16 елементів психічного здоров'я

Дата публикации: Jun 03, 2014 8:43:44 AM

Ненсі Мак -Вільямс ( Nancy McWilliams ) - класик сучасного психоаналізу, автор підручника з психоаналітичної діагностики, пропонує виведені останнім часом критерії, для визначення психічного благополуччя.

У своїх лекціях Ненсі Мак -Вільямс часто апелювала до широко поширених класифікацій психічних захворювань - DSM ( американська класифікація) і МКБ (міжнародна). Незважаючи на загальне прагнення класифікацій спростити завдання фахівцям зробити діагностику і терапію більш ефективними, вони проте часто не враховують важливих деталей. В основному вони орієнтуються на окремі симптоми. Але за симптомами часто, як би не залишається місця особистості пацієнта, який звертається до нас за допомогою. Ненсі підкреслює, що психотерапія - це більше, ніж звільнення від симптомів і пропонує виведені останнім часом практикуючими терапевтами критерії для визначення психічного благополуччя.

16 елементів психічного та емоційного здоров'я.

1. Здатність любити.

Здатність залучатися у відносини, відкриватися іншій людині. Любити її такою, якою вона є : з усіма недоліками і перевагами. Без ідеалізації та знецінення. Це здатність віддавати, а не брати. Це стосується і батьківської любові до дітей, і партнерської любові між чоловіком і жінкою.

2. Здатність працювати.

Стосується не тільки професії. Це в першу чергу здатність створювати і творити те, що є цінним для людини, сім'ї, суспільства. Людям важливо усвідомлювати, що те, що вони роблять, має сенс і значення і для інших. Це здатність привносити в світ щось нове, творчий потенціал. Підлітки часто відчувають складність в цьому.

3. Здатність грати.

Тут мова йде як у прямому сенсі про "ігри" дітей , так і про здатність дорослих людей "грати" словами, символами. Це можливість використовувати метафори, іносказання, гумор, символізувати свій досвід і отримувати від цього задоволення. Ненсі Мак -Вільямс наводить дослідження естонсько - американського психолога Jaak Panksepp, який довів, що гра має велике значення для розвитку мозку. Він писав, що молоді тварини часто грають, використовуючи тілесний контакт, і це є важливим і значущим для їх розвитку. При цьому якщо тваринам не дозволити грати один день, то наступного дня вони будуть грати з подвійним запалом. Вчений провів аналогію з людьми і зробив висновок, що можливо, гіперактивність у дітей - це наслідок нестачі гри. Крім того в сучасному суспільстві спостерігається загальна тенденція до того, що ми перестаємо грати. Наші ігри з "активних" перетворюються на "відсторонено- спостережні". Ми все менше самі танцюємо, співаємо, займаємося спортом, все більше спостерігаючи за тим, як це роблять інші. Цікаво, які це несе наслідки для психічного здоров'я?

4. Безпечні відносини.

На жаль, нерідко люди, які звертаються по психотерапію, знаходяться в насильницьких, загрозливих, залежних - одним словом, нездорових стосунках. І одна з цілей психотерапії допомогти їм це виправити. Щоб краще зрозуміти причини і природу цього явища, ми можемо звернутися до теорії прив'язаності Джона Боулбі. Він описав три типи прихильності: нормальну, тривожну (складно виносити самотність, тому людина " прилипає " до значимого об'єкта) і уникаючу (людина може легко відпустити іншого, але при цьому залишається з колосальною тривогою всередині). Згодом виділився ще один тип прихильності - дезорганізований (D- тип): люди з цим типом прихильності часто реагують на доглядання за ними людини, як на джерело одночасно тепла і страху. Це властиво людям з прикордонним рівнем особистісної організації, і часто спостерігається після насильства або відкидання в дитинстві. Такі люди "прилипають" до об'єкта прихильності і одночасно "кусають" його. На жаль, порушення прихильності - дуже поширене явище. Але хороша новина в тому, що тип прихильності можна змінити. Як правило, для цього добре підходить психотерапія (від 2-ох і більше років). Але можлива зміна типу прихильності і за наявності стабільних, безпечних, тривалих (більше 5 років) відносин з партнером.

5. Автономія.

У людей, що звертаються по психотерапію, часто відзначається її недолік (але величезний потенціал, раз вони в терапію таки прийшли). Люди роблять не те, чого насправді хочуть. Вони навіть не встигають "вибрати" (прислухатися до себе), чого ж їм хотіти. При цьому ілюзорно автономія може зміщуватися на інші сфери життя. Наприклад, пацієнти, які страждають від анорексії, найчастіше намагаються контролювати хоч щось, що їм здається доступним, вибираючи при цьому замість своїх бажань власну вагу.

6. Сталість себе і об'єкта або концепція інтегрованості.

Це здатність залишатися в контакті з усіма сторонами власного "Я": як хорошими, так і поганими, як приємними, так і такими що не викликають бурхливої ​​радості. Це також здатність відчувати конфлікти і при цьому не розщеплюватися. Це контакт між дитиною, яким я був, тим, хто я є зараз, і тією особистістю, якою я буду через 10 років. Це здатність враховувати і інтегрувати все, що дано природою і те, що я в собі зумів розвинути. Одним з порушень цього пункту може бути "напад" на власне тіло, коли воно несвідомо не сприймається, як частину себе. Воно стає чимось окремим, що можна змусити голодувати або різати і.т.п.

7. Здатність відновлюється після стресу (сила Его).

Якщо у людини достатньо сили "Его", то, коли він стикається зі стресами, він не захворює, не використовує для виходу з нього тільки один ригидний захист, не зривається. Він здатний найкращим способом адаптуватися до нової ситуації.

8. Реалістична і надійна самооцінка.

Багато людей нереалістично і при цьому занадто жорстко оцінюють себе, володіють критикующим суворим "Супер- Его". Можлива і зворотна ситуація (характерна для США ) - навпаки завищена самооцінка. Батьки вихваляють дітей, бажаючи мати все найкраще, в тому числі і "кращих" дітей. Але така необгрунтована похвала, позбавлена ​​в самій своїй суті любові і тепла, вселяє в дітей почуття порожнечі. Вони не розуміють, ким є насправді, і їм здається, ніби ніхто їх насправді не знає. Вони часто діють, як ніби мають право на особливе ставлення до себе, хоча по суті не заробили цього.

9. Система ціннісних орієнтацій.

Важливо, щоб людина розуміла етичні норми, їх зміст, при цьому була гнучкість у користуванні ними. У 19 столітті говорили про "моральне божевілля", що зараз називають радше антисоціальним розладом особистості. Це серйозна проблема, пов'язана з нерозумінням, невідчуттям людиною різних етичних , моральних і ціннісних норм і принципів. Хоча в той же час у таких людей можуть бути збережені інші елементи з даного списку.

10. Здатність виносити накал емоцій.

Виносити емоції - означає вміти залишатися з ними, відчувати їх, при цьому не діючи під їх впливом. Це також одночасна здатність залишатися в контакті і з емоціями, і з думками - своєю раціональною частиною.

11. Рефлексія.

Здатність залишатися "Его- дистонним", дивитися на себе як би з боку. Люди з такою рефлексією здатні бачити, що саме є їх проблемою, і відповідно, обходитися з нею таким чином, щоб вирішити її, максимально ефективно допомагаючи собі.

12. Менталізація.

Володіючи цією здатністю люди здатні зрозуміти, що інші - це зовсім окремі особистості, зі своїми особливостями, особистісної та психологічної структурою. Такі люди також бачать різницю між тим, що вони відчувають себе скривдженими після чиїхось слів і тим, що насправді інша людина не хотіла їх образити. Образа швидше викликана їх особистим, персональним досвідом і особистісними особливостями.

13. Широка варіативність захисних механізмів і гнучкість у їх використанні.

14. Баланс між тим , що я роблю для себе і для свого оточення.

Це про можливість бути собою і піклуватися про власні інтереси, враховуючи при цьому і інтереси партнера, з яким є відносини.

15. Почуття вітальності.

Здатність бути і відчувати себе живим. Віннікот писав, що людина може нормально функціонувати, але при цьому бути як ніби неживим. Про внутрішню омертвілість писав і Андре Грін.

16. Прийняття того, що ми не можемо змінити.

Це про здатність щиро і чесно сумувати, відчувати скорботу у зв'язку з тим, що неможливо змінити. Прийняття своєї обмеженості і оплакування того, чого б нам хотілося мати, але його у нас немає.

Таким чином , у кожної людини можуть бути присутніми в різній мірі ці 16 елементів психічного здоров'я. Є певні закономірності та взаємозв'язки між, наприклад, типом особистісної організації та "пробілами" у цьому списку. Але в самому загальному вигляді цей список являє собою глобальну мету для психотерапії. З переважним урахуванням індивідуальних особливостей кожного клієнта.

І звичайно , перераховані елементи психічного здоров'я не є однозначним строгим еталоном, скоріше - орієнтиром, який, втім, кожен може сам для себе обрати. Адже йдеться про дуже тонкі матерії.

Автор: М.Колотиркіна