Сторінка психолога
Співи укріпляють родинний зв’язок
Родинний спів — це живе втілення зв’язку поколінь; спосіб створити спільний безпечний простір комунікації та єднання багатьох членів сім’ї. Дивно, але саме цього «співочого» способу спілкування, який ще недавно був для українців найприроднішим, — багатьом родинам зараз не вистачає. Тож потрібно започаткувати цю традицію або активніше підтримувати її.
Коли батьки разом з дітьми співають, то ж вони певною мірою створюють з дітьми атмосферу домашнього затишку й безпеки Це діток заспокоює. А коли дитина почувається спокійно й у безпеці — вона охоче береться до гри, навчання та будь-яких видів діяльності.
Якщо в сім’ї з’являється молодша дитина, спільний родинний спів може допомогти старшим дітям «привітати» нового члена сім’ї, легше призвичаїтися до нового учасника сімейної традиції.
А ці завдання для спостережливих діток! Спробуйте разом!
Пограйте з малюком! Допоможіть матусі дістатися курчати!
Що дивляться наші діти?
Із мультфільмами начебто і так все зрозуміло. Адже їх знімають саме для дітей. «Що ж тут обговорювати?» - скажуть деякі батьки.
Але проблема існує так само, як з фільмами добрими і злими, корисними та не дуже.
Батькам потрібно взяти за правило дивитись будь-який мультфільм, який вони збираються показати своєму малюкові.
Це раніше всі наші мультики зазнавали спеціальної перевірки. Сьогодні цензорами повинні стати батьки.
Наші діти пізнають світ через зорові образи. А мультфільми мовою цих зорових образів несуть із екранів інформацію дітям. Дуже важливо, що саме ви будете показувати дитині. Адже якщо на екрані демонструється насильство, агресія, то, швидше за все, малюк сприйме таку модель поведінки й спробує її реалізувати в житті. Тому треба дивитися на героїв фільмів та мультфільмів з погляду « чого він навчить мою дитину?».
Гарний дитячий мультфільм, як правило, якісно озвучений. Тобто його герої говорять добре поставленими, емоційними, виразними голосами талановитих акторів. Тоді маля правильно розвивається емоційно. А якщо мультфільм закордонний і на голоси акторів накладений противний голос перекладача, його краще взагалі не показувати.
Для дитини дуже корисними є музичні мультфільми, вони співають разом із героями. А от занадто яскраві картинки, що швидко змінюються, є складними для дитячого сприйняття.
Час, що дитина витрачає біля телевізора, повинен бути суворо обмежений. Звичайно, батькам дуже зручно посадити свого малюка перед телевізором та отримати певний час свободи. Дійсно, дитина не чіпляється до батьків, не пустує і, у той же час, довідується щось нове, отримує задоволення. Але якщо ви дасте дитині можливість дивитися мультфільми стільки, скільки вона захоче, поступово телевізор замінить всі інші інтереси. Найкращий час для мультсеансу – це перша половина дня. Малюк не втомився. Він активний, бадьорий і готовий до сприйняття інформації. Якщо дивитися мультфільми перед сном, тоді тільки дуже спокійні та добрі. Дітям, що легко збуджуються, такі яскраві враження перед сном взагалі не потрібні. Вони будуть погано засинати і неспокійно спати. Малюк не повинен дивитися телевізор більше двадцяти-тридцяти хвилин без перерви. А якщо в дитини є проблеми із зором, то такий перегляд повинен бути коротшим. Довгий мультик, краще розбити на коротенькі серії та показувати поступово.
Ніхто не закликає батьків ніколи не пускати дітей до телеекрана. Але вони повинні поставити собі запитання: «Що зараз бачить моя дитина по телевізору й до чого це призведе?» А якщо ви забороните своїй дитині дивитися неякісні мультики, обов’язково дайте щось натомість. Купіть таку кількість дисків із добрими, розумними мультфільмами та дитячими фільмами, щоб у дитини був вибір. Треба формувати смак своєї дитини вже сьогодні, і тоді завтра вона сама не захоче дивитися низькопробну відеопродукцію.
Як батькам стати прикладом для наслідування?
Ви вже є прикладом для наслідування. Кожного разу, коли ви кажете що-небудь, робите певну дію або реагуєте на когось чи щось, ваша дитина спостерігає за вашою поведінкою. Саме так малюки отримують мовні навички й у результаті починають розмовляти. Дошкільнята уважно спостерігають за батьками, оскільки осягають і перевіряють те, як діють міжособистісні стосунки. І навіть підлітки вивчають усі ваші реакції, починаючи від стосунків і закінчуючи ставленням до стресу та професійних розчарувань.
Тому, подобається вам це чи ні, для ваших дітей ви вже є прикладом для наслідування. І справа тільки в тому, щоби бути позитивним прикладом та ще й якомога частіше.
Чи повинні батьки бути «досконалими»?
«Виховуйте своїм прикладом», – імовірно, найкраща, проста й найбільш всеосяжна порада про виховання дітей. Але дотримуватись її зовсім непросто, адже в кожного з нас бувають дні, коли ми розмовляємо із членами сім'ї на підвищених тонах або можемо сказати те, про що згодом пошкодуємо. Реальність така, що ніхто з нас не досконалий, і ми, безумовно, іноді будемо робити таке, що нашій дитині краще не чути й не бачити.
Ваші дії після якоїсь помилки настільки ж важливі, як і ваші початкові дії. Адже подібні ситуації дозволяють продемонструвати такі важливі якості, як уміння вибачати, смиренність та емпатію. Тож наступного разу, коли ви покажете не дуже зразковий приклад для наслідування, скористайтесь моментом, щоби зробити крок назад і порозмовляти з дитиною про те, що сталося. Якщо ви сказали щось недобре вашій дружині/чоловікові, переконайтеся, що діти почують, як ви просите пробачення й конструктивно обговорюєте інцидент.
Не має значення, учите ви немовля розмовляти чи перебуваєте у стані пошуку конструктивних способів спілкування із сином-підлітком, ваш добрий приклад – це найефективніший спосіб розкрити в дітях краще, що в них закладено. Бути прикладом для наслідування треба в усіх повсякденних ситуаціях, свідком яких є ваша дитина. Тому уважно проаналізуйте все те, що ви щодня демонструєте їй своїм прикладом.
1. Демонструйте повагу до інших і самих себе
Пригадайте про те, як ви кажете про своїх друзів, членів сім'ї, сусідів і навіть про себе. Посміхнулись би ви продавцю в магазині чи притримали би двері для сусіда в під'їзді? Ваша дитина вчиться ставитись до інших людей і різних установ, спостерігаючи за вашою поведінкою. Сюди входить і ваше ставлення до школи, тому будьте мудрими й уважними, коли обговорюєте однокласників вашої дитини, її вчителів або адміністрацію школи.
Дитина також приймає від вас сигнали про вашу власну самооцінку й самоповагу. Поважайте себе, і дитина буде наслідувати ваш приклад.
2. Практикуйте навички позитивного спілкування
Хочете, щоб дитина розмовляла з вами більше? Або щоб вона спокійно розмовляла, а не кричала? Проаналізуйте те, як і з використанням яких слів ви ведете розмову: чи можете ви поранити словом, розкритикувати або засудити, навіть якщо мова йде не про ваших дітей? Якщо ви наочно демонструєте, яким негативним, грубим та зневажливим може бути ваше мовлення, дитина неодмінно наслідуватиме ваш негативний приклад.
Слухайте дитину, не перериваючи. Розмовляйте з нею з великою повагою й увагою. Таким чином ви навчите її аналогічно діяти й у ставленні до вас.
3. Будьте оптимістом
Ваша дитина впевнена, що неодмінно провалить контрольну, її виключать зі спортивної команди або вона посвариться із другом? Що ж, розгляньте уважніше настрій вашої власної сім'ї. Чи сфокусовані ви на позитивній стороні життя? Можливо, негативний погляд на обставини бере початок у вас удома? Наступного разу, коли ви припуститесь якоїсь помилки, наприклад, такої, як підгоріла вечеря, подумайте про свою реакцію. Не забудьте посміятись і порадіти тому, що вам несподівано випала нагода замовити доставку кур'єром улюбленої піци або разом вирушити в сусіднє кафе. Часто прості (і не настільки драматичні) помилки дають чудову можливість змоделювати бажану поведінку.
4. Навчіть дітей цінувати здоров'я
Ви щосили намагаєтеся прищепити дитині культуру здорового харчування або примусити її припинити витрачати на перебування перед телевізором стільки часу? Не варто очікувати, що вона впорається із цим самостійно. Тому готуйте корисні страви не тільки їй, а й собі, а також скоротіть власний час перебування перед телевізором і заплануйте спільні заходи на свіжому повітрі, такі як прогулянка по парку або поїздка на велосипеді.
5. Тримайте гнів під контролем
Ваша дитина швидко втрачає самовладання, закочує істерики або часто плаче від засмучення? Як щодо вас самих? Правильні реакції на стрес, гнів чи образу, які ви продемонструєте на особистому прикладі, можуть стати цінним інструментом для дитини як у дитинстві, так і в дорослому житті. Ми живемо в суспільстві, яке неймовірно швидко змінюється, висуває високі вимоги й піддає стресу; у суспільстві, де гнів є природною реакцією. Наступного разу, коли ви зіштовхнетеся із цією проблемою, постарайтеся зберігати спокій, зробити глибокий вдих і порозмовляти з дитиною. Якщо це доречно, порозмовляйте з нею про те, що викликало ваш гнів, і розкажіть про ті інструменти, завдяки яким ви з ним упорались. Дитина буде вчитися робити крок назад і наступного разу, коли гніватиметься, замислиться про свої реакції.
Майте на увазі, що навчання на власному прикладі часто простіше й ефективніше, ніж примус дітей підкорятися правилам за допомогою погроз або винагороди. Чи може мати, яка кричить на своїх дітей: «Припиніть кричати!», досягти своїх виховних цілей, якщо при цьому на своєму прикладі вона вчить їх наслідувати заборонену нею небажану поведінку?
Виховувати дітей на власному прикладі – не означає бути ідеальним батьком або матір'ю, це означає ніколи не забувати про те, що ваші слова й дії повторюються вашими дітьми. І це добре, тому що батьки щодня отримують шанс допомогти дітям стати гідними людьми.
Психологічна допомога дітям і батькам, яка здійснюється в дошкільному закладі, спрямована на соціально-емоційний розвиток дітей. Психологічний супровід дітей здійснює практичний психолог Рева Катерина Олександрівна, яка забезпечує повноцінну психологічну підтримку навчально-виховного процесу, що сприяє психічному, особистісному та індивідуальному розвитку дітей, та гарантує їм на момент випуску з дошкільного закладу відповідну психологічну готовність для подальшого навчання.
В розпорядженні психолога є спеціально обладнаний кабінет для індивідуальної та групової розвивальної роботи з дітьми та консультативної роботи з педагогами та батьками.
Рева Катерина Олександрівна у 2002 році закінчила Дніпропетровський національний Університет імені О. Гончара. З 2002 року працює практичним психологом у Дошкільному навчальному закладі компенсуючого типу № 319 (для дітей з вадами зору та мови), стаж роботи 14 років, спеціаліст вищої категорiї. Працює над питанням "Використання методів казкотерапії та пісочної терапії в розвитку особистості та корекційно-розвивальній роботі з дітьми, які мають вади зору та мови".
Семінар практичних психологів "Використання методу казкотерапії для гармонійного розвитку дошкільника"
Семінар "Використання методу казкотерапії для гармонійного розвитку дошкільника"
Мета: ознайомити присутніх з основними положеннями методу казкотерапії, його функціями, видами.
Казка супроводжує людину впродовж усього життя, допомагає її успішній соціалізації й ефективному засвоєнню життєвих уроків. Казка для дитини – це не просто вигадка, фантазія, це особлива реальність світу почуттів. Казка розсуває рамки звичайного життя; тільки в казковий формі діти стикаються з такими складними явищами і почуттями, як життя і смерть, любов і ненависть, гнів і співчуття, зрада і підступність. Казка – це стародавній спосіб підтримати людину за допомогою слова.
Казкотерапія – це один із ефективних методів роботи з дітьми, які зазнають тих чи інших емоційних та поведінкових труднощів. Суть цього методу у створенні особливої казкової атмосфери, яка робить мрії дитини дійсністю, дозволяє дитині вступити у боротьбу зі своми страхами, комплексами.
Основний принцип казкотерапії – цілісний розвиток особистості, турбота про душу, зцілення казкою.
Казкотерапія добре долає у дітей високий рівень тривожності, різноманітні страхи, агресивність, адаптує до різних дитячих колективів. Казкотерапію можна використовувати у роботі з агресивними дітьми, невпевненими, сором’язливими, брехливими, а також у випадках різного роду психосоматичних захворювань. Процес казкотерапії дозволяє дитині усвідомити та проаналізувати свої проблеми, побачити шляхи їх вирішення.
Суть методу казкотерапії полягає в тому, що казка доступно пояснює, що добре, а що погано. На прикладі позитивних персонажів дитина вчиться бути хорошою, а негативні герої казок викликають у неї лише негативну реакцію. Негативний герой завжди залишається покараним, а доброму дістається красуня-принцеса й півцарства на додаток.
Практична частина семінару була спрямована на обговорення видів казок, алгоритму їх написання та спробу написання психокорекційної казки.
Психокорекційна казка відрізняється від звичайної тим, що її вигадують спеціально з урахуванням особливостей дитини. Тобто її головний герой схожий на дитину, він переживає ті ж проблеми й емоції. Він бореться, наприклад, з темрявою, й за його вчинками дитина може бачити, що це насправді не так уже й страшно. Або, навпаки, героя казки доля карає за те, що він не миє руки або не слухається батьків.
Головне завдання казок: через казкові події показати герою ситуацію з іншого боку, запропонувати альтернативні моделі поведінки.
Казкотерапія дозволяє опанувати позитивними моделями поведінки, знизити негативні емоції, рівень тривожності. Спілкування дітей із казкою допомагає їм впоратися зі своїми негативними станами, невпевненістю, лінню, небажанням пізнавати нове тощо.
_______________________________________________________________________________________________________
Психологічний супровід включає у свою структуру психологічну підтримку та психологічну допомогу. Головною метою психологічної роботи з дітьми є психологічне благополуччя. Психолог разом з вихователями випускних груп щорічно оформляють психолого-педагогічні картки розвитку шестирічної дитини. Батьки нашого закладу цікавляться адаптацією дошкільників, консультуються зі спеціалістом із питань, які їх найбільше турбують.
Психологічна робота будується за напрямками:
Психологічна просвіта - підвищення психологічної культури педагогів та батьків (лекції, тематичні виставки психологічної літератури, бесіди, семінари, батьківський клуб, тренінги тощо).
Психологічна профілактика - цілеспрямована систематична сумісна робота психолога та педагогів з запобігання можливих соціально-психологічних проблем, з побудови сприятливого емоційно-психологічного клімату.
Психологічна діагностика - психолого-педагогічне вивчення індивідуальних особливостей особистості дитини.
Психологічна корекція - ситематична цілеспрямована робота з дітьми (індивідуальні та підгрупові заняття з корекції та розвитку, психологічні тренінги, ігри, які розроблені для дітей із схожими поведінковими проблемами.
Психологічне консультування - здійснення конкретної допомоги дітям і дорослим в рішенні їх труднощів, в аналізі і рішенні психологічних проблем.
БРАТИКИ - СЕСТРИЧКИ
Вас у родині знову очікується поповнення. Ви з радістю мрієте, хто ж народиться – хлопчик або дівчинка. Що з цього приводу думає Ваш первісток? Навіть якщо він зовсім ще малій, не слід тримати його в невіданні. Адже поява братика або сестрички для нього – не менш важлива подія, ніж для мами і тата. Спробуйте поставити себе на місце маляти. До моменту появи немовляти Ваша старша дитина була єдиною, найулюбленішою. Іграшки дарували тільки їй. Раптом з’являється хтось, хто забирає частину батьківської любові й, спочатку, майже весь час.
Якщо Ви не підготуєте старшу дитину до появи братика або сестрички, то прояви ревнощів Вам забезпечені
Розповсюджена помилка, яку роблять батьки, - відправлення старшої дитини до бабусі на певній час, коли молодшу дитину тільки забрали з пологового будинку. По-перше, у старшої дитини не буде можливості брати участь у приємних і цікавих турботах. По-друге, вона збереже почуття образи на батьків за те, що заради маляти вони погодилися з нею розстатися. І буде вважати свого братика або сестричку перешкодою для свого щастя.
Виховуючи дітей, намагайтесь уникати порівнянь. Не слід говорити: "Ти ж старший, а поводишся як маленький".
Такі батьківські висловлювання боляче вражають Вашого первістка. Він щиро дивується, чому ж раніше він був гарний, а тепер батьки увесь час хвалять молодшого.
Не сваріть дитину. Намагайтеся спокійно з’ясувати, чому вона так поводиться. Така поведінка – привід замислитися: можливо, старшій дитині Ви приділяєте занадто мало часу, а, можливо, Ви забули її похвалити або просто погладити по голові.
Як відповідати на каверзні дитячі запитання на зразок таких: « Мамо, а ти кого більше любиш – мене або Машу?». Звичайно, мама любить всіх дітей. Але в цей момент маляті важливо почути, що саме його люблять більше. Один тато вигадав таку відповідь: «Всі батьки дуже сильно люблять своїх дітей. І не можна сказати – кого більше або сильніше. Але ти з’явився на три роки раніше, ніж твій брат. Отже, тебе ми любимо на три роки довше».
Що робити, якщо у Вашій родині більше дітей ніж одна?
Розповідайте заздалегідь старшій дитині про те, що незабаром у неї з’явиться братик або сестричка.
Ніколи не порівнюйте дітей.
Не сваріть дітей за прояви агресії один до одного. Намагайтеся пояснювати особистим прикладом, як можна знаходити спільну мову один з одним.
Якщо у Вас тільки що з’явилася друга дитина, перерозподіліть обов’язки в родині так, щоб і старша дитина не страждала від нестачі уваги.
Покладіть на старшу дитину якісь нескладні обов’язки щодо догляду за малюком. Вона буде почувати відповідальність і ніжність стосовно маляти.
Педагог-психолог, разом з педагогічним колективом та Вашою участю, допомагає Вашій дитині залишатися активною та веселою, самостійною та доброзичливою, допомагаючою та ініціативною, впевненою у собі, відкритою, та маючою співчуття до інших - тобто психологічно здоровою.
Корекційне заняття психолога з елементами арт-психології та арт-педагогіки
"Мандрівка прибульців з Марсу на Землю":
АДАПТАЦІЯ ДІТЕЙ МОЛОДШОЇ ГРУПИ ДО ЗДО:
