Сторінка учителя - дефектолога (тифлопедагога)
Борисова Інна Володимирівна
учитель-дефектолог вищої категорії, має педагогічне звання " Учитель-методист" та педагогічний стаж понад 30 років.
Рекомендації від Борисової Інни Володимирівни
Рекомендації від Борисової Інни Володимирівни
Заняття в дитячому садку чи школі , а вдома відпочинок перед екранами телефонів та комп’ютерів – для дитячих очей таке навантаження є надмірним. Щоб запобігти в подальшому проблем із зором, необхідно регулярно виконувати спеціальну зарядку для очей.
« Метелик»
Для цієї вправи дитині необхідно уявити, що її повіки та вії – це «крила метелика». Щоб метелик зміг взлетіти, треба швидко та легко покліпати очима. Ця вправа сприяє не тільки розслабленню м’язів очей, але й зволоженню рогівки. Виконувати цю вправу бажано кілько разів впродовж всього дня.
«Жмурки»
Назва цієї вправи говорить сама за себе. Дитині потрібно сильно заплющити очі на 5-7 секунд, а потім максимально розслабити їх. Повторювати цю вправу необхідно 3-5 разів.
«Світлофор»
Попросіть дитину зобразити світлофор. Для цього їй потрібно буде поперемінно моргати то одним, то іншим оком. Крім зняття напруги з очей, ця вправа сприяє розвитку координації та покращує кровообіг в судинах очей.
«Веселі годиннички»
Вихідне положення - голова прямо, очі дивляться вперед. Під ритмічне «тік – так» переводимо погляд то вправо, то вліво. Потім, не повертаючи голови, виконуємо кола очима. Спочатку за годинниковою стрілкою, а потім – проти. Кількість повторень – 10-15 у кожну сторону.
«Ближче – далі»
Для цієї вправи знадобиться два предмета на різній відстані. Завдання дитини- дивитись по 3-5 секунд то на ближній, то на предмет вдалині, поперемінно змінюючи фокус очей. Виконуємо таку вправу 5-6 разів.
«Хто кого?»
Ця гра знайома кожному з дитинства. Двоє сідають навпроти один одного, та, максимально не моргаючи, дивляться один одному в очі. Після того як один з гравців моргне, потрібно заплющити очі на 5-10 секунд. Таке чергування напруження і розслаблення дуже корисне для очних м’язів.
«Масаж»
М’якими рухами пальців, не надавлюючи, виконуємо масаж закритих очей. Рухаємось в напрямку від внутрішніх кутів очей до зовнішніх на верхній повіці та навпаки – на нижній повіці. Робити такий масаж необхідно впродовж 1 хвилини.
Деревенко Галина Василівна конультує:
Вправи для розслаблення очей
Ці вправи підійдуть для розслаблення всього тіла, але основну увагу приділено саме релаксації очей
Вправа 1. Поставте дитину обличчям до вікна, ноги на ширину плечей. Руки мають вільно звисати. Нехай вона правно поверне тулуб до лівої стіни, щоб лінія плечей була паралельною до стіни. Для пошершення виконання вправи можна дозволити дитині відривати п’яту від підлоги. Голова, плечі та очі мають під час повороту рухатися разом. Очі розслаблені, не розглядають жодних предметів, щоб очні м’язи не працювали. Дихання – у зручному ритмі. На початку вправи можна чергувати повороти: 4 з відкритими очима, потім 4 – з закритими. До кожного повороту переходити поступово лише з відкритими очима.
Вправа 2. «Ведмедик хитається». Дитина має стояти розслаблено і переступати з однієї ноги на іншу, відриваючи п’яти від підлоги і злегка хитаючись, як це роблять ведмеді в зоопарку. Дивитися потрібно в напрямку носика, не зупиняючись поглядом на жодному з предметів, які потрапляють у поле зору. Під кінець кожного хитання можна м’яко моргати.
Наступний етап – виконання малих поворотів (коротких похитувань), призначених для розслаблення очних м’язів, м’язів шиї, для пошіплення кровообігу і збільшення притоку крові до очей.
Вправа 3. «Повороти пальців». Дитина має поставити вказівний палець однієї з рук перед носом. М’яко повертаючи голову з одного боку в інший, намагатися дивитися не на палець, а повз нього. Буде здаватися, що пальчик рухається. Це відчуття посилиться, якщо повороти робити із закритими очима, щоб кінчик носа щоразу торкався пальця. Якщо дитині не вдається досягти ілюзії руху пальця, тоді нехай вона піднесе до носа долоню з широко розтуленими пальцями. Повертаючи голову, нехай дивиться крізь них, уявляючи, що перед нею парканчик. Пальці мають неначе пропливати перед нею. Чергуйте 3 повороти із закритими очима, 3 – з відкритими. Таких поворотів слід виконати 10-15, із рівним диханням.
Вправа 4. Розмістіть вказівний палець однієї з рук дитини на відстані 15 см від правого ока. Нехай вона трошки повертає голову з боку в бік, дивлячись перед собою. Має здаватисЯ, що палець рухається. Ця вправа легша за попередню і дає змогу швидше досягти ілюзії рухів пальця.
Вправи на кліпання корисні як для розвитку нормального зору, так і при всіх видах порушень зору.
Вправа 5. Кліпання. Це рефлекторні рухи повік людини. Кліпати у вправі потрібно якомога частіше. Проведіть з дитиною такі ігри:
· ви і дитина маєте закрити долонею праве око, а лівим безперервно кліпати. Потім навпаки;
· нехай дитина подивиться в дзеркало на своє праве очко і кліпне лівим оком. Потім подивиться на ліве око, а кліпне правим;
· перекидаючи з руки в руку м’ячик, потрібно кліпати при кожному торканні його руками;
· під час повільної прогулянки дитина на кожний зроблений крок кліпає очима, щоб здавалося, ніби земля рухається їй назустріч;
· по черзі з дитиною невисоко підкидайте догори м’ячик, стежачи за ним поглядом, переміщуючи голову за рухом очей;
· рахуйте разом з дитиною з нерегулярними інтервалами і кліпайте на кожний рахунок;
· кліпайте на кожний вдих і видих тощо.
Вправа 6. Для посилення кровообігу в очах корисно полоскати закриті очка дитини по черзі теплою і холодною водою; занурити обличчя у воду, відкрити очка і покліпати ними вгору-вниз, направо-наліво, по колу. Воду краще використовувати кип’ячену. Візьміть широку мисочку, наповніть її охолодженою кип’яченою водою, піднесіть до очей. Нехай дитина спробує опустити в неї око, щоб воно занурилося у воду, і часто помограє ним у воді.
Як говорить народна мудрість: «Краще один раз побачити, ніж сто разів почути», і це буде можливим тоді, коли у вашої дитини нормально розвиватиметься зір.
Значення зорової гімнастики для здоров’я дитини
Зір – найважливіший фактор розвитку людини. Для чого нам потрібні очі? Очі в нас для того, щоб бачити все те, що відбувається навколо нас: світло чи темно зараз, розрізняти кольори навколишніх предметів, визначати їх розміри, відстань до них та між ними, напрямок руху, форму і так далі.
Народившись, малюк потрапляє у яскравий світ барв, звуків, запахів, рухів і тактильних вражень. Ці відчуття стають основою його розвитку. У маленької дитини практично немає зорового досвіду, знань, а порушення зору заважає їй отримати їх.
Зір і рух – нерозривні. І справді, очі – найрухоміший орган нашого організму. Дефіцит руху в житті сучасної людини неодмінно позначається на функціональних властивостях зорового апарату. Надзвичайно важливе зна- чення мають різні тренувальні вправи, що зміцнюють очні м’язи, попереджують їх ослаблення.
Зорова гімнастика- чудовий помічник у боротьбі за хороший зір.
Головне завдання гімнастики для очей у дітей- дошкільнят- це формування у малюків правильного уявлення про те, що про зір необхідно постійно піклуватись.
Користь гімнастики для очей:
Регулярна гімнастика підвищує працездатність очей, поліпшує зір, покращує кровообіг, попереджає розвиток деяких захворювань очей. Крім того, будь-який навчальний матеріал засвоюється більш ефективно.
Зорова гімнастика в дитячому садочку може проводитися в різних формах:
· ігрова п’ятихвилинка з різними предметами;
· використання зорових тренажерів (індивідульні, стельові, настінні);
· гімнастика за словесною інструкцією, з віршами;
· з опорою на схему і зорові мітки;
· електронна гімнастика
Дитині дошкільного віку подобається проведення гімнастики для очей як цікавої гри. Дитина у грі розкривається, їй цікаво. А те, що дитині цікаво, вона сприймає набагато швидше. Гра виховує впевненість у собі, чого не вистачає дітям із порушеннями зору.
Батьки теж повинні підтримувати позитивний ефект зорової гімнастики, намагаючись як найбільше і найкраще розвивати зір своєї дитини. Для цього вони можуть виконувати вправи для очей разом з дітьми вдома, у вільний
час, в ігровій формі.Така гра – дійовий елемент творчої співпраці батьків і дітей.
ПОГРАЙТЕ З ДІТЬМИ:
1.Простеж очима за схемами
2. Віршовані вправи для очей:
Очі щільно ми закрили –
це один, два, три, чотири.
Потім ширше розкриваєм,
Вдалині щось роглядаєм.
І поки ми розглядали
До шести порахували.
Щоб очі наші відпочили,
Робим це разів чотири.
Очі швидко обертаєм,
Головою не хитаєм.
Вліво раз, два, три, чотири.
Вправо стільки ж повторили.
По колу очі обертаєм
І все навколо розглядаєм.
Раз коло, два і три, чотири.
Щільніше очі ми закрили.
На п’ять і шість їх потримали
І потім знову закружляли.
Раз, два, три!
Очі догори!
На чотири та й на п’ять
Будем міцно їх стулять.
Знову очі догори
Ми рахуєм раз, два, три!
Очі щоб відпочивали
Дивимось ми вліво – вправо.
Потім блимаєм очима.
І знову ними вправо - вліво.
Не працювати є причина –
Очам даємо відпочинок!
Мерщій рівнесенько сідаймо.
Очима кліпать починаймо.
Особливості формування навичок просторової орієнтації у дітей з вадами зору:
Навчання просторовому орієнтуванню можливе лише за умов індивідуального підходу до кожної дитини з вадами зору, врахування дефекту, вторинних відхилень, особливостей характеру та її попереднього життєвого досвіду. Чинне місце в корекційній роботі займає інклюзивна форма навчання.
До дошкільного закладу зараховуються діти, які мають направлення оПМПК з діагнозами: міопія, амбліопія, гіперметропія, косоокість, ЗНМ, заїкування.
В ДНЗ створені всі умови для лікування, розвитку і навчання дітей з особливими потребами. Різнобічний вплив на дітей проводиться у тісній взаємодії вчителів-дефектологів, вчителів-логопедів, психолога, інструктор з фізкультури, музичних керівників, вихователів, лікаря-офтальмолога, медичної сестри-ортоптистки. Працівники дошкільного закладу – це єдиний, творчий колектив однодумців, якому не байдужі діти з особливими потребами.
Робота спирається на наукові і практичні розробки Національної Академії педагогічних наук України, Інституту корекційної педагогіки, провідних дефектологів України. Корекційно – педагогічну роботу педагоги втілюють за "Програмою для дошкільних навчальних закладів (груп) компенсуючого типу для дітей з вадами зору" та корекційно – відновлюваних карт педагогічного супроводу дитини.
В основу планування педагогічного процесу та корекційно-реабілітаційної роботи по формуванню конкретних уявлень та реальних знань дітей про оточуюче середовище покладено навчання за лексичними темами – блоками.
Тифлопедагог Борисова Інна Володимирівна має вищу дефектологічну освіту, вищу кваліфікаційну категорію, та педагогічне звання "Старший учитель". В своїй роботі реалізує вимоги Базового компоненту дошкільної освіти, враховуючи специфіку роботи з дітьми які мають вади зору. Поглиблено працює з питання сенсорного виховання, яке сприяє розвитку всіх органів чуття. Цілеспрямовано формує у дітей пошукові способи сприймання та орієнтації при виконанні завдань, розвиває зорову увагу до властивостей і співвідношень предметів, вміння враховувати ці властивості в практичних ситуаціях, розвивати зорові функції та вдосконалювати зорове сприймання.
Борисова І. В., тифлопедагог КЗДО № 319 компенсуючого типу для дітей з порушеннями зору та мовлення, м. Дніпро:
"Для успішної реалізації завдань освітнього процесу необхідним є оволодіння новими педагогічними технологіями з урахуванням особистісно-орієнтованої взаємодії педагога і дитини, нових форм та змісту їх співпраці, використання нових моделей обладнання, створення умов для індивідуальних корекційних занять. Сучасній системі навчання та виховання дошкільників з вадами зору властива також тенденція до соціальної інтеграції, бо після закінчення відповідного дошкільного закладу компенсуючого типу діти йдуть до масової школи. І визначити, відчути своє місце в навколишньому світі, зробити цей перехід з одного соціального середовища в інше менш травматичним для дитини і допомагають саме навички орієнтування у просторі та в нових обставинах життя і навчання.
Орієнтування в просторі розглядається тифлопедагогами як здатність дитини визначити своє місцезнаходження серед предметів і об’єктів, що її оточують, напрямок вибраного руху, вміння знаходити предмет або об’єкт в закритому чи відкритому просторі.
Діти з вадами зору навчаються навичок орієнтації у просторі в дошкільних закладах компенсуючого типу .Навіть незначне порушення зору призводить до того, що дитина має труднощі при орієнтуванні. Такі діти невпевнені у собі, замкнені, відчувають психологічний дискомфорт, менше спілкуються.
Для них характерне також недостатньо точне розуміння й використання слів, що позначають просторові напрямки. Специфічність орієнтації виявилася в труднощах формування навичок практичного орієнтування на власному тілі. Спостерігались труднощі й при самообслуговуванні. Також цим дітям було важко запам’ятовувати великий обсяг інформації, у них були проблеми з розвитку дрібної моторики, що призводило до порушення графічних навичок.
Отже, діти з порушеннями зору відстають у просторовому розвитку від своїх однолітків.
Своєчасно формувати навички орієнтування та мобільності, попередити виникнення вторинних відхилень у розвитку дитини з відповідною вадою зору можливо за реалізації спеціальної програми.
Форми роботи з розвитку просторової орієнтації можуть бути різні, але основною є комплексне заняття, що включає дидактичні й корекційно-розвивальні ігри, організацію зорового пошуку, екскурсію за обраним маршрутом та інші.
Теми занять теж ускладнюються відповідно віку та зорової патології дитини:
З метою підтримки у дітей зацікавленості до навчання орієнтуванню в просторі слід проводити заняття в ігровій формі, використовувати спеціальні посібники, звукові іграшки та дидактичні ігри, доступні для сприймання дитини.
Ми пропонуємо проводити такі ігри на формування просторових уявлень і орієнтування:
Лабіринти.
Слухові диктанти.
”Що справа? Що зліва?”
”Скажи, де знаходиться?”
”Знайди скарб”.
”Ряди і стовпчики”.
”Проклади доріжку”.
”Знайди за запахом”.
”Впізнай на дотик”.
Виконання інструкцій (“Помахай дітям правою рукою”).
Складання відповідей на запитання з використанням просторових термінів(“В якій руці у тебе іграшка?”).
Малювання (проліплювання) схем за словесним описом.
Робота з мозаїкою.
”Водії і пішоходи”.
Отже, треба так організувати роботу з розвитку просторової орієнтації у дітей із зоровими порушеннями, щоб забезпечити її послідовність, успішність та ефективність."
ВАДИ ЗОРУ - НЕ ПЕРЕШКОДА ДЛЯ ПОВНОЦІННОГО РОЗВИТКУ ДІТЕЙ
Наші діти відкривають для себе світ образів та кольорів.
Наскільки багатий, різнобарвний, реалістичний цей світ - буде залежити від нас, дорослих.
