ПРОБЛЕМИ АДАПТАЦІЇ УЧНІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ
Початок навчання дитини в школі- складний і відповідальний етап у її житті. Психологи відмічають, що діти 6-7 років переживають психологічну кризу, яка пов’язана з необхідністю адаптації до школи. У середньому звикання дитини до школи триває від 3-х місяців до 1,5 року.
Які ж умови психологічної адаптації дитини до школи?
По-перше, змінюється соціальна позиція дитини: із дошкільника вона перетворюється на учня. І якщо раніше вона була "просто дитиною", яку любили й про яку піклувались дорослі, то тепер вона стає школярем. У неї з"являються нові й складні обов’язки: робити уроки, приходити вчасно до школи, бути уважною на уроці, дисциплінованою і т. д.. По суті, уперше у своєму житті дитина стає членом суспільства зі своїми соціальними обов’язками. Учитель виступає представником суспільства: він задає вимоги й норми, орієнтує дитину в тому, як їй поводитися, що і як робити.
По-друге, у дитини вібувається зміна провідної діяльності. До початку навчання в школі вона була зайнята переважно грою: грала в сюжетні й рольові ігри, фантазувала, придумувала ігрові імпровізації. Із приходом до школи почала опановувати навчальну діяльність: школярі повинні навчатися, тобто запам’ятовувати навчальний матеріал, формулювати відповідь, розв’язувати завдання.
Основна психологічна різниця ігрової та навчальної діяльності полягає в тому, що ігрова діяльність є вільною, дитина грається тоді коли вона цього сама хоче. Сюжети для ігор вона вибирає сама з навколишнього життя. Дитина діє відповідно до своїх бажань і самостійно.
Навпаки, уже на етапі підготовки до школи, що організовується в старших групах дитячих садків, навчальна діяльність побудована на основі довільних зусиль дитини. Вона повинна робити те, що їй не завжди хочеться робити: довільно контролювати свою поведінку, стабільно тримати активну увагу на уроці. Словом, навчальна діяльність уже в дитячому садку основана на різних навичках довільної поведінки дитини.
Слід зазначити також і те, що перехід дитини від ігрової діяльності до навчальної здійснюється не за її бажанням, не природним для неї шляхом, а ніби нав’язаним їй "зверху", від дорослих. Цей перехід суспільно заданий для дитини і, -хоче вона чи не хоче, готова чи не готова,- вона зобов’язана й змушена перемінити свої заняття й по суті, весь спосіб життя.
По-третє, важливим фактором психологічної адаптації дитини до школи виступає її соціальне оточення: учитель, клас, родина. Від ставлення вчителя до дитини залежить успішність її подальшого навчання в школі. Досвід показує, що діти, яких із самого початку " не полюбили" вчителі початкових класів, згодом погано вчаться, агресивні або невпевнені в собі, схильні до асоціальних учинків.
Успішність адаптації дитини до школи залежить також і від того, наскільки міцно вона змогла затвердити свою позицію в класі серед однолітків. Активна й ініціативна дитина стає лідером, починає добре навчатися. Тихий і податливий учень часто перетворюється в особистість, яка може йти тільки за іншими, або аутсайдера, що навчається знехотя й посередньо.
Сімейна ситуація, яка оточує дитину на початку її навчання в школі, також має велике значення. Напружені, емоційно дискомфортні умови негативно впливають на самопочуття школяра, що позначається й на його успішності.
По- четверте, однією з гострих преблем навчання в початковій школі виступає проблема стримування рухової активності ініціативної дитиниі, навпаки, активізація млявих і пасивних дітей. Учитель прагне сформувати якийсь оптимальний рівень активної дитини, що сприяє гарному засвоєнню навчального матеріалу, тривалому підтримуванню активної уваги, зосередженості, концентрації.Якщо дитина характеризується слабким розвитком комплексу довільності, вона погано звикає до школи, має низьку успішність, Для таких дітей необхідність іти до школи згодом стає своєрідним катуванням, і вони починають усіляко ухилятись від цього, пропускають уроки, придумують різні хвороби.
Слід зазначити, що діти, які із самого початку навчаються погано, неуважні й розгальмовані, у 87% випадків залишаються „двієчниками”або „трієчниками” до кінця шкільного навчання. Причин тут декілька. Належною мірою не засвоюється поточний навчальний матеріал, і діти не можуть перейти до нового (педагогічна занедбаність). Крім того, для більшості вчителів така дитина є невстигаючою, і згодом надзвичайно важкою, а часом і просто неможливо перебороти даний психологічний стереотип відносин.
І останнє. Із початком навчання в школі в 67-69% непідготовлених дітей виникають специфічні реакції: страхи, зриви, істеричні реакції, підвищена слізливість, загальмованість. Діти бояться вчителя, відчувають страх перед виходом до дошки для відповіді, бояться низьких оцінок, приниження, бояться опинитись неспроможними (хтось розумніший, а хтось дурніший), запізнитися на урок.
Як допомогти дитині успішно адаптуватися до школи й повноцінно включитися в навчально-виховний процес? Із дитячого садка необхідно зміцнювати психіку дитини, розвивати її мислення й емоційну сферу, знімати гостро-невротичні реакції, нейтралізувати страхи й емоційно- негативні переживання. Також необхідно розвивати комплекс довільності- уміння контролювати себе самостійно, бути уважним, здатним на довільні вольові й інтелектуальні зусилля.