Лекція 1

Лекція

Тема: СПОСОБИ І ЗАСОБИ КОМП'ЮТЕРНИХ ТЕХНОЛОГІЙ В ОСВІТІ І НАУЦІ

План

1. Застосування КІТ в освіті і науці

2.Етапи наукового дослідження

3. Використання КІТ на етапах наукового дослідження

4. Санітарно-гігієнічні норми застосування КІТ у навчальному процесі

5. Авторське право. Вимоги до оформлення джерел.

Домашнє завдання:

1. Визначити етапи НДР

2. Вибір теми проекту

1. Застосування КІТ в освіті

Комп’ютерна технологія навчання — це використання комп’ютерів під час усіх видів навчальних занять та контролю знань, для індивідуального навчання, розвитку інтелектуальних і творчих можливостей студентів.

Комп’ютер у навчальному процесі — це не тільки об’єкт вивчення, його використовують для підтримки навчально-пізнавальної діяльності.

Інформатична компетентність - передбачає здатність людини орієнтуватися в інформаційному просторі, оперувати інформаційними даними на основі використання сучасних інформаційно-комунікаційних технологій відповідно до потреб ринку праці для ефективного виконання професійних обов'язків.

ІКТ - інтеграція телекомунікацій (телефонних ліній та бездротових з'єднань), ПК, програмного забезпечення, накопичувальних та аудіовізуальних систем, які дозволяють користувачам створювати, одержувати доступ, зберігати, передавати та змінювати інформацію. Іншими словами, ІКТ складається з ІТ, а також телекомунікацій, медіа-трансляцій, усіх видів аудіо і відеообробки, передачі, мережевих функцій управління та моніторингу.

Небезпека ІКТ:

Фішинг — це схема, за якої хакери змушують користувачів передавати конфіденційну інформацію, наприклад паролі та номери соціального страхування. Вона зазвичай передбачає надсилання повідомлення спаму, яке справляє враження, ніби походить із довіреного джерела, наприклад із банку (це наживка).

Кібер-знущання (Кібер-буллінг або цькування в інтернеті) є метод морального приниження людини, придушення його гідності шляхом публікації різних текстів, розміщення фото та відеоматеріалів образливого характеру в інтернеті або за допомогою мобільного зв'язку. У наші дні жертвамицькування в інтернеті стають найчастіше підлітки.

Маскування.

ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ

o Навчання за допомогою комп'ютерів та комп'ютерних комунікацій

o Інформатизація навчання

o Дистанційне навчання

o Мультимедіа навчання (теорії подвійного кодування Алана Пайвіо)

o Телекомунікаційні технології

Електронне навчання (e-Learning)

Дистанційне навчання (Distance Learning) це поняття пов'язано не тільки з навчанням студентів, що перебувають далеко за межами навчального закладу (дистанційні студенти). Використовувати освітні можливості сервера навчального закладу можуть також студенти денного й вечірнього відділень (локальні студенти). Вони, в принципі, працюють із сервером також дистанційно. У цьому розумінні різниця між локальним і дистанційним студентом визначається лише довжиною телекомунікаційної лінії зв'язку із сервером у комп'ютерній мережі. Нині, завдяки високій швидкості передавання інформації у сучасних комп'ютерних мережах, віддаленість сервера практично не відчувається студентами. Тому при використанні комп'ютерних технологій, навчання не слід розділяти на локальне або дистанційне, беручи до уваги тільки географічну віддаленість.

Основні категорії засобів комп'ютерних технологій

У комп'ютерних технологіях є широкий спектр засобів для використання їх у навчальному процесі. Всі вони можуть бути поділені на три основні категорії, на базі яких організовується система електронного навчання:

• електронні навчальні матеріали (ЕНМ);

• комп'ютерні тестові системи (КТС);

• системи управління навчанням (СУН).

Електронні навчальні матеріали формують інформаційне наповнення навчального предмета (e-content).

До цих матеріалів належать:

• електронні підручники та матеріали лекцій;

• електронні методичні розробки до семінарів, практичних і лабораторних занять;

• бази даних і знань (закони, картографічні дані, міжнародні стандарти та системи тощо);

• засоби для набуття практичних навичок (віртуальні та дистанційні лабораторії, практикуми, комп'ютерні тренажери).

Комп'ютерні тестові системи надають інструментарій для:

• потокового та рубіжного контролю результатів засвоєння матеріалу (атестації, колоквіуми, заліки, іспити);

• проведення контрольних робіт за матеріалами лекцій і семінарів;

• контролю підготовки до лабораторних і практичних занять;

• самоконтролю знань в інтерактивному режимі;

• визначення рейтингу студентів.

Системи управління навчанням призначені для організації навчального процесу, а саме:

• проведення навчально-адміністративної роботи (створення навчальних груп, організація розкладу занять і навчальних планів);

• надання контрольованого доступу до навчальних матеріалів;

• організації колективної й індивідуальної роботи студентів і викладача

Види КІТ:

Навчальні

Тренажери

Інформаційно-пошукові

Моделюючі

Розрахункові

Навчально-ігрові

2. Функції КІТ у освіті і науці

• широкі можливості подачі навчальної інформації (набагато більше можливостей порівняно з кіно, телебаченням та іншими технічними засобами навчання). Застосування кольору, об'ємної графіки, мультиплікації, звуку дозволяє відтворювати реальну чи уявну обстановку;

• посилення мотивації (сама робота з комп’ютером та зручний темп засвоєння знань та виконання завдань). Крім того, комп'ютер дозволяє подолати одну з основних причин негативного відношення до навчання – невдачі, зумовлені нерозумінням суті проблеми, значними пробілами в знаннях.

Працюючи за комп'ютером, учень отримує можливість довести розв'язок будь-якої здачі до кінця, оскільки йому надається та допомога, якої він потребує, а якщо використовуються більш ефективні навчаючі системи, то йому навіть може пояснюватись рішення. Що стосується цікавості факту самої роботи, то можливості комп'ютерів тут іще ширші, однак слід бути обачними, щоб ця цікавість не стала превалюючим фактором у використанні комп'ютерів і не відсунула на задній план основні цілі навчання;

• активне включення усіх учасників в навчальний процес. При використанні традиційної форми уроку не всім педагогам вдавалося досягти абсолютної участі всіх учнів в активній роботі на уроці, адже одні не розуміють і їм не цікаво, другі вже знають, про що йтиме мова, треті - відвернули увагу на щось інше. Першою ластівкою тут стало програмоване навчання, яке реалізовувалось

• ще без сучасних ЕОМ, але й передбачало їх використання. Проте програмоване і комп'ютеризоване навчання мають ряд відмінностей. Якщо при програмованому навчанні використовується покадрова розбивка матеріалу (фрагмент тексту, завдання по фрагментах), то комп'ютер дозволяє значно змінити управляння навчальною діяльністю, моделюючи якусь ситуацію чи

• пропонуючи учням змінювати спосіб подання навчального матеріалу чи метод розв'язування задачі;

• розширюються набори застосовуваних завдань. Мається на увазі не лише велику більшу кількість завдань, розподілених по рівням, а і велику кількість можливих варіантів розв'язку цих задач та ситуацій. Широкі можливості розкриваються в зв’язку з освоєнням учнями мов програмування. Тоді за допомогою комп'ютера вони можуть змоделювати умову задачі і перекласти її на машинну мову для того, щоб її розв'язав комп'ютер. Це, звичайно, передбачає глибоке розуміння умов задачі та методів її розв'язку;

• якісне поліпшення контролю за навчальними досягненнями навчаючих з врахуванням темпів засвоєння навчальної інформації. Комп'ютер дозволяє дуже швидко перевіряти всі відповіді до задач, і в багатьох випадках не лише фіксувати помилку, але й визначати її характер та можливі причини. Діапазон засобів керування навчальним процесом за допомогою комп'ютера досить

• широкий: від можливості учня самому задати запитання до вибору оптимальної для кожного учня стратегії навчання, що включає рівень викладання, ступінь трудності задач та допомоги при розв'язуванні;

• забезпечення зворотної реакції на дії навчаючого. Перш за все комп'ютер дозволяє учням наочно показати результат їхніх дій в графічному, табличному чи іншому вигляді.

Напрямки комп’ютеризації освіти і науки:

1) забезпечення комп’ютерної грамотності;

2) використання комп’ютера для підвищення ефективності навчання.

Педагогічні проблеми, пов’язаних з застосуванням комп’ютерів у навчальній діяльності:

1) теорія комп’ютеризованого навчання;

2) технологія комп’ютеризованого навчання;

3) проектування навчальних програм.

Теорія комп’ютеризованого навчання має бути узгоджена з навчальною діяльністю, бути не тільки описовою, але і конкретизованою щодо вивчення окремих розділів та тем; опиратися на принципово новий аналіз основ навчальної діяльності з врахуванням комп’ютеризації.

Технологія навчання є зв’язуючою ланкою між теорією навчання і її практичною реалізацією. Вона повинна визначати місце комп’ютера в навчальному процесі, забезпечувати ефективне використання всіх його можливостей, визначати роль вчителя в комп’ютеризованій навчальній системі, усувати проблеми взаємодії учасників навчального процесу (учитель, учень, комп’ютер).

З проектуванням навчальних комп’ютерних програм пов’язано найбільше психолого–педагогічних проблем:

• спостерігається колосальний розрив в якості комп’ютерних навчальних програм. З однієї сторони розробляються програми, в яких максимально реалізовані дидактичні можливості комп’ютера, особливо популярними стають інтелектуальні навчаючі програми, де реалізується рефлексивне управління навчальною діяльністю (комп’ютер ніби спілкується з учнем). З іншої сторони росте кількість примітивних програм, заснованих на використанні педагогічних методик, які себе не виправдали (програмоване навчання), але досить просто можуть реалізовуватись у вигляді типових тестових програм.

Для створення якісної комп’ютерної програми необхідна копітка робота програмістів, методистів та вчителів – предметників. Лише тоді програми будуть досить ефективними та дозволять підняти престиж комп’ютерного навчання.

2. Етапи наукового дослідження

Дефініція поняття “наука” ґрунтується на її змісті та функціях у суспільстві. Сучасні науковці визначають науку, як соціально значущу сферу людської діяльності, функцією якої є вироблення та використання теоретично систематизованих знань про дійсність. Наука є складовою частиною духовної культури людства. Як система знань вона охоплює не лише фактичні дані про предмети оточуючого світу, людської думки та дії, а й певні форми та способи їх усвідомлення.

Метою науки є забезпечення реалізації процесу пізнання законів розвитку природи і суспільства, здійснення впливу на природу з метою отримання корисних суспільству результатів.

Наукове дослідження – особлива форма процесу пізнання, систематичне цілеспрямоване вивчення об`єктів, в якому використовують засоби і методи науки і яке завершується формулюванням знання про досліджуваний об`єкт.

Метою наукового дослідження є всебічне, об`єктивне і ґрунтовне вивчення явищ, процесів, їх характеристик, зв'язків на підставі розроблених у науці принципів і методів пізнання, а також отримання корисних для діяльності людини результатів, упровадження їх у виробництво для підвищення його ефективності.

Наукове дослідження — особлива форма процесу пізнання, систематичне цілеспрямоване вивчення об’єктів, в якому використовують засоби і методи науки і яке завершується формулюванням знання про досліджуваний об'єкт.

Розрізняють фундаментальні та прикладні наукові дослідження.

Фундаментальні дослідження покликані розкрити сутність явищ, знайти нові закони і закономірності, дати їх наукове обґрунтування.

Прикладні дослідження охоплюють питання, безпосередньо пов'язані з практикою.

Головними етапами наукового дослідження є:

Застосування методів обчислювальної математики та математичного моделювання дозволило визначити основні етапи обчислювального експерименту, які в сучасній теорії наукових досліджень отримав такий вигляд (см: Основи наукових досліджень. М., 1989, с. 275-276).

• 1 етап - Побудова для досліджуваного об'єкта спочатку фізичної моделі, яка як би сортує всі фактори досліджуваного явища на головні, які відображаються у фізичній моделі, і другорядні, від яких абстрагуються. Формулюючи допущення, умови і межі застосування створеної фізичної моделі, її описують системою рівнянь і таким чином замість фізичної створюють математичну модель.

• 2 етап - Розробляється метод розрахунку сформульованої математичної задачі у вигляді обчислювального алгоритму, що складається із сукупності математичних формул і послідовності їх застосування.

• 3 етап - Розроблений обчислювальний алгоритм перекладається на машинний мова для чого розробляється алгоритм і програма рішення задачі на комп'ютері.

• 4 етап - На комп'ютері проводяться розрахунки та їх результати, представлені у вигляді деякої цифрової інформації, розшифровуються.

• 5 етап - Проводиться обробка отриманих результатів розрахунків і робляться відповідні висновки.

Таким чином, обчислювальний або машинний експеримент грунтується на застосуванні інформаційної техніці. Інформатизація обчислювального експерименту забезпечила його широку застосовність в тих наукових дослідженнях, де натурні експерименти і побудова фізичної моделі неможливі.

4. Санітарно-гігієнічні норми застосування КІТ у навчальному процесі

Витяги із ДСанПіН 5.5.6.008-98 "Улаштування і обладнання кабінетів комп'ютерної техніки в навчальних закладах та режим праці учнів на персональних комп'ютерах"

2. Вимоги до приміщень та розташування робочих місць з ПК

2.1. Приміщення, призначені для роботи з ПК, повинні мати природне освітлення.

Орієнтація вікон повинна бути на північ або північний схід, вікна повинні мати жалюзі, які можна регулювати, або штори.

2.2. Не дозволяється розміщувати кабінети обчислювальної техніки у підвальних приміщеннях будинків.

2.3. Кабінети, обладнані комп'ютерною технікою, в навчальних закладах повинні розміщуватись в окремих приміщеннях з природним освітленням та організованим обміном повітря.

Площа на одного учня, який працює за ПК, повинна складати не менше 6,0 кв. м, об'єм - не менше 20 куб. м. Площа учбових приміщень з ПК повинна розраховуватись на півкласу учнів, але не більш як 12 чоловік.

2.4. Стіни, стеля і підлога та обладнання кабінетів комп'ютерної техніки повинні мати покриття із матеріалів з матовою фактурою з коефіцієнтом відбиття: стін - 40-50 %, стелі - 70-80 %, підлоги - 20-30 %, предметів обладнання - 40-60 % (робочого столу - 40- 50 %, корпуса дисплею та клавіатури - 30-50 %, шаф та стелажів - 40-60 %).

2.5. Поверхня підлоги повинна мати антистатичне покриття та бути зручною для вологого прибирання.

2.6. Забороняється використовувати для оздоблення інтер'єру приміщень

комп'ютерних класів полімерні матеріали (дерев'яно-стружкові плити, шпалери, що придатні для миття, плівкові та рулонні синтетичні матеріали, шаровий паперовий пластик та ін.), що виділяють у повітря шкідливі хімічні речовини, які перевищують гранично допустимі концентрації.

Вміст шкідливих хімічних речовин в повітрі дошкільних та учбових приміщень з комп'ютерною технікою не повинен перевищувати середньодобові концентрації, що наводяться в "Переліку гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин в атмосферному повітрі населених пунктів", N 3086-84 від 27.08.84 р. та доповненнях до нього, які затверджені Міністерством охорони здоров'я.

2.7. При будівлі нових і реконструкції діючих загальноосвітніх шкіл, середніх спеціальних і вищих учбових

закладів висота приміщень (від підлоги до стелі), в яких передбачено використання персональних комп'ютерів в навчальному процесі, повинні бути не менше 3,6 м, а площа на 1 робоче місце 16 кв. м (ДБН В.2.2-3-97).

8. Вимоги до обладнання та організації робочого місця

8.1. При конструюванні ПК га організації робочого місця учня, обладнаного відеомонітором, слід забезпечити відповідність конструкції елементів робочого місця та їх взаємного розташування ергономічним вимогам з урахуванням характеру виконуваної діяльності комплексності технічних засобів, форм організації праці, морфофункціональних та росто-вікових особливостей дітей та підлітків.

8.2. Основним обладнанням робочого місця з ПК є відеомонітор, клавіатура, робочий стіл, стілець (крісло), допоміжним - пюпітр,підставка для ніг та ін.

8.3. Екран відеомонітора ПК в залежності від висоти символів рекомендовано розміщувати на відстані 400-800 мм від очей користувача.

Для забезпечення точного та швидкого читання інформації в зоні найкращого бачення площина екрану відеомонітору повинна бути перпендикулярною нормальній лінії зору. При цьому повинна бути передбачена можливість переміщення відеомонітору навколо вертикальної осі в межах +-30 град. (справа наліво) та нахилу вперед до 85 град. і назад до 105 град. з фіксацією в цьому положенні.

8.4. Клавіатура повинна бути зручною для виконання роботи двома руками,

конструктивно відокремлена від монітору для забезпечення можливості її оптимального розташування та прийняття раціональної робочої пози.

Висота клавіатури на рівні середнього ряду не повинна перевищувати 30 мм.

Клавіатуру слід розташовувати на поверхні столу на відстані 100-300 мм від краю, який повернутий до користувача. Кут нахилу до панелі клавіатури має знаходитись в межах від 5 град. до 15 град.

8.5. Конструкція робочого столу повинна забезпечувати можливість оптимального розташування на робочій поверхні обладнання, при цьому треба враховувати його кількість та конструктивні особливості (розмір монітору, клавіатури, пюпітру та ін.) та характеру роботи, що виконується.

8.5.1. В процесі занять учнів з ПК слід застосовувати спеціальні столи для ПК, які складаються з двох горизонтальнихповерхонь: одна розмірами 700 х 800 (600) мм - для клавіатури і посібників (тобто стіл), а друга - розмірами 800 х 350 – підставка для відеомонітора. Обидві поверхні повинні регулюватись по висоті в межах 460-760 мм. При відсутності спеціальних меблів допускається застосовувати типові учнівські столи, які призначені для шести ростових груп: N 1 - 1000-1150 мм, N 2 - 1151-1300 мм, N 3 - 1301-1450 мм, N 4 - 1451-1600 мм, N 5 - 1601-1750 мм, N 6 - більше 750 мм з висотою

столешниць відповідно 460 мм, 520 мм, 580 мм, 640 мм, 700 мм, 760 мм.

8.5.2. Ширина і глибина робочої поверхні столу повинна забезпечувати можливість виконання трудових операцій в межах зони досяжності моторного поля.

Кращими модульними розмірами столу, на основі яких розраховуються конструктивні розміри, слід вважати ширину 600, 800, 1000, 1200 та 1400 мм, глибину -800 та 600 мм при висоті столу 725 мм (при умові, що висота не регулюється).

Столи, які розраховані на одного учня для роботи школярів з ПК повинні мати ширину не менше 700 мм, глибину - 600-800мм.

8.6. Конструкція робочого стільця (крісла) повинна забезпечувати підтримку

раціональної пози при виконанні основних виробничих операцій, створювати умови для зміни пози з метою зниження статичного напруження м'язів шийно-плечової області і спини та попередження втоми.

8.6.1. Для занять школярів слід використовувати стільці, які мають поверхню сидіння 260 мм, 300 мм, 340 мм, 380 мм, 420 мм, 460 мм, відповідно ростовим групам, вказаним в п. 8.5.1, або використовувати стілець, в якому висота поверхні сидіння

регулюється в межах 260-460 мм.

8.6.2. Ширина сидіння стільця для занять школярів з ПК повинна бути 250 мм, 290 мм, 320 мм, 340 мм і 360 мм; глибина - 260 мм, 290 мм, 330 мм, 360 мм, 380 мм і 400 мм, відповідно ростовим групам, які вказані в п. 8.5.1. Поверхня сидіння повинна бути плоскою, передній край закруглений. Доцільно передбачити можливість зміни кута нахилу поверхні від 15 град. наперед і до 5 град. назад.

8.6.3. Опорна поверхня стінки стільця повинна мати висоту 300 +-20 мм, ширину - не менше 380 мм та радіус кривизни горизонтальної поверхні - 400 мм. Кут нахилу стінки в вертикальній площині повинен регулюватись в межах 0 +-30 градусів від вертикального положення. Відстань спинки від переднього краю сидіння повинна регулюватись в межах

260-400 мм.

9. Вимоги до організацій режиму праці учнів на персональних комп'ютерах

9.1. До занять з ПК учні повинні бути допущені після інструктажу з техніки безпеки.

9.2. Раціональний режим учбових занять учнів передбачає додержання регламентованої тривалості безперервної роботи з ПК, регламентованих перерв і їх активне проведення. Сигнали про початок перерви слід подавати на екрані ВДМ. Робота

з ПК повинна проводитися в індивідуальному режимі.

9.2.1. Безперервна робота з екраном ПК повинна бути не більше:

- для учнів X - XI класів на 1-й годині занять до 30 хвилин,

на 2-й годині занять - 20 хвилин;

- для учнів VIII - IX класів - 20 - 25 хвилин;

- для учнів VI - VII класів - до 20 хвилин;

- для учнів II - V класів - 15 хвилин.

9.2.2. Для навчання дітей 6 років роботі з ПК безперервні заняття в індивідуальному ритмі не повинні бути більше 10 хвилин.

9.2.3. Після безперервної роботи за екраном ВМ повинні проводити протягом 1,5-2 хвилини вправи для профілактики зорової втоми; через 45 хвилин роботи з використанням комп'ютерів - фізичні вправи для профілактики загального втомлення.

9.2.4. Безперервна робота з ПК учнів X - XI класів при спарених уроках не повинна бути більше на першому уроці 25-30 хвилин; на другому - 15-20 хвилин.

9.2.5. Для учнів X - XI класів дозволяється варіант організації занять по основах інформатики і обчислювальної

техніки, при якому передбачається одна академічна година - теоретичних занять, друга година - практичних занять. Практичні заняття містять:

- безперервну роботу з екраном ПК - 25-30 хвилин;

- виконання комплексу вправ для профілактики зорового і статичного втомлення - 5 хвилин;

- продовження роботи з комп'ютером до кінця занять - 15-10 хвилин.

9.4. При виробничому навчанні учнів старших класів програмуванню з використанням ПК в учбово-виробничому комбінаті 50 % часу слід відводити теоретичним заняттям, 50 % часу - практичним. Безперервна тривалість роботи школярів з ВМ під час занять повинна відповідати п. 9.3.1.

9.4.1. При проведенні занять з учнями старших класів дозволяється до застосування апаратних засобів віртуальної реальності, що мають дозвіл органів Державної санепідслужби на використання їх в навчально-виховному процесі.

9.4.2. При проведенні виробничої практики учнів необхідно через кожні 20-25 хвилин роботи з ПК проводити вправи для профілактики зорового втомлення, через 45 хвилин роботи на перерві - вправи для профілактики загального втомлення.

9.5. Заняття в гуртках програмування з використанням ПК проводити не раніше ніж через годину після закінчення учбових занять в школі. Цей час відводиться для обіду та відпочинку учнів.

9.5.1. Заняття в гуртках програмування проводяться не більш 2-х разів на тиждень, тривалість яких для учнів 7-10 років не повинна бути більше 45 хвилин; 11-13 років - не більше 60 хвилин. Робота учнів з ПК повинна проводитись в індивідуальному ритмі.

9.5.2. Для профілактики втомлення школярів в середині занять необхідно проводити перерву тривалістю не менше 10 хвилин, під час якої організовувати фізичні вправи, в тому числі гімнастику для очей і рухові ігри.

9.5.3. Комп'ютерні ігри з нав'язаним ритмом роботи швидше викликають втому, в порівнянні з програмуванням, і повинні проводитись в гуртках не частіше 1-2 разів на тиждень тривалістю до 10 хвилин для дітей молодшого шкільного віку і до 15 хвилин для дітей середнього і старшого шкільного віку.

9.6. В період шкільних канікул організуються заняття в школах "Юних програмістів" тривалістю від 2-х до 4-х тижнів. Санітарно-гігієнічні умови і організація режиму дня в школах "Юних програмістів" повинні відповідати нормативам для дитячих позашкільних закладів.

9.6.1. Заняття з ПК в школах "Юних натуралістів" допустимо не частіше 6 разів в тиждень, 7-й день відводиться для повного відпочинку, з виключенням роботи за екраном ВМ.

9.6.2. Загальна тривалість роботи з ПК під час канікул повинна бути обмежена на протязі дня:

- для школярів 8-10 років - 1 заняття 45 хвилин;

- для школярів 11-13 років - 2 заняття по 45 хвилин;

- для школярів 14-16 років - 3 заняття по 45 хвилин.

9.6.3. Регламентовані перерви для відпочинку під час канікул слід проводити на протязі 5 хвилин через кожні 20 хвилин роботи і на протязі 10-15 хвилин через кожні 45 хвилин роботи. Перерви слід проводити на відкритому повітрі з включенням рухових і фізкультурно-спортивних ігор.

9.6.4. Заняття з ПК в школах "Юних програмістів" для учнів 10 років слід проводити в ранкові години, для учнів 11-13 років - одне заняття проводити в першій половині дня і одне - в другій, для учнів 14-16 років два заняття проводити в першій половині дня 1 і одне - в другій.

9.6.5. В школах "Юних програмістів" комп'ютерні ігри слід проводити не більше одного разу в день з тривалістю не більше 10 хвилин для дітей молодшого шкільного віку і 20 хвилин для дітей середнього і старшого шкільного віку. Не рекомендується

проводити комп'ютерні ігри перед сном дітей.

9.7. Показання до занять з ПК і режиму роботи дітям шкільного віку з аномаліями рефракції повинні встановлюватись офтальмологом.

9.8. Заняття з ПК повинні проводитись лише в присутності педагога. Педагог, який має вищу педагогічну освіту і який пройшов інструктаж по техніці безпеки, при роботі з ПК несе відповідальність за безпеку дітей.

Комплекс вправ гімнастики для очей

Швидко покліпати очима, закрити очі та посидіти спокійно, повільно рахуючи до 5. Повторити 4-5 разів.

Міцно зажмурити очі (рахуючи до 3), відкрити очі та подивитися вдалечінь, рахуючи до 5.

Повторити 4-5 разів. Витягнути праву руку вперед. Стежити очима, не повертаючи голови, за повільними рухами вліво і вправо, вгору і вниз вказівного пальця витягнутої руки. Повторити 4-5 разів.

Подивитися на вказівний палець витягнутої руки на рахунок 1-4, потім перенести погляд вдалечінь на рахунок 1-6. Повторити 4-5 разів.

У середньому темпі проробити 3-4 кругових рухів очима в правий бік, стільки ж само у лівий бік. Розслабивши очні м'язи, подивитися вдалечінь - на рахунок 1-6. Повторити 1-2 рази.

Література до вступу та розділу 1 1.

1. Жарких, Ю.С. Застосування комп'ютерних технологій у навчанні / Ю.С. Жарких // Київський національний університет імені Тараса Шев- ченка. Наукові Записки. – Т. IX: радіофізичний ф-т, військовий ін.-т. – 2005. – С. 42-47.

2. Жарких, Ю.С. Засоби для створення електронних підручників і си- стем контролю знань / Ю.С. Жарких, Ю.В. Рудник, О.П. Сегеда, О.В. Третяк // Нові інформаційні технології навчання в навчальних за- кладах України // Фізико-математичні, технічні, економічні науки та інформатика. – 2001. – №7. С.164-166.

3. Жарких, Ю.С. Программные средства для компьютерных техно- логий в образовании / Ю.С. Жарких, Ю.В. Рудник, О.В. Третяк // Новий Колегіум. – 2002. – №1. – С.41-45.

4. Мельник, Л.Г. На пороге информационного общества / Л. Г. Мельник // Социально-экономические проблемы информацион- ного общества. – Сумы : ИТД "Университетская книга", – 2005. – 430 с.

5. Соловов, А.В. Электронное обучение: проблематика, дидактика, тех- нология / А.В. Соловов // Самара: Новая техника, 2006. – 464 с.

6. Ray, S. F. High speed photography and photonics. / S. F. Ray // Oxford, UK : Focal Press, – 1997. – 402 с.

7. Россия РТР [Электронный ресурс]. – Режим доступа : URL : http://www.rtr-planeta.com./– Название с экрана.

8. Андреев А.А. Применение телекоммуникаций в учебном процес- се / А.А. Андреев // М. : ВУ, – 1998. – 298 с.

9. Офіційний сайт каналу 1+1 [Електронний Ресурс]. – Режим досту- пу : URL : http://www.1plus1.ua./ – Назва з екрану. 16

10. Соловов, А.В. Организационные аспекты электронного дистанци- онного обучения / А.В. Соловов // Высшее образование в России. – 2007. – № 12. – С. 89-94.

11. Communication from the Commission: E-Learning – Designing Tomorrow's Education. Brussels: European Commission. CrossRef [Electronic Resource]. – Mode of access: URL : http://ec.europa.eu/education/archive/elearning/comen.pdf / – Title from the screen. 12. E-Content: Technologies and Perspectives for the European Market. [Eds.: Bruck, P.A.; Buchholz, A.; Karssen, Z.; Zerfass, A.] – Berlin : SpringerVerlag, 2005. – Р.79-96.

13. Allen, I.E. (November 2008). Staying the Course: Online Education in the United States / I. E. Allen, J. Seaman. Needham MA Sloan Consortium, 2008. Mode of access: URL : http://www.sloan-c.org/publications/– Title from the screen

14. Дистанційне навчання / В.М. Кухаренко, О.В. Рибалко, Т.О. Олій- ник, М.В. Савченко. – Х. : ХДПУ, 1999. – 216 с. 1

5. Андреев, А.А. Дистанционное обучение: сущность, технология, организация. / А.А. Андреев, В.И. Солдаткин. – М. : МЭСИ, 1999. – 196 с.

16. Liu, G.Z. A Key Step to Understanding Paradigm Shifts in E-learning: Towards Context-Aware Ubiquitous Learning, / G.Z. Liu, G.J Hwang // British Journal of Educational Technology. – 2010. – V.41. – № 2 – P. E1-E9.

17. Дистанционное обучение, e-learning, СДО [Электронный ре- сурс]. – Режим доступа: URL : http://www.distance-learning.ru/ – Назва- ние с экрана.

18. Wolfe, M. Broadband Videoconferencing as Knowledge Management tool / Mark Wolfe // Journal of Knowledge Management. – 2007. – V. 11. – № 2. – Р.118-138.

19. Ferran, C. Videoconferencing in the field: A Heuristic Processing Model / Carlos Ferran, StephanieWatts // Management Science. – 2008. – V. 54. – № 9. – Р.1565-1578.