Педагогічна діяльність М.І. Пирогова

Микола Іванович Пирогов (1810 – 1881) – основоположник воєнно-польової хірургії, видатний вчений, педагог, громадський діяч. Закінчив Московський університет. Поглиблював знання у Дерптському, Берлінському та Геттінгенському університетах. Працював у Дерптському університеті та Петербурзькій медико-хірургічній академії. Під час Кримської війни 1854 – 1855 рр. брав участь в обороні Севастополя. З організованою ним громадою медичних сестер зробив тисячі операцій, рятуючи життя пораненим воїнам. 1856 р. був призначений попечителем Одеського навчального округу. Протягом 1858 – 1861 рр. обіймав посаду попечителя Київського навчального округу. Свої погляди на освіту й виховання М. Пирогов висловив у низці публікацій та намагався реалізувати у своїй практичній діяльності. В 1856 р. він надрукував у журналі «Морской сборник» статтю «Вопросы жизни», в якій розглядає питання сімейного і суспільного виховання дітей, обґрунтовує свій ідеал високоморальної людини та доводить необхідність моральної освіти для всіх людей, тому що вона є основою, на якій повинна базуватися спеціальна освіта. Насамперед, писав Микола Пирогов, потрібно забезпечити розвиток особистості, сформувати моральні цінності, необхідні людині при вступі у самостійне життя. Він вказував на шкідливість ранньої професіоналізації, спеціалізації в освіті, як для самої людини, так і для суспільства. Думки Миколи Пирогова були прогресивними для свого часу. Він вважав, що дітей треба виховувати з колиски, аби домогтися докорінної зміни моральності, прагнень, потреб, переконань суспільства.

Початкове сімейне виховання дітей дошкільного віку Микола Пирогов вважав тим ступенем, з якого починає формуватися моральна людина, тією основою, на якій будується подальша шкільна освіта. Думки про виховання моральної людини з самого раннього віку, про відповідальну роль матері в початковому сімейному вихованні дітей, про ідеал матері – виховательки зародилися в нього задовго до опублікування статті «Вопросы жизни». Вони були висловлені ним у листах до своєї майбутньої дружини ще в 1850 р. Головне призначення матері, стверджував Пирогов, повністю віддавати себе сім'ї, вихованню дітей. «Жінка повинна бути підготовлена до виховної діяльності», – писав він. – «Неоціненне щастя бути вихованим в перші роки життя дитини освіченою матір'ю, яка знала б і розуміла почесність свого покликання. Щоб виконати це покликання, матері необхідно постійно прагнути до самовиховання і самоосвіти». Він високо підносив роль жінки в суспільстві. Критикував недоліки жіночої освіти.

«Вони – жінки – головні будівничі суспільства. Наріжний камінь закладається їхніми руками», – наголошував Микола Пирогов і наполягав на тому, що мати має бути оточена особливою увагою та повагою суспільства.

Микола Пирогов вказував на необхідність бережного і уважного ставлення до дітей, розум і серце яких під впливом виховання і навчання, подібно м'якому воску, можуть набувати різних форм. Вчитель мусить прозорливим і спостережливим оком помічати дії дитини, її природні нахили, розвивати їх чи стримувати й надавати їм іншого спрямування. В сімейному вихованні, зазначав Микола Пирогов, більше можливостей для керування індивідуальним розвитком дитини, ніж у школі, і ці можливості потрібно обов'язково використовувати в повній мірі.

Найважливішим виховним прийомом, важелем початкової освіти він вважав дитячі ігри. Замість недолугих іграшок, які псують дитячу уяву, треба запропонувати дітям ігри, що розвивають кмітливість та дають багато нових і важливих знань.

Ці погляди Миколи Пирогова мали велике значення для дошкільної педагогіки другої половини XIX ст., зокрема, ідею реальної освіти дітей дошкільного віку було використано при складанні програм і методичних розробок ігор, занять, спостережень за природою.

Микола Пирогов вважав обов'язковим виховання і навчання рідною мовою, виступав за зв'язок школи з життям. На його думку, навчання дітей грамоти слід починати з шестирічного віку. Для розвитку мислення дітей важлива не тільки наочність, а й слово. Дар слова – це єдиний і неоціненний засіб дійти до суті значно глибше, ніж одним зовнішнім сприйманням. Микола Пирогов стверджував, що наочність і слово треба застосовувати в тісному взаємозв'язку.

Ідеї Миколи Пирогова справили значний вплив на розвиток вітчизняної педагогічної науки й народної освіти, їх активно підтримували у своїй освітньо-педагогічній діяльності вчителі, методисти, просвітителі народних мас. Протягом п'яти років перебування на посаді попечителя навчальних округів Микола Пирогов зробив дуже багато для того, щоб пробудити в освітян і широкої громадськості прагнення до організації навчально-виховної системи. Для цього він запровадив нові форми і способи заохочення методичних пошуків учителів, підніс значення гімназійних рад.

Заслугою просвітителя – гуманіста було й те, що в Києві, а потім і в інших містах України, за його безпосередньої участі було засновано недільні та вечірні школи для дорослого населення.

Микола Пирогов виявив себе як гуманний реформатор, противник казенної педагогіки, він захищав загальнолюдський характер освіти, виступав за забезпечення наступності навчання у школах різних ступенів. Його реформи сприяли заміні дисципліни солдатської моральною, обмежували свавілля начальників від освіти.

Велику увагу Микола Пирогов приділяв змісту навчання, його формам і методам. Він був прихильником розвивального навчання. Наголошував на нерозривності навчання і виховання. Школа, вважав він, зобов'язана готувати «істинну людину», з широкими науковими знаннями, високими моральними переконаннями, твердою волею, здатністю встояти проти «зваб сучасного суспільства», кар'єризму, особистої вигоди. Микола Пирогов виступав за поширення освіти серед жінок та виховання їх як майбутніх матерів.

За матеріалами сайту subject.com.ua

Також рекомендуємо ознайомитися із статтями, наведеними нижче: