1

Передрук публікації за згодою автора,

оригінал опубліковано у фаховому журналі:

Бібліотечний форум, 2018, № 3, С. 2-6

Авторський коментар:

Попри те, що відповідний аналітичний огляд здебільшого орієнтований на бібліотечну спільноту, і у ньому витримана фахова зверненість, це не стало перешкодою для аналізу проблем, що мають стратегічне значення для України. Центральна думка огляду – претензії до підготовки нової формації фахівців, які у перспективі мали б реалізувати перетворення всієї мережі бібліотек у децентралізовану систему адміністрування цифрової та оцифрованої інформації (інформаційних продуктів), що має(ють) внутрішню (державну) орієнтованість (приналежність). Виконання цієї стратегії автор покладає на побудовані (у найближчій перспективі) національні дата-центри, що мають бути передані в управління й адміністрування національній публічній бібліотеці. Стратегічним завданням національної публічної бібліотеки мало б бути адміністрування (збереження, використання, обробка та захист) цифрової інформації про українців, вітчизняних підприємців, державних службовців, державних та приватних закладів, наукові дослідження, систем заключення електронних контрактів про передачу/отримання різноманітних прав (враховуючи майнові), вироків про різноманітні обмеження особистості, розширення повноважень службовців або громадян тощо. Основними технологічними засобами виконання мають бути хмарний технологічний комплекс та блокчейн (система криптографічної обробки інформації)

Погляд на нові фахові орієнтири крізь призму сьогодення та перспектив

Іван Порало

ivporalo@gmail.com

Подається компаративний аналіз між відповідністю (кореляцією) бібліотек новим вимогам соціуму, що керуються процесами діджиталізації; цифровими відносинами; організаційним та управлінським спрощенням; екологізацією; ресурсозбереженням; глобалізацією тощо. Визначаються ознаки загрози подальшого існування бібліотеки, зокрема її ідентичності у зв’язку з масовим розвитком доступних інформаційних технологій спрямованих на збирання, обробку, управління та збереження інформації. У цьому контексті актуалізується потреба зміни змісту навчання нового покоління бібліотечних фахівців, які здатні еволюційно трансформувати бібліотеку під вимоги, можливості і потреби сучасного та перспективного суспільства без зміни її вікової ідентичності.

Упродовж останніх десятиліть питання щодо змісту знань, вмінь і світогляду молодого фахівця з бібліотечного обслуговування та організації бібліотечно-бібліографічної діяльності набуває більшої актуальності. Це обумовлено критичною потребою змін: світогляду бібліотечних кадрів, їхньої компетенції (вмінь, знань); орієнтирів бібліотеки, інструментів та засобів діяльності; переосмислення її місця і ролі у суспільстві тощо.

Зібраний численний емпіричний матеріал спонукає до постановки низки питань як про валідність (перевіреність на достовірність) завдань, поставлених перед бібліотекою десятиліття назад, сучасним соціальним запитам і потребам, так і про валідність чинних норм, стандартів, правил, якими керується бібліотека, новим умовам соціального прогресивного розвитку (заощадливість, ресурсозбереження, ефективність (зворотній зв’язок, запитуваність, партнерські відносини, зокрема впровадження концепції глобалізації першого покоління та глобалізації 2.0 [1, с. 12]), швидкість комунікації, захист інформації, оперативність, безпосередність).

Сучасна діяльність, принаймні українських бібліотек, здебільшого спрямована на підтримку в робочому стані власної функціональності, що з зрозумілих причин унеможливлює рух у відповідному новому і складному креативному напрямку, який характеризується випередженням та децентралізацією.

Опинившись у таких нових умовах сучасна бібліотека виявилась концептуально виснаженою, оскільки як з’ясовується, її діяльність багато у чому не узгоджується з процесами соціальної і технологічної трансформації, що відбувається у світі, і з часом неодмінно буде запроваджуватись в Україні, хоча б на умовах імпорту.

Втім, детермінантами (причинами) такого стану є не лише світоглядні орієнтири самої бібліотеки, яка елементарно не встигає органічно реагувати на зміни. Здебільшого, це наслідки значно вищого ґатунку, такі як відсутність, на поточний час, фахівців нової компетентнісної формації; низький розвиток інтегрованого партнерства; відсутність потужної матеріально-технічної бази на рівні національних дата-центрів; існуючі законодавчі обмеження і головне – складність сучасного технологічного прогресу тощо.

Без сумніву, бібліотека майбутнього, це, без перебільшень, проект усього суспільства. Втім, значну роль відіграє і особистий стимул бібліотеки до власного прогресивного розвитку. І з цього приводу варто відзначити деякі непоодинокі практики використання певними підрозділами, певними бібліотеками у своїй діяльності більш новітніх технологічних та концептуальних підходів. Однак на загальному фоні, вони більше є рідкісними, ніж загальноприйнятими, передусім через характер роботи бібліотек (успадковування традицій), види діяльності, завдання і обов’язково компетентність її фахівців, які готувались для обслуговування моделі традиційної бібліотеки.

У зв’язку з цим, для підготовки бібліотеки до нових майбутніх умов життя і діяльності, слід вже зараз відійти, як на сучасному етапі, так і у перспективі, від практики продукування, екстраполяції, застосування та впровадження застарілих (попередньої технологічної доби) знань, вмінь, світогляду, у підготовці молодих фахівців.

Підготовка заздалегідь функціонально та інструментально обмеженого фахівця в умовах масового поширення хмарних технологій (хмарні обчислювання); платформи, так би мовити, штучного інтелекту (машинне мислення); робототехніки; Великих даних; Інтернету речей; 3D друку полімерними, органічними («друк» органів тіла, бактерій) і іншими матеріалами; технології блокчейн тощо, цілком загрожує існуванню бібліотеки (в її традиційній ідентичності) у майбутньому.

Це означає, що вона або продовжить існувати на державні дотації і поступово перетвориться у гуманітарні центри, гуртки для спілкування тощо. Або буде поділеною між багатьма сервісами та службами, оскільки до тієї пори вочевидь так і не зможе сформулювати концепцію власної цілісності як основного центру інформації, і тим більше довести значущість такої цілісності безпосередньо на практиці.

Нова формація фахівців, без перебільшень, є єдиною надією для всієї галузі. А тому для бібліотеки майбутнього згадані і нові техніко-технологічні підходи вже мають бути в арсеналі фахівця. Відповідно, знання бібліографічного опису, класифікацій, видів і різновидів каталогів та картотек; різноманітних звітно-облікових документів, стандартів та інших бібліотечних процесів є сьогодні недостатні, оскільки йдеться про нові умови для діяльності та перспективні і специфічні способи обробки інформації (приклад – технологія Великих даних) [4, с. 8].

Продовжуючи практику оперування, так би мовити застарілими компетенціями суттєво мінімізується потенціал та можливості бібліотеки. Разом з цим, і це найбільш проблематично, бібліотека втрачає час, що залишився на її перебудову.

Необхідно вже зараз зрозуміти, що бібліотека майбутнього, це навіть не електронні текстові та PDF-файли, доступ до Інтернету через ПК та Wi-Fi, електронні каталоги/картотеки на внутрішніх серверах. Це навіть не окрема установа зі книгосховищами, місцями для роботи з документами, виставками нових надходжень тощо.

Все це є чудовими умовами для різноманітних форм соціальної комунікації, презентації творів мистецтва і культури, творчих зустрічей тощо, але не для прогресивного навчання в умовах та у добу машинного навчання, вживлення біочіпів, все більшого поширення технології генетичних ножиць (редагування генів) та систем блокчейн, особливо технологічного рівня 2.0 («розумні» контракти) та 3.0 [3, с. 5] (децентралізоване та інтегроване з системами блокчейн програмне забезпечення, що відрізняється високим ступенем захисту, автономністю, поліфункціональністю, складними мережевими зв’язками тощо).

Відповідна констатація не данина моді або технічному прогресу. На поточний час бібліотека вже опинилась в умовах суттєвої «інформаційної дезорієнтації». Йдеться не лише про щорічне зростанням у гіпертемпах обсягів інформації (йдеться про всю виробленою людиною та машиною) та інформаційних потреб (йдеться про нові дані, інформаційні продукти). Це є другорядною проблемою, основна – полягає у великій складності та специфікаціях інформаційних запитів на відповідь, результат, синхронізацію, які до того ж щодалі тим частіше будуть поступати вже і від машин.

Відповідно, розроблені колись методології та практики для організації діяльності бібліотек розраховані на управління іншими, значно меншими обсягами інформації, а тому з кожним днем вони стають ще більше недієздатними в обробці нових масивів та в забезпеченні сучасних соціальних та професійних запитів. Йдеться про пошукові системи, механізми і алгоритми, які виходять за межі простого символьного співпадіння сформульованого запиту з назвами документів або їх описами. Крім того, великого значення набуває і здатність бібліотекою долучатись до управління, обробки, використання даних, що формуються у децентралізованих і близьких до цього системах (наприклад блокчейн нерухомості, землі, ресурсів, фінансів, ліків тощо), оскільки саме на такі дані (інформацію) та системи (комп’ютерно-програмні платформи) динамічно зростає попит.

Через короткий проміжок часу пошук інформації буде цілком віддано комп’ютерним нейронним мережам, які здатні не лише відобразити інформаційні ресурси за концептуальним запитом, а навіть відібрати авторитетні за світовими стандартами джерела, враховуючи індивідуальність реципієнта (вік, стать, фах, інтереси).

У цьому контексті обов’язково слід згадати віртуальних персональних помічників значно потужніших за відомі аналоги, що за словами гігантів ІТ-сфери з’являться у найближчому майбутньому. Фактично згаданий сервіс запроваджує «електронного поліфахового бібліотекаря» з суттєво розширеними інформаційними та функціональними можливостями.

Технологія «електронного поліфахового бібліотекаря» (більш відома як електронний асистент, секретар, помічник) цілком буде здатною: задовольняти інформаційний запит свого «власника» (того хто придбав для персонального використання); допомагати у певних видах діяльності, зокрема створювати, збирати та обробляти потрібну інформацію (інформаційні продукти); консультувати; координувати; рекомендувати; редагувати запити, дії, проекти тощо; контролювати дотримання правових норм, зокрема забороняти використовувати незаконно отриманий або сумнівний (без авторитетного підтвердження достовірності) контент тощо, оскільки це вже будуть повноцінні програмні комплекси на одній платформі.

Крім того, цілком реально у майбутньому очікувати і новий формат книги, який дозволить її універсалізувати для будь-якого читача в залежності від його індивідуальних потреб (носій; мова; спосіб подання: текст, звук; додатки; пояснення або додаткове навчання; нотатки інших читачів тощо). Абсолютно допустимо, що вона залишиться на умовному матеріальному носії (чуттєвоподібному) близькому до паперу, втім незаперечним є те, що вона буде забезпечуватись технологіями VR (віртуальна реальність), AR (додаткова реальність), блокчейн.

Зрозуміло, що така книга, документ не з’явиться через рік, але схожі «контейнери» з додатковою реальністю, з чіпами й інше слід очікувати у найближчому майбутньому. Тим більше, вже зараз з’являються різноманітні розважальні, просвітницькі, навчальні електронні інформаційні продукти, які вже йдуть з такими інтерфейсами:

- віртуальні (VR, AR) анатомічні енциклопедії, що можуть доповнюватись та використовуватись не лише студентами, а й практикуючими лікарями, і на базі яких цілком можливо створювати медичну картку хворого як окремий файл, що зберігається в системі блокчейн;

- різноманітні діагностичні системи з використанням VR, AR та 3D сканерів (людей, органів тіла, споруд, місцевостей, неба, космосу, ландшафтів, елементарних частинок, механізмів, фруктів, продуктів харчування тощо);

- VR, AR презентації, навчальні посібники;

- VR, AR довідники при (на) пам’ятках культури, історії, будівлях, на упаковках продуктів харчування, етикетках (паспортах) одягу, засобах пересування, тротуарі тощо.

З огляду на це можна припустити, що зосередженність бібліотеки на книжкових, газетно-журнальних виданнях (друкованій продукції), особливо в Україні та в низці регіонів ближнього зарубіжжя, без заперечень є кроком назад (світоглядом індустріальної доби), оскільки відповідний підхід:

а) фактично легалізує лише матеріальний носій, а не інформацію;

б) ігнорує переважну більшість сучасних форматів інформаційних (цифрових) відносин (комунікація різноманітної інформації, що виходить за межі видавничої діяльності);

в) не дозволяє охопити всю полісемію інформаційних потреб сучасної людини;

г) не дозволяє охопити всю полісемію інформаційних потреб фахівця-дослідника (науковця) як окремий специфічний вид потреби;

д) робить бібліотеку не дієздатною у системі нових цифрових відносин (наприклад, універсальне законодавство для людей і машин, найбільш простим прикладом є «розумні» контракти, в яких за виконанням юридичних домовленостей слідкує програмний код) тощо.

Така думка обумовлена:

- по-перше – зростанням великої кількості необроблених або поверхнево (початково) оброблених даних, що отримані у процесі лабораторних експериментів та у результаті обчислень різноманітними комп’ютерними алгоритмами і потребують подальшої обробки та експериментів спільноти науковців;

- по-друге – стрімким зростанням обсягу «готових блоків» для інформаційних продуктів, до яких відносяться програмні скрипти, мобільні програмні додатки, комп’ютерні алгоритми, бібліотеки зображень, бібліотека геному тощо;

- по-третє – динамічним зростанням великої кількості інформаційних потреб не фахівців, які бажають отримати компетентну фахову пораду, розробку, схему для реалізації власних практичних проектів тощо;

- по-четверте – динамічно зростаючим за обсягом запитом на дистанційне навчання через комп’ютерні засоби;

- по-п’яте – стрімким зростанням «інформації для машин» (М2М (автопілотуючий транспорт), інтернет-речей (обмін новою інформацію між пристроями локальної та глобальної мережі, передача інформації про використання та діяльність пристроїв мережі на базі якої відбувається оплата, контроль, корекція), виконання «розумних» контрактів тощо).

Може здатись, що весь цей розглянутий комплекс виходить за межі звичної діяльності бібліотечно-бібліографічного обслуговування, і тим більше може з’явитись думка: «яке відношення до всього цього має бібліотека?».

Обґрунтування слід починати з того, що серед всього різноманіття енциклопедичних статей, присвячених бібліотеці, мабуть перманентною дефініцією є та, яка ідентифікує бібліотеку як культурний, освітній, просвітницький центр і обов’язково – книгозбірню.

Стосовно книгозбірні. Важливою рисою діяльності бібліотеки протягом багатьох століть була її узгодженість з рівнем розвитку засобів передачі інформації у часі і просторі: збирання глиняних, дерев’яних табличок; збирання папірусів; збирання рукописних книг зі шкіри, паперу; збирання різноманітних носіїв інформації, а це паперово-друкарська продукція, грамплатівки, плівки. Згодом до книгозбірні почали потрапляти цифрові носії інформації.

Компаративний аналіз (порівняльний) історичних етапів та сучасності доводить, що бібліотека невід’ємна від матеріального носія інформації. Він обробляється (каталогізується), зберігається для передачі у часі й просторі, а також видається у тимчасове користування. У всіх цих процесах сама інформація як основна цінність носія у зв’язку з проблемою її темпоральності (зміст розкривається у процесі читання, у часі) є закритою для реципієнта.

Звісно, проблема темпоральності ще певний час буде існувати, втім вже розроблені (і продовжують вдосконалюватись) інструментальні засоби, що потенційно здатні більш-менш коректно концептуально (змістовно, наративно), швидко і лаконічно презентувати інформацію, розміщену на носії.

Це дає хоча б початкові підстави говорити про критичну необхідність подолання традицій (процес лінійного розвитку), яку в існуючій якості цілком можна назвати моделлю – «сам для себе». Для нової (перспективної) бібліотеки перманентність неприпустима, оскільки традиції багато у чому стали архаїчними.

У цьому контексті не буде зайвим нагадати, що дотримання і збереження бібліотекою (йдеться про світову бібліотечну галузь) своєї традиційної моделі діяльності вже мало складні наслідки. Сьогодні ця архаїчність вимірюється втратою (у результаті орієнтації не на інформацію, а на її носій) потенціалу (можливостей займатись господарською діяльністю створивши глобальну пошукову систему) на мільярди доларів, втім це не остаточна сума. За кілька десятиліть обсяги цих втрат не можна буде вирахувати, оскільки йдеться про найцінніший актив людства – Інтернет, а конкретно – пошукові системи.

Без заперечень, бібліотека - це культурний, освітній, просвітницький центр. Але значно важливіше те, що протягом багатьох десятиліть всі ці ідентитети (ідентичності) сформували її репутацію як багатовікового бренду авторитетної та офіційної інформації.

Зараз ця особливість набуває широкої популярності у світі (йдеться про довіру до інформації). В умовах динамічного розвитку різноманітних засобів маніпулювання, введення в оману та навмисного створення ажіотажу в комерції, політиці, суспільстві авторитетна інформація (контент) виступає надзвичайно цінним продуктом, який лише починає формулюватись як окремий і перспективний напрям діяльності (приклад нових технологічних досягнень в створенні машиною: фейкових новинах; фото та відео неіснуючих людей й подій; псевдопублічні виступи, заяви відомих людей [2]).

Цікавим прикладом довіри до джерела інформації, до інформації можуть бути авторитетні серед світової наукової спільноти наукометричні бази даних, до яких потрапляє інформація про наукові публікації, що пройшли тривалий і складний процес верифікації на актуальність, точність та інноваційність. Від рейтингу наукометричної бази даних залежить ступінь достовірності внесених до неї публікації, і, відповідно, довіра наукової спільноти та суспільства.

У процесі підготовки нової формації бібліотечних фахівців варто оперувати одним простим смислом – бібліотека залишається такою, якою і була. Вона не стає новими версіями, вона не змінює своє призначення та місце у соціумі. Бібліотека лише еволюціонує у межах новітніх умов та відносин, зокрема цифрових.

Без перебільшень, ці умови є новими і невідомими для всіх. Вони лише почали етап формоувторення. А тому, процеси, що пов’язані з управлінням та обробкою інформації здебільшого є локальними. Вони часто мають початкову не надійну архітектуру, що супроводжується постійним ризиком втрати цінної інформації: досягнення людства, його безпека, його сталий розвиток, турбота про нього тощо. Все це цілком може і здатна очолити бібліотека не змінюючи своєї соціальної складової. Здебільшого це є орієнтиром для нової формації фахівців з технологічними знаннями та вміннями.

Висновки.

Представлений огляд є лише поверхневим аналізом вивчення проблемних сторін практики бібліотечної діяльності, в якому ставиться акцент на орієнтири підготовки нової формації фахівців, які повинні розв’язати означені недоліки, упущення галузі і тим більше розпочати процес її якісного трансформування. Для того, щоб сформулювати змістовні сторони підготовки нової формації немає сенсу зупинятись на означених проблемних сторонах у діяльності. Значно важливіше звернутись до існуючих можливостей, перспектив і головне викликів та ризиків.

Передусім, на початку навчальної підготовки молодих фахівців слід спростувати існуючі міфи, що викривлюють світогляд і творчість молодих людей. Перший міф – це поширена у суспільстві думка про «кінець бібліотеки» через появу Інтернету. Відповідний погляд слід класифікувати як світоглядну помилку. Бібліотеки, незважаючи на свою багатовікову історію, у жодному разі не втрачають власний потенціал і у нових, новітніх умовах життя та діяльності. Питання лише у зміні орієнтирів та засобів діяльності.

Другий міф. Бібліотеки як посередник інформації в комунікаційному ланцюгу. Відповідний погляд також є результатом світоглядної редукції (спрощення). По-перше, виробництво авторського тексту щодалі більше відходить на другий план, динамічних обертів набуває: генерування інформації по типу М2М (машина – машина); виробництво програмних продуктів; зростання компетентних коментарів (обговорення для досягнення консенсусу з певних глобальних проектів); зростання продуктів створених алгоритмом Великих даних; розробка та накопичення універсальної інформації між людиною і машиною тощо. Передусім йдеться не про звичні готові, закінчені авторські твори, а про інформацію на базі якої здійснюється обслуговування, забезпечення, управління, яка до того ж перебуває у динамічному стані (доповнюється, змінюється, спростовується у результаті скорочення інформаційної невизначеності тощо). По-друге, у сучасних умовах значний масив інформації створюється без конкретного авторства, а в перспективі такий формат виробництва стане ще більш поширеним. По-третє, щодалі більше з’являється інформації (контенту) у відкритому доступі.

На поточний час критично важливо розуміти, що для бібліотеки немає меж в охопленні сфер професійної діяльності та соціального життя. Вона цілком здатна вільно еволюціонувати і глибинно вбудовуватись до комплексу, що формується та на сьогодні лише зароджуються.

Звичайно, все це знаходиться лише на стадії осмислення і розробки. А тому для бібліотек вікно можливостей ще певний час буде відкрите, принаймні до тих пір, поки приватний сектор не побудує власну інфраструктуру цифрових відносин.

На думку автора опорним і стратегічним напрямком розвитку бібліотеки є технологія блокчейн. Впровадження до системи фахової підготовки навчання з будівництва, управління та використання цієї технології, дозволить бібліотеці у короткій перспективі стати ключовим національним центром із накопичення, захисту та збереження авторитетної інформації різної цінності, змісту та призначення.

Реалізація, впровадження таких сценаріїв залежить від багатьох чинників, основними з яких є сама бібліотека і її державна підтримка. У цьому контексті варто підкреслити одну центральну думку: бібліотека цілком здатна стати носієм цифрових відносин у країні і одночасно з цим бути провідником, мостом з глобальним суспільством.

Список цитованих джерел

1. Ковалевська, Катерина. Від HR-менеджера до HR-лідера нової генерації / Катерина Ковалевська // Бізнес. – 2018. – 11 груд. (№ 49/50). – С. 12–13.

2. Савчук Т. Як штучний інтелект може розв’язати війну з допомогою фейкових новин [Електронний ресурс] // Радіо Свобода. – 2018. – URL: https://www.radiosvoboda.org/a/fake-news/28963350.html. Дата звернення: 12.01.2018.

3. Свон, М. Блокчейн: схема новой экономики / Мелани Свон : [перевод с англ.]. – Москва : Изд-во «Олимп-Бизнес», 2017. – 240 с.

4. Устинова, Ольга. ”Валютою майбутнього стануть дані. I вона ось-ось замінить діючі ”нафтові” валюти” / Ольга Устинова // Бізнес. – 2018. – 11 груд. (№ 49/50). – С. 8.

Список використаної літератури

1. Кларк Б. Р. Создание предпринимательских университетов: организационные направления трансформации / Б. Р. Кларк ; пер. с англ. А. Смирнова. – М. : Изд. дом Гос. ун-та – Высшей школы экономики, 2011. – 240 с.

2. Норт Д. Институты, институциональные изменения и функционирование экономики / Дуглас Норт ; пер. с англ. А. Н. Нестеренко ; предисл. и науч. ред. Б. З. Мильнера. – М. : Фонд экономической книги «Начала», 1997. – 180 с.

3. Остром Э. Управляя общим: эволюция институтов коллективной деятельности / Элинор Остром ; пер. с англ. – М. : ИРИСЭН ; Мысль, 2010. – 447 с.

4. Рифкин Д. Третья промышленная революция. Как горизонтальные взаимодействия меняют энергетику, экономику и мир в целом / Джеремі Рифкин. – М. : Альпина нон-фикшн, 2014. – 407 c.

5. Сакс Д. Цена цивилизации / Д. Сакс ; пер. с англ. А. Калинина ; под ред. В. Ю. Григорьевой. – М., 2012. – 352 с.

6. Форд М. Роботы наступают. Развитие технологий и будущее без работы / М. Форд. – М. : Альпина нон-фикшн, 2016. – 430 с.