренко. Завдяки вигідній позиції і героїзму, українцям вдалося завдати росіянам значних втрат і стримати наступ до темряви. Потім, під тиском ворога, українські бійці організовано відступили до ешелонів і вирушили в бік Києва, руйнуючи за собою залізничні колії. Але одна студентська чота – 27 хлопців, заблукавши у темряві, повернулися до станції Крути, яка на той час уже булла зайнята більшовиками. Вони потрапили в полон. Хлопців катували, а потім стратили. Згодом майже всіх героїв поховали на Аскольдовій могилі у Києві. Українців під Крутами загинуло, за різними оцінками, 70–100 осіб. Вiдомi прiзвища 20 з них - це студенти Народного унiверситету: Олександр Шерстюк, Ісидор Пурик, Борозенко-Конончук, Головащук, Чижов, Сiрик, Омельченко (сотник); студенти Київського унiверситету святого Володимира Олександр Попович, Володимир Шульгин, Микола Лизогуб, Божко-Божинський, Дмитренко, Андрiїв; гiмназисти 2-ї Кирило-Мефодiївської гiмназiї Андрiй Соколовський, Євген Тернавський, Володимир Гнаткевич, Григiр Пiпський, Іван Сорокевич, Павло Кольченко (прапорщик), Микола Ганкевич. Втрати бiльшовицьких вiйськ сягали 300 воякiв. Затримавши ворога на чотири дні, українські війська дали змогу укласти  мир між урядом Української Народної Республіки і державами Четверного союзу. Перемовини закінчилися 9 лютого 1918 року підписанням Брестського мирного договору. 

         Український народ щороку вшановує пам’ять молодих борців за волю, полеглих біля залізничної станції Крути. Ця битва стала символом героїзму та відданості Українській державі й національній ідеї, а її дата – 29 січня 1918 року – днем національної трагедії. Сміливість та жертовність учасників бою зробила їх прикладом для майбутніх поколінь захисників України. З ними порівнюють захисників Донецького аеропорту в теперішній російсько-українській війні. Тому Героїв Крут називають першими кіборгами.

Із початку війни МОН досягло низки домовленостей із партнерами з розвитку щодо забезпечення потреб педагогічних працівників комп’ютерним обладнанням. Так, за цими домовленостями, починаючи від червня 2022 року до 1 січня 2023 року поставлено 67 807 ноутбуків із 95 356 запланованих. Поряд із цим МОН продовжує комунікацію з партнерськими організаціями щодо забезпечення потреб здобувачів освіти необхідними девайсами для організації дистанційного навчання. Так, 30 грудня 2022 року Урядом Республіки Корея було передано 6 тисяч планшетів для дітей семи областей, у яких високий відсоток (більше 80%) закладів освіти організовують освітній процес у дистанційній формі (відповідно до оперативних даних місцевих органів управління освітою від 21.12.2022). Здійснення поставок від інших партнерів із розвитку планується протягом 2023 року.

За місцевою квотою школа отримала поки що тільки три комп’ютера для учнів. Але сподіваємося, що це не останні комп’ютери для нашого міста. Батьки та учні щиро дякують усім, хто займається такою потрібною роботою.     Діти – наше майбутнє!!!!

Основна базова одиниця гри – рій – це невелика група дітей, яка формується за принципом багатозадачності, який би міг виконати і мистецьке завдання, і спортивне завдання, і військово-прикладне. Рій формується на основі класу і школи. На базі школи може бути створено кілька роїв, які формують єдиний курінь. Курінь формується за «пластовим», скаутським принципом, де в одній міні-організації є представники різних вікових груп: «соколи» представляють старшу вікову групу, «джури» – середню вікову групу, найменших умовно називають «котигорошками».

  «Ідея наявності трьох вікових груп полягає в тому, що у процесі підготовки до якихось заходів, змагань, конкурсів, вони взаємодіють між собою. Але взаємодія пов’язана не тільки з підготовкою заходів. Формат куреня є живим організмом, де діти можуть самостійно проявляти ініціативу та ініціювати різні напрямки, які напряму не стосуються, наприклад, якогось мілітарного завдання, а стосуються життя школи в цілому. Таке собі «мінісамоврядування».

У форматі гри «Сокіл» («Джура») є кілька напрямів, де можна реалізувати себе. З одного боку, це декілька змагальних елементів, які пов’язані виключно із спортивним напрямком. Окремий напрямок – творчо-мистецький, і ще один, який не є основним, проте є не менш важливим, – це напрямок мілітарної підготовки, навчання всьому, що пов’язане з військовою справою.

Окремо впроваджуються державницькі елементи, пов’язані із державними символами і ритуал, пов'язаний із формуванням ціннісних орієнтирів у дітей. Незалежно від того, чим дитина займається: чи спортивними прикладними заходами, чи мистецькими, чи виконує завдання із навчальною зброєю, – головним є усвідомлення дитиною, хто є нашими пращурами, яку спадщину ми передаємо дітям. Є такий вислів, що нашу землю ми не успадкували у своїх батьків, а взяли в борг у своїх дітей. І ми також намагаємося йти за таким принципом, прищеплюючи нашим дітям в процесі гри саме такі ціннісні орієнтири.