Батьківський лекторій
Команда МОН створила цікавий проєкт для дітей, батьків, педагогів "Круті в укритті!"
Приєднуйтесь bravekidsukraine.org/
Любі наші батьки! В цьому році ми з Вами на сторінках Батьківського лекторію будемо обговорювати ментальне здоров'я наших дітей. і у вересні місяці зупинимося на темі "Як допомогти дитині подолати стрес"
Сучасний підхід до інтелектуального розвитку дошкільників.
docs.google.com/document/d/1Pz7182umfXTLNCI7L6_h9r2vchQhd3IG/edit
Шановні батьки! Ви можете користуватися посиланнями як теми для обговорення зі своїми малюками: happypaw.ua/ua/bioethics/teaching-materials
www.facebook.com/HappyPawFund/posts/5613885045295076
www.facebook.com/HappyPawFund/posts/5648385548511692
www.facebook.com/HappyPawFund/posts/5698972886786291
www.facebook.com/HappyPawFund/posts/5662672350416345 тощо.
Приємного перегляду та "теплих" хвилин спілкування!
Консультація для батьків
Ми живемо в час небувалого злету інформаційних технологій. Ми отримуємо інформацію завжди, коли читаємо книжки, слухаємо радіо, дивимось телевізор, спілкуємось між собою. Завдяки технічному прогресу з'явилися нові засоби комунікації, тобто засоби спілкування, а разом з ними - нові цінності. І сьогодні ми не можемо не згадати про мобільні телефони: їхню користь і шкоду. Нині наявністю мобільних пристроїв складно кого-небудь здивувати. Наше життя заповнене мобільними телефонами, смартфонами, флеш - дисками, ноутбуками та ін. Ми звикли ставитися до мобільного телефону, як до цілком безпечної речі, тому й носимо його в кишені, сумочці чи на шиї. Виявляється, це дуже небезпечно. На вас чатують безліч небезпек.
Небезпека 1.
Опромінення. Стільниковий зв'язок викликає рак мозку.
Рекомендації зводяться до наступного: передусім потрібно вибрати телефон з меншою максимальною потужністю, прагнути обмежити кількість розмов і розмовляти безперервно не більше 2-3 хвилин, перекладаючи телефон від одного вуха до іншого. Крім того, треба враховувати, що дитячий організм більш сприйнятливий до дії ЕМІ, тому необхідно жорстко обмежувати спілкування дітей з мобільним телефоном. Так британці, наприклад, збираються ввести вікові обмеження, а також максимальну тривалість розмов і кількість можливих щоденних дзвінків для дітей.
Небезпека 2.
Унаслідок користування мобільними телефонами у людей виникає підвищена тривожність і схильність до психозів.
З чим це пов'язано?
Людське тіло виконує роль антени для телефонів. Активність мозку змінюється, коли ми підносимо телефон до вуха. Зустрічаючи таку атаку, мозок «завантажується», а потім «розвантажується», тобто сповільнюється процес мислення у будь - який час доби. Частіше всього вдень, коли ми так часто використовуємо чудо техніки, без якого вже ніяк не обійтися, і коли нам потрібна ясна голова для вирішення важливих задач. Та після телефонної розмови справа не краща. Тоді стає ще гірше. Акумулятор випускає низькочастотні імпульси, й електромагнітні поля підвищують свої дії.
Вихід із ситуації.
На жаль, він тільки один: не розмовляти по мобільному телефону довше 3-х хвилин, мінімальний інтервал між дзвінками - 15 хвилин.
Небезпека 3.
Блискавка.
Останні дослідження англійських медиків дали підстави ще для однієї небезпеки, пов'язаної з використанням мобільного телефону.
Під час грози мобільник стає смертельно небезпечним. Річ у тім, що більшості людей, в яких втрапляє блискавка, вдається вижити тому, що завдяки високому електричному опору шкіри розряд розповсюджується по всій поверхні тіла, не проникаючи углиб. Проте матеріали - провідники можуть посилити дію розряду блискавки, спрямувавши його в тіло людини. Подібним провідником є і мобільний телефон, особливо увімкнутий. За приклад медики наводять історію 15-річної дівчинки, що розмовляла по телефону в парку під час грози і під час блискавки розряд пройшов через вухо, до якого був прикладений телефон, викликавши ураження мозку.
Тому, опинившись під час грози в лісі, парку чи просто неба, хоча б відключіть свій мобільник. І в жодному разі не намагайтеся перекричати грім у свою слухавку.
Небезпека 4.
Акумулятор.
Про те, що мобільні телефони, хоч і дуже рідко, вибухають, також неодноразово повідомлялося в ЗМІ. До того ж, вибухає не сам телефон, а його власний... акумулятор.
Перший випадок стався в Україні. Мобільний телефон вибухнув у руках 11-річного хлопчика. З розповіді підлітка, зі слухавки спочатку пішов дим, потім був удар і вогняний спалах, після чого він знепритомнів. Отямившись, хлопчик побіг по допомогу до родичів. Андрія негайно доправили до лікарні. Вибухом хлопчику понівечило праву долоню, відірвало два пальці. Кислотою з акумулятора обпалило ліву руку. Дві години лікарі зшивали тканину і знову формували долоню, але врятувати два пальці не вдалося. Жахливо уявити, що могло б статися, якби під час вибуху підліток розмовляв по телефону.
Як стверджують фахівці, вибухнути може, звичайно, не сам телефон, а його акумулятор - в тому випадку, якщо він слухавці не «рідний», не фірмовий, а придбаний дешево десь на ринку. Такий акумулятор справді може повестися зовсім непередбачувано і завдати власникові каліцтва.
Щоб уникнути таких випадків, акумулятор до телефону потрібно купувати тільки у фабричній упаковці і з гарантією. І здійснювати таку покупку тільки в спеціалізованих магазинах або салонах зв'язку.
Та навряд чи застереження медиків приведуть до то: що хтось відмовиться від цього зручного засобу спілкування. Адже для дітей це - оперативний зв'язок з батьками. Нині мобільний телефон дає можливість своєчасне повідомити батькам, що діти закінчили навчання, і взагалі про місцезнаходження протягом дня.
Проте використання мобільних телефонів на уроці може заважати здійснювати навчальний процес. До того під час виконання самостійних, контрольних робіт в учнів часто виникає ідея використати мобільний телефон як джерело списування. А ще більшість школярів користуються телефонами з відеокамерами, доступом до Інтернету. Діти хочуть бути оригінальними, щоб когось принизити чи самому похизуватися. Так пропагується жорстокість і розпуста. Поява подібних тенденцій в учнівському середовищі викликає занепокоєння і стурбованість. В зв'язку з цим міністр освіти видав наказ Міністерства освіти і науки України від 24.05.07 №420 «Про використані мобільних телефонів під час навчального процесу». Цим наказом забороняється користуватися з 1 вересня 2007 року мобільним телефоном у школі. Учні мають користуватися мобілками лише як засобом зв'язку і не під час уроків
ЗАХОДИ БЕЗПЕЧНОГО ПОВОДЖЕННЯ З МОБІЛЬНИМИ ТЕЛЕФОНАМИ
1. Носити апарат у спеціальних чохлах, аби уникнути контакту з тілом
Не класти його до кишені, особливо нагрудної.
3. Неприпустимо носити телефон на шийному шнурочку, коли він звисає у ділянці сонячного сплетіння.
4. Не можна залишати заряджатися на легкозаймистих предметах (папір, килим) і не ставити телефон на зарядку уночі, адже більшість апаратів вибухає саме під час заряджання
5. Не купувати батареї невідомих виробників.
ЯКЩО ДИТИНІ БЕЗ МОБІЛЬНИКА НЕ ОБІЙТИСЬ
Кожен з нас щодня піддається дії електромагнітного випромінення. Особливо чутливі до нього діти. Одним із джерел такого випромінення є мобільний телефон. Тому дітям до підліткового віку краще взагалі не користуватися мобілкою.
Якщо ж без телефону обійтись неможливо, то не вішайте апарат на шию дитині. Не треба також носити його в кишені, адже в режимі очікування мобільник випромінює електромагнітні хвилі;
· не дозволяйте дитині користуватися телефоном, як іграшкою;
· телефонуйте дитині самі: випромінення під час прийому дзвінка менше, ніж при наборі номеру;
· поясніть дитині, що коли вона сама набирає номер, нехай порахує до п’яти перед тим, як піднесе слухавку до вуха;
· не купуйте дитині дорогі моделі: чим менше функцій у телефону, тим менше часу дитина використовуватиме трубку;
· навчіть дитину відключати телефон, а самі вивчіть розклад занять, щоб не відволікати її від навчання.
Консультація для батьків
Сім'я - це будинок. Сім'я - це фортеця. Сім'я - це центр, навколо якого створюється коло для спілкування і закладається майбутнє кожної людини. У кожній сім'ї свої правила і порядки, свій особливий спосіб життя і свої погляди на життя. Молоді одружуються, створюють свою сім'ю, вносячи в неї ті підвалини і переконання, які були щеплені їм з дитинства.
Але існують ритуали і традиції, характерні для всіх міцних і дружних сімей. Добре слово з ранку, подяку за приготований обід і допомога по господарству, занепокоєння про стан здоров'я і про плани членів сім'ї, все це є запорукою благополуччя сімейного життя. З вміння спілкуватися з родичами та вміння проводити з ними час складаються сімейні традиції і культура сімейного поведінки.
Повага до членів сім'ї, доброта в словах і вчинках, можливість зробити приємне і допомогти, показують культуру людини та її виховання. Людина, яка поводиться культурно в своїй сім'ї, і в суспільстві буде вести себе відповідно.
Дитина - це майбутнє нашої країни. Розуміючи це, навчіть дитину любити навколишній світ. Він росте і проявляє все більше інтересу до сімейних традицій. Поважайте його бажання пізнати світ, дозволяючи йому брати участь в житті сім'ї. Прибираючи квартиру, готуючи обід, прикрашаючи будинок до приходу гостей або до свята, залучіть і дитини в ці процеси.
Важливим місцем у будинку є кухня. Збираючись за столом всією родиною, ми відчуваємо себе захищеними, і розуміємо, що сім'я завжди допоможе.
Спілкування, обговорення новин, прийняття спільних рішень - це ще одна важлива сімейна традиція. Уміння спілкуватися з людьми і розуміти співрозмовника, допоможе дитині адаптуватися в суспільстві і знайти друзів.
Сімейні традиції часто йдуть від старшого покоління. Наші бабусі і дідусі - це джерело думок і порад, знань і досвіду. Спілкування з ними збагачує внутрішній світ дитини. Взаємозв'язок молодого і старшого покоління дуже важлива. Перебуваючи в тісному контакті з бабусями і дідусями, дитина дізнається у них про минуле, вчиться поважати старість і краще розуміти світ.
Сімейні традиції допомагають дитині вступити в доросле життя. У сім'ї дитина отримує всі основи свого світогляду і сценарій подальшої поведінки. Тому умови, в яких виріс дитина, є важливим показником його культурного рівня.
Виховання дітей, побудоване на любові до себе і до оточуючих, дозволить зберегти ті людські якості, які в подальшому призведуть до створення ще однієї міцною і благополучної сім'ї. Чим більше буде таких сімей, тим більше моральним буде людство в цілому.
Значення зорової гімнастики для здоров’я дитини
Зір – найважливіший фактор розвитку людини. Для чого нам потрібні очі? Очі в нас для того, щоб бачити все те, що відбувається навколо нас: світло чи темно зараз, розрізняти кольори навколишніх предметів, визначати їх розміри, відстань до них та між ними, напрямок руху, форму і так далі.
Народившись, малюк потрапляє у яскравий світ барв, звуків, запахів, рухів і тактильних вражень. Ці відчуття стають основою його розвитку. У маленької дитини практично немає зорового досвіду, знань, а порушення зору заважає їй отримати їх.
Зір і рух – нерозривні. І справді, очі – найрухоміший орган нашого організму. Дефіцит руху в житті сучасної людини неодмінно позначається на функціональних властивостях зорового апарату. Надзвичайно важливе зна- чення мають різні тренувальні вправи, що зміцнюють очні м’язи, попереджують їх ослаблення.
Зорова гімнастика- чудовий помічник у боротьбі за хороший зір.
Головне завдання гімнастики для очей у дітей- дошкільнят- це формування у малюків правильного уявлення про те, що про зір необхідно постійно піклуватись.
Користь гімнастики для очей:
Регулярна гімнастика підвищує працездатність очей, поліпшує зір, покращує кровообіг, попереджає розвиток деяких захворювань очей. Крім того, будь-який навчальний матеріал засвоюється більш ефективно.
Зорова гімнастика в дитячому садочку може проводитися в різних формах:
· ігрова п’ятихвилинка з різними предметами;
· використання зорових тренажерів (індивідульні, стельові, настінні);
· гімнастика за словесною інструкцією, з віршами;
· з опорою на схему і зорові мітки;
· електронна гімнастика
Дитині дошкільного віку подобається проведення гімнастики для очей як цікавої гри. Дитина у грі розкривається, їй цікаво. А те, що дитині цікаво, вона сприймає набагато швидше. Гра виховує впевненість у собі, чого не вистачає дітям із порушеннями зору.
Батьки теж повинні підтримувати позитивний ефект зорової гімнастики, намагаючись як найбільше і найкраще розвивати зір своєї дитини. Для цього вони можуть виконувати вправи для очей разом з дітьми вдома, у вільний
час, в ігровій формі.Така гра – дійовий елемент творчої співпраці батьків і дітей.
ПОГРАЙТЕ З ДІТЬМИ:
1.Простеж очима за схемами
2. Віршовані вправи для очей:
Очі щільно ми закрили –
це один, два, три, чотири.
Потім ширше розкриваєм,
Вдалині щось роглядаєм.
І поки ми розглядали
До шести порахували.
Щоб очі наші відпочили,
Робим це разів чотири.
Очі швидко обертаєм,
Головою не хитаєм.
Вліво раз, два, три, чотири.
Вправо стільки ж повторили.
По колу очі обертаєм
І все навколо розглядаєм.
Раз коло, два і три, чотири.
Щільніше очі ми закрили.
На п’ять і шість їх потримали
І потім знову закружляли.
Раз, два, три!
Очі догори!
На чотири та й на п’ять
Будем міцно їх стулять.
Знову очі догори
Ми рахуєм раз, два, три!
Очі щоб відпочивали
Дивимось ми вліво – вправо.
Потім блимаєм очима.
І знову ними вправо - вліво.
Не працювати є причина –
Очам даємо відпочинок!
Мерщій рівнесенько сідаймо.
Очима кліпать починаймо.
Шановні батьки! Виявляйте жвавий інтерес до життя дитини, до її радощів, смутку, прагнень, успіхів, невдач, до її особистісних переживань і за необхідності сприяйте, допомагайте, висловлюйте їй співчуття
Методичний порадник для батьків
Навчайте дитину правильно розмовляти!
Мовлення - це основа спілкування, розуміння, комунікабельності в суспільстві. Воно є не лише засобом для передачі думки, але й естетичним засобом. Однак повноцінний розвиток особистості дитини неможливий без виховання правильного мовлення.
Із самого народження дитини батьки прислуховуються до кожного звуку свого малюка, намагаючись почути перше словосполучення, потім - слово, пізніше - речення. І чим дорослішою стає дитина, тим більшими стають вимоги до її вимови.
Але що робити, якщо ваша дитина неправильно вимовляє деякі звуки? Інколи достатньо, щоб дитина почула правильну вимову дорослих, повторила за ними і почала правильно вимовляти «важкий» звук. Але іноді цього буває замало і звуки «не даються».
Батькам треба набратися терпіння і почати заняття. Виконання цього завдання пов’язане з певними труднощами, тому на допомогу батькам і дітям приходять спеціалісти-логопеди. Тільки вони можуть визначити рівень порушення звуковимови у дитини.
Логопедія! Що це означає?
Логопедія - наука про порушення розвитку мовлення, його подолання й попередження шляхом спеціального корекційного навчання та виховання.
Логопедія є одним із розділів спеціальної педагогіки - дефектології. Термін логопедія утворений від грецьких слів: логос (слово, мовлення), пейдео (виховую, навчаю), що у перекладі означає «виховання мовлення».
Предметом логопедії як наукової дисципліни являється вивчення закономірностей навчання й виховання осіб із порушеннями мовлення та пов’язаними з ними відхиленнями в психічному розвитку. Логопедія підрозділяється на дошкільну, шкільну та для дорослих.
Саме логопедичні знання допоможуть батькам правильно оцінити мовленнєвий розвиток своєї дитини, вчасно звернути увагу на можливі проблеми, аби не втратити дорогоцінного часу для якнайшвидшого їх подолання.
Коротко про розвиток мовлення дитини
Мовлення не являється вродженою здібністю людини. Воно формується поступово, поетапно, разом із розвитком дитини. Для нормального становлення мовлення дитини необхідно, щоб кора головного мозку досягла певної зрілості, а органи відчуттів - слух, зір, нюх, дотик - були достатньо розвинуті.
Велике значення для розвитку мовлення має психофізичне здоров’я дитини - стан її вищої нервової діяльності, вищих психофізичних процесів (уваги, пам’яті, уявлення, мислення), а також її фізичний (соматичний) стан.
Розвиток мовлення починається у дитини приблизно з трьох місяців (з періоду агукання). При нормальному розвитку мовлення до чотирьох-п’яти років у дитини спонтанно коригуються фізіологічні порушення звуковимови. До шести років вона правильно вимовляє всі звуки рідної мови, має достатній за об’ємом активний словник (близько 3000 слів) і практично опановує граматичною будовою мови.
Як же відбувається формування мовлення у дитини?
Вікові етапи мовленнєвого розвитку дитини
Згідно з віковою характеристикою мовленнєвого розвитку дитини в перші тижні життя дитина кричить, що сигналізує про голод, біль, дискомфорт тощо. У перервах між годуваннями дитина спить. Дитина нормально ссе груди (соску). Фізичний розвиток проходить нормально. Можливе порушення: постійний нав’язливий крик із захлинанням, що супроводжується порушенням режиму сну, може бути ознакою органічного ураження центральної нервової системи. Такі порушення у годуванні дитини, як: не бере груди, не може смоктати, захлинається, молоко виливається через ніс — можуть свідчити про органічне ураження нервової системи (слід негайно звернутися до педіатра та невропатолога).
У кінці першого - на початку другого місяця життя дитини спостерігається зосередження на мовленні дорослого (дитина затихає, уважно слухає, часто усміхається).
Етап життя дитини у два-три місяці характеризується пошуком обличчя того, хто розмовляє.
У три місяці - починається агукання.
У п’ять-шість місяців - з’являється лепет. Можливі порушення: відсутність або швидке затухання лепету, відсутність мовлення в цілому свідчать про порушення слуху, інтелекту чи органічне ураження головного мозку.
Приблизно в один рік дитина вимовляє до 10 слів.
А в 1 рік 8 місяців - 2 роки у мовленні дитини застосовується до 40 слів. З’являються короткі перші речення, як правило, з двох слів.
У два роки дитина розуміє значення однини та множини іменників, значення слів із значенням зменшеності-пестливості.
У три роки дитина утворює нові слова за допомогою словотвору, з’являються багатослівні речення (з трьох і більше слів).
У чотири роки дитина засвоює всі відмінкові та родові закінчення іменників і прикметників (крім найбільш складних нетипових випадків), дитина може контролювати граматичні помилки в мовленні інших людей. Дитина знає й називає основні кольори та основні збірні поняття.
У п’ять років у дитини повністю сформована звуковимова (правильно вимовляє всі звуки, називає та повторює слова різної складової структури). Порушення звуковимови після досягнення дитиною п’ятирічного віку є патологічними. Тому, помітивши порушення вимови навіть кількох звуків у дитини, слід якомога раніше звернутися до логопеда.
Коли і як з’являються звуки в мовленні дитини
Маленька дитина не завжди зразу оволодіває правильною вимовою, навіть при нормальному мовленнєвому розвитку.
Багато звуків дитина вимовляє майже без зусиль: [м, н, т, п] і, звичайно, голосні звуки. Найважче даються шиплячі [ж, ш, ч], свистячі [с, з, ц], а також сонорні [р] і [л].
Неправильна вимова в дітей до трьох років є нормою. Але не пізніше п’яти-шести років дитина має оволодіти правильною вимовою всіх звуків рідної мови. Після цього віку будь-які порушення у вимові звуків вважаються дефектом звуковимови.
Наведемо тут дані, які допоможуть батькам слідкувати за своєчасною появою в мовленні дитини різних звуків.
Наприклад, у віці 1-2 роки в мовленні дитини з’являються звуки А, О, Е, П, Б, М; у 2-3 роки - звуки І, И, У, Ф, В, Т, Д, Н, К, Г, Х, Й; у 3-5 років - звуки С, З, Ц, Ш, Ж, Ч, Щ; у 5-6 років - звуки Л, Р.
Навчаємося вимовляти звуки
Наприклад, щоб навчитись вимовляти звук [з], запропонуйте малюкові римовану гру «Вимовляй чітко». Дорослий промовляє, а дитина чітко повторює за ним віршовані слова.
Аз-аз-аз - тато, натискай на газ.
Оз-оз-оз - щипає носики мороз.
Уз-уз-уз - на городі гарбуз.
За-за-за - йди додому, коза.
Зу-зу-зу - погодуй мою козу.
Зи-зи -зи - ми прийшли до кози.
Зі-зі-зі - приніс їжу я козі.
Дорослий промовляє початок віршованих слів, а дитина закінчує їх. Дорослий звертається до дитини:
- А тепер навпаки, ти починаєш, а я закінчую.
Промовляйте римовані слова голосно, тихо, пошепки. Вигадайте власні віршики.
Приведемо також, як приклад, гру «Спробуй повтори» для навчання вимовляти більш складний, ніж інші, звук [р].
Дорослий звертається до дитини:
- Я читаю вірш і голосом виділяю звук [р] у словах, а ти повторюєш за мною, ти - моя луна.
Рак від берега задкує,
Риба-лин над ним кепкує:
Рак забрів в очерети,
Річку думав перейти.
Порушення мовленнєвого розвитку
у дітей дошкільного віку
Серед порушень психофізичного розвитку у дітей дошкільного віку вади мовлення спостерігаються чи не найчастіше. Порушення мовлення у дошкільнят мають здатність до патологічного закріплення, що призводить до різних стійких помилок як в усному мовленні, так і на письмі. А враховуючи, що мовленнєвий розвиток дитини продовжується ще й під час шкільного навчання, вони можуть спричинити різноманітні стійкі порушення у засвоєнні шкільних знань, насамперед з предметів мовного циклу: читання, письма, рідної мови.
Порушення мовлення значно ускладнюють засвоєння дитиною іноземних мов, які у багатьох школах тепер вивчають з першого класу. Ось чому всі батьки мають знати, які мовленнєві порушення найчастіше трапляються у дітей дошкільного віку.
Не всі порушення звуковимови можна вважати патологічними. Практично кожна дитина молодшого шкільного віку має певні порушення у вимові звуків. Однак до п’яти років такі порушення вважаються природними, оскільки артикуляційний апарат дитини цього віку ще продовжує формуватися.
Водночас збереження вад звуковимови після зазначеного терміну вважаються патологічними і потребують виправлення за допомогою спеціальних вправ і завдань, які добирає логопед.
До найпоширеніших порушень мовленнєвого розвитку у дошкільнят належить дислалія. Нею називають порушення звуковимови, не пов’язаної з вадами слуху, порушеннями іннервації мовленнєвого апарату чи недоліками розумового розвитку дитини. Крім дислалії, існує ще ряд більш складних порушень звуковимови: ринолалія, дизартрія, заїкання, алалія, дислексія та дисграфія, затримка мовленнєвого розвитку, фонетико-фонематичний недорозвиток мовлення (ФФНМ), загальний недорозвиток мовлення (ЗНМ).
У попередженні дислалії важливе місце посідає формування правильної мовленнєвої культури. Дитина має чути чітке, правильне мовлення дорослих, щоб наблизити свою звуковимову до мовної норми. Профілактиці дислалії сприяють розпочаті в молодшому дошкільному віці стимулювальні вправи з розвитку органів артикуляції та дрібної моторики пальців рук. Крім того, рекомендується проводити з дітьми логопедичні розвивальні ігри.
Але перш, ніж починати заняття, слід проконсультуватися зі спеціалістом-логопедом з метою виявлення причини порушення мовлення дитини. Якщо дитина має такі органічні порушення артикуляційного апарату, як коротка під’язикова вуздечка, легкий параліч губів, язика, деформація або відсутність зубів, розщеплення твердого піднебіння, - треба продовжувати заняття з логопедом. А якщо таких порушень немає, то після консультації з фахівцем можна самостійно починати заняття з дитиною за допомогою спеціального посібника.
Логопедичні розвивальні ігри та вправи для дітей
Логопедичні ігри не завжди передбачають проведення окремих занять із вправами для вироблення чіткої вимови звуків. Логопедичний елемент повинен бути практично в кожному занятті з мовлення. Головне - самому чітко вимовляти слова і давати дитині час для того, щоб чітко висловитися. Іноді те, що ми підганяємо дитину, може призвести до заїкання. Отож краще зачекати і послухати повільну розповідь дитини, аніж злякати її поспіхом.
Пропонуємо логопедичні ігри для дітей від двох до шести і більше років.
Гра «Чарівна скринька» (для дітей 2-4 років)
У яскраву коробку складаємо різні іграшки, а потім дістаємо по одній і просимо, щоб дитина чітко назвала, що це. Можна ускладнити завдання, пропонуючи назвати предмет в однині і множині або таким чином: одне яблуко - багато яблук, одне слоненя - багато слоненят.
Гра «Станемо звірятами» (для дітей 2-4 років)
Показуємо на малюнку або у вигляді іграшки певну тварину, бажано, щоб це були різні тварини, які «вимовляють» різні звуки (ворона, джміль, змія, поросятко, пес, кіт, бджола, лев, тигр, миша, жук). Просимо повторити звуконаслідування. Таким же чином можна наслідувати звуки води, яка крапає із крана - крап-крап, звуки барабану - бам-бара-бам, звуки шуму дерев під час вітру - ш-ш-ш тощо.
Гра «Впізнаємо звук»
Даємо завдання впізнати якийсь один звук у словах, наприклад, [с]. Називаємо слова лисиця, слон, шлях, суниці, вихователь, син, сорочка, ворона, сорока, синиця, зима, весна.., а дитина повинна плескати у долоні, коли почує потрібне слово. Можна замість плескання придумати картки. Наприклад, якщо слово підходить, підняти зелену картку, якщо ні - червону.
Гра «Який у кого хвіст» (для дітей 5-6 років)
Беремо зображення тварин. Дитина повинна назвати останній звук у назві тварини, тобто «хвіст» цього слова. Для початку краще вголос називати слово, чітко вимовляючи кінцевий звук.
Гра «Ланцюжок» (для дітей від 6 років)
Можна задати будь-яку тему, наприклад, фрукти, овочі або в цілому говорити про слова без вказівки на групу. Спочатку називається слово, наступне повинно починатися зі звука, на який закінчилось попереднє слово.
Розвиток загальної моторики
Щоб мовлення вашої дитини добре розвивалося, необхідно звернути увагу на загальну моторику. Відомо, що чим краще рухова активність дитини, тим краще розвивається її мовлення.
У дітей з порушенням мовлення дуже часто страждає загальна моторика: рухи недостатньо чіткі, наявне недостатнє відчуття ритму, координації тощо.
Для того, щоб зробити рухи дитини більш скоординованими, обов’язково робіть з нею ранкову зарядку, частіше вмикайте музику, особливо мелодії, різні за темпом. Хай дитина танцює. Якщо ви бачите, що дитині важко зорієнтуватись, у якому темпі рухатись, почніть це робити разом з нею.
Існує багато вправ, спрямованих на розвиток рухової активності дитини.
Ігри з м’ячем
Свічки - підкинути м’яч догори, спочатку невисоко, й піймати його. Наступного разу підкинути вище, утретє - ще вище.
Цвяхи кувати - відбивати м’яч рукою об землю.
Одноруччя - підкинути м’яч до гори правою рукою і піймати правою, підкинути лівою й піймати лівою і т. д.
Існує ціла «школа гри з м’ячем», яка дуже популярна в дитячому середовищі:
· Ігри з предметами (теніс, бадмінтон, кеглі, скакалка, бумеранг тощо).
· Промовляння римованого тексту з імітацією рухів.
· Виконання рухів під музику.
· Танцювальні вправи.
· Вправи на рівновагу (ходьба по колоді, по бордюру; стійка на одній нозі, «Ластівка» тощо).