Синельниківське районне управління Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області направляє інформаційні матеріали по профілактиці захворювання вірусним гепатитом та отруєння дикорослими грибами. 

 В Україні спостерігається різке підвищення показників захворюваності на  інфекцію гепатит А крім  Вінницької, ця інфекція  зафіксована вже в п'яти областях. Нові випадки зокрема були зафіксовані і в нашій Дніпропетровській області, де зареєстровано більше 30 випадків. Це стало відомо під час пресконференції з представниками Дніпропетровського обласного центру контролю і профілактики хвороб. «В тих зразках води, які  ми досліджували, ми не виявили гепатиту А, але ми продовжуємо подальший моніторинг»,- сказав спеціаліст.

Гепатит А — захворювання печінки вірусного походження, що може мати як легкий, так і важкий перебіг. Захворювання   в основному передається через вживання зараженої їжі та води або через прямий контакт з інфікованою людиною. Вірус зазвичай зустрічається у фекаліях інфікованих  і може поширюватися, якщо не дотримуватись належної гігієни рук, або при вживанні зараженої їжі чи води.

Вірус гепатиту А досить стійкий у довкіллі:  гине через 5 хв кип’ятіння. За кімнатної температури в сухому середовищі він зберігається протягом тижня, у воді — від 3 до 10 місяців, у випорожненнях — до 30 діб. А шляхами інфікування може бути вживання забрудненої води або їжі, недотримання особистої гігієни у сім’ях чи закладах харчування - коли інфікована людина готує їжу,  близькі контакти із хворою людиною.

Період з моменту інфікування до появи перших клінічних проявів зазвичай триває 14–28 днів. Найбільш розповсюджені симптоми захворювання, а саме - виражена загальна слабкість та підвищена втомлюваність; підвищення температури тіла; втрата апетиту; діарея (пронос); блювота; неприємні відчуття в животі; важкість у правому підребер’ї; потемніння сечі (до кольору пива); жовтяниця (пожовтіння склер та шкіри)  буває у 70% дорослих людей.

Проте, не у всіх інфікованих проявляються всі такі симптоми. Часто спостерігаються безсимптомні форми або незначна зміна в стані здоров’я.

Майже всі інфіковані повністю одужують в результаті  кваліфікованого лікування (після перенесеного захворювання на  вірусний гепатит А формується довічний імунітет), однак зрідка бувають випадки, коли інфіковані помирають від блискавичної форми вірусного гепатиту А.

Вкотре зазначимо основні методи профілактики з метою недопущення вказаного захворювання:

1.  Дотримуйтеся правил особистої гігієни: мийте руки перед уживанням їжі, а також після кожного відвідування туалету.

2.  Пийте лише кип’ячену воду.

3.  Добре мийте овочі, фрукти, зелень та ягоди перед уживанням.

4.  Не займайтеся самолікуванням. Тільки лікар може діагностувати вірусний гепатит A і надати рекомендації щодо режиму та лікування.

5.  Вакцинація. На ринку доступні кілька ін’єкційних інактивованих вакцин проти вірусного гепатиту А.  Найвідоміша – вакцина «Хаврикс» для дорослих та для дітей від 2 років. Виробники рекомендують дві дози вакцини для забезпечення більш тривалого захисту після щеплення (5–8 років).

Восени настає сезон грибів. Але разом з тим нерідко трапляються випадки отруєння грибами дикорослими, які часто закінчуються летально. Так, вже  цього   року у  нашій Дніпропетровській області зареєстрували  п'ять випадків отруєння. Найчастіше вони пов’язані зі вживанням грибів типу маслюки, сироїжки, зеленушки, рядовка, синьоніжки тощо, зібрані в лісосмузі поблизу міст та селищ. Переважно  мова йде про дикорослі гриби у сирому, смаженому, варено-смаженому вигляді, придбані в тому числі і на стихійних ринках.

Ознаки отруєння грибами можуть проявитися як через 30 хвилин після споживання, так і протягом декількох днів. Основними ознаками отруєння грибами є нудота, блювання, різкий біль у животі, діарея, запаморочення, підвищення температури тіла, зниження пульсу, задуха, судоми, відтік крові від кінцівок (холодні руки та ноги), поява галюцинацій та марення.

Тож, Держпродспоживслужба застерігає мешканців від споживання дикорослих грибів як продукту взагалі. Краще вживати штучно вирощені печериці, гливи, купуючи їх у стаціонарних торговельних мережах з відповідним виробничим маркуванням, яке інформує споживача щодо походження безпечності та якості продукту. Не варто купувати гриби на стихійних ринках, з рук, у місцях несанкціонованої торгівлі чи у продавців на автошляхах. Адже дикоростучі гриби самі по собі можуть викликати отруєння, до того ж від вживання дикорослих грибів, консервованих у домашніх умовах, можна захворіти на ботулізм (тяжка токсикоінфекція).

При появі будь-яких симптомів харчового отруєння чи взагалі погіршення стану здоров’я не можна гаяти жодної хвилини. Важливо негайно викликати «швидку допомогу»,  акцентувавши увагу на тому, що хворий вживав гриби.

До приїзду лікарів  треба  промити шлунок простою водою чи прийняти сорбенти (найменша ефективна доза активованого вугілля - 0,5 г/кг маси тіла). Пийте багато рідини – звичайної води та підсоленої або прохолодного чаю. Це допоможе відновити водно-сольовий баланс та вивести токсини. Категорично не можна вживати алкоголь чи будь-яку їжу, в тому числі молочні та кисломолочні продукти – це може прискорити всмоктування токсинів.

Залишки грибів або грибних страв треба обов’язково зберегти для лабораторного дослідження, яке допоможе встановити причину отруєння та призначити правильне лікування.

 У жодному випадку не займайтеся самолікуванням і не намагайтеся “перечекати” – це може бути смертельно небезпечно.

Синельниківське районне управління Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області з метою підвищення обізнаності громадян щодо небезпечності сказу для тварин та людей, а також інформування стосовно профілактики сказу надсилає інформаційні матеріали, а саме: український переклад брошури «Хочеш мати друга? Будь другом!» та глобальний стратегічний план із ліквідації сказу людини, що передається собаками до 2030 року «Нуль до 2023 р.». 

Обережно - Кір!!!

Кір – одна з найбільш заразних хвороб у світі. Із 10 невакцинованих людей, які проконтактували із хворим, 9 захворіють.

Кір – небезпечне захворювання, яке поширюється надзвичайно стрімко та може мати серйозні наслідки для здоров’я. 

Міністерство охорони здоров’я України закликає громадян вакцинувати дітей від кору на тлі реєстрації випадків захворювання.  

Зазначається, що, якщо ваша дитина не має планових щеплень від кору, їх необхідно наздогнати якнайшвидше. Для цього є низка вагомих причин:

1. Кір — одна з найзаразніших інфекцій, відомих у світі. 9 із 10 невакцинованих людей, що контактують із хворим, теж інфікуються. Підхопити хворобу можна будь-де – у літньому таборі, дитсадку, бомбосховищі, громадському транспорті.

2. Спалахи кору циклічні й відбуваються в Україні кожні 4-5 років. Попередній був у 2017–2019 роках. Одна з причин цього — недостатнє охоплення щепленнями.

3. Кір має серйозні ускладнення. Захворювання може призвести до пневмонії, вушної інфекції, запалення мозку, а також до інвалідності та смерті.

4. Вірус кору пригнічує на кілька місяців, а то й років імунітет людини, яка перехворіла, викликаючи «імунну амнезію». Це робить людину більш вразливою до інших інфекцій.

5. Специфічного лікування проти кору немає. Єдиний надійний захист від цієї хвороби — вакцинація.

МОЗ зауважує, що щеплення від кору безпечні, ефективні та безоплатні. Варто вакцинувати дитину вчасно, а якщо пропустили щеплення, запишіться до лікаря якнайшвидше. 

В областях сформували понад 300 мобільних громад для щеплення проти кору. 

17 липня в Україні розпочалася загальнонаціональна кампанія з вакцинації дітей від кору. Для цього у регіони вже доставлено понад 300 тис. доз європейської вакцини КПК.

Передавання інфекції

Вірус кору поширюється під час кашлю та чхання, тісних особистих контактів. Вірус лишається активним і живе в повітрі або на інфікованих поверхнях протягом 2 год. Інфікована людина може передавати вірус ще за чотири дні до і за чотири дні після появи у неї висипу.

Симптоми

Першою ознакою кору зазвичай є значне підвищення температури приблизно через 10–12 днів після інфікування, яке триває 4–7 днів. На цій початковій стадії можуть виникати нежить, кашель, почервоніння очей і сльозотеча, а також дрібні білі плями на внутрішній поверхні щік. За кілька днів з’являється висип — спочатку, як правило, на обличчі та верхній частині шиї. Приблизно через три дні висип розповсюджується по всьому тілу, включно із руками та ногами. Він тримається 5–6 днів і потім зникає. У середньому, висип з’являється через 14 днів (від 7 до 18 днів) після впливу вірусу.

За перших симптомів негайно звертайтеся до лікаря!

Ускладнення

Кір може мати серйозні наслідки, особливо у дітей віком до п’яти років. Серед ускладнень кору — запалення середнього вуха (отит), запалення дихальних шляхів (бронхіт), пневмонія, діарея, енцефаліт. Ця недуга може призвести навіть до смерті.

Захворювання на кір під час вагітності також загрожує здоров’ю жінок — від розвитку ускладнень до передчасних пологів чи мимовільного аборту (викидня).

Профілактика

Спеціального лікування від кору не має. Найкращий захист —вакцинація. В Україні є комплексна вакцина від кору, паротиту і краснухи (КПК). Вона безпечна, ефективна і забезпечує тривалий захист. Для найкращого захисту дитина має отримати дві дози КПК-вакцини.

При госпіталізації студента хворого на Кір всім контактним сусідам по блочній кімнаті, а також одногрупникам по факультету, які не вакциновані проводиться кожний день (до 3-х днів) термометрія. При виявленні підвищеної температури негайно ізолювати в ізолятор при гуртожитку, викликати швидку медичну допомогу для госпіталізації з підозрою на Кір і повідомити про це в міську студентську поліклініку тел..236-21-81 або в Університетську клініку тел.. 259-00-93.

В кімнаті (блоці) в якому проживав хворий після його госпіталізації проводиться обов’язкове вологе прибирання з застосуванням дезінфікуючих засобів та провітрювання.

Детальніше    Лист МОН від 01.08.2023 № 1/11371-23 "Інформація про кір"

Шановні батьки!

В нашій країні  реєструють випадки кору – небезпечного вірусного захворювання, яке поширюється надзвичайно стрімко та може мати серйозні наслідки для здоров’я. 

Щеплення проти кору проводять уже понад 50 років. До впровадження вакцин від кору щорічно у світі вмирало близько 2,6 млн людей.   

Для захисту від хвороби дітям необхідно отримати 2 дози вакцини. 

За календарем щеплень України перше щеплення роблять у 12 місяців, у 6 років - друге щеплення. 

Якщо ваша дитина не має планових щеплень від кору, їх необхідно наздогнати якнайшвидше. Для цього є низка вагомих причин:

1. Кір — одна з найзаразніших інфекцій,  9 із 10 невакцинованих людей, що контактують із хворим, теж інфікуються. Підхопити хворобу можна будь-де – у  дитсадку, школі, бомбосховищі, громадському транспорті.

2. Спалахи кору циклічні й відбуваються в Україні кожні 4-5 років. Попередній був у 2017–2019 роках. Одна з причин цього — недостатнє охоплення щепленнями.

3. Кір має серйозні ускладнення. Захворювання може призвести до пневмонії, вушної інфекції, запалення мозку, а також до інвалідності та смерті.

4. Вірус кору пригнічує на кілька місяців, а то й років імунітет людини, яка перехворіла, викликаючи «імунну амнезію». Це робить людину більш вразливою до інших інфекцій.

5. Специфічного лікування проти кору немає. Єдиний надійний захист від цієї хвороби — вакцинація.

З 17 липня до кінця вересня 2023 року в Україні триває загальнонаціональна «наздоганяюча» кампанія з вакцинації дітей від кору. 

Перевірте  вакцинальний статус своєї дитини, зверніться до сімейного лікаря та захистіть дитину від небезпечного захворювання. 

Проект «Підтримка зусиль у протидії туберкульозу в Україні» (далі, Проект), що виконується міжнародною організацією РАТН за фінансування з боку Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) пропонує для ознайомлення та подальшого використання в роботі посібник «Особливості просвітницької роботи щодо запобігання захворювання на туберкульоз та подолання соціально-психологічних наслідків: методичні рекомендації для педагогічних працівників закладів дошкільної та загальної середньої освіти» підготовлений фахівцямиУкраїнського інституту розвитку освіти Міністерства освіти та науки України за ініціатив та підтримки Проекту. Матеріал стане у нагоді педагогам, які безпосередньо здійснюють навчальну та виховну роботу у відповідних вікових групах учнів та вихованців, а також організаторам освітнього процесу, адже посібник спрямований на підтримку системного підходу до виховання свідомого ставлення підростаючого покоління: від дошкільнят до випускників закладів середньої освіти, - до власного та суспільного здоров’я та до викликів, що походять від туберкульозу.

Презентація посібника відбудеться під час засідання Всеукраїнського круглого столу, присвяченого Міжнародному Дню захисту дітей і Всесвітньому Дню батьків, який відбудеться 02 червня 2023 року о 10.00 - 13.00 годині, до якого можна буде приєднатися онлайн за посиланням, яке буде повідомлено оргкомітетом заходу додатково..

Електрона версія посібника наявна у необмеженому доступі на порталі Міністерства освіти та науки України

(https://mon.gov.ua/ua/osvita/doshkilna-osvita/osoblivosti-prosvitnickoyi-robotishodo-zapobigannya-zahvoryuvannyu-na-tuberkuloz-ta-podolannya-socialnopsihologichnih-naslidkiv)

ПРОФІЛАКТИКА ТУБЕРКУЛЬОЗУ СЕРЕД ДІТЕЙ

        Серед соціальних та медичних проблем суспільства туберкульоз посідає особливе місце. Туберкульоз супроводжує людство з часів його появи. Туберкульозом хворіють і продовжують хворіти в усіх країнах світу. Нажаль, не тільки хворіють від нього, але й помирають.Зросла кількість важких і занедбаних форм туберкульозу, з’явились нові проблеми – розвиток резистентних форм туберкульозу та поступове збільшення кількості хворих на туберкульоз і СНІД. Залишається актуальною проблема великої кількості хворих туберкульозом, які відносяться до соціально дезадаптованої категорії населення.

Лікування туберкульозу є тривалим та довговартісним.

Туберкульоз - важке інфекційне захворювання, збудником якого є туберкульозна паличка. Основне джерело інфекції – людина, хвора на туберкульоз. Основний шлях зараження – повітряно-крапельний.

Початковий туберкульоз розвивається в 5 – 7% заражених, а у решти – виявляється тільки при зміні туберкулінових реакцій.

        Вторинний туберкульоз проявляється у вигляді різних клінічних форм і характеризується запальним процесом різної тривалості, нерідко з видозміненням легеневої тканини, її розпадом, утворенням порожнини (каверни).

Основними методами, що дозволяють поставити діагноз туберкульозу, є: мікробіологічні, рентгенологічні, для дітей – туберкулінодіагностика (проба Манту).

        У дітей переважають позалегеневі форми туберкульозу, а саме: туберкульоз внутрішньогрудних лімфатичних вузлів та туберкульоз шкіри. Однак ускладнює ситуацію той факт, що особливістю захворюваності на сухоти серед дітей, на відміну від дорослих, є співвідношення ураження легень та позалегеневого туберкульозу. І тут показники далеко не втішні. Статистика свідчить, що у структурі захворюваності дітей на позалегеневий туберкульоз 74% складає туберкульоз органів дихання і 26% - туберкульоз інших органів. В останньому випадку найбільш поширені ТБ кістково-суглобової системи та периферичних лімфатичних вузлів. При цьому у дітей ТБ кістково -суглобової системи зріс на 14%.

        Для профілактики туберкульозу у дорослих проводяться флюорографічні обстеження, у дітей - вакцинація на 3 – 5 день від народження та ревакцинація ( повторне введення вакцини ) - в 7 років. Для визначення напруги імунітету та інфікованості щорічно проводиться проба Манту, починаючи з 1 року до 18 років.

    Як виявляють туберкульоз серед дітей?

        У зв’язку з тим, що флюорографічне обстеження проводять серед дітей і підлітків лише з 15-ти років, для раннього виявлення інфікованості серед дітей і підлітків використовують щорічні постановки туберкулінових проб Манту. Постановка проб Манту використовується з метою відбору контингенту серед дітей і підлітків для ревакцинації проти туберкульозу; для раннього виявлення початкових і локальних форм туберкульозу у дітей і підлітків; для визначення інфікованості дитячого і підліткового населення.

        Якщо через 48-72 години на шкірі передпліччя, де була проведена проба Манту, не з’являється почервоніння, це свідчить про те, що дитина не заражена туберкульозною паличкою, проба в такому випадку вважається негативною. Поява почервоніння і припухлості на місці туберкулінової проби Манту у дитини, свідчить про інфікованість туберкульозом , проба в такому випадку вважається позитивною.

Чи шкідливі протитуберкульозна вакцина та проба Манту?

        Всі батьки повинні знати, що туберкулінові проби і протитуберкульозна вакцина не шкідлива для здоров’я дітей. Це підтверджується тривалим періодом застосування цих процедур. Протитуберкульозні щеплення оберігають дітей від захворювання.

Інколи батьки відмовляються від проведення щеплень проти туберкульозу та постановки проб Манту. Альтернативи цим заходам немає, адже вони є найбільш результативними для діагностики та профілактики туберкульозу.

Щороку в Україні хворіє до 35 % дітей, які не були щеплені. При аналізі випадків туберкульозного менінгіту встановлено, що 82 % захворілих на цю недугу дітей були або не вакциновані, або вакцинація у них була не ефективною.

Туберкульоз і діти

        У віковій структурі захворюваності дітей на туберкульоз помітне підвищення відсотка дітей раннього віку з ускладненим перебігом хвороби, при цьому найчастіше спостерігається прогресування прогресу з розвитком менінгіту, міліарного туберкульозу та казеозної пневмонії. Особливо це стосується дітей грудного віку, в котрих імунна система є недосконалою і не має ефективного захисту від туберкульозу. Значну кількість дітей, які захворіли на туберкульоз, становлять особи дошкільного віку. З року в рік зростає число померлих від туберкульозу дітей. Вмирають не лише діти раннього віку, які є найчутливішими до туберкульозної інфекції, а й є випадки смерті дітей старшого віку.

        Наукові дослідження показали, що обсяг і якість профілактичних заходів, в тому числі раннє виявлення туберкульозної інфекції та ефективність специфічної профілактики БЦЖ в Україні, особливо останніми роками, були недостатніми.

        Вивчаючи причини несвоєчасного виявлення туберкульозу, встановлено недостатню настороженість педіатрів щодо цієї недуги, їх необізнаність з питань раннього та діагностики хвороби. Не налагоджено співпрацю між педіатрами і фтизіатрами. Про це свідчить тривале (від одного місяця до 1.5 року) помилкове лікування дітей, хворих на туберкульоз, нерідко у кількох лікарнях з приводу інших хвороб.

        Після проведення туберкулінодіагностики не контролюється своєчасність обстеження на туберкульоз дітей з інтенсивними та гіперергічними реакціями на туберкулін. До того ж, значна кількість джерел інформації не виявляється або несвоєчасно виявляється, внаслідок цього багато дітей з невідомих вогнищ інфекції, які повинні спостерігатися фтизіатром, не знаходяться на диспансерному обліку і профілактичні протитуберкульозні заходи серед них не проводяться.

        На основі багаторічних наукових досліджень розроблено заходи щодо організаційних форм виявлення та запобігання туберкульозу в дітей в умовах епідемії туберкульозу. Розроблені заходи щодо організації раннього та своєчасного виявлення туберкульозу відрізняються від існуючої тактики виявлення посиленням протитуберкульозних заходів у групах ризику, оскільки майже всі хворі на туберкульоз діти були з цих груп ризику, оскільки майже всі хворі на туберкульоз діти були з цих груп, а туберкулінодіагностика серед цього контингенту дітей проводиться нерегулярно. Другою особливістю є обов’язкове проведення туберкулінодіагностики дітям, котрі звернулись у поліклініку чи стаціонар з приводу будь-якої хвороби, за винятком протипоказаної. Це спричинено тим, що більшу кількість дітей, яких виявили при зверненні за медичною допомогою, тривало помилково лікували з приводу інших хвороб.

        Основними протитуберкульозними заходами серед дітей вважаються:

профілактичні, до яких відносяться: вакцинація і ревакцинація;

хіміопрофілактика;

ізоляція дітей із мікобактеріального вогнища;

оздоровлення дітей у дитячих колективах та сім’ях;

санітарно-освітня робота серед населення;

вакцинація і ревакцинація;

хіміопрофілактика;

ізоляція дітей із мікобактеріального вогнища;

оздоровлення дітей у дитячих колективах та сім’ях;

санітарно-освітня робота серед населення;

раннє виявлення туберкульозу;

організація диспансерного спостереження: педіатром за дітьми груп ризику щодо туберкульозу;

фтизіатром за дітьми, які живуть в умовах контакту з хворим на туберкульоз, інфікованими мікобактеріями туберкульозу (МБТ) та дітьми, хворими на туберкульоз;

педіатром за дітьми груп ризику щодо туберкульозу;

фтизіатром за дітьми, які живуть в умовах контакту з хворим на туберкульоз, інфікованими мікобактеріями туберкульозу (МБТ) та дітьми, хворими на туберкульоз;

організація лікування хворих на туберкульоз дітей до їх одужання.

Протитуберкульозні заходи серед дітей здійснюються загальною медичною мережею, протитуберкульозною і санітарно-епідемічною службою.

Підкреслено, що для раннього та своєчасного виявлення туберкульозу в умовах епідемії хвороби протитуберкульозні заходи слід спрямовувати у таких напрямках:

серед здорового контингенту дітей;

груп ризику, що знаходяться на диспансерному обліку в дитячих поліклініках;

груп ризику, що спостерігаються в протитуберкульозному диспансері;

контингентів, що є під наглядом фтизіатра у протитуберкульозному диспансері (виявлення загострень процесу).

        Дотримуючись розробленої методики організації протитуберкульозних заходів серед дітей в умовах епідемії туберкульозу, ефективність раннього виявлення туберкульозної інфекції підвищується у 2,8 раз. Запропонована методика у перспективі підвищить настороженість педіатрів щодо туберкульозу, налагодить співпрацю між педіатрами та фтизіатрами.

ПАМ’ЯТАЙТЕ! Щоб не захворіти на туберкульоз необхідно повноцінно харчуватися, не мати шкідливих звичок, вести здоровий спосіб життя, своєчасно проводити щеплення!

        Враховуючи епідемічний стан у країні, має бути обов’язково запланована робота щодо заохочення всіх учасників освітнього процесу до дотримання гігієнічних навичок, соціальної дистанції у приміщенні та на території ЗДО з метою забезпечення виконання профілактичних і протиепідемічних заходів.

Дифтерія — це гостре інфекційне захворювання з повітряно-крапельним механізмом передавання, що характеризується місцевим фібринозним запаленням (переважно слизових оболонок ротоглотки) та явищами загальної інтоксикації з переважним ураженням серцево-судинної та нервової систем, нирок.

Алгоритм організації та проведення протиепідемічних заходів

 при поодиноких випадках захворювань на дифтерію в закладі:

    3 метою виявлення джерела інфекції та меж вогнища забезпечити введення обмежувальних заходів в усьому закладі, де виявлений хворий, терміном 10 днів,протягом якого не допускати:

- прийняття до групи/класу нових осіб (дітей чи персоналу) без анамнезу щодо проведених щеплень та перенесеної дифтерії;

- проведення масових заходів та зборів тощо;

- відсутніх з невідомих причин контактних осіб до відвідування закладу без бактеріологічного обстеження та довідки про стан здоров’я  педіатра, сімейного лікаря чи інфекціоніста.

Забезпечити:

- проведення медичного огляду всіх контактних дітей з групи/класу (школи), а також персоналу інфекціоністом, проведення їм одномоментного одноразового лабораторного обстеження на дифтерію;

- при виявленні хворих чи носіїв лабораторні обстеження контактним повторювати до останнього позитивного випадку;

- організувати щоденний огляд контактних дітей і дорослих: огляд та опитування педіатром чи  сімейним лікарем, інфекціоністом та оториноларингологом з термометрією;

- ведення листка медичного спостереження з зазначенням показників температури тіла, даних огляду шкіряних покривів та слизової оболонки ротової порожнини;

- направлення осіб, підозрілих на захворювання на дифтерію, на консультацію до інфекціоніста, оториноларинголога:

- достатню кількість у закладі медичних термометрів та шпателів одноразового використання, дезінфікуючих та миючих засобів;

- проведення заключної дезінфекції після ізоляції хворого у відповідності до регламенту по застосуванню деззасобу;

- посилити санітарно-гігієнічний режим, в т.ч. вологе прибирання приміщень закладу силами технічного персоналу з застосуванням миючих засобів, провітрювання приміщень, можливе ультрафіолетове опромінення повітря протягом 20-30 хвилин у відсутності людей з наступним провітрюванням;

- проведення санітарно-освітньої роботи серед батьків, дітей та обслуговуючого персоналу навчально-виховного закладу з питань профілактики дифтерії;

- допуск в колектив перехворілого на дифтерію можливий при повному клінічному одужанні, наявності довідки інфекціоніста.

Причини дифтерії

    Збудником є дифтерійна паличка (коринебактерія), яка виробляє екзотоксин, стійка до дії різних чинників, у зовнішньому середовищі може зберігатися до 15 діб; кип’ятіння та 1%-й розчин сулеми знищують палички через 1 хвилину. Токсин, який виділяє паличка, в зовнішньому середовищі нестійкий, швидко гине під час нагрівання (+60 °С та вище), а також внаслідок дії прямих сонячних променів. Інкубаційний період захворювання — від 3 до 10 днів.

Джерело інфекції — хвора людина чи носій Corynebacterium diphtheriae, які виділяють токсигенні штами збудника.

Бактерієносійство Corynebacterium diphtheriae є окремим типом інфекційного процесу і буває:

реконвалесцентне (у осіб, що перехворіли на дифтерію);

у здорових осіб (у яких на момент огляду клінічні симптоми були відсутні).

За тривалістю бактерієносійство Corynebacterium diphtheriae поділяють на:

короткочасне — збудник виділяється до 2 тижнів;

середньої тривалості — від 2 тижнів до 1 місяця;

затяжне — більше 1 місяця;

хронічне — від 6 місяців до кількох років.

Шляхи передавання інфекції

Дифтерія передається найчастіше повітряно-крапельним шляхом, факторами передавання також можуть бути предмети побуту (посуд, іграшки). Коли дифтерійна бактерія потрапляє у дихальну систему, вона виробляє токсин, який блокує синтез білка в клітинах, у результаті чого виникають тяжкі функціональні та структурні зміни, інколи несумісні з життям. Захворювання проявляється у вигляді ангіни, коли у горлі утворюються плівки, що можуть ускладнювати дихання та ковтання.

Симптоми дифтерії

Інкубаційний період дифтерії становить 2–10 днів.

Клінічна картина захворювання залежить від локалізації патологічного процесу, його поширеності, ступеня токсикозу та/чи обтурації дихальних шляхів, наявності та характеру ускладнень, супутніх захворювань та приєднання вторинних інфекцій.

Захворювання на дифтерію може мати такі прояви:

біль у горлі;

підвищена температура, лихоманка;

набряк слизової оболонки ротоглотки;

наліт на мигдалинах сірого кольору, осиплість голосу;

набряк шиї;

збільшення шийних, підщелепних лімфатичних вузлів.

Виділяють різні форми захворювання.

Дифтерія носа: серозно-геморагічні, гнійні чи гнійно-геморагічні виділення з носа, незначне поширення фібринозних плівок (в основному перетинка носа); зрідка — загальні симптоми.

Дифтерія глотки: найчастіша форма; неприємний запах з рота, біль у горлі, труднощі під час ковтання, слинотеча, збільшені болючі регіональні лімфатичні вузли, у тяжких випадках — масивний набряк м’яких тканин шиї (bull neck, бичача шия). У пацієнтів з обструкцією дихальних шляхів — участь допоміжних дихальних м’язів, інколи ціаноз. Існує ризик аспірації відірваних фрагментів фібринозних плівок і асфіксії. Фібринозні плівки, спочатку білі, потім сіро-коричневі, з’являються впродовж 2–3 днів, укривають піднебінні мигдалики, задню стінку глотки, м’яке піднебіння; слизова оболонка глотки незначно гіперемована і набрякла.

Дифтерія гортані і трахеї: як правило, внаслідок поширення процесу з глотки; фібринозні плівки і набряк слизової оболонки спричиняють звуження просвіту дихальних шляхів. Симптоми: захриплість, афонія, дзвінкий «гавкаючий» кашель, задишка.

Дифтерія шкіри: раньова інфекція; хронічна виразка, яка не гоїться, вкрита брудно-сірим нальотом або заповнена некротичними масами, зрідка — симптоми системної дії токсину.

Дифтерія може вражати й інші органи: кон’юнктиву, вухо, піхву, пряму кишку.

Ускладнення

Дифтерійний токсин також може потрапити у кров. До дії токсину чутливі майже всі органи, але найбільш вразливими є серце, нирки, наднирники, нервова система. Унаслідок дії токсину порушується синтез білка клітинами, що призводить до гибелі клітини.

Ускладнення від дифтерії можуть включати:

блокування дихальних шляхів;

інфекційно-токсичний шок;

пошкодження серцевого м’яза (міокардит);

ураження нервової системи;

нефрозонефрит;

легеневу інфекцію (дихальну недостатність або пневмонію).

Лікування дифтерії

    Усі хворі на дифтерію, незалежно від її клінічної форми і ступеня тяжкості, підлягають невідкладній обов’язковій госпіталізації до інфекційного стаціонару. Головним у лікуванні всіх форм дифтерії (крім бактеріоносійства) є введення антитоксичної протидифтерійної сироватки (ПДС), яка пригнічує дифтерійний токсин у крові.

Профілактика дифтерії

    Попередити розвиток небезпечних ускладнень можна завдяки вакцинації дітей, згідно з Календарем профілактичних щеплень, і ревакцинація дорослих кожні 10 років.

Вакцинація, як і перенесене захворювання, вже через 1–1,5 років не гарантує захисту від інфікування та захворювання, але у правильно щеплених недуга матиме набагато легший перебіг, ніж у тих, хто не має щеплень. Тому так важливо вчасно здійснювати як вакцинацію, так і ревакцинацію.

Щоб запобігти розповсюдженню хвороби, потрібні раннє виявлення хворого, його ізоляція та лікування, а також виявлення та санація бактеріоносіїв.

Метою щеплення є створення антитоксичного імунітету проти дифтерії (правця), наявність якого практично ліквідує небезпеку розвитку важких форм дифтерії та допомагає зменшити захворюваність.

Вакцинація відбувається у кабінетах щеплень дільничних поліклінічних закладів (безкоштовно). Також є мережа приватних кабінетів щеплень, де можна вакцинуватися власним коштом.

Вакцинація дітей

    Згідно з національним Календарем профілактичних щеплень, для вакцинації дітей проти дифтерії, кашлюку, правця на першому році життя можуть використовуватися вакцини як з ацелюлярним (АаКДП), для ослаблених дітей, так і з цільноклітинним (АКДП) кашлюковим компонентом. Ці вакцини використовуються для щеплення дітей до 6 років 11 місяців 29 днів.

Вакцинація АКДП (АаКДП) вакциною здійснюється у: 2 місяці (перше щеплення), 4 місяці (друге щеплення), 6 місяців (третє щеплення). У 18 місяців проводиться ревакцинація.

Ревакцинацію проти дифтерії та правця у 6 років проводять анатоксином дифтерійно-правцевим (далі — АДП), наступну у 16 років — анатоксином дифтерійно-правцевим зі зменшеним вмістом антигену (далі — АДП-М).

Щеплення дітей до 7 років з порушенням Календаря призначаються лікарем з такого розрахунку, щоб дитина встигла одержати чотириразове щеплення проти кашлюку до 6 років 11 місяців 29 днів. У разі неможливості отримати 4 дози вакцини проти кашлюку дитиною до 6 років 11 місяців 29 днів вводять стільки доз, скільки дитина встигне отримати до виповнення їй зазначеного віку.

Дітям, старшим 7 років, та дорослим, які раніше не були щеплені або не мають даних щодо вакцинації, проводять щеплення АДП-М триразово. Ревакцинація дітей віком 15 –18 років, які отримують щеплення поза цим Календарем, здійснюється з мінімальним інтервалом у 3 роки після останнього щеплення для профілактики дифтерії та правця.

Вакцинація дорослих

    Першу планову ревакцинацію дорослих за віком та епідпоказаннями, які раніше були щеплені, проводять АДП-М у віці 26 років з подальшою плановою ревакцинацією АДП-М з мінімальним інтервалом 10 років від попереднього щеплення АДП-М.

Для профілактики дифтерії у разі виникнення осередку інфекції контактні особи залежно від їхнього вакцинального статусу підлягають негайній імунізації:

нещеплені особи мають одержати первинний вакцинальний комплекс (вакцинація та перша ревакцинація) препаратами згідно з віком;

особи, які підлягають ревакцинації згідно з Календарем щеплень у цьому році, мають негайно отримати чергову ревакцинацію;

особи, імунізовані згідно з Календарем, мають отримати додаткову дозу АД (дифтерійного анатоксину) чи анатоксину АД-М залежно від віку, якщо після останнього щеплення проти дифтерії минув щонайменш рік.

ВАКЦИНАЦІЯ

У воєнний час підвищується ризик розвитку і поширення інфекційних хвороб. Особливо вразливі до них діти і дорослі, які мають прогалини у графіку щеплень або не імунізовані взагалі. 

За підсумками 2021 року рівень охоплення щепленнями в Україні залишається нижчим за рекомендований Всесвітньою організацією охорони здоров’я. Водночас вакцинація є однією з головних складових громадського здоров’я. 

Щороку щеплення рятують 2–3 мільйони дитячих життів у всьому світі. Нещеплені ж діти ризикують інфікуватися, тяжко хворіти, а деколи й померти від наслідків захворювань. Тож важливо дотримуватися національного Календаря профілактичних щеплень. Особливо під час війни, адже медична система зараз долає нові виклики, і важливо не перевантажувати її додатково. 

Тому радимо подбати про себе і своїх дітей та захиститися від інфекційних хвороб, щойно ви перебуватимете у безпечному місці в Україні або за кордоном. Для цього зверніться до найближчої амбулаторії/лікарні.

Відповідно до Календаря профілактичних щеплень, дитина має отримати вакцини від таких захворювань, як туберкульоз, гепатит В, кір, епідемічний паротит (свинка), краснуха, дифтерія, правець, кашлюк, поліомієліт та хіб-інфекція.

Коли і від чого вакцинуватися?

• Гепатит В: протягом першої доба життя, у 2 та 6 місяців.

• Туберкульоз: 3–5 доба життя.

• Кір, паротит, краснуха (у складі комбінованої вакцини): у 12 місяців та 6 років.

• Дифтерія, правець (у складі комбінованої вакцини): у 2, 4, 6, 18 місяців, 6 та 16 років.

• Кашлюк  (у складі комбінованої вакцини): у 2, 4, 6, 18 місяців.

• Поліомієліт: інактивована вакцина (ІПВ) – у 2 та 4 місяці, оральна поліомієлітна вакцина (ОПВ) – у 6 та 18 місяців, а також 6 та 14 років.

• Хіб-інфекція: у 2, 4 та 12 місяців. 

Дорослі, щеплені за календарем, потребують ревакцинації від дифтерії і правця кожні 10 років: у 26, 36, 46 і так далі років. 

Перевірте, чи має ваша дитина всі необхідні щеплення відповідно до віку і чи отримали ви ревакцинацію упродовж останніх 10 років. 

Як підтвердити статус рутинних щеплень всередині країни та за кордоном? 

Підтвердити щеплення можна у два способи: 

• Довідка або довідки, записи в амбулаторній картці, картка профілактичних щеплень (форма 063/о), паперові сертифікати або будь-яке фото цих документі;

• Дані, внесені в електронну систему охорони здоров’я (ЕСОЗ), витяг з якого можливо запросити у сімейного лікаря, якщо подальші щеплення проводитимуться за кордоном.

Якщо ви не встигли взяти з собою медичну картку, спробуйте сконтактувати з вашим сімейним лікарем або педіатром, із закладом охорони здоров'я, де проводилась вакцинація. Також, ви можете звернутися до лікаря з проханням перевірити внесення записів про щеплення до ЕСОЗ. У разі, якщо ви не можете вийти на зв’язок із лікарем або не маєте підтверджених записів про проведені щеплення, курс вакцинації буде вважатися таким, що відсутній. Тож щеплення доведеться робити наново.  

Що робити, якщо ви пропустили якусь із доз щеплення?

Якщо якась із доз щеплення була пропущена, не варто панікувати. Пропуск вакцинації не означає, що треба розпочинати серію щеплень спочатку. Проте вкрай важливо надолужити пропущені дози якомога швидше незалежно від того, скільки минуло часу.

Як вакцинуватися, якщо ви маєте порушення Календаря щеплень?

Якщо ви маєте порушення Календаря щеплень, вакцинація здійснюється з дотриманням мінімальних інтервалів (див. Наказ №595). Введення чергової дози вакцини/анатоксину з меншим, ніж мінімальний, інтервалом не зараховується. Під час вибору схеми вакцинації необхідно керуватися інструкцією виробника про застосування вакцини/анатоксину.

 Не відмовляйтеся від рутинних щеплень, якщо вам їх запропонують. Від цього залежить здоров’я, а іноді і життя.

Детальніше: Міністерство охорони здоров'я України