Пам’ятайте!
Усе починається з дитинства. Як правило, жорстокими і злими є люди, яким у дитинстві бракувало любові і турботи в сім’ї. Зменшення зла і жорстокості в майбутньому суспільстві залежить від тих, хто сьогодні виховує дітей.
Що ми розуміємо під насильством?
Насильство це:
1 погрожування нанести собі або іншому тілесні пошкодження;
2 невиразні погрози типу:” Ти у мене дограєшся!”;
3 погрози піти, забрати дітей, не давати грошей, подати на розлучення, розповісти про щось;
4 заподіяння шкоди домашнім тваринам ( щоб помститися партнеру);
5 ламання та знищення особистих речей;
6 використовування лайливих слів, лайка;
7 приниження, ображання, постійне підкреслення недоліків;
8 контролювання, обмеженні у спілкуванні, стеження;
9 заборона лягати спати або насильницьке пробудження;
10 звинувачення у всіх проблемах;
11 критика думок, почуттів, дій;
12 поводження з ним(нею), як із прислугою, ігнорування.
Насильство щодо дітей, крім цього, вважається:
13 нехтування дитиною;
14 нехтування обов’язками стосовно дитини;
15 відсутність у сім’ї доброзичливої атмосфери (психологічне ізолювання);
16 недостатнє забезпечення дитини наглядом та опікою;
17 втягування дитини у з’ясування стосунків між батьками і використання її з метою шантажу;
18 недостатнє задоволення потреб дитини в їжі, одязі, освіті, медичній допомозі, за умови, що батьки( опікуни) матеріально спроможні зробити це;
19 використання алкогольних напоїв (наркотиків) до межі втрати самоконтролю над діями;
20 нездатність забезпечити дитині необхідну підтримку, увагу, прихильність.
Чи знаєте ви, що:
21 діти бачать, чують та пам’ятають більше ніж вважають дорослі;
22 діти різного віку по різному реагують, але на всіх дітей - навіть немовлят - впливає домашнє насильство.
Як діти реагують, коли вони стають свідками насильства в сім’ї :
23 діти зазнають почуття провини, сорому й страху, ніби вони відповідальні за насильство, яке їм доводиться спостерігати;
24 діти відчувають сум;
25 діти відчувають гнів, тому що вони не спроможні змінити те, що відбувається в сім’ї;
Як ці переживання відбиваються на поведінці дітей?
Діти можуть:
26 реагувати надто агресивно;
27 не визнавати авторитетів; бути пасивними чи пригніченими;
28 мати вигляд знервованих або заляканих;
29 жалітися на головний біль, біль у шлунку, постійне відчуття втоми, сонливість тощо.
Як ми можемо допомогти дитині :
- якщо дитина поводиться агресивно:
1 З’ясуйте для себе, в яких ситуаціях, з ким, де дитина поводиться агресивно. Тоді вам легше буде зрозуміти причини такої поведінки.
2 Навчайте дитину висловлювати свої почуття і потреби відкрито. Гнів та агресія - це нормальні природні почуття. Головне те , як ми його сприймаємо та виражаємо. Традиційно ми привчаємо дітей затискати свій гнів та агресивність. І коли ці почуття виникають, дитина навчається їх приховувати, відчувати сором, провину.
3 Встановіть чіткі та незмінні межі поведінки. Впевніться, що дитина розуміє: ворожі, агресивні дії не припустимі ні в якому разі.
4 Пам’ятайте, що ваші дії для дитини – основний взірець для наслідування. Ваша поведінка може бути уроком того, як можна одержувати те, що хочеш, не вдаючись до нападів, тиску, погроз, бійок.
- якщо дитина стала свідком насильства в сім’ї:
1 Допоможіть дитині поділитися своїми почуттями з іншими дорослими. Дуже важливо, щоб це була людина, якій сама дитина довіряє. Важливо вислухати дитину до кінця, не перебиваючи та не оцінюючи її. Нехай дитина відчує, що розповідь про болісні відчуття полегшує біль.
2 Обговоріть з дитиною ситуацію, що склалася, її причини, можливі наслідки.
3 Іноді діти вважають себе винними в тому, що сталося між батьками. Допоможіть дитині зрозуміти, що в тому, наприклад, що батьки сваряться, немає її провини
4 Якщо ви відчуваєте , що не в змозі допомогти дитині, зверніться до сімейного психолога.
ПАМ’ЯТАЙТЕ! По-справжньому допомогти дитині ви зможете лише тоді, коли допоможете собі. Припинити домашнє насильство у своєму домі можливо, навчившись поважати іншу думку, інші індивідуальні особливості, інший стиль поведінки.