3.8.    Обробка кріпильних та інших отворів корпусних деталей

Кріпильні та інші дрібні отвори у корпусних деталях – під пробки, масло-вказники або для подачі мастильного матеріалу – оброблюють на вертикально-свердлильних, радіально-свердлильних, горизонтально-розточувальних або агрегатних верстатах. При цьому за допомогою відповідного інструменту виконують свердління, розгортання, цековку, зняття фасок, нарізування різьби.

На вертикально-свердлильних верстатах зазвичай обробляють заготовки масою не більш 30 кг. На радіально-свердлильних або горизонтально-розточувальних верстатах обробляють дрібні отвори у деталях масою не більш 30 кг. В умовах одиничного виробництва свердління отворів у корпусі виконують за розміткою. У цьому випадку точність міжцентрових відстаней і точність розмірів, що визначають положення отворів на площині складає ±(0,25–0,5) мм.

Для зменшення уводу отворів свердління виконують за два або три переходи. Спочатку виконують центрування отвору або засвердлування свердлом, діаметр якого у 2–3 рази менший необхідного. Для отвору під різьбу діаметром більш 25–30 мм крім свердління виконують зенкерування або розточування.

Діаметр отворів під різьбу виготовляють на 0,04–0,1 мм більше внутрішнього діаметру різьби, тим самим ураховують підйом витків.

Обробку торців виконують зенківками або підрізними різцями з осьовою подачею.

Перед нарізанням різьби в отворах знімають фаску за допомогою конічних зенківок, різців або свердел більшого діаметру. Фаску знімають під кутом 90о до зовнішнього діаметру різьби. Нарізання різьби виконують машинними мітчиками. Різьбу з кроком до 3 мм нарізують за один хід, різьбу з великим кроком нарізають комплектом мітчиків за 2–3 робочих ходи. Різьбу нарізають з примусовою осьовою подачею, рівною кроку різьби. Для запобігання ламання інструменту у випадку розбіжності кроку різьби та подачі на 2–3 % використовують патрони з осьовою компенсацією або динамометричні патрони, відрегульовані на допустиме граничне значення крутильного моменту.

В умовах серійного виробництва дрібні отвори свердлять за допомогою  кондукторів – накладних,  скальчастих, коробчастих. Інструмент у цьому випадку направляють кондукторні втулки, у результаті відпадає необхідність розмітки та попереднього зацентрування отворів.

Для свердління отворів з різних сторін заготовки застосовують одно або двохопорні поворотні пристосування, на яких встановлюють необхідний кондуктор. Нормалізовані поворотні стійки забезпечують фіксацію кондуктора з заготовкою у необхідному кутовому положенні, що дозволяє отримати отвори з будь якої сторони, у тому числі і зі сторони технологічних баз деталі. Для скорочення допоміжного часу на зміну різального інструменту на свердлильних верстатах  використовують швидкозмінні патрони або спеціальні револьверні головки. З метою підвищення продуктивності використовують також комбінований різальний інструмент: свердла та зенкери різного діаметру, свердла-зенковки, свердла-зенкери, свердла-мітчики.

У серійному виробництві на свердлильних верстатах використовують швидкопереналаштовні багатошпиндельні головки з міжцентровими відстанями, що регулюються. За допомогою цих головок забезпечується паралельна обробка декількох отворів, розташованих в одній площині. Конструкція таких головок дозволяє змінювати кількість одночасно працюючих свердел та регулювати в певних мережах міжцентрові відстані.

У крупносерійному та масовому виробництвах обробку дрібних отворів виконують на багатошпиндельних агрегатних верстатах різних компоновок. Свердління отворів у корпусі та наступне нарізування різьби можна виконувати на двох агрегатних верстатах або на одному багатопозиційному верстаті.