5 причин агресивності дитини

1. Нестача уваги і інтересу до особистості дитини

Мама працює за комп'ютером, тато дивиться новини. Малюк намагається пограти то з одним, то з іншим. Не виходить! І починається маленький скандал, який закінчується бійкою: крихітка боляче ляснув маму по руці. Ситуація прозора - потрібна увага. Не завжди все зрозуміло з першого погляду. Вам здається, що дитина ні з того ні з сього перетворився на забіяку. А ще кричить, плаче, нервує з будь-якого приводу. Ні покарання, ні пояснення не допомагають. Як бути? Як можна більше спілкуйтеся з малюком. Йому потрібні тактильні відчуття, словесні визнання в любові, спільні ігри. Нехай малюк засинає в обнімку з батьками (потім ви підете), слухає казки в маминому виконанні, зображує разом з татом борців сумо.

2. Придушення емоцій

Навіть дорослі не завжди знають, як правильно висловлювати свої відчуття. Дитині ще складніше. Особливо якщо мова йде про такі непрості почуття, як ревнощі, злість, роздратування... Вони бувають настільки сильні, що можуть налякати крихітку. І тоді він спробує загнати їх глибоко всередину. А якщо ще й мама з татом різко присікають будь-які прояви агресивності, то маленькому чоловічкові доводиться зовсім несолодко.

Дайте малюку зрозуміти, що агресія природна для будь-якої людини. Але для початку визнайте це самі. Вчіться разом опановувати гнів прийнятними способами.

Вербально (підшукуйте різні слова для вираження почуттів), шляхом творчості (малюємо злість, ліпимо образу, вирізаємо ревнощі з кольорового паперу і додаємо у все це трохи сонця), в грі (стрибаємо на батуті або б'ємося подушками).

3. Реакція на зовнішні подразники

Неможливість отримати бажане (фрустрація), провокація з боку інших дітей, невиправдані нескінченні заборони - все це може спровокувати бійки.

Батькам потрібно вміти відчувати ситуацію. У вашій родині чітке правило: вечеряти разом в один і той же час. Маленький бунтар повинен підкоритися. Але, якщо це не критично, може варто дати йому дограти?

4.Напруження в сім'ї

Явні конфлікти між батьками або приховане невдоволення можуть проектуватися на дітей. Велика ймовірність, що дитина захоче все виправити, всіх помирити. А це для нього непосильне навантаження.

Вам потрібно сказати: «Не хвилюйся. Ми з татом (мамою) дорослі і знаємо, як краще вчинити. Не потрібно нас захищати!» Не дозволяйте йому брати на себе провину за ваші неприємності.

5. Гіперопіка, порушення особистих кордонів

Обмеження свободи - часта причина підвищеної агресивності. У малюка повинна бути своя територія: кімната або просто місце, де він повновладний господар. Там розкладені його іграшки і заховані скарби, там він може відпочивати від спілкування (навіть від батьків) і просто мріяти. Грубе вторгнення або обмеження особистого простору викликає у крихти бажання протестувати. І він протестує!

Не забувайте, що в 2-3 а потім в 6-7 років повинен відбутися розрив символічної пуповини - тісного зв'язку мами і дитини. Часом жінкам важко змиритися з цим. Допоможе батько! Він повинен намагатися більше бути присутніми в житті карапуза, вчити його приймати рішення, брати на себе певні обов'язки, долучати до своїх інтересів. Головне - акцент на якісне спілкування!

Дитячий психолог

Юрій Іванов