ЕТИКА І МОРАЛЬ
Кисельов М. М. Мораль і право в екологічній етиці / М. М. Кисельов // Практична філософія. - 2017. - № 4. — С. 3-9.
Аналізуються головні регулятори людської поведінки мораль і право на грунті екологічної етики. Пропонується порівняльний аналіз їх природи та специфіки функціонування. Робиться висновок, що попри їх різність право і етика мають співпрацювати у процесі вирішення нагальних проблем сучасного соціуму, в першу чергу біотичних.
Сідак Л. М. Саморозвиток особистості судді як ознака його духовної культури й показник професійної самореалізації / Л. М. Сідак // Практична філософія. - 2017. - № 4. — С. 10-16.
Досліджується взаємообумовленість процесів саморозвитку особистості судді та його професійної самореалізації, досконалості його духовного життя та соціальної ролі. I саморозвиток особистості, і професійна самореалізація судді характеризуються зростанням його свободи, обумовлюються любов’ю до соціальної гармонії, краси досконалої особистості, досконалістю і гармонією оцінки, бажань, самовизначення. Осмислюється значення творчості у професійній діяльності судді та його саморозвитку.
Четвериков І. О. Етичні параметри пізнання / І. О. Четвериков // Практична філософія. - 2017. - № 4. — С. 17-23.
Розглядаються особливості впливу етичної парадигми на філософській основі наукової концепції. Підкреслюється вплив норм наукової моралі на фактичні дані когнітивної діяльності. Робиться акцент на ефективність наукової діяльності в контексті гуманітарних цілей і завдань у сучасному світі. Аналізується взаємозалежність природного середовища та світу людської культури.
Чорноморець Є. М. Етичне та естетичне у аскетичному вченні Максима Сповідника / Є. М. Чорноморець // Практична філософія. - 2017. - № 4. — С. 23-29.
У сучасних дослідженнях візантійської патристики відзначається її вплив на європейську богословсько-філософську думку та на вітчизняну культуру. Максим Сповідник синтезував та поглибив ряд патристичних вчень про природу людини, у тому числі – про богообразність та мікрокосмічність людини. Розглядається, як Максим Сповідник мислить співвідношення етичного та естетичного аспектів процесу духовного сходження. Людина є мікрокосм, оскільки відображує у душевно-тілесному влаштуванні ідеально-матеріальну структуру космосу. Особистість стає прекрасною при уподібненні Богові як Благому, досягаючи довершеності практично-чуттєвої діяльності у доброчесному житті (praxis), та як Мудрому – досягаючи довершеного здійснення теоретичної здатності у спогляданні (theoria) ідеальних основ світу у Богові. У такому довершеному стані внутрішньої цілісності людина може сприймати світ у його цілісності як гармонію чуттєвого та ідеального. Таким чином, Максим Сповідник сприймає доброчесну діяльність як художньо-естетичну, оскільки вона сприяє витворенню прекрасної особистості, та як передумову естетичного споглядання світу..
ІСТОРИКО-ФІЛОСОФСЬКІ ДОСЛІДЖЕННЯ
Савельева М. Ю. Соотношение мифологического и рационального в доктрине византизма / М. Ю. Савельева // Практична філософія. - 2017. - № 4. — С. 30-36.
Розглядаються підстави візантизму як історико-культурного феномену та державної ідеології, аналізуються його суперечлива сутність, переваги та недоліки. Зроблено висновок про те, що синтезуюча, універсалізуюча роль візантизму в розвитку державної структури складає його міфологічний аспект.
ФІЛОСОФІЯ РЕЛІГІЇ І РЕЛІГІЄЗНАВСТВО
Валкевич О. М. Концепція трансгресії Ж. Батая. Філософсько-релігієзнавчий аналіз / О. М. Валкевич // Практична філософія. - 2017. - № 4. — С. 37-42.
Аналізується феномен трансгресії у роботах Ж. Батая в контексті взаємодії сакрального і профаного. Розглянуто основні складові елементи трансгресії, а також умови, необхідні для її здійснення. Звертається увага на зв’язок трансгресії з християнським містицизмом. Здійснена спроба показати наявність евристичного потенціалу досліджуваного феномену для розробки на його основі релігієзнавчого методу.
Завідняк Б. Т. Теодицея Антоніо Розміні-Сербаті / Б. Т. Завідняк // Практична філософія. - 2017. - № 4. — С. 43-50.
Аналізуються філософсько-богословські погляди італійського мислителя XIX ст. Антоніо Розміні-Сербаті, зокрема: метафізичні погляди, чотири докази існування Бога згідно з Розміні та оригінальний доказ, що випливає від чуттєвої сфери людини. Порівнюються теодицейні розбіжності між позиціями Розміні та Канта. Крізь призму історіографії висвітлюється роль книги «Теософія» Розміні.
Заїковський С. О. ”Теологія дару” в сінто: жертвоприношення і віддяка в традиційній Японії / С. О. Заїковський // Практична філософія. - 2017. - № 4. — С. 51-55.
Розглядаються поняття «дару» та «обміну» в теологічній системі сінто. Стверджується, що протиставлення «дару» та «обміну» має корегуватись з системою гірі, яка є основою «колективізму» та «ієрархічності» традиційного японського суспільства. Хоча зазвичай система гірі відповідає лише за соціальний вимір, в даному випадку сфера сакрального може сприйматись як його продовження. Головний «живий бог» сінто – імператор, міріади незначних камі – душі померлих предків. Таким чином, система гірі може поширюватись на сакральне, визначаючи жертвоприношення парадоксальним чином як обов’язок, виконання якого викликає почуття подяки.
Заремба Е. М. Автокефалія православних в Україні як безальтернативний вихід з міжправославного конфлікту / Е. М. Заремба // Практична філософія. - 2017. - № 4. — С. 55-64.
Доведено, що єдиним шляхом розв’язання кризи в українському православ’ї, а відтак і нормалізації розвитку усього релігійного середовища нашої країни є об’єднання усіх православних віруючих у рамках єдиної Помісної православної Церкви в Україні. Її становлення може стати реальністю лише у випадку об’єднання зусиль віруючих, суспільства, української держави і Вселенського православ’я та забезпечення цим зусиллям поступального і безперервного характеру.
Ігнатьєв В. А. Екзистенційна зустріч некласичної філософії та ортодоксального православ’я / В. А. Ігнатьєв // Практична філософія. - 2017. - № 4. — С. 65-69.
Здійснюється спроба систематичного і концептуального узагальнення екзистенційної зустрічі між некласичною філософією і ортодоксальним православ’ям. Автор стверджує, що екзистенціалізм базується на онтології персоналізму, що дозволяє вийти за межі гносеології, виявляючи метаантропологічне ядро некласичної філософської парадигми. Доведено, що православна парадигма отримує методологічний шанс осмислити і свої догматичні проблеми, що дозволяє виявити евристичний поштовх для подальшого розвитку сучасної теології.
Іщук Н. В. Полісемія терміну ”койнонія” в контексті сучасних тенденцій розвитку богослов’я спілкування / Н. В. Іщук // Практична філософія. - 2017. - № 4. — С. 69-76.
Аналізується ретроспектива і сучасний стан семантичного поля терміну «койнонія». За посередництвом герменевтичних процедур та з позицій контекстуальності систематизуються основні підходи до значення цього терміну. Диференційовані нами, ретроспективно й актуально домінуючі локуси подаються з взаємодоповнювальних конвергентих позицій, в ключі їхньої вагомості для теоретичної системи богослов’я спілкування.
Мокиенко М. М. Роль евро-азиатской аккредитационной ассоциации в развитии евангельского образования на постсоветском пространстве сегодня / М. М. Мокиенко // Практична філософія. - 2017. - № 4. — С. 76-84.
Доведено, що Євро-Азіатська Аккредитаційна Асоціація та її Ресурсно-дослідницький центр сприяли позитивним тенденціям у протестантській освіті пострадянських країн. Розвиток партнерських відносин між школами, підтримка якісної теологічної освіти, відповідність міжнародним академічним та християнським стандартам, ініціювання дослідницьких проектів та допомога дослідникам залишаються її приорітетами. Серед досягнень ЄААА – Слов’янський біблійний коментар та монографії молодих українських теологів.
Панчук, (Булига) І. І. Специфіка втілення радянської моделі державно-церковних відносин у волинському регіоні / І. І. Панчук (Булига) // Практична філософія. - 2017. - № 4. — С. 85-91.
Аналізується специфіка втілення радянської моделі державно-церковних відносин. Дослідження має регіональний характер, зокрема конкретизується територією Волинського регіону, де протягом останніх десятиліть значно збільшилась кількість віруючих та релігійних об’єднань, активізувалась їх діяльність у суспільстві. Відтак вони стали невід’ємним компонентом суспільного буття, що зумовило кардинальні трансформації державно-конфесійних відносин.
Подорожній Ю. А. Українська православна політична теологія Кирила Говоруна / Ю. А. Подорожній // Практична філософія. - 2017. - № 4. — С. 91-99.
Аналіз української православної політичної теології Кирила Говоруна доводить, що для неї характерна значні ідеалізація громадянського суспільства у його ліберальному осмисленні. Замість орієнтації церкви лише на державу, Кирил Говорун пропонує релігійним організаціям будувати партнерські відносини з суспільством. При цьому церква має бути не ієрархічною структурою, а мережею спільнот.
Поліщук А. М. Проблема дару: пошуки та дискусії / А. М. Поліщук // Практична філософія. - 2017. - № 4. — С. 100-104.
Досліджуються проблема осмислення того, що ми називаємо «даром», «даруванням». Сьогодні цю проблему можна розглядати в трьох площинах: по-перше, в одній представлений соціологічний підхід, по-друге, в іншій площині діє філософська думка, і третя площина являє собою виклад богословської думки. Відтак стислий огляд цієї проблематики важливий насамперед для з’ясування сутнісної основи, на якій побудоване витлумачення поняття «дару» та дотичних до нього понять. Більше того, це дасть змогу розглянути процес дарування, його значення, роль та прояви у межах порушеного дискурсу..
Русин И. И. Триадологические основания миссии согласно с теологией Лесли Ньюбигина / И. И. Русин // Практична філософія. - 2017. - № 4. — С. 105-110.
Доводиться, що тріадологічні підстави місії в теології Леслі Ньюбігіна узгоджуються з класичною ортодоксальною думкою Афанасія Олександрійського. Разом з тим, створена Ньюбігіним версія синтезу тріадології і місіології має яскраво виражені протестантські риси: акцент на діяльності Духа, на причасті стражданням Христа і вірі у панування Отця. Це дозволяє легітимізувати не систему церковного підпорядкування, а простір вільного діалогу, відкритого по відношенню до іншого, залученого в діалог Духом. Метою місіонерської діяльності виявляється Царство Боже як втілення есхатологічного ідеалу. Таким чином, результатом місії повинно бути перетворення суспільства і світу, а не зростання церкви чи порятунок окремих особистостей.
Рудейко В. П. Єдність теоретичного і практичного в оновленні сучасного літургійного благочестя в Українській греко-католицькій Церкві / В. П. Рудейко // Практична філософія. - 2017. - № 4. — С. 111-116.
Літургійне благочестя УГКЦ переживає період активного оновлення, розвиваючись у напрямку ширшого представлення автентичних православних елементів богослужіння, подолання інструментального підходу до богослужбових змін, цілісного втілення настанов конституції про святу літургію Другого Ватиканського собору, кращого розуміння давнього літургійного благочестя. Знаходять своє вирішення такі практичні проблеми, як календарне питання, читання «таємних молитв» вголос, розвиток теології святкування. Все це приводить до поступового оновлення ідентичності українських греко-католиків.
Саблон Лейва Э. А. Понятие Предания в богословии Владимира Николаевича Лосского / Э. А. Саблон Лейва // Практична філософія. - 2017. - № 4. — С. 117-122.
Автор робить спробу систематизувати та проаналізувати містико-апофатичну концепцію «Передання» російсько-французького православного богослова В. Н. Лоського. Зокрема, увага звертається на те, як Лоський описує невимовну і не підлягаючу визначенню природу Передання (в однині) в особистісних термінах, а також на те, як він розрізняє і співвідносить це Передання з переданнями (у множині).
Санников С. В. Предание как сакраментальная преемственность веры в восточном и западном христианстве / С. В. Санников // Практична філософія. - 2017. - № 4. — С. 122-131.
Аналізується розвиток концепту переказу в біблійному, ранньохристиянському і конфесійному тлумаченнях. Доводиться, що ядром переказу є сакраментальне життя церкви, що забезпечує передачу християнського етосу, необхідного для правильного тлумачення знань, цінностей і практичних норм, що культивуються в громадах основних християнських конфесійних традицій.
Стрижачук Ф. В. Поглиблений теїзм Річарда Свінберна: доктрина про триєдиного Бога / Ф. В. Стрижачук // Практична філософія. - 2017. - № 4. — С. 131-137.
Розглядається один з аспектів поглибленого теїзму Річарда Свінберна – доктрина про Трійцю. Філософ ставить проблему когерентністі співіснування трьох божественних індивідів і вирішує її в контексті їх атрибутів всемогутності і всеблагості. Філософський аналіз концепції любові приводить до висновку, що найдосконаліша любов потребує співіснування трьох божественних індивідів. Автор також досліджує концепцію триєдиного Бога Свінберна на відповідність традиційній доктрині про Трійцю.
Тацюн Р. И. Миротворческий характер царства: социальная справедливость как наличие мира во свете библейской идеи юбилейного года / Р. И. Тацюн // Практична філософія. - 2017. - № 4. — С. 137-146.
Розглядаються особливості біблійної ідеї про Ювілейний рік в місії Христа і його внеску в соціальні роль і завдання Церкви в контексті сучасного пострадянського суспільства. Розглянута суть і роль Ювілейного року в контексті ізраїльського соціального «Закону» і перехід його основних компонентів в старозавітну (головним чином, Іс. 56: 8 і 61: 1-2), а потім і в новозавітну (Лк. 4: 18: 19, який є комбінованої цитатою ісаієвських уривків) пророчу традицію. Представлені підстави для проведення паралелей між мотивами місії Ісуса в Лк. 4: 18-19 і ідеями Ювілейного року. Ключові тези месіанської програми Ісуса в Лк. 4: 18-19 розглянуті не тільки в буквальному, а й метафоричному значенні, тим самим розширюючи спектр їх соціального значення і застосування. Показано, що досягнення «Царства» світу і справедливості можливо тільки через служіння, яке охоплює всі суспільні верстви. За допомогою аналізу ролі і завдання Церкви з перспективи трьох ракурсів Ювілейного року: економічного, соціального та богословського, виділені чотири завдання християнської громади: критична, конструктивна, стримуюча і мотивуюча.
Трофимчук К. І. Релігійно-богословські ідеї образу ”таємної вечері” у романі Івана Багряного ”Сад гетсиманський” / К. І. Трофимчук // Практична філософія. - 2017. - № 4. — С. 146-153.
Розглянуті особливості використання і причини звернення українського письменника і публіциста, Івана Багряного, до релігійних мотивів, зокрема проаналізовані біблійні рецепції образу таємної вечері Христа з його учнями в романі «Сад Гетсиманський». Бажання розглянути даний образ в художньому романі і порівняти його з біблійної перікопи зажадало використання особливих методологічних підходів. В даному випадку був обраний герменевтично-філологічний метод, мета якого дослідити як мовну структуру тексту, так і вивчити історичні, релігійні, богословські особливості, пов’язаних з твором. Дослідження показує перспективу не тільки Філологічно-релігійного аналізу роману «Сад Гетсиманський», а й необхідність його богословського осмислення.
Филоненко А. С. Возможности диалога нейронауки и современного богословия / А. С. Филоненко // Практична філософія. - 2017. - № 4. — С. 154-159.
Аналізується співвідношення сучасних нейронауки і богослов’я. Доводиться, що загальними тенденціями став пошук втіленості ідеальної свідомості, визнання вирішального значення культури для функціонування людської свідомості і розвитку релігійної світогляду та теології.
Хром’як М. В. Рецепція богослов’я Григорія Ніського в теоестетиці Девіда Бентлі Харта / М. В. Хром’як // Практична філософія. - 2017. - № 4. — С. 159-165.
Розглянуто нову рецепцію спадщини Григорія Ніського у сучасній теології, яка створена у межах постметафізичної теології американського православного мислителя Девіда Бентлі Харта. Доведено, що містика Григорія Ниського суттєво вплинула на становлення теоестетики як вчення про чуттєве сприйняття нескінченного і схоплення краси Бога та світу. Разом із тим виявлено, що теоестетика стала можливою завдяки використанню методології, створеної на основі феноменології Е. Гусерля і М. Гайдеггера. Доведено, що вчення Харта про особистість ґрунтується не лише на персоналізмі Григорія Ниського, але і на сучасних теорія про трансценденцію екзистенції.
Шевчук П. В. Незавершена соціальна теорія радикальної ортодоксії: християнський соціалізм без ”соціалізму” / П. В. Шевчук // Практична філософія. - 2017. - № 4. — С. 165-170.
Аналізується соціальний проект «християнського соціалізму», пропонований рухом радикальної ортодоксії, який позиціонує себе як альтернатива існуючому капіталістичному напряму розвитку сучасності. Представники цього руху наголошують на поверненні до християнського ідеалу спільнотносного устрою суспільства, до принципів рівності, справедливості, ненасилля та мирного співіснування. В результаті було досліджено сутність пропонованої спільноти та ступінь розробленості її проекту. Виявлено позитивні елементи даної теорії, а також відзначено моменти, які потребують переосмислення.
ФІЛОСОФСЬКО-АНТРОПОЛОГІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ
Завгородня О. Д. Цикл статей: ”Про об’єктивні закони граничної суб’єктивності” : Стаття 1. До філософії духа. Загальні засади / О. Д. Завгородня // Практична філософія. - 2017. - № 4. — С. 171-183.
Розглянуто концепцію духовності як визначальної сутнісної характеристики людського буття. Ядром новітнього тлумачення сфери людського духа постають ідеї М. Шелера, проте автор простежує також основні етапи формування даної концепції у філософії останніх трьох століть. Визначені головні риси сучасного тлумачення феномена духовності.
ФІЛОСОФСЬКІ ПІДВАЛИНИ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ І СПОРТУ
Соколова Н. Д. Аскеза і спорт та ставлення до них церкви в різних релігійних концесіях / Н. Д. Соколова // Практична філософія. - 2017. - № 4. — С. 184-190.
Досліджується ставлення до аскези та спорту представників різних релігійних концесій в історичному контексті. З’ясовано, що на відміну від доби середньовіччя, сучасна церква позитивно ставиться до занять спортом і активно сприяє його популяризації. Визначено, що аскетизм є невід’ємною частиною християнської та нехристиянських релігій і найчастіше проявляється у релігійних обрядах та традиціях.
Олексин І. Я. Спорт як чинник формування в особистості цінностей здорового способу життя / І. Я. Олексин // Практична філософія. - 2017. - № 4. — С. 191-196.
Показано, що багатогранний аналіз спорту як специфічної практики духовно-тілесного розвитку та здорового способу життя особистості, слід здійснювати під кутом зору сприйняття нею свого тіла у якості цінності, котра має бути збережена та примножена, в процесі усвідомлених практичних дій, орієнтованих на дотримання в нормі свого фізичного та духовного стану шляхом зміцнення здоров’я, завдяки довготривалих спортивних тренувань, що, як правило, призводять до удосконалення фізичних якостей спортсмена, його статури, рухових вмінь, навичок та прийомів. Встановлено, що соціально-економічні та духовні умови глобалізованого суспільства актуалізують не лише цінність здоров’я як основи здорового способу життя, а й здорової особистості, що здатна до дієвої саморегуляції та продуктивної життєдіяльності, зокрема спортивної.